Виховна година: "Вежа крізь віки"

Ясевіна Тетяна Тимофіївна

- голова МО  класних керівників 1-11 класів

комунального закладу

«Вінницький ліцей №4 ім.Д.І.Менделєєва»

Година спілкування

Тема: Вежа крізь віки.

Мета: ознайомити учнів з історією будівництва та сьогоденням водонапірної вежі – архітектурного символу м. Вінниці.

Виховувати патріотизм, розвивати пізнавальний інтерес учнів до історії рідного міста, комунікативні навички, формувати вміння співпрацювати у команді; уміння висловлювати власну думку.

Зміст: попередня робота малих творчих груп над випереджувальними завданнями, презентація підготовленого матеріалу на годині спілкування, тест-гра «Турнір інтелектуалів»

Обладнання: ноутбук, мультимедійний проектор, презентації малих творчих груп, картки та завдання для тест-гри.

Форма проведення: заочна екскурсія.

Час: 45 хв.

Хід години спілкування:

І. Випереджувальні завдання.

Перша група. Історія будівництва водонапірної вежі.

Друга група. Сьогодення вежі – головного символу м. Вінниці.

ІІ. Слово вчителя: Важко знайти людину, яка б не любила подорожувати. Але не завжди є можливість поїхати за межі свого міста чи країни. Подорож  по своєму рідному місту теж є шляхом до відкриттів. Наш шлях сьогодні до одного із 7 чудес Вінниці – водонапірної вежі,що знаходиться на Європейській площі.

ІІІ. Повідомлення першої групи.

На початку XX століття вінничани користувалися водою з річки Південний Буг. Тільки заможні городяни пили воду з колодязів. Тому на засіданні Вінницької міської управи у березні 1902 року постало питання про необхідність будівництва водогону. У серпні 1902-го запропонували взятися за будівництво водогону. Для цього збирались прокласти чотири тисячі метрів магістральних труб. Місто повинно було профінансувати половину вартості проекту. Міський архітектор Григорій Артинов 14 лютого 1904 року подав до міської управи проект. 1 грудня 1910 року Вінницька міська управа, уклала договір про будівництво водогону. На кресленні водонапірної башти виразно вказані всі деталі з її спорудження та дії. На даху башти було встановлено майданчик для спостереження за пожежами. Влітку 1911-го роботи призупинилися через розбіжності в уявленнях, якими мають бути майбутні дах та годинник. Тільки у 1912-му році 1,3-кілометровий водогін почав працювати. Водозабір зробили в самому чистому місці річки Південний Буг, що протікає через Вінницю, на місці теперішньої церкви Ксенії Петербурзької.

Воду очищали, пропускаючи через густу решітку та 3 шари піску. Далі зі збірного колодязя насосами, що приводились в рух паровою машиною, підкачували воду в резервуари водонапірної башти. Башта стояла на найвищій ділянці і могла самопливом подаватись по трубах в різні частини міста. Труби були дуже якісні. Їм уже понад 100 років, а проривів досі не було. Водогін могли мати тільки багаті городяни, тому для решти жителів стояли три водороздавальні приміщення. Сюди під'їжджали водовози, підходили місцеві мешканці з відрами. За показами  лічильників, які були напрочуд точними, визначали, скільки води набрано. В роки війни вежа слугувала спостережним пунктом. При визволені міста у 1944 році радянські війська стріляли по вежі з гармати, намагаючись вибити звідти німецького спостерігача-коректувальника. На щастя, добротна 2-х метрова кладка і 3-х метрова біля підніжжя вежі витримала прямі влучання, сліди яких можна побачити на надщербленій цеглі стін. Був пошкоджений лише годинник. А після війни тут отримали квартири працівники Водоканалу. У 70-ті роки навколо башти розгорівся скандал. Цьому слугувала постанова радянського Уряду «Про соціалістичний вигляд міста». Тоді місцева влада вирішила, що башта не вписується в цей самий «вигляд». Прийняли рішення знести споруду. На захист виступили краєзнавці, письменники, історики, митці. Відстояли. На початку 1980-х роках башту реконструювали. У 1985-му тут відкрився «Музей бойової і революційної слави Вінниці».

ІV. Повідомлення другої групи.

Зараз у Вінницькій водонапірній вежі розташований музей присвячений воїнам-афганцям. Музей пам’яті воїнів Вінниччини створено як окрему філію Вінницького обласного краєзнавчого музею. В експозиції, яка складається з п’яти оглядових залів, розміщені особисті речі загиблих, їхні листи рідним, фотографії, надіслані з Афганістану, листи від командування військових частин. Значне місце займають особисті речі: зброя, військове спорядження, афганські грошові одиниці, книги афганською мовою тощо. В окрему експозицію виділені матеріали, які знайомлять відвідувачів з учасниками бойових дій, які проживають у Вінниці та Вінницькій області. Представлена діяльність активних районних спілок ветеранів війни в Афганістані: Бершадьскої, Гайсинської, Іллінецької, Калинівської, Чечельницької. В даний час експозиція музею нараховує біля 1000 експонатів, як загиблих в Афганістані воїнів так і тих, хто пройшовши вогненними афганськими дорогами повернувся додому. Цікавим є те, що в Книзі Почесних гостей є записи колишніх воєначальників, гостей з ближнього та далекого зарубіжжя і, що цікаво - жителів самого Афганістану, які з вдячністю та теплотою відгукуються про радянських воїнів. У 2010 році тут з'явився Подільський інформаційно-туристичний центр. 2008-го року Башту обладнали підсвіткою. І тепер навіть вночі Вінниця може похвалитись неперевершеною красою архітектурного символу міста.

V. Турнір інтелектуалів

(Див. фільм за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=ZW5bQ4d2zcc)

Всі запитання цього турніру пов’язані з історією і сьогоденням водонапірної  башти. Турнір проводиться у формі тест-гри.

Правила гри: учні розділені на дві команди, кожній вручаються по з карки з буквами А, Б, В. Ведучий зачитує питання з варіантами відповіді, які є на екрані. Команди вибирають правильну відповідь і піднімають картку з буквою. Якщо команда відповіла правильно – отримує фішку, якщо ні – «прощається з двома фішками». Перемагає команда в якої більше фішок.

Запитання:

1.Водонапірна вежа слугувала каланчею, житлом та музеєм, а стала?

А) міським водоканалом

Б) символом м. Вінниці.

В) житловим будинком.

2.У якому році почали працювати водогін та водонапірна вежа?

А) 1904 р.

Б) 1912 р.

В) 2000 р.

3. Хто автор проекту водогону та водонапірної вежі?

А) Олександр Костянтинович Бируля.

Б) Григорій Григорович Артинов.

В) Роман Романович Мархель.

4. Скільки ярусів має вежа та яка її висота?

А) 7 ярусів, 28м.

Б) 5 ярусів, 20м.

В) 2 яруси, 8м.

5. У якому році у вежі відкрився музей бойової і революційної слави Вінниці?

А) 1918 р.

Б) 1945 р.

В) 1985 р.

6. Коли відкрився Музей пам’яті воїнів Вінничини?

А) 15 лютого 2014 р

.Б) 15 лютого 2017 р.

В) 15 лютого 1993 р.

7. Коли башту обладнали підсвіченням?

А) 2008 р.

Б) 2017 р.

В) 1998 р.

8.Яку мелодію виконує годинник на башті?

А) «Віденський вальс» Шопена.

Б) «Щедрик» М. Леонтовича.

В) Гімн України.

9. Скільки годинників є на вежі?

А) 1

Б) 2

В) 4

10. Малюнки якого художника прикрашають стіни вежі? 

А) І. Синепольського.

Б) М. Приймаченко.

В) Ю. Кордиша.

11. З якого матеріалу збудовано вежу?

А) з глини

Б) з бетону

В) з цегли