Сценарій виховного заходу до відзначення дня народження Т. Г. Шевченка
«У тієї Катерини …»
Класи: 8-10
Підготувала вчитель української мови та літератури спеціалізованої школи №173 м. Києва Ступак Тетяна Анатоліївна
Фанфари початку
Фонова музика
Голос за лаштунками: Жінка… Найзагадковіше Боже створіння, що бентежить серця поетів протягом кількох століть … Матір, Берегиня роду, кохана, сестра, дружина, донька … Скільки у неї імен! У кожного митця є твори, присвячені її величності Жінці. Є вони і у Тараса Шевченка.
Яка ж вона, ідеальна Жінка, в уяві Генія українського народу, Величного Кобзаря, Головного поета України?
Під музику з «Кобзаря» виходять жіночі образи для дефіле, а голос коментує ці образи.
Голос: Зі сторінок Шевченкового «Кобзаря» сходять до нас дивовижні жіночі образи, але, на жаль, обездолені. Поет милується красою Причинної, Утопленої, Русалки, Мар’яни-черниці, Ярославни. Жорстокий світ нівечить душі жінок. Чому їхні долі такі трагічні? Не бачив хлопчик-кріпак біля себе взірець жіночого щастя.
Фонова музика.
Виходить хлопчик-кріпак. Жіночі образи ідуть зі сцени, а виходять мати, сестри, Оксана.
Читає уривки з вірша «Якби ви знали, паничі…» та «Мені тринадцятий минало»
Мати, сестри, Оксана розвертаються до глядачів спиною
Голос: Та чи могла бути щасливою жінка за умов кріпаччини? На це давати відповідь нам, сучасним читачам.
Ведуча: Шевченко – співець народних пісень. У них щасливе і нещасливе кохання, ревнощі туга за милим. Твори Шевченка близькі до народних.
Інсценування учнів (далі рекомендовані до постановки твори Шевченка). Після кожного виступу актори завмирають,
а між ними ходить ведуча і роз’яснює побачене.
1.Героїня балади «Причинна» — убога дівчина-селянка, сирота. Єдина її відрада в тяжкій сирітській долі — її коханий, але і з ним «злі люди її розлучили». Сила дівочого кохання ні з чим незрівнянна.
2.«Хустина»: козака ховають з військовими почестями, тіло кладуть у домовину, накривають червоною китайкою, а вишитою дівочою хустиною покривають осідланого коня, якого ведуть за домовиною. Дівоча любов захищатиме і мертвого.
3.«Ми в купочці колись росли…»: сюжет – це ідилічна картина любові, сімейного щастя. Щасливе подружнє життя — злагода — довіра — щирість — повага — любов — порозуміння — готовність піти на поступки. Основа цього – жінка.
4.«Мар’яна-черниця»: в основі сюжету «Мар’яни-черниці» — нещасливе кохання заможної дівчини й убогого сироти. Мар'яна не погодилася одружитися зі старим багатим сотником і пішла в черниці. Українська дівчина нещасна, якщо невільна.
5.«Плач Ярославни»: Ярославна – закохана жінка, носій вірності, відданості й віри. Образ жінки додає позитиву образу князя Ігоря, якому автор дорікає за егоїзм та легковажність. Дійсно, не можна так сильно і віддано кохати погану людину. Кажуть, що жінка бачить серцем. Ігор вижив у полоні і зміг повернутися додому, це теж прояв магічної сили любові Ярославни.
6.У баладі «Утоплена» вдова “без сорома дочку породила”. Однак жінка “незчулася, як минули літа молодії”, вона “в’яне, а дочка виростає”. Стара мати сказилася, заздрить красі й молодості своєї нешлюбної доньки Ганни. Мати топить її у ставку й гине сама. Окрім того, жертвою цього страшного діяння стає закоханий молодий рибалонька, котрий намагався врятувати дівчину. Ганна ж перетворюється на русалку.
7.«Русалка» возвеличує щире почуття кохання і водночас засуджує жорстокий світ, де неможливо зберегти сильні, чисті, справжні почуття. Шевченко захоплюється жінкою, здатною сильно й істинно проявляти кохання, відданість, вірність.
8.«Великий льох»: три душі покарані за провину, бо засуджені за услугу ворогові. Пріся перейшла з повними відрами дорогу Богдану, коли той їхав до Переяслава, дівчина з Батурина напоїла московського царя, немовля всміхнулося цариці Катерині. Шевченко прощає все, окрім національної зради.
Фонова музика
Голос: Шевченко створив неповторні образи, які вчать бути, перш за все, Людиною, яка не бажатиме зла іншому. І, звичайно, кожним рядочком своєї поезії Кобзар закликає: «Люди! Бережіть жінок! Даруйте їм любов і щастя!».
Зал підводиться
Звучить «Мені однаково», а дівчата-образи виходять зі свічками і створюють «почесний коридор», у середині якого портрет Шевченка.