Виховна година "Ми нащадки славних козаків"

Ми нащадки славних козаків

Мета: Ознайомити вихованців з історичним минулим України, з періодом козаччини в історії Української держави; ознайомити з цікавими фактами життя козаків;  формувати почуття патріотизму, національної свідомості ; виховувати почуття гордості за країну,  повагу до українських захисників, бажання вивчати і знати історію своєї держави.

(Звучить музика, грає «Козацький марш»).

 

Дорогі друзі! Сьогодні ми зібралися, щоб перегорнути славну сторінку нашої історії про козацтво.

Любов до народу, до рідного краю починається не тільки зі знання народних традицій обрядів звичаїв, а й зі знання його історії.

Наша рідна Україна – це славна й чудова земля з прекрасним, талановитим і працьовитим народом. Народом особливим,  героїчним.  А в героїчному найбільше виявляються національні риси характеру як уміння працювати, шанувати свою землю і обороняти її від ворогів.

Тому ми сьогодні говоримо про Запорізьку Січ, як колиску українського козацтва, та про козаків – сильних, мужніх, безстрашних людей, які, захищаючи свою землю від ворогів, віддавали свої життя, клали голови за Неньку Україну.

Історія  козацтва Запорізької Січі – це найвеличніша сторінка життя українського народу. Взагалі в Україні була не одна Січ, а декілька. Це і Хортицька, і Томаківська, і Базавлуцька, і Микитинська, і Чортомлицька, і Кам’янська, і Олешківська, і Нова. Січ – це військово-політичне утворення. Це в давнину збройні сили нашої країни, в тому числі потужний морський флот, які протистояли османсько-татарській агресії.

Козацька доба – то є світла епоха,

Коли українці орлами літали,

Нікого вони не боялись нітрохи,

Від них у бою вороги відступали.

Було козакам воювати за віщо –

За ними стояла кохана Вкраїна.

Жаль, мертва настала пізніше тут тиша:

Занепад Вкраїни назвали «Руїна».

 

Козаки – Це вільні люди!

Козаки – безстрашні люди!

Козаки – борці за волю,

За народну добру долю!

Отже, запам’ ятаємо:  козаки – це вільні люди.

М.Гоголь український письменник  з гордістю написав: «Ось вона Січ! Те гніздо, звідки вилітають горді й дужі орли. Ось звідки розвивається воля й козацтво на всю Україну».

Рятуючись від постійних нападів ворогів, які спустошували наші землі, забирали людей до полону, чоловіки згуртувалися для захисту своїх земель. Поштовхом до об’ єднання козаків у згуртований колектив стала поява харизматичного лідера князя  Дмитра Вишневецького. В історію він увійшов під прізвиськом  Байда. На початку 1550 років Вишневецький побудував за порогами  Дніпра велике укріплення на острові Хортиця.  На цьому тлі й виникло козацтво, так з’ явилися козаки, утворилася Запорозька Січ, а згодом і власна держава – Гетьманщина. Ось така коротенька історія козацтва та виникнення Запорізької Січі.

Єднаймося ж браття у дружну родину,

Щоб разом розправити  Вольниці крила,

Щоб в злагоді жити і батьку і сину,

Піднявши до Світла щастя вітрила!

А зараз ми дізнаємося про деякі цікаві факти з життя козаків.

(Розгляд ілюстрацій із зображенням козаків).

Українське козацтво надзвичайно цікаве та важливе явище в історії як країни, так і світу. Козаки дивували, та захоплювали, надихали митців на створення своїх шедеврів, берегли рідну культуру та звичаї. Згадки про козаків зустрічаються й в зарубіжних джерелах. Однак козаки були не просто вояками, адже поряд силою, мужністю, розумом, хитрістю повсякчас зустрічається елемент загадковості та містики.

То, можливо, запорожці були не такими вже й звичайними лицарями?

То ж давайте поринемо в захоплюючий світ козацтва.

Важливою частиною козацтва була фізична підготовка. Козаки , відомо, дуже швидко бігали. Та були серед них і найпрудкіші, які могли швидко попередити козаків про небезпеку, передати цінну інформацію. Також однією з важливих переваг козаків, окрім сили, зброї та неперевершеної бойової майстерності були хитрість та неабияка кмітливість. Практично, завжди запорожці непомітно підкрадалися до своїх ворогів та заставали їх зненацька, забезпечуючи собі тим самим більше шансів на перемогу.

Не можна не згадати про унікальні та оригінальні козацькі човни, що використовувалися для походів. Як це не дивно, але козацькі судна можна сміливо назвати праобразом сучасних підводних човнів, адже вони були побудовані особливим чином, з використанням подвійного дна. Між двома днищами човна розміщували вантаж-баласт, завдяки якому судно занурювалося в воду, це давало можливість непомітно підпливти до недругів. Перед боєм же цей баласт викидався, а човен несподівано для ворога виринав на поверхню, це ставало справжнім шоком для ворогів, адже ніхто навіть не думав що човен з козаками може виринути з морських глибин. Задля досягнення такого ж ефекту несподіванки часто використовували й інший метод, а саме перевертали чайки догори дном. Козацькі чайки були і лишаються неперевершеними зразками суднобудування, ці човни були надзвичайно міцні, але в той же час легкі та маневрені.

(Розгляд ілюстрацій із зображенням козацького морського  човна).

Чайка була невеликою. Довжиною – 20 метрів, шириною близько 6 метрів. Судно видовбували з дерева.  На чайках встановлювали щоглу, до якої прив’ язували вітрило. З кожного боку човна знаходилося від 10 до 40 весел. На човні могли розміститися 50-70 озброєних козаків.

Козацькая чайко,

Вершителько слави,

Страхіття всіх фортів

Й чужих кораблів,

Ти стала знаменом

Морської держави,

Козацької слави,

Вітрилом часів.

Не можемо сьогодні не згадати й про козацького коня.  Кіннота в козаків була завжди. Кінь  був для козака предметом особливої турботи. На відміну від селянина, який ставився до коня як до робочої худоби, для запорожця кінь був вірним другом, якому той нерідко завдячував життям. Перш ніж доглядати за собою, козак мав доглянути свого коня. Про коня, як найкращого вірного друга, козака складено багато пісень.

Цікаво, що одним з перших демократичних об’єднань в світі прийнято вважати Запорізьку Січ. Всі рішення та питання стосовно життя, побуту та діяльності вирішувалися на загальних зборах-радах, шляхом голосування. І якщо зважати на обставини, які спонукали до приходу людей на Січ, а саме соціальна несправедливість, то цей факт не здається таким вже й дивним.

Також Запорізьку Січі по праву вважають першими політичним формуванням на території нашої країни. Січ мала всі ознаки республіки, була повністю незалежна й більшість європейських країн намагалися встановити з нею дипломатичні зв’язки.

Помилково думати, що у мирний час основною забавкою козаків була пиятика. Звісно без міцних напоїв обходилося не завжди, але все ж козаки полюбляли культурний відпочинок, вони грали на різноманітних музичних інструментах, танцювали, співали пісень та влаштовували показові поєдинки на втіху собі та оточуючим. Також доволі багато справ в козаків було й по господарству, адже жінок на січі не було взагалі.

В походах вживати міцні напої було суворо заборонено, а порушення цієї заборони прирівнювалося до зради й могло каратися смертю.

Звісно сімейне життя козаків, було складним, а інколи його й взагалі не було, але козаки знаходили друзів-побратимів на Січі, задля яких були ладні на все. Існують міркування, що в козаків був особливий обряд-ритуал, під час якого воїни-побратими обмінювалися своїми натільними хрестиками, що уособлювало вірність один одному.

Закони та правила на Січі були суворими та інколи жорстокими. Так за крадіжку чи вбивство побратима, винуватець не те що повинен буде розплачувався своїм життям, а робив це в доволі жорстокій формі: його могли бити кийками чи навіть поховати живцем в домовині разом з небіжчиком. Можливо, це було зовсім не гуманно, але дисципліна в козаків була відмінна.

Надзвичайним явищем в козацькому світі були особливі хлопці та чоловіки, так звані характерники.

В козаків були завжди

В шані сивії діди:

У походах славних знані

Та завжди на Ради звані,

Старшині давали знати,

Де й коли можливі втрати.

Звичаї оберігали

Запорозькі аксакали,

Як лунала їхня мова,

Мало сенс їх кожне слово.

За переконаннями своїх сучасників походили вони від древніх, ще язичницьких, волхвів, які вміли пророкувати майбутнє та володіли таємними знаннями. Згідно теорій деяких вчених, факт існування характерників можна пояснити наступним, після прийняття християнства на Русі язичників почали переслідувати греки та князі. Тому волхви починали тікати та створювати невеликі об’єднання – січі, подалі від великих міст. Саме в таких об’єднаннях волхви навчали воїнів всім особливостям бойових мистецтв, звичаям, обрядам та передавали свої знання. Про козаків-характерників згадують наступне, «їх ні вода, ні вогонь, ні шабля, ні звичайна, ні срібна, куля не брала», що вони «могли плавати на човнах по підлозі, відкривати замки без ключів, переходити водойми по циновках з лози чи сукняній повсті, бачити навкруг себе за кілька верст, брати в руку розпечені ядра та залізо, влазити та вилазити з міцно зшитих чи зав’язаних мішків, перетворювати вершників на птахів, людей у кущі, а самі могли «перекидатися» на котів, залазити в відро та плисти в ньому під водою тисячі верств»…

Козаки не лише користувалися своїми власними знаннями, вони збагачували та запозичували свої вміння досягненнями й інших народів. Так існують згадки, що на Запорізькій Січі жилий іноземні гості та представники близько 20 національностей. Окрім гостей, козаки, їх старшина та гетьмани доволі багато подорожували, знайомлячись з культурою, науковими здобутками та звичаями інших націй, тим самим збагачуючи свою.

Одного загального прапора в козаків не існувало, кожна сотня чи полк мали свої власні стяги, однак, починаючи з 17 століття, з’являються згадки про головний прапор Запорізької Січі. На цьому стязі було зображено Архангела Михаїла на червоному фоні з одного боку, а з іншого білий хрест, золотаве сонце, півмісяць та зорі.

Прапор війська Низового –

Це святиня із святинь,

Скрізь трималась кошового

Найсвятіша з Берегинь.

Усього коша відвага

Поєдналася у нім,

Бойова Січі звитяга

В’ ється в небі голубім.

А своєрідним символом-гербом став образ козака з мушкетом.

Незвично та цікаво, що на козацьких прапорах доволі часто зображували шестикутну зірку.  Згідно давніх переконань та вірувань, це був знак гармонії, який міг символізувати окремий рід, чи бути символом магії.

Одним з невід’ємних атрибутів козака була його зачіска та вуса, за думками більшості дослідників, запорожці успадкували цю традицію від своїх предків язичників. Традиція голити обличчя та голову дійшла Київської Русі від місцевих племен, а з часом дійшла й до запорізьких козаків.

Вуса – гордість козака,

Ними й ворога зляка.

Не носили бороди

Наші лицарі –діди.

Оселедець – не рибина,

А козацькая чуприна,

Він за вухо зачіпався

Та під шапкою ховався.

Згідно історичних дослідженні у древніх слов’ян не було жодного божества з довгим волоссям чи бородою, отже такий зовнішній вигляд вважався божественним. Хоча на противагу цій теорії існує легенда, що козаки вважали себе надто грішними, щоби попасти до раю, а отже, може Господь змилується над ними й витягне з пекла за чуба. Козаки вважали, що як загинуть на війні, їх янгол в небо понесе за чуприну. Цікаво, що така легенда та зачіска притаманна не лише українським козакам. В давні часи оселедці вистригали й єгипетським фараонам, й індіанцям з далеких племен, й татарам, персам, японським самураям та багатьом іншим ,також згадки про таку зачіску можна зустріти в різних казках та легендах, згадайте хоча б турецького Джина. Практично для всіх народів де використовувалась зачіска «оселедець», вона символізувала «промінь сонця», головною відмінністю між козацькими оселедцями та іншими народами було його місце положення, так запорожці вистригали чуб на лобі, в той час як інші робили його на потилиці чи по центу голови.

На Січі жило козацтво,

 В довгих хатах-куренях

Розміщалось усе братство

В тридцяти восьми житлах.

В курені були ікони,

Ясна зброя на стіні.

 Не палили там ніколи

Був порядок в курені.

Та курінь не лише хата,

А військовий ще загін

В ньому козаків багато –

Сотень шість бійців мав він.

У запорожців був цікавий звичай, тримати курені завжди відкритими, так мандрівник чи перехожий міг зайти туди, відпочити, поїсти, погостювати та рушити далі в дорогу, навіть якщо господаря не було вдома. Однак, на противагу цій гостинності, існувало суворе правило, виносити з куреня нічого не можна, в інакшому випадку суворе покарання. Також, якщо хтось знаходив якусь річ на Січі, її прив’язували до високої палиці чи стовпа і якщо за 3 дні власник не знаходився, ця річ переходила у власність того, хто її знайшов.

Подейкують, що на Хортиці й досі росте дуб, оспіваний козацькими легендами, думами та піснями. В деяких з них розповідається про обряди та ритуали, які проводили перед боєм. Місцеві жителі переконані, що тому дубові вже 700 років.

Походження самого терміну «козак» оповите різноманітними теоріями. Так згідно переконань деяких польських вчених, поняття козак пішло від імені відомого ватажка Козака, який майстерно боровся з татарськими завойовниками. Ще одна теорія походження цього поняття, базується на слові «коза», адже козаки були хитрими й могли проникнути будь-куди. В перекладі з турецької «козак» означає «розбійник, волоцюга», логічно допустити, що саме таке прізвисько турки давали українським воїнам. Очевидно, саме воно й прижилося та з часом втратило своє негативне значення.

Цікавим історичним фактом є й те, що українські козаки добралися й до Америки. Так Джон Сміт, засновник одного з перших поселень британців на американському континенті, брав участь в боротьбі з турками та татарами й потрапив в полон. Сміта з полону врятували запорізькі козаки, він гостював на Січі звідки й повернувся до Англії, куди й запросив своїх рятівників. Саме в цей період англійці вирішили заснувати першу колонію на території Америки. Джон Сміт вирушив у цю подорож, прихопивши з собою декількох козаків, що виявили бажання подорожувати разом з ним. Саме так українці допомагали засновувати Америку.

Період козаччини тривав майже 300 років. Організована сила козаків боронила наші землі від нападів турків, татар, а пізніше від польських та московських загарбників. Наш народ ніколи не забуде цю героїчну сторінку історії.

Було колись в Україні –

Ревіли гармати.

Було колись – запорожці

Вміли панувати.

Панували добували –

І славу і волю.

Сьогодні правонаступниками козацького війська в Україні є  Збройні Сили України. Наші воїни забезпечують державі захист і оборону від російських окупантів,  боронять суверенітет  територіальну цілісність та недоторканність кордонів.

Ось і закінчився час нашої виховної години. Думаю, вам цікаво було послухати та дізнатися про життя українських козаків, цих незвичайних сміливих людей, життя яких оповите славою та легендами.

(Звучить аудіозапис маршу Української Армії «Зродились ми з великої години»).