Імена героїв у пам’яті народу

Мета навчальна: сприяти пробудженню національної свідомості, гордості за  здійснений подвиг, бажання вивчати історію.

Мета розвивальна: розвивати вміння учнів логічно мислити, співставляти, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, оцінювати події, вчинки, робити узагальнення та висновки.

Мета виховна: виховувати в учнів свідому любов до Батьківщини, повагу до героїчного минулого свого народу, пробуджувати позитивні почуття і викликати засудження аморального, антигуманного, виховувати повагу до традицій свого народу, виховувати в учнів усі якості громадянина, який братиме активну участь у формуванні майбутнього своєї держави.

Оформлення виховного заходу: плакати, фотографії на воєнну тематику, мелодії воєнних літ, виготовлені учнями листівки «Свято зі сльозами на очах», живі квіти, свічки.

 

Весна іде, і переможним кроком

В тюльпановому вічному вогні

Йде травень крізь хвилини, дні і роки,

Несе нащадкам спогади свої.

 

2-га ведуча.

Весна іде квітчасто, гордо, юно,

Як втілення найчарівніших снів.

О весно красна, ти ще не забула

В історії своїх жахливих днів?

 

1-й ведучий.

Із року в рік часопис віддаляє

Своїх нащадків далі від війни.

Та травень знов і знову нагадає,

Як із життя ішли його сини.

 

2-га ведуча.

Буяють мирно квіти на могилах,

До сонця красного метелики летять.

А ті, кому війна зламала крила,

Священним вічним сном в могилах сплять.

 

Вчитель.  Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги.

Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945рр. Не щезне в пам’яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашистами. Можна по-різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших.

Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день назавжди залишиться для нас затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Його наближували, як могли, люди, котрим було дуже не легко в ті вогненні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги. Все менше залишається їх в життєвому строю. Даються в знаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях – сивина. Але вони пам’ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати. Неможливо позбутися нав’язливої жахливої думки: а прийде ж день, коли піде з життя останній з цих літніх людей з орденами. Піде у вічність, понесе з собою живі спогади. Що ж залишиться після них? А залишиться Пам’ять, світла пам’ять про незабутніх героїв.

Мільйонам людей назавжди врізався в пам’ять перший день Великої Вітчизняної війни. Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас. І враз неділя 22 червня 1941 року, мирний день відпочинку, обернувся довгими роками страждань.

 

2-й учень.

Спинись, проклятий супостате,

На світ ввостаннє подивись:

За тіло матері розп’яте

Сини на пару піднялись!

У бій за наші ниви,

За ясний сміх дитячий,

За юний спів щасливий,

За славний труд гарячий.

Вперед, полки суворі,

Під прапором свободи,

За наші ясні зорі,

За наші тихі води.

 

3-й учень.

Сонце палило нестерпно,

Гнулось садове гілля:

Падали яблука в серпень,

Глухо стогнала земля.

Рвали снаряди їй груди,

Всюди гриміла війна,

Падали скошені люди.

Їх не щадила війна.

 

Мільйони людей забрала Велика Вітчизняна війна. це важко усвідомити. Смерть однієї людини – це трагедія. А коли мільйони... Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів однополчан, рідних і близьких, душі, які простріляні похоронками, у рано посивілих дітей війни, які не побачили своїх батьків і пережили пекло окупації.

1-й ведучий. Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. Вони – святиня нашої пам’яті.

 

 

 

 

 

 

 

 

5-й учень.

До обеліска я в задумі стану,

До сивини своєї на путі.

Скажу „спасибі” тихо ветерану,

Що вдруге народив мене в житті.

На картах не знайти мої дороги –

Мій бойовий, мій босоногий шлях.

За вбитим батьком йшов до перемоги

Траншеями по спалених полях.

Сльоза зорі стоїть над обеліском,

Сховавши клопоти людські і сни.

Сьогодні треба поклонитися всім низько,

Усім хто не прийшов з війни!

 

2-га ведуча. У війни не жіноче обличчя...Адже скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога.

 

1-й ведучий. А скільки їх було в партизанських загонах. Вони ходили в розвідку, лікували ранених, забезпечували зв’язок з Великою землею і часто гинули, не проронивши ні слова в руках фашистських катів.

 

2-га ведуча. А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово „війна”, вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.

 

2-й учень.

До тебе, людино, звертаюсь:

Залиш на хвилинку щоденні турботи.

З собою побудь у глибокій скорботі,

Згадай чоловіка, товариша, брата,

Дружину, сестру чи посивілу матір.

 

3-й учень.

Перед трагічною хвилиною мовчання

Словами говорити неможливо.

Оця хвилина більше там розкаже,

Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

Солдатів подвиг, про який сьогодні

Дізнались ми, не вимовить словами,

А тільки серцем можна це сказати,

Але воно, нажаль, не має мови,

Лиш має біль. І тому я прошу

Солдатів пам’ять вшанувати мовчанням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК

 

 

 

Велика Вітчизняна війна (1941 - 1945)

 

Справедлива визвольна війна проти фашистської Німеччини та її союзників, складова частина Другої світової війни 1939-1945 pp., почалася після нападу Німеччини («план Барбаросса»).

 

Політична мета — знищення та поневолення населення СРСР. Військово-стратегічний план — знищення за 1,5-2 місяці радянських збройних сил — «бліцкріг», захоплення території до Волги, потім до Уралу. На початок Великої Вітчизняної війни Німеччина та її союзники мали на кордоні з СРСР 5,5 млн. чоловік, 3700 танків, 5000 літаків; Радянська Армія — 2,9 млн. чоловік, 1800 важких і середніх танків, 1540 літаків нової конструкції.

 

1-й період війни (червень 1941 — листопад 1942) Раптовий віроломний напад німецьких армій на СРСР в ніч на 22 Червня. Основні напрямки воєнних дій: північно-західний (Ленінград), західний (Москва), південно-західний (Україна). Прикордонні бої 1941, оборона Брестської фортеці; захоплення німецькими військами Прибалтики, Білорусії, початок блокади Ленінграда; Смоленська оборона 1941-1942; німецько-фашистська окупація України.

 

Битва під Москвою: вересень-листопад 1941 — оборонні бої; з 5 грудня наступ Радянської Армії (по квітень 1942) — перша велика поразка німецьких військ, крах ідеї «бліцкрігу», початок перелому в ході війни, стабілізація фронту. Створення антигітлерівської коаліції (28 держав).

 

Червень 1942 року — наступ фашистських військ на південному сході (план — захоплення Поволжя та Кавказу). 17 липня — 18 листопада — героїчна оборона Сталінграда; липень 1942 — листопад 1943 — битва за Кавказ. 2-й період війни (листопад 1942 — кінець 1943) 19 листопада 1942 — 2 лютого 1943 — контрнаступ під Сталінградом, розгром 330-тисячного фашистського угруповання, досягнення корінного перелому в ході війни.

 

Наступальні операції на Північному Кавказі, Середньому Дону; січень 1943 — прорив блокади Ленінграда. Літо 1943 — тотальна мобілізація в Німеччині і в державах-сателітах. Курська битва (5-11 липня — німецький наступ, 12-15 — контрудари радянських армій, 5 серпня — звільнення Орла і Бєлгорода).

 

Повна стратегічна ініціатива СРСР до кінця війни. Серпень-грудень 1943 — загальний наступ радянських армій, відступ фашистів за Дніпро, 16 вересня — звільнення Новоросійська, 6 листопада — Києва. Досягнення загальної економічної та воєнної переваги СРСР над фашистською Німеччиною.

 

Активізація руху Опору в окупованих гітлерівцями країнах. Тегеранська конференція (1943) глав держав СРСР, США та Великобританії, погодження спільних дій. 3-й період війни (січень 1944 — 8 травня 1945) Погіршення воєнного та економічного стану фашистської Німеччини.

 

Грудень 1943 — квітень 1944 — звільнення Правобережної України, січень-березень — розгром фашистських військ під Ленінградом та Новгородом, квітень-травень 1944 — Кримська операція, червень-серпень — поразка фінської армії, яка завершилася 19 вересня виходом Фінляндії з війни; звільнення Білорусії та Східної Польщі, липень-жовтень — вигнання фашистів з Прибалтики; серпень-вересень — Яссько-Кишинівська операція, вступ Румунії та Болгарії у війну проти Німеччини.

 

Кінець 1944 року — успішні операції Радянської Армії в Угорщині, Північній Норвегії, Східній Югославії. Кордон СРСР повністю відновлений. Всі союзники Німеччини вийшли з війни.

 

Червень 1944 — відкриття США та Великобританією 2-го фронту в Північній Франції. Січень-квітень — звільнення території Польщі та більшої частини Чехословаччини, вступ у Східну Пруссію, Померанію, Сілезію; звільнення Будапешта, взяття Відня.

 

16 квітня — 8 травня — Берлінська операція, взяття Берліна, самогубство Гітлера. 8 травня — підписання німецьким верховним командуванням акту про беззастережну капітуляцію; 6-11 травня — Празька операція, звільнення всієї території Чехословаччини. Проголошення 9 травня Днем Перемоги.

 

Військові дії на Далекому Сході (9 серпня — 2 вересня). Розгром головних японських сухопутних сил — Квантунської армії забезпечив беззастережну капітуляцію Японії; звільнення Південного Сахаліну та Курильських островів.

 

Перемога СРСР у Великій Вітчизняній війні — великий подвиг радянського народу.

 

Понад 11 500 воїнів стали Героями Радянського Союзу, більш ніж 7 млн. нагороджено бойовими орденами та медалями.

 

СРСР втратив у Великій Вітчизняній війні понад 28 млн. чоловік (40% усіх загиблих у Другій світовій); матеріальні втрати обчислювалися в 2600 млрд. крб., зруйновано сотні міст, 70 тис. сіл, близько 32 тис. промислових підприємств. 7

 

 

 

 

 

 

Велика Вітчизняна війна. Злочини фашистів

 

«В 1944 р. гітлерівці відступали і свою злість виміщували на мирних жителях. В Умані фашисти зігнали в дерев'яний будинок школи дітей, жінок і старих, забили двері, вікна, і розстріляли школу з крупнокаліберних кулеметів...»

М.О. Романов, полковник у відставці

 

«Фашисти нищать наших дітей. Нищать голодом і розстрілами. Нищать методично. Тут і план звільнення України від українців, і ненависть до народу, і нелюдська злоба у неясному баченні свого власного кінця.

 

Німці вибирають кращих дівчат. Кращих, розумніших, привітніших. Сотні тисяч кращих продовжувательок нашого роду зникне з нашої землі і загине спаскуджене, забите, заслане в безповоротню даль.

 

Народу одпущено страждань такою мірою, такою новою небаченою мірою, про яку навіть і не підозрювало людство...»

Олександр Довженко

 

Мільйони людей в усьому світі знають про звіряче обличчя фашизму з книг, документальних та художніх фільмів. Все менше залишається тих, хто пам'ятає злочини фашистів зі свого трагічного досвіду.

 

На окупованій території гітлерівці знущалися над мирним населенням та військовополоненими. Вони масово розстрілювали жителів міст і сіл, не жаліючи ні старих, ні малих, піддавали нелюдським тортурам полонених солдатів і офіцерів, партизанів, підпільників, тисячами примусово вивозили працездатних громадян на каторжні роботи до Німеччини, руйнували пам'ятники національної культури, житлові будинки, підприємства, розкрадали майно громадян та загальнонаціональні цінності.

 

Ідеологи фашизму проповідували надуману расову теорію про вищість арійської раси — раси господарів, покликаних керувати іншими народами. Люто ненавиділи фашисти радянських людей, слов'янські народи — поляків, білорусів, українців, росіян.

 

Розроблялися і виконувалися плани масового фізичного знищення, поневолення тих, хто залишився живим.

 

«Метою походу на Росію є винищення слов'янського населення»

Генріх Гімлер

 

Це була широка, продумана програма, яка базувалася на людожерських вказівках Гітлера.

 

«...Німецький народ має право завоювати Європу і перетворити її в германську імперію німецького народу. Ми повинні знищувати населення — це входить в нашу місію охорони німецької нації. Нам доведеться розвинути техніку знищення населення... Я маю право знищити мільйони людей нижчої раси, які розмножуються, як хробаки»

Адольф Гітлер

 

Техніка знищення населення окупованих країн була садистською, сягнула небачених розмірів. Гітлерівці вкрили Європу павутиною похмурих катівень, організували жахливі «фабрики смерті».

 

Кров холоне в жилах при згадці про такі табори смерті, як Дахау, Освенцім, Майданек, Бухенвальд, Заксенхаузен та подібні їм, в яких по-звірячому закатовано й знищено декілька мільйонів чоловік. У концтаборах недолюдки творили злочини, яких історія людства ще не знала. Людей катували, практикували на них досліди, труїли тазом, спалювали в крематоріях.

 

«Для відбору німці ставили планку на висоті 120 см. Всі діти, які могли пройти під цією планкою, відправлялися до крематорію. Знаючи про це, діти витягувалися як тільки могли, піднімали вгору голівки, стараючись потрапити до групи тих, кого залишають в живих...»

Свідчення професора терапевта Бертольда Е.

 

Утилізовані «залишки» таборів смерті використовували. Одяг та взуття — у вжиток, волосся спалених в крематоріях жінок акуратно пакувалося в мішки і відправлялось на меблеві фабрики.

 

Звірства фашистських загарбників носили масовий організований характер, були наслідками офіційних директив найвищих нацистських інстанцій.

 

«Знищи в собі жалість та співчуття — вбивай усякого радянського. Не зупиняйся, якщо перед тобою старий або жінка, дівчинка або хлопчик — вбивай, цим ти врятуєш себе від загибелі, забезпечиш майбутнє своєї сім'ї і прославишся навіки»

Офіційне звернення гітлерівського командування до солдатів Східного фронту

 

Тільки на окупованій території СРСР фашисти замучили й знищили близько 10 млн. мирних жителів, в тому числі жінок, дітей, людей похилого віку. Скрізь окупанти вводили примусову рабську працю з каторжним режимом. Мільйони людей, яких вивезли до Німеччини або залишили на окупованій території, утримувалися в неволі, як раби в давнину...

 

«Березень, 12, Ліозно, 1943 рік.

Дорогий, добрий татусю!

Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць.

 

Це заповіт твоєї помираючої доні. Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай. її розстріляли німці. Коли допитувалися про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не витерпіла і гордо сказала — ось її останні слова: «Ви не залякаєте мене побоями.

 

Я впевнена, що чоловік повернеться назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть» І офіцер вистрелив мамі в рот... Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню.

 

Я стала дуже худенька, мої очі запали, коси мені постригли наголо, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, з рота йде кров — мені відбили легені. ...я рабиня німецького барона, працюю у німця Шарлена прачкою, перу білизну, мию підлогу.

 

Працюю дуже багато, а їм два рази на день в кориті з «Розою» і «Кларою» — так зовуть свиней. Так наказав барон. «Рус була і буде свинею», — сказав він.

 

Живу я в сараї де дрова, в кімнату мені заходити не можна. Два рази я втікала від господарів, але мене знаходив їхній двірник. Тоді сам барон зривав з мене сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на мене виливали відро води і кидали в підвал.

 

Тільки смерть врятує мене від жорстоких побоїв. Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців... тату, відомсти за маму і за мене. Прощавай, добрий татусю, йду помирати...

 

Твоя доня, Катя Сусаніна»

Лист з фашистської каторги

 

У повідомленнях надзвичайної державної комісії з розслідування злочинів гітлерівців та їхніх підручних на окупованих радянських територіях, надрукованих у пресі, була оприлюднена велика кількість жахливих фактів.

 

Це — документально засвідчені масові розстріли мирних жителів у Львові, Києві, Ростові, Харкові, Мінську, Смоленську, Пскові, Орші, Ризі, Вільнюсі та багатьох інших населених пунктах.

 

Акти комісії, як і документальні свідчення з інших країн Європи, — незаперечний звинувачувальний матеріал, занесений в протокол повоєнного Нюрнберзького процесу — головного суду народів над фашистськими військовими злочинцями.

 

Залякати, зламати дух та поневолити радянських людей, народи інших країн Європи гітлерівцям не вдалося. їхні звірства, грабіж та руїни викликали справедливий гнів народів, які піднялися на рішучу боротьбу під гаслом «Смерть фашистським окупантам!»

 

Розгром фашистського вермахту врятував народи окупованих країн від фізичного знищення, від рабства.

Молоденькі сади ми посадим на кручі,
Яворами прикрасим дорогу походу.
Де окопи, траншеї і піски сипучі, —
Яблунева веселка поклониться в воду.

Бліндажі придніпрові плугами розорем,
Приберемо долини і скажемо: — Досить!
Хто боровся, горів і натерпівся горя,
Той достаток і щастя у хату попросить.

Солов'ями затьохкає ніч горобина,
І рясними дощами обірветься спека.
Здрастуй, саде зелений, моя Україно,
Як загірна веселка, як юність далека!

Андрій МАЛИШКО