Виховна година "Хліб у рідному краї"

 

 

 

Хліб  у рідному краї

Підготувала

виховну годину 

вчитель історії

Вовчищовицького НВК

Мочерад Л.М.

 

Тема: Хліб  у рідному краї.

Мета: Прищеплювати учням бережливе ставлення до хліба; виховувати повагу до людей праці; ознайомлювати учнів з минулим свого народу, звичаями нашого краю. розширювати знання дітей про історію виникнення хліба; розкрити важливість та необхідність хліборобської праці; виховувати бережливе ставлення до хліба, вміння його цінувати.

Оформлення дошки: плакат «Хліб  у рідному краї», “Бережи хліб”, прислів’я: ”Хліб-усьому голова”, ”Сила від хліба, хліб-від землі”, ”Хліб-батько, вода-мати”, зашифровані слова для гри “Поле чудес”.

Епіграф заняття: З хлібом у нас зустрічають гостей,

                               Хліб на весіллях цвіте в короваї.

                               І кращих немає на світі вістей,

                               Ніж-хліб уродився у рідному краї. 

                                                                                    П.Воронько

Оформлення столу :на вишитому рушнику–ваза з колосками, пшенична хлібина з сіллю у сільничці, хлібець з висівками, булочки, дві скибки чорного хліба  масою 125 г і 200 г, поминальна свічка.

Хід заняття:

1.Сприймання та усвідомлення нових знань

       .  Вступне слово вчителя.

Вчитель. Добрий день! Діти! Сьогодні наше виховне заняття присвячене Його Величності Хлібу Що може бути смачніше за хліб?! Інколи окраєць хліба солодший за мед. Кожний рік від зерна до колосу приходить він до нас здалеку, з героїчного минулого Батьківщини, наш сьогоднішній хліб.

Хліб – усьому голова. Здавна живуть ці слова в народі, вражаючи простотою, зітканою з людського досвіду образністю. Так, хліб – це головне, без чого не можна уявити могутність держави. Хліб – годувальник, хліб – воїн, хліб – будівник.

Учениця. Гостей дорогих стрічаєм

 Круглим, пишним короваєм.

 З рушником берем таріль,

 Коровай кладем і сіль.

 Шанобливо хліб підносим

 І, вклонившись, щиро просим:

 - Любий гостю наш, приймай

 Хліб гостинний – коровай.

 Учениця. Візьміть у руки хліб духмяний,

 Він незвичайний, він святий,

 Ввібрав і пісню, й працю в себе,

 Йому до ніг вклонитись треба,

 Він скарб найбільший на землі.

Вчитель. Сотні тисяч слів у нашій мові, але на першому місці  одне – ХЛІБ. Хліб – це життя. Недарма в давньоруській і сучасній українській мові хліб називається «жито». А «життя» і «жито» – слова одного кореня.

Метод «Асоціативний кущ»

Пісня

            Прочитайте ,якими словами величає хліб народ.                                                               (Опрацювання змісту прислів’я).

          Хліб супроводжує людину все життя: від народження до самої смерті, щодня. Прочитайте на дошці рядки з вірша П.Воронька.

(Опрацювання змісту вірша)

-У яких обрядах використовують хліб?                                                                                                   -Про які ще обряди чи події, пов’язані з хлібом ви ще знаєте?                                                      Учні. Хлібом-сіллю ми вітаємо друзів, бо здавна український народ славився своєю гостинністю. «Веселий гість – дому радість», – говорили чи не в кожній оселі. Найгостинніше, найпривітніше «хліб-сіль» значить таке: розділи зі мною хліб, скуштуй хліба нашого, приєднуйся до столу, життя мого дому і нехай завжди буде у тебе і хліб, і сіль, нехай в домі твоєму буде ситість, мир і радість.   

Учні. Найдавніший і найважливіший символ української обрядовості – це також хліб. Без короваю немає в нас весілля. Він символізував гідність, достаток, красу молодих. До сьогодні при виготовленні короваю, дотримуються звичаїв, що прийшли із сивої давнини.

Учні. Вся історія нашого народу пов’язана з історією хліба, з мистецтвом його сіяти, вирощувати, косити, молотити, молоти, розчиняти тісто, пантрувати, як воно сходить, пекти, а коли хочете, то й ґречним, вихованим ще з дитинства умінням його їсти.

Учні. Хліб був мірилом життя та культури. Святість і пошана до хліба передавалася з покоління в покоління дітям і онукам. Шана до Хліба закріпилась у народних звичаях. На покуті під образами, що є в хаті священним місцем, колись завжди лежала на столі покрита рушником паляниця.  В українській родині змалечку привчали берегти хліб.                                                               

Вчитель. - Хліб! Скільки б не мали його люди - завжди говорять про хліб зі щирою повагою, беруть його до рук трепетно й урочисто. Із хлібом пов'язано багато легенд. Ось послухайте одну з них.

• Звідки ж бере початок шматок хліба? (Випереджувальне завдання)
• Походження слова «хліб»

Учень:

•  Слово «хліб» виникло  в середині кам’яного віку, близько 17 тисяч років тому.

У ті давні часи первісні племена людей збирали зерна злаків і варили їх. Згодом нашу пращури винайшли кам’яну зернотерку, за допомогою якої вони розмелювали зерна злаків, а тоді на розпеченому камінні випікали коржі. Відтоді хліб став продуктом харчування, який вживали кожного дня. І, як ми знаємо, і по сей день людина щодня їсть хліб. Тому й виникла народне прислів’я — «Хліб всьому голова!»

Учениця:

 Українців здавна хвилювало питання: яким же буде врожай пшениці, жита цього року? Чи буде достаток у родині? І тому вони стрічали і по сей день стрічають перший день Нового року зі словами: «Сійся, родися жито, пшениця!».

 

• Учень: У Римі недалеко від Порто Маджоре знаходиться велична будівля — гробниця Марка Вергилія Еврисака із Остії. Ця 13-метрова споруда  належить не римському правителю, не полководцю,  а людині, яка випікала хліб. Вергилій Еврисак на початку свого життя був рабом, але йому вдалося звільнитися від рабства. Він присвятив своє життя благородній справі — організував роботу пекарні та продавав хліб. Еврисак забезпечував хлібом майже все місто Рим! Незабаром він розбагатів та спорудив гробницю — безсмертний пам’ятник не лише собі, а й хлібопекарській справі. На першому ярусі  гробниці Марка Вергилія Еврисака зображено круглі жерла печей для випічки хліба. На другому ярусі — рельєф, який детально зображує увесь хлібопекарський процес від початку до кінця.

    Фото 1. Гробниця Марка Вергилія Еврисака, збудована ним близько 30 р. до н.е.  На перщому ярусі  гробниці зображено круглі жерла печей для випічки хліба.

 Фото 2. Рельєф на гробниці Марка Вергилія Еврисака, який детально зображує увесь хлібопекарський процес від початку до кінця.

• Вчитель.Ми вимовляємо ці кожного дня слова — «хліб», «батон», «булка».  А чи знаєте ви, звідки з’явилися в українській мові «хлібні» слова?                                                        «Хліб» — давньогрецьке, від слова «клібанос» — так називалися спеціальні горщики, в яких греки випікали свій хліб.                                                                                         «Батон» — французьке, перекладається як «палиця» або «жезл». Завдяки своєрідній формі хліб, що мав продовгувату форму почали називати «батон».

«Булка» — польське, зменшене від «була» — великий круглий хліб.                          «Калач» — слов’янське, походить від слова «коло» — круглий хліб. Особливою шаною користувалися калачі на Русі. Їх дарували князям, вельможам, іноземним послам як вишукане частування.

• —Як виготовляють хліб?

—Які процеси проходить хлібина, щоб потрапити на наш стіл?

Коровай — весільний хліб.

Вчитель.

— Кому з вас доводилося бути на весіллі?

    — А хто запам’ятав, як саме батьки зустрічають молодят у себе вдома?

 

  Учень: Коровай дійшов до нас ще з трипільських часів – 5000-3000 років до народження Христа – і, до речі, не змінив назви. У словниках ви знайдете тлумачення: «коровай» — весільний хліб.

У давнину ж високий випечений і прикрашений коровай використовували лише як весільний обрядовий хліб, який символізував прийняття та благословення громадою нової родини. Що цікаво, коровай є окрасою весільною  у всіх регіонах України та навіть на українських весіллях за її межами.

  Учениця: Батьки завжди зустрічали молодят з короваєм і сіллю. Чому? Цей ритуал свої коріння веде ще від древньої цивілізації Єгипту. Древні єгиптяни настільки боготворили хліб, що позначали в листі його тим же ієрогліфом, що й золото. І це не випадково. Адже хліб символ достатку й матеріального благополуччя. Ароматний коровай на столі означав постійну готовність до прийому гостей. був знаком божественного заступництва й оберегом від ворожих сил.

Учень: Скибку хліба клали в колиску для захисту дитини, - брали із собою в дорогу - щоб охороняв. Буханець хліба, кожний шматок і навіть крихта втілювали долю людини. Уважалося, що від обігу з ними залежать сила, здоров'я й удача. До хліба завжди ставилися тремтливою, з повагою. Його саджали в піч у тиші. Поки він там перебував, голосно не розмовляли, не мели підлогу. В іншому ж випадку він "злякається", почне "вередувати" і не вдасться. Тому не випадково молодят зустрічають хлібом і сіллю. Але в цьому випадку особливим хлібом - КОРОВАЄМ!

Вчитель: Вважалося, що вже сам процес випікання короваю мав чудодійну силу. Тому-то й пекли його шановані і щасливі в подружньому житті жінки-коровайниці. У деяких селах їх було чотири, в інших – сім. Часто пов’язували коровайниць рушником, щоб їхні дії були погоджені і спільні. Пекли коровай або у хаті молодого, або в хаті молодої – як на Слобожанщині, але обов’язково співали чудових пісень, виспівуючи долю молодятам. Сам заміс називали бганням. Слово „бгати” в українській мові означає «втискати, вдавлювати щось у що-небудь» або ще – «плести гніздо». Отож, вмісячи коровай, вкладали в нього енергію побажань, закладали нове гніздо для нової родини.  Якщо коровай у печі тріскав – було це ознакою, що молодята розлучаться, якщо ж перекошувався – життя спільне не буде щасливим, якщо виходив пишним і гарним – усі раділи: сім’я буде міцною і житиме довго й щасливо!

Учень: Коровай обов'язково прикрашають колоссями пшениці, що персоніфікує благополуччя й статок у родині. На короваї завжди випікають листи калини - символ дітородності родини. І не випадково коровай прикрашають двома сплетеними кільцями, як символи вірності один одному. Кільце не має ні початку, ні кінця. Це символ нескінченності, вічної любові.

Вчитель:Сьогодні люди вже не дуже дотримуються всіх старовинних обов’язкових ритуалів і, напевно, більшість не вірить у магічність весільного хліба, але коровай прикрашає майже всі весільні урочистості і справді затримує на собі увагу присутніх, ніби таки має чудодійну могутню силу.Я хочу, щоб ваші майбутні весілля, які обов’язково колись будуть у вашому   житті, були овіяні енергетикою сімейного щастя та достатку, яку дає весільний коровай. Ми — українці, тому не забуваймо українські традиції!

Відео про хліб

Поетична хвилинка     

            Хліб оспівують у піснях, звеличують у віршах. І ми теж хотіли б сьогодні  продекламувати вірші про хліб. (« Хліб і слово» )

 

 Хліб і слово

 1.У стінах храмів і колиб

 Сіяє нам святково,

 Як сонце, випечений хліб,

 І виплекане слово.

 2. І люблять люди з давнини,

 Як сонце незагасне,

 І свій духмяний хліб ясний,

 І рідне слово красне.

 3. Бо як запахне людям хліб,

 Їм тихо дзвонить колос,

 І золотом сіяє сніп

 Під жайворонка голос.

 4. Цей сплав чудесний, золотий

 З ядристих зерен літер:

 «Не кидай хліба, він – святий,

 Не кидай слів на вітер!»

Гра “Поле чудес” Тема:”З історії виникнення хліба”.

            Діти! А чи знаєте ви, що такі рідні слова  як “хліб”, ”пшениця”- не українські, а запозичені? Слово “хліб” подарували нам готи-люди, що жили на межі Німеччини та Польщі. Ці та інші таємниці відкриє нам гра “Поле чудес”.

а)Відбір першої трійки гравців. Відгадування загадок.

-Ні чоловік, ні звір, а вуса має.(Ячмінь)

-Ноги на полі, середина надворі, голова на столі.(Пшениця, жито-хліб)

-Б’ють мене ціпами, ріжуть мене ножами,                                                                                          За те мене отак гублять, що всі мене дуже люблять.(Хліб)

б)Завдання першого туру.

            Пшеницю сіяли ще найдавніші люди. Слово “пшениця” означає: товчене зерно, готове до вживання. А який народ дав рослині таку назву?

 

с

л

о

в”

я

н

и

                                                С  л    о    в”  я    н   и

в)Відбір другої трійки гравців. Відгадування загадок.

-Де йшла сотня косарів-вийшло п’ять богатирів:

 Косять, в’яжуть, заодно, і молотять на зерно.(Комбайни)

-Не живий, а землю поре.(Плуг)

-Стукотить, гуркотить, як сто коней біжить.

 Перемеле золоте зеренце на пухке і біле борошенце.(Млин)

г)Завдання другого туру.

            Яка частина світу вважається прабатьківщиною пшениці?

 

А

м

е

р

и

к

а

                                    А     м     е      р      и     к     а

д)Відбір третьої трійки гравців. Відгадування загадок.

-Із золотого-біле, із білого-рум’яний. (Борошно, хліб)

-Ходить в полі з краю в край,

 Ріже чорний коровай.(Трактор)

-Один-ллє, другий-п’є, третій-росте.(Дощ, земля, колосся)     

е)Завдання третього туру.

            Ця рослина-родич пшениці. Його диких предків аж -13.Але лише цю рослину вирощують люди.

 

ж

и

т

о

                                    Ж   и    т    о

є)Фінальна гра.

            Тут закрите слово-назва першого дерев’яного плуга.

 

с

о

х

а

                                    С   о    х    а

Вітання переможцю гри “Поле чудес”.

Вчитель.   Бесіда на виявлення знань учнів.

Шанобливе ставлення до хліба підкреслюють чимало мудрих висловів

двох частин:

 

Хліб на столі –	Бог у хаті
Хліб – батько, вода – мати, з хлібом і	стіл – престол, і хата – багата
Коли є хліба край,	то й під вербою – рай
Не вчи вченого	їсти хліба печеного
Найсмачніший хліб	од свого мозоля
Не ми хліб носимо,	а хліб нас
Не вмієш пекти хліба,	будеш пекти раків
Їж хліб із сіллю і водою,	живи правдою святою
З хлібом і пісня миліша,	і хата тепліша
Хліб житній –	батько рідний
Нема хліба без роботи,	а роботи без хліба
Свій хліб ліпший	від чужого калача
Перший кусок хліба кращий і	смачніший, ніж другий
Риба – вода, ягода – трава,	а хліб – усьому голова
Будеш без діла –	лишишся без хліба

 

Вчитель. Хліб не завжди був такий смачний і буденний… Голод – таке страшне слово. Людина, яка пережила його, із жахом чує це слово. А скільки довелося нашому народові пережити в голодне лихоліття.

 У роки Великої Вітчизняної війни не тільки від куль, а й від голоду помирали люди. Лініями окопів покраяні поля, сплюндровані війною села. Але тільки далі відходив фронт, враз люди бралися за хліб. Він був з домішками трав, картопляних лушпайок, але все-таки хліб і хліб для живих.

 А ще був і страшний голодомор в Україні 33-го року. Скрізь, як говорив Шевченко, "село неначе погоріло, неначе люди подуріли". Від голоду помирали і дорослі, і діти, промовляючи своє останнє слово в житті – «хліб». Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж, скільки і саме життя.

 І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи до кінця своїх днів не кине шматок хліба на землю, бо перед ними завжди будуть очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи.

 Вчитель. Сьогодні ми недаремно запалили свічку, як у храмі. Нехай в цю хвилину наш клас стане храмом пам'яті. Вшануймо хвилиною мовчання тих, хто став жертвами лихоліть, які випали на долю українського народу.( Хвилина мовчання.)

Віддаймо дяку трударям, що виколосили хліб, вимолотили його, перемололи на борошно, рукам, які випекли оці смачні, рум'яні, схожі на сонце, паляниці.

В народі кажуть: «Коли хліб черствіє, то черствіють наші душі, черствіємо ми». Тож вклонімося всій цій святині, щоб одвічно був хліб у кожній хаті, щоб не черствів. (Діти вклоняються.)

 Учень. І кожен день, і кожну мить

 Дай, Боже, хліб насущний,

 Щоб ми могли у мирі жить,

 Щоб не були бездушні.

 Молись до хліба, не кидай,

 Хай хліб спасінням буде,

 Бо не черствіє хліб святий,

 Черствіють тільки люди.

 Учень. В народі ж хліб, мов матір, поважають,

 Ця шана з плином часу не зника.

 І дорогих гостей завжди стрічають

 З хлібиною в барвистих рушниках.

 Учень. Так хай же щедро наливає соком

 І колоситься золотистий сніп!

 І хай же родить більше з кожним роком

 Учні (разом). Його величність – годувальник Хліб!

 Мама з дочкою виконують пісню «Зеленеє жито, зелене».

Підсумок заняття

            Отже,діти,від сьогоднішнього дня перегляньте своє ставлення до хліба, до хліборобської праці. Бережіть цей найважливіший винахід людства.

Вчитель. Пам'ятаймо, що в хлібі – велика праця.

                  Пам'ятаймо завжди, що хліб – святий.

                  Шануймо його так, як шанували наші предки.

 Учень. Гості наші дорогенькі!

 Добра Вам бажаємо,

 І за добрим звичаєм

 Хлібом пригощаємо!

 Звучить музика.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК

Коровай — весільний хліб.

Вчитель.

— Кому з вас доводилося бути на весіллі?

    — А хто запам’ятав, як саме батьки зустрічають молодят у себе вдома?

 

Учень:

Коровай дійшов до нас ще з трипільських часів – 5000-3000 років до народження Христа – і, до речі, не змінив назви. У словниках ви знайдете тлумачення: «коровай» — весільний хліб.

У давнину ж високий випечений і прикрашений коровай використовували лише як весільний обрядовий хліб, який символізував прийняття та благословення громадою нової родини. Що цікаво, коровай є окрасою весільною  у всіх регіонах України та навіть на українських весіллях за її межами.

 

     Учениця:

Батьки завжди зустрічали молодят з короваєм і сіллю. Чому? Цей ритуал свої коріння веде ще від древньої цивілізації Єгипту. Древні єгиптяни настільки боготворили хліб, що позначали в листі його тим же ієрогліфом, що й золото. І це не випадково. Адже хліб символ достатку й матеріального благополуччя. Ароматний коровай на столі означав постійну готовність до прийому гостей. був знаком божественного заступництва й оберегом від ворожих сил.

 

Учень:

 Скибку хліба клали в колиску для захисту дитини, - брали із собою в дорогу - щоб охороняв. Буханець хліба, кожний шматок і навіть крихта втілювали долю людини. Уважалося, що від обігу з ними залежать сила, здоров'я й удача. До хліба завжди ставилися тремтливою, з повагою. Його саджали в піч у тиші. Поки він там перебував, голосно не розмовляли, не мели підлогу. В іншому ж випадку він "злякається", почне "вередувати" і не вдасться. Тому не випадково молодят зустрічають хлібом і сіллю. Але в цьому випадку особливим хлібом - КОРОВАЄМ!

 

 

     Вчитель:

Вважалося, що вже сам процес випікання короваю мав чудодійну силу. Тому-то й пекли його шановані і щасливі в подружньому житті жінки-коровайниці. У деяких селах їх було чотири, в інших – сім. Часто пов’язували коровайниць рушником, щоб їхні дії були погоджені і спільні. Пекли коровай або у хаті молодого, або в хаті молодої – як на Слобожанщині, але обов’язково співали чудових пісень, виспівуючи долю молодятам. Сам заміс називали бганням. Слово „бгати” в українській мові означає «втискати, вдавлювати щось у що-небудь» або ще – «плести гніздо». Отож, місячи коровай, вкладали в нього енергію побажань, закладали нове гніздо для нової родини.

Якщо коровай у печі тріскав – було це ознакою, що молодята розлучаться, якщо ж перекошувався – життя спільне не буде щасливим, якщо виходив пишним і гарним – усі раділи: сім’я буде міцною і житиме довго й щасливо!

 

     Учень:

 Коровай обов'язково прикрашають колоссями пшениці, що персоніфікує благополуччя й статок у родині. На короваї завжди випікають листи калини - символ дітородності родини. І не випадково коровай прикрашають двома сплетеними кільцями, як символи вірності один одному. Кільце не має ні початку, ні кінця. Це символ нескінченності, вічної любові.

 

Вчитель:

Сьогодні люди вже не дуже дотримуються всіх старовинних обов’язкових ритуалів і, напевно, більшість не вірить у магічність весільного хліба, але коровай прикрашає майже всі весільні урочистості і справді затримує на собі увагу присутніх, ніби таки має чудодійну могутню силу.

Я хочу, щоб ваші майбутні весілля, які обов’язково колись будуть у вашому   житті, були овіяні енергетикою сімейного щастя та достатку, яку дає весільний коровай. Ми — українці, тому не забуваймо українські традиції!