Виховна година "Добро починається з тебе"

Виховний захід

«Добро починається з тебе»

 

 

Мета: ознайомити учнів з поняттям «добро», його різними проявами та складниками;Формувати в учнів ціннісне ставлення до власного життя, до інших людей та природи; сприяти вихованню доброї, чуйної, лагідної людини; виховувати потребу в самовдосконаленні та самовихованні.

 

Вчитель. Діти, сьогодні ми поговоримо про найважливішу цінність людської душі-про доброту. Кажуть, що весь світ стоїть добром людського серця. Злі та недобрі почуття-пригнічують та нівечать наші душі. А доброта творить,  відроджує, лікує…

Живи, добро звершай!

Та нагород за це не вимагай!

Лиш в добро і вищу правду віра

Людину відрізня від мавпи і від звіра.

Хай оживає істина стара:

Людина починається з добра.

 

Ведучий 1.Що людині потрібно для щастя? Так,  здоров’я, хороші друзі, щоб рідні довго жили. А ще потрібно, щоб поруч з нами були завжди добрі чуйні люди.

Отворіться зачерствілі душі,

Розтопіться крижані серця,

І нехай наповняться цілющим еліксиром,

Спраглі добротою, всі людські серця.

 

Ведучий 2.Є поміж нас багаті й бідні.

 Кому, що треба, доля не питає.

 Та є дві речі всім нам необхідні:

 У світі мир, у душах доброта.

 

Ведучий 1.Що ж таке доброта? Доброта-це уміння співчувати іншій людині, відгукуватися на її горе, яке може спідкати кожного з нас, це милосердя по відношенню до того, хто потребує допомоги, це добре ставлення до всіх людей. Все своє життя, починаючи з дитинства, людина пізнає, що таке «добре», а що таке «погано».

Ведучий 2.Діалог сина та матері

 

Син.  Матусю рідна, я лише ступаю

 На цей важкий, тернистий шлях життя,

 В усьому тільки добре помічаю,

 А кажуть, вистачає в світі й зла?

 

Мати. А світ  розпочинається з любові,

 Як день із світанкової зорі.

 Коли пречисті, рідні колискові

 Співають невсипущі матері.

 І долю вам хрещато вишивають

 Піснями, що тепліших не знайти,

 І денно й ночно в Господа благають

 Вас від страждань і горя вберегти.

 

Син. А світ мережаний то цвітом, то снігами,

 А в світонька такі шляхи круті!

 

Мати. І між його вітрами й віражами

 Ви осягнете істини святі.

 Не нарікай на труднощі даремно,

 Не підкоряйся млявості імлі…

 

Син. Коли ж навколо раптом стане темно?

 

Мати. У грудях сонечко любові засвіти.

 Для себе, для родини й України.

 Пильнуй вогонь добра від зла і марноти,

 Бо ти на світі білому - Людина,

 Бо в світі трудному світильник Божий-ти.

 У цій шаленій чорно-білій січі,

 Крізь болісні і радісні літа

 Несімо любові промені одвічні -

 Хай торжествують світло й доброта!

 

Ведучий 1. Нам би про душу хоч не забути,

Нам би хоч трохи добрішими бути,

Ми лише раз, так уже повелося,

Живемо на цій грішній землі…

Хай прокинуться сплячі душі,

Що, як квіти у квітнику.

Що потребують дощу і суші

На довгім життєвім шляху.

Хай романтика Віри й Любові,

Слова людського тепла й доброти

Нам порожнини в душах заповнить,

Куди вже війнули ранкові вітри.

Ведучий 2. Спасіння – у добрі, спасіння – у любові,

І це стосується, напевно, нас усіх.

Чого ж ми носимо у серці і у слові

Отруту заздрості та злості вічний гріх?

Нехай не топче нас неправди битий чобіт…

Зустрівши ближнього, хай відчуття твоє

Душі признається, що у людській подобі

Це сам Господь правицю подає.

Вчитель. Доброта людини - у її погляді, лагідних очах, щирій посмішці. А ще в доброму привітному слові. Часом, нам так не вистачає його. Кажуть, що словом можна і ранити боляче, якщо воно зле і безсердечне, і вилікувати, оживити, якщо воно чуйне та сповнене безмежної турботи. Бути добрими та чуйними, ставитися до людей з теплом вчить нас українська мудрість-прислів’я та приказки.

 

Учень.  Не говори про доброту,

 Коли ти нею сам не сяєш,

 Коли у радощах витаєш,

 Забувши про чужу біду.

 

 Бо доброта - не тільки те,

 Що обіймає тепле слово,

 В цім почутті така основа,

 Яка з глибин душі росте.

 Коли її не маєш ти,

 

То раниш людяне в людині.

 Немає вищої святині,

 Ніж чисте сяйво доброти.

 

 

Учень. Є поміж нас багаті й бідні

Кому що треба, доля не питає.

Та є дві речі всім нам необхідні,

У світі мир, а в душах доброта.

 Я вірю в силу доброти,

 Добро завжди сильніше злого,

 Дає наснагу, щоб цвісти

 І світлу обирать дорогу.

 Я вірю в силу доброти,

 Що має долю роботящу.

 Що хоче, щоб і я, і ти,

 І все було у світі кращим.

 

Сценка «Допоміг».

 

- Іванку, агов!

 - Агов.

 - Тебе я знайшов?

 - Знайшов.

 - Ти погріб копав?

 - Копав.

 - У яму упав?

 - Упав.

 - Давно ти упав?

 - Давно.

 - Куди ти упав?

 - На дно.

 - А що там на дні?

 - Струмок.

 - А що в глибині?

 - Пісок.

 - Каміння нема?

 - Нема.

 - А холод пройма?

 - Пройма.

 - Нагору спішиш?

 - Спішу.

 - Лежиш чи сидиш?

 - Сиджу.

 - І нудно сидіть?

 - Ага.

 - Що в тебе болить?

 - Нога.

 - Драбину чекав?

 - Чекав.

 - На поміч гукав?

 - Гукав.

 - То, кажеш, сидиш?

 - Сиджу.

 - Посидь…Я гулять біжу!

 

Ведучий 1. Не випадково люди провели чітку межу між людиною доброю і добренькою. Добра справа - це справа копітка. І тут гарними фразами не обійдешся. Потрібно діяти - в будь-який момент прийти на допомогу, вміти поступитися своїм заради чужого.  Добро-завжди дієве, воно не буває пасивним, а пасивне добро - це вже не добро.

 

Ведучий 2.Найогидніші очі - порожні,

 Найгрізніше мовчить гроза,

 Найнікчемніші душі - бездушні,

 Найпідліша-брехлива сльоза.

 

Найпрекрасніша мати-щаслива,

 Найсолодші вуста - дорогі,

 Найчистіша душа-незрадлива,

 Найскладніші люди – прості.

 

Ведучий 1.Але правди й брехні не розмішуй, 

 Не ганьби все підряд без пуття,

 Бо на світі лиш той наймудріший,

 Хто найдужче любить людей і життя.

 

Ведучий 2. Як каже нам Біблія: «Тож усе чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, самі чиніть їм і ви…» Найкоротша відстань між людьми-це усмішка. Тож частіше усміхаймося. Будьте вищими від усяких пліток, образ. Умійте прощати.

 

Ведучий 1.Стежте за своїми думками - вони стають словами.

 Стежте за своїми словами - вони стають учинками.

 Стежте за своїми вчинками - вони стають звичками.

 Стежте за своїми звичками - вони стають характером.

 Стежте за своїм характером, бо він визначає вашу долю.

Ведучий 2. Бути добрим та чуйним, ставитися до людей із теплом та душевною щедрістю вчить нас українська мудрість – прислів’я та приказки.

• Світ не без добрих людей.
• Від теплого слова і лід розмерзає.
• Гостре словечко коле сердечко.
• Добро роби – добре й буде.
• Добро добром згадують.
• Робиш добро – не кайся, робиш зло – зла й сподівайся.
• Не одежа красить людину, а добрі діла.

Вчитель «Було це дуже-дуже давно…

Коли Бог створив світ, він навчив усіх живих істот продовжувати свій рід – відтворювати собі подібних. Поселив Бог чоловіка і жінку в полі, навчив їх будувати курінь, дав чоловікові в руки лопату, а жінці жменю зерна і сказав: живіть і продовжуйте рід свій, а я прийду через рік, подивлюсь, як тут у вас.

      Приходить Бог з архангелом Гавриїлом рівно через один рік. Приходять рано-вранці, на сході сонця. Бачать, сидить чоловік і жінка біля куреня, перед ними дозріває хліб на ниві, поряд з ними коляска, а в ній дитина спить. А чоловік і жінка дивляться то на червоне небо, то у вічі один одному. І у ту мить, коли їх очі зустрічалися, Бог бачив у них якусь невідому силу, незбагненну красу. Ця краса була прекрасніша від неба і сонця,  землі і пшеничного поля – прекраснішою за все.

• Звідки ж взялася ця краса, і що воно таке? – запитав Бог.
• Це Любов,- сказав Гавриїл.

    Бог подивився на людей і сказав:

• З цієї миті ви почнете старіти. А я прийду через 60 років і подивлюся, що залишиться в ваших очах.

     Прийшов Бог з архангелом Гавриїлом через 60 років. Бачать, замість куреня стоїть хата рублена, на пустирі сад виріс, сини поле орють, дочки пшеницю жнуть, а онуки на лузі граються. Під хатою сидять старий і старенька, дивляться один одному в очі. І побачив Бог у очах чоловіка і жінки красу ще могутнішу і вірнішу. Побачив не тільки любов, а й вірність.

     І подумав Бог «А на що ж перетвориться твоя любов, коли люди почнуть вимирати?»

     Прийшов він через 3 роки. Бачить, сидить чоловік над маленьким надгробним горбочком, очі в нього сумні, але в них ще могутніша, незбагненна людська краса. Уже не тільки Любов, не тільки Вірність, а й Пам'ять Серця.

• Людино, я всесильний, - промовив Бог. – я можу виконати будь-яке бажання. Що ти у мене попросиш?
• Залиш мені це почуття назавжди, промовила людина.
• Добре! Хоч ви перетворюєтеся після смерті у жменьку пороху, я залишу безсмертною вашу душу, а з нею це святе почуття. Бережіть його і передавайте дітям, онукам, правнукам. А я буду оберігати справжню людську любов.

    І передається це святе почуття від дуда-прадіда онукам, дітям. Передається з покоління в покоління, з роду в рід. Ось тому старі люди кажуть, що на любові і світ тримається. Так, на любові до найрідніших людей, найтеплішого батьківського двору»

 

Мандрівний сліпець.

Я посох в руки взяв й подався в мандри,

 Щоб птаху щастя віднайти,

 Помилуватися красою,

 Поспілкуватись з добрими людьми.

 Я стільки різного побачив,

 Що і не в змозі все розповісти,

 Бо краса мого рідного краю

 Неперевершена у всі часи:

 А чи весна буяє в буйнім саді,

 А чи петровські грози ллють,

 Чи осінь закружляла в листопаді,

 А за нею - морози тріскучі ріки кують…

 Здавалось , Божий Рай…чого іще бажати?

 А люд чомусь довкола, мов німий…

 Ніде ні посмішки, ні жарту не чувати,

 Не вміють і спокійно розмовляти,

 Один повз одного снують.

 Усі кудись біжать, спішать.

 Й похмурі у всіх лиця,

 Та й іскорки в очах нема…

 Та й цінності сьогодні помінялись:

 Збагачення лише в людських думках.

 І заволав я з розпачу жахливо,

 Й осліп…щоб більш не бачить зло,

 Та з того часу і свіча в моїх долонях

 Для того, щоб віднайти людське добро.

 Прозрій же добрая людино,

 Прозрій, заради щастя на землі,

 І розпали свічу надії

 У спраглій без добра душі.

 Для зла й неправди планета замала!

 Творіть добро, добро плекайте, люди!

 Садіть сади, нехай для внуків буде

 В плодах частинка вашого тепла.

Творіть добро для тих, хто поруч йде,

 Хто ділить хліб із вами чемно - навпіл,

 Єдиного навчіться - віддавати,

 Не бійтеся, ніщо не пропаде,

 Ніщо не піде в тлін, - в траву повернеться,

 Умножене стократно.

 На те воно й добро, щоб проростати,

 Тому й людське, що люди ним живуть.

 Творіть, творіть  добро!

 На те ми й люди, щоб добро творити!

 

 Ведучий 1. Хай в кожному із нас палає свічка милосердя

 І зігріває ближнього теплом.

 Байдужості хай крига скресне

 Й життя-ріка наповниться добром.

 

Ведучий 2. Не будь сліпцем із соколиним зором,

 Не будь глухим, коли ти не глухар.

 Віддай краплину - і повіки сором

 Не буде гризти душу, мов сухар.

 

 

Вчитель. Час невпинно біжить вперед. Збігають хвилини, години, пливуть роки. Хочеться вірити, щоб у вас все було гаразд, хочеться, щоб слова доброти почуті сьогодні, ви пронесли крізь усе  життя. Пам’ятайте, людина на цім світі не вічна, життя коротке і гріх розтринькувати  його на погані справи.

 

Будьте добрими, людяними, милосердними, терпеливими, нехай не черствіють ваші душі у щоденних клопотах, бережіть своє серце від усього злого. Всім нам не легко у сьогоднішній час, але пам’ятаймо, що поруч є люди, яким набагато  гірше. А ми можемо хоч на крихту покращити їхнє життя своїм відношенням, усмішкою, теплим поглядом.… Віддані людям тепло і душевна доброта обов’язково повернеться до вас. Бо ми послані на землю, щоб примножувати добро і красу, творити земний рай, а не бути лише споживачами. Маємо таке коротке життя, то хай же не буде в ньому місця злим помислам. Хай оживає істина стара: людина починається з добра!