Виховна година "Їх було ТРИСТА..."

Грудьми у нерівному бої,
Спинили червону орду,
З честю впали герої,
За Україну свою.

На жертовню поклали,
Свої молодії життя.
Приклад відваги подали,
Слава героїв жив

(на дошці записані слова як епіграф до уроку)

Виховна година:

ПАМЯТАЄМО ГЕРОЇВ КРУТ

Мета:

Прищеплювати любов до батьківщини, виховувати почуття патріотизму та відповідальності перед державою.

Звучить гімн України.

(На класних державних символах чорна стрічка)

Учитель зачитує епіграф.

1.Учитель:29 січня – День пам’яті героїв Крут – саме там, у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.

Учень : Під Крутами там молоде юнацтво

На прю криваву з ворогами стало.

 За Україну, славу, честь й багатство

 Життя юнацьке своє там віддало.

Учитель : 29 січня 1918 року назва невеликої станції Крути, що розташована на Чернігівщині уздовж лінії Бахмач-Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже протягом майже століття є національним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність. Йшов 1918 рік. Четвертим Універсалом Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку самостійною, ні від кого незалежною, суверенною державою. Проте більшовицька влада не хотіла так просто віддавати свого «молодшого брата». Після захоплення Харкова та Полтави більшовики спрямували своє шеститисячне військо на Київ під проводом М.Муравйова. На той час в Центральній Раді не було армії. Основна її частина була розбита більшовиками, а інша перейшла на бік червоних, спокусившись фальшивими обіцянками. У той важкий і грізний час на оборону рідного краю стали лише невеликі частини ідейних борців. У Києві сформувався курінь із студентів та учнів гімназії. Їх було 300.

https://www.facebook.com/obozrevatel/videos/598589237230457/

2.Перегляд документального відео про тогочасні події.

Учитель : Настав холодний ранок 29 січня 1918 року. О 9.00 годині розвідка донесла, що більшовики наступають. Молоді герої стали готуватися до бою. Юнаки мужньо відбивали атаки ворога, не залишаючи своїх позицій. Проти них наступали матроси Балтійського флоту – їх було майже 6 тисяч старих вояків, а борців за волю України біля 600.

Учень : Десять йшло проти ста,

І кидались грудьми на гармати,

 Бо за ними свята Україна стояла, як мати.

І остання гупає гармата.. На життя без надій Їм стояти, стояти, стояти!

Учитель : Бій був запеклий і тривав до полудня. Молоді воїни билися відчайдушно, виявляли зразки хоробрості. Сили були надто нерівні. Побачивши безперспективність подальшої битви, комендант юнацького куреня дав наказ відступати. Але поки це слово дійшло з одного боку колії, де були юнаки старшинської школи, на протилежний бік до студентів, хтось замінив слово «відступати» на «наступати». Юнаки-курсанти відійшли назад, а студенти кинулись вперед. На смерть… Пішли на ворога з багнетами, бо набоїв уже не було. Наближалася страшна хвилина для засуджених. Один починає, всі інші підхоплюють «Ще не вмерла Україна». І вже лежать тіла юнаків на снігу, политому їхньою кров’ю. Селяни з навколишніх сіл забрали їхні тіла, поховали за християнським звичаєм. 1 березня 1918 року, після звільнення Києва, було закуплено 200 домовин для перевезення тіл загиблих. Після тривалих розшуків за допомогою місцевих селян були знайдені ями, в яких лежали тіла героїв. Однак усіх загиблих знайти не вдалося. 19 березня 1918 року до Києва приїхав сумний поїзд. Убитих було поховано у спільній могилі на Аскольдовій горі – на аристократичному кладовищі в центрі Києва. Увічненням цього є відома поезія Павла Тичини «Пам’яті тридцяти».

Учень : На Аскольдовій могилі Поховали їх

 – Тридцять мучнів українців Славних, молодих…

 На Аскольдовій могиліУкраїнський цвіт!-

По кривавій по дорозі Нам іти у світ.

На кого посміла знятись Зрадницька рука?

Квітне сонце, грає вітер І Дніпро-ріка…

 На кого зазнявся воїн? Боже, покарай!-

Понад все вони любили Свій коханий край.

Учитель : Кров під Крутами не була пролита марно. З неї, наче з безсмертя, розцвітають пелюстки Волі. Вже 29 січня 1919 року на роковини бою під Крутами, до Аскольдової могили героїв прийшли студенти й гімназисти. Вони дали клятву на вірність Україні, на вірність тим ідеям, за які життям заплатили герої. Слово про загиблих виголосив професор Михайло Грушевський. Він, зокрема, сказав: «Стримайте ж Ваші сльози, які котяться! Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні!».

 Крути, без сумніву, були, є і будуть завдяки героїзму молодих студентів, однією з героїчних сторінок нашої історії.

3.Бесіда з учнями по почутому і побаченому.

4. Оформлення асоціативної стели.

На дошці намальований ТРИЗУБ. Учитель зачитує імена  героїв які загинули під Крутами, а учні вписують їх , утворюючи таким  чином фон.

5. Звучить «Боже Великий єдиний».