Виховна година, "Ми хочемо жити без трагедій Чорнобиля"

ІІ-Іанівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Виховна година

,, Ми хочемо жити без трагедій Чорнобиля’’

                              Вчитель початкових класів

                                 Панченко Л.Є.

Мета: ознайомити дітей із значенням слова ,, радіація’’. Поглибити                    знання учнів про трагедію на Чорнобильській АЕС 26.04.1986 року та її   наслідки, виховувати почуття поваги до ліквідаторів трагедії, почуття      вдячності за врятовані життя.

Хід заняття.

Розповідь вчителя. -Діти, чи знаєте ви, що відбулося в нашій Україні 26 квітня 1986 року? ( Відповіді дітей ).

-Так. 26 квітня 1986 року трапилася найбільша у світовій історії техногенна та екологічна катастрофа – аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Сьогодні минуло вже дев’ятнадцять років від тієї трагічної дати, але Чорнобиль не має минулого часу. Сумні відголоски тієї трагедії ще довго стукатимуть у скроні не одного покоління, чорним болем оселившись у долі тисяч родин. Трагедія на ЧАЕС показала, як охайно і обережно треба ставитись до того, що створено для блага людини.

  Біда 1986 року чорним крилом зачепила тисячі родин, посіявши горе і непоправні втрати.

  У річницю чорнобильського лихоліття ми низько схиляємо голови перед пам’яттю тих чорнобильців, що передчасно пішли із життя.

  Ми ще раз висловлюємо глтбоку подяку усім ліквідаторам, які, ризикуючи собою, йшли на подвиг, заради майбутнього.

  Далекий Чорнобиль в якусь мить став для нас близьким і його вітер до цього часу мете буревієм по душах…

  Не можна без хвилювань читати рядки спогадів Президента Всеукраїнського ,,Союзу Чорнобиль’’ Юрія Андрєєва. Він говорить про особистий шлях втрат: втрата рідної домівки у Прип’яті, втрата здоров’я, улюбленої роботи  і, зрештою, втрата ідюзій, а найтяжча – втрата рідних і близьких людей.

  Чорнобиль для України за наслідками трагедії порівнюється з лихоліттям війни. Крім людських життів і матеріальних збитків, що характерно для війни, Україна втратила величезну территорію, що рівна цілій європейській державі як Данія чи Голландія. Але за 14 років ( 1986 – 2000 р.р.) померло близько 500 тисяч чорнобильців. Середній вік померлих 45 – 50 років… З поміж багатьох проблем – політичних, соціальних, економічних – мабуть чи не найпекучіша нині проблема відвернення екологічної катастрофи. Подібне ніколи і ніде не повинно повторитися. Українська земля пісень, земля нашого болю, нашої любові, нашої духовності, земля найродючиших у світі чорноземів і ще недавно чистих, блакитних, сонцесяйних рік, земля Шевченка і Гоголя просто не може зазнати екологічних тортур. І дзвони Чорнобиля вже дев’ятнадцять раз б’ютьнабатом: у пам’ять про загиблих і пересторогою про майбутнє. Таке не повинно повторитися! Це виклик, це вимога, це наказ!

  І сьогодні ми повинні сказати:

,, Ми хочемо жити без трагедій Чорнобиля!’’

Діти.

Чорнобиль – трава

1.- Намалюй,- дитина просить,- радість і красу.

   І малюю я веселку, квітку і росу,

                                  2

  З посмішкою на обличчі дівчинку в вінку.

  І хлопчину, що кружляє з нею у танку.

2.- Намалюй мені розлуку, смуток і журбу.

  Я малюю лист осінній, схилену вербу,

  Що спустила свої віти голі до землі.

  І ключами в синім небі линуть журавлі.

3.-Намалюй мені ще ніжність.-Тема не проста.

  І малюю я рожеві мамині вуста,

  І метелика, і сонце, й квітку лугову.

  І зелену, шовковисту молоду траву.

4.- Намалюй, - дитина просить,- намалюй біду.

  Як її намалювати? Спосіб не знайду.

  - Чи поранену пташину, може, ледь живу?

  А рука сама малює чорнобиль-траву…

5.- Нащо ти траву малюєш? – Це біда така?-

  - Цю траву зовуть чорнобиль, ця трава гірка.

  В ній отрута,смерть і сльози, і брудна вода,

  В ній хвороби, сум, неспокій. Це страшна біда!

6.-Краще намалюй щось гарне. Намалюй життя.

  А гірку траву чорнобиль викинь на сміття.

  - Так, дитино, намалюю я життя тобі,

  І надії намалюю, й мрії голубі.

7. Намалюю синє небо, чисте джерело,

  Намалюю я лелеку, поле і село.

  Намалюю віру, розум, доброту й любов…

  Та гірка трава чорнобиль проростає знов.

                                        ( Вчитель початкових класів м. Києва

                                                     В. Бутрім)

,, Батьківщина’’

На білому світі є різні країни,

Де ріки, ліси і лани…

Та тільки одна на землі Україна,

А ми її доньки й сини.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть.

Щоб цвіла Україна моя

Ми даємо обіцянку нині,

3

Вчитись так, щоб набуті знання

Пригодились моїй Батьківщині.

Водограй, полів розмай,

Зелен гай, ліщина,

Все це рідний, любий край-

Наша Батьківщина.

Пам’ятай, не забувай

Батьківську стежину,

Прикрашай, шануй свій край,

Дім свій – Україну.

( Валентина Новомирова )

,, Я не хочу’’

Метелика ловити я не хочу,

Він – квітка неба, хай живе собі!

Хай крильцями барвистими тріпоче,

Щоб радісно буломені й тобі.

І квітку лісову не стану рвати,

ЇЇ додому я не понесу,

Бо дома їй джмеля не погойдати,

І не попити ранками росу!

І не стеблинку, гілку чи травинку

Я не ображу – це страшенний гріх!

Бо в кожній з них живе тремка живинка,

Що світиться довірою до всіх.

                            ( А. Костецький )

,, Молитва за Україну’’( Слова і музика Наталі Багмут)

Матінка земля в нас одна-єдина

І одна-єдина ненька Україна –

І поля безкраї, і сади квітучі,

Ріки повноводні і могучі.

Приспів: Я здійму до неба

               Крильця-рученята,

               Помолюсь за маму,

               Помолюсь за тата.

               За сестру і брата –

               За усю родину

               І за рідну неньку Україну.

Захисти нас, Боже, від лихої долі,

Уроди доволі житечка на полі,

                            4

Щоб сміялись дзвінко діти в кожній хаті,

Щоб були щасливі і багаті.

Приспів: ( той же ).

      (Ноти дивитись ,, Поч. школа № 10 2002р., с. 61)

Вчитель:

- Діти, ось і закінчується наша виховна година пам’яті, скорботи,                         вдячності ліквідаторам трагедії на ЧАЕС. І в знак того, що ми хочемо жити у світі без таких трагедій, я пропоную вивчити пісню на слова О. М. Іванової і музику М. О. Ведмедері

             ,, Природа просить порятунку’’

1. Природа просить порятунку

    Зеленим шепотом лісів,

   Тривожним лебединим криком,

   Змілілим плеском рік, морів.

   Вона до нас із щемом в серці

   Зболілі руки простягає,

   Надіючись на кращу долю,

   Про милосердя всіх благає.

Приспів:  

               Не ламайте, не знущайтесь,

               Не руйнуйте, не губіть…

               Пожалійте, приголубте,

               Нагодуйте, оживіть.

2. Від споживацького безглуздя

   Довкілля треба берегти –

   То ж маємо навчитись жити

   Лиш за законами краси.

   Ми – люди, а тому повинні

   Розумне й вічне всвіт нести:

   У серці кожної людини

   Зростити пагін доброти.

Приспів: ( той же ).

( Ноти дивитись ,, Розкажи онукові’’№ 10-11 2003р., с.28 )

       Підсумок. 

- Отож, дорогі мої діти, від вас залежить майбутнє нашої держави,   майбутнє нашої ще зеленої Землі. І я вважаю, що ми разом докладемо зусиль щоб наша Земля і надалі була найквітучішою планетою.

                                        5