Виховна година " Ми не забудемо Вас!"(урок пам яті про загиблих воїнів АТО)

Мета:

 -вшанувати пам’ять героїв АТО, прищеплювати любов до Батьківщини;

-формувати у школярів ціннісне ставлення до України; прав та свобод людини, європейського вибору українців;

-розвивати в учнів почуття національної самосвідомості та громадянської активності;

-виховувати патріота, громадянина, готового захищати свою Батьківщину.

-сприяти тому, щоб діти усвідомлювали, що необхідно бути гідними громадянами України.

Очікувані результати:

-ціннісне ставлення до демократичних свобод, закріплених Конституцією України;

-розширення знань учнів про події війни;

-усвідомлення цінності людського життя та тих складових частин, які впливають на нього, роблять його багатогранним, плідним і корисним.

Ведучий1.Вітаємо вас на нашому заході присвяченому захисникам України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави

У всіх людей своя святиня

Куди не глянь і не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

А ніж земний в пустелі рай.

Нема без кореня рослини,

А на людей без батьківщини.

Ведучий 1. 23роки Україна не знала війни. Наш народ пишався тим що у буремні 90 – ті,Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще кілька років тому ми з вами не знали дуже багатьох слів пов’язаних з війною, тепер же, майже кожну родину, так чи інакше, опалило полум’я військових дій. Ще кілька років тому ми не особливо звертали увагу на слова «слава Україні – Героям слава»,а тепер ці слова набули нового змісту.

Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої – хлопці що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери на плечах яких тримається наша армія.

Ведучий 2.Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути просто вітанням це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини, а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу.

Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі.

Ведучий 1.  Не обійшла війна і наше село Новоукраїнку. Багато  земляків, кинувши свої сім ′ї, роботу, навчання пішли захищати рідний Донбас від російської навали. Це батько і син Григоренко Олександр і Григоренко Максим, Аврамченко Денис, Боган Олександр, Нікітін Дмитро, Левченко Владислав, Свистун Олексій, Перетятько Сергій, Кобзистий Андрій . Всі вони, дякувати Богу, живі та здорові і продожують оберігати наш спокій.

Ведучий 2. Але мова сьогодні не про живих. Сьогодні хочеться згадати тих, кого, можливо ми не знали особисто, але їх подвиг закарбувався навічно у наших серцях та віршах місцевої поетеси Перетятько Катерини Вікторівни.

Учень 1.

Покохалася весною пара молода,

Та узимку розлучила їх страшна біда…

Враз навіки січень місяць обірвав життя,

Вже ніколи не побачить він свого дитя.

Це ж весна подарувала Мирославу – донечку,

Ту, що разом дожидали, як у небі сонечка.

Хай росте на радість мамі і усій рідні

І нехай війни не бачить навіть уві сні!

Ведучий 1. Цей вірш Катерина Вікторівна присвятила нашій односельці, молодій дівчині Сліпченко Аліні та її донечці Мирославі з приводу смерті чоловіка, Матусевича  Сергія, родом з Київської області, який загинув під Дебальцево у 2015 році.

Ведучий 2. Пройшло уже 6 довгих років після його смерті, але пам ′яттю про нього є донька, щов цьогоріч пішла до школи. Це означає,що він помер не дарма.

Учень2.

Вже й донечка без мене підроста….

Не так з тобою мріяли ми жити!

Між нами недосяжна висота,

Тепер з небес я буду вас любити.

Мої ви рідні!..з вами я увесь,

І з неба кожен день за вас молюся…

Ведучий 1. Ми пам ′ятатимемо завжди,тих молодих,усміхнених хлопців,які загинули неподалік,біля Волновахи :

Учень 3.

Волноваха… Вже дощиком змило

Кров у полі, що біля села.

Шепотіли, у бік поглядали,

Хто з-під лоба, хто з біллю в душі.

Ми ж із вами жили і не знали,

Що у спину нам вставлять ножі.

Обеліски в степу скам ′ яніли,

 Вишиванки і маки цвітуть…

Тут померли, але ж зупинили-

Ми не смієм такого забуть!

Учень 4.

Горить свіча і пам’яті сльоза
додолу з неї краплями стікає.
Земля ридає, плачуть небеса –
Героїв Україна пам’ятає.

Ведучий 2. Запалимо свічку  та схилимо голови в пам'ять про тих, хто загинув за незалежність України. (Хвилина мовчання).

Ведучий 1. Але нашу Батьківщину, нашу Україну зламати не можна.  Як птах фенікс вона відроджується із попелу, стає міцнішою, сильнішою.

Учень 5.

Я вірю у майбутнє України,

І тішусь тим, що може хоч колись,

Мій рідний край підніметься з руїн,

Бо українці не перевелись!

Хай живе Україна!!!   Слава Україні – Героям слава!!!