Виховна година "Кажімо більше ніжних слів"

                     Виховна година

           «Кажімо більше ніжних слів»

Мета: поглибити в учнів знання з теорії літе­ратури; розвивати у них творчу діяльність; вихо­вувати за допомогою поезії почуття гуманності, милосердя.

Страшні слова, коли вони мовчать,

коли вони зненацька причаїлись,

коли не знаєш, з чого їх почать,

бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучився, болів,

із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди, і мільярди слів,

а ти їх маєш вимовити вперше.

Все повторилось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія — це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.

                                                                                                                                        (Л. Костенко)

Як ви гадаєте, чому інколи слова бувають страшними? (Можна зробити боляче, поранити, образити людину). А які ви знаєте страшні слова? (Війна, біль, смерть, кривда, несправед­ливість...). Дійсно, це страшні слова, їх неприємно чути кожній людині. І тому тема нашого заняття: «Кажімо більше ніжних слів...».

Сьогодні ми разом із вами будемо пригадувати ніжні, добрі слова, говорити їх один одному, складатимемо з ними поезії, і я маю надію, що після сьогоднішнього заняття у світі стане більше ніжних слів, люди стануть добрішими, і в цьому буде і   наша з вами заслуга.

А що ж таке доброта? (Прагнення робити доб­ро; доброзичливість). А які правила доброти ви знаєте? (Допомагати слабким, маленьким, хво­рим, старим, тим, хто потрапив у біду, пробача­ти помилки, не бути жадібними, не заздрити).

Давайте зараз спробуємо скласти римоване правило доброти, користуючись кінцевими сло­вами у рядках.

..... пробачай,

..... не звертай,

..... пожалій,

..... зігрій.

У кожного з вас — різні вірші, свої правила доброти, але ідея у них одна. Хто її назве? (Будь­мо добрими, говорімо більше ніжних слів).

Давайте зараз назвемо і запишемо добрі й ніжні слова, нехай вони постійно зігрівають наші серця. (На дошці — «сердечка» з паперу, діти за­повнюють їх словами: добро, милосердя, ніжність, мама, кохання, ласка, доброта, радість, сміх...).

Я зараз назву вам одне слово — експромт. Во­но не відноситься до почуттів, бо експромт — не­великий вірш, складений без підготовки. Давайте запишемо його визначення і потім спробуємо скласти експромт із будь-яким словом, яке ви ба­чите у «сердечку».

Зверніть увагу на дошку. На ній розміщено піктограми (зображення людських облич у різно­му емоційному стані). Хто розпізнає їх настрій?

А яка серед них, на вашу думку, добра люди­на? (Всі, крім сердитої). Чому? (Бо сердита - зла людина, вона завжди чимось незадоволена, а добрі слова для неї не властиві).

Давайте спробуємо скласти вірш, але не звичайний, а вірш-присвята доброті. Як ви га­даєте, що таке вірш-присвята?  (Відповіді учнів).

Запишемо визначення. Присвята — невеликий поетичний твір, присвячений кому-небудь, чи чому-небудь. А тепер складаємо вірші-присвяти. Хто відчуває складність, використовуйте кінцеві слова, які ви бачите на дошці:

..... ти,

..... в людині,

..... святині,

..... доброти.

 Хто бажає прочи­тати вірш про почуття?

Про яке почуття йдеться? Чи завжди воно при­носить радість? А коли — сум? Хто ще бажає виступити?

Дійсно, треба поспішати жити, творити гарні справи, говорити добрі слова. І саме про це йдеться у вірші нашого поета-земляка Сергія Ма­лишка «Не скупімось на добрі слова». Давайте зараз послухаємо цю поезію, покладену на музику, і спробуємо визна­чити її віршовий розмір, риму, римування. (Зву­чить фонограма).

Ми прослухали пісню. Чому навчає нас дана поезія? А які люди вам подоба­ються: привітні чи байдужі, усміхнені чи пох­мурі, ті, котрі володіють собою чи легко вибуха­ють?

Володіти собою — це велике мистецтво. Не­дарма почуття інколи порівнюють із стихією: грозою, штормом, землетрусом, цунамі. І я вам зараз пропоную заочну подорож у природу. Уважно прислухайтесь до звуків. Чи можна те, що ви почуєте, порівняти з почуттями? Якими саме? Тож подорожуємо.

(Фонограма «Звуки природи»).

Звуки чого ви чули? (Водоспаду). Із яким по­чуттям його можна порівняти? (Коханням, друж­бою). Чому? (Кохання несе із собою радість і сум, захоплення і розчарування, бо це стрімке по­чуття).

Я дуже хочу почути вірші й пропоную вам їх прочитати під супровід музики. Бо ніщо не зворушує так душу, як поезія і музика.

(Діти читають вірші)

Молодці, ви добре справилися із завданням.

Я впевнена, що ви станете творчими людьми бо тільки творчі люди так тонко відчувають ото­чуючий світ, вміють висловлювати свої почуття. А ще, як учитель, я хочу, щоб ви були тактовни­ми, ввічливими. І тому, щоб виховати у вас ці ри­си, на закінчення нашого заняття я пропоную вам гру «Мікрофон». Зверніться до своїх однокласників зі словами-побажаннями. (Доброго здоров'я, хо­рошого дня, доброго дня, вітаю, гарного наст­рою, приємного відпочинку, зичу щастя, моє щи­ре вітання, успіхів вам, всього доброго...).

Молодці! Ви справді сьогодні творчі, виховані, добрі й ніжні. Залишайтесь такими і надалі.

А зараз я пропоную декілька вправ:

Вправа «П'ять добрих слів» Учасники розбиваються на підгрупи по п'ять чоловік. Кожен з учасників повинен обвести контури своєї руки на аркуші паперу й на долоні написати своє ім'я. Потім він передає свій аркуш сусідові праворуч, а сам одержує малюнок від сусіда ліворуч. На одному з «пальців» отриманого чужого малюнка учасник записує яку-небудь привабливу, на його погляд, рису її власника (наприклад, «Ти дуже добрий», «Ти завжди заступаєшся за слабких», «Мені дуже подобаються твої вірші» і т.і.). Інший учасник робить запис на іншому „пальці” й т.д., поки аркуш не повернеться до власника. Коли всі надписи будуть зроблені, ведучий збирає малюнки й зачитує «компліменти», а група повинна здогадатися, кому вони призначаються. Наприкінці вправи учасники забирають аркуші із зображенням контурів своєї долоні.

Обговорення в групі:

- Якими почуттями ти проймався, коли читав надписи на своїй «руці»?

Чи всі твої достоїнства, про які написали інші, були тобі відомі?

Вправа «Очі в очі» Пропонує учасникам розбитися на пари та протягом трьох хвилин, намагаючись зрозуміти думки і почуття партнера, мовчки дивитися один одному в очі. Потім учасники повинні поділитися своїми відчуттями з групою. Пропонується обговорити такі питання:

1. Чи вдалося їм зрозуміти один одного без слів?

2. Що почувають люди при тривалому контакті очима?

3. Чи виникає відчуття розуміння, духовної близькості?

      Кажімо більше ніжних слів,

      Знайомим, друзям і коханим.

Нехай комусь тепліше стане

Від зливи наших почуттів.

Нехай тих слів солодкий мед

Чиюсь загоїть рану.

(Чи перший біль, чи то останній) —

Коли б то знати наперед!

Кажімо більше ніжних слів,

Комусь всміхаймось ненароком.

То не життя людське коротке,

Короткі в нас слова черстві.

Кажімо більше ніжних слів.

А на закінчення я хочу побажати кожному з вас: людського щастя, милосердя, доброти, ніжності.

Кажімо більше ніжних слів!