Тема. Мова моя рідна, мова солов’їна.
Мета. Розширити знання дітей про Україну, українську мову. Збагачувати словниковий запас учнів. Розвивати мовлення. Виховувати любов до рідної мови.
Відгадування загадки.
Є в ній вогонь калини, дзвін струмків,
Солодкий щебет ранніх солов’їв,
Твоя дитино, пісня колискова
І материнське тепле й ніжне слово
(Рідна мова)
Цікаво знати
У світі налічується близько 3 тисяч мов. Одні з них перебувають між собою у близькій спорідненості, а інші – віддалені одна від одної. До близькоспоріднених мов належать українська, російська, білоруська.
Українська мова – одна з найбагатших мов слов’янства. Віками народ створював цю мову.
(Висловлювання відомих людей про мову, слово).
Людина, яка втратила свою мову – неповноцінна. П. Мовчан
Слово – зброя. Як усяку зброю, його треба чистити і доглядати. М. Рильський
Хто ясно думає, той ясно і говорить. Буало
Вікторина
Пригадаємо, які вірші та оповідання ми читали про нашу мову.
Хто автор таких рядків.
Де береться все це, звідкіля і як?
Є в ній ліс, лісок, лісочок, пуща, гай, діброва,
бір, перелісок, чорноліс.
Є іще й байрак. (О. Підсуха)
У трави – веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця веселого, що зросте смерічкою. (А. Малишко)
– Діти, а хто з вас знає вірші про мову?
Діти декламують вірш Сидора Воробкевича «Рідна мова».
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
Як ту мову забувати,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила!
Вірш Ю. Рибчинського «Наша мова»
Мова наша, мова −
Мова кольорова,
В ній гроза травнева
Й тиша вечорова.
Мова наша, мова −
Пісня стоголоса,
Нею мріють весни,
Нею плаче осінь.
Як вогонь у серці
Я несу в майбутнє
Невгасиму мову,
Слово незабутнє.
- Так, діти, дуже гарно сказав поет Ю. Рибчинський – невгасиму мову, слово незабутнє. Рідне слово зігріває серце. Бо де б не проживав українець, всюди відчуває він поклик рідної землі, хвилюється аж до сліз, зачувши рідне слово.
- Основа сучасної української літератури й української мови – «Кобзар» Т.Г. Шевченка.
- Діти, а які вірі Т.Г. Шевченка ви знаєте?
Діти декламують вірші «Світає…», «Зоре моя вечірняя» та ін.
- Мова завжди живе поряд з піснею. Бо наша мова – як чарівна пісня, що вміщує палку любов до Вітчизни, ніжність до рідної землі.
- Краса мови українського народу не лише в піснях та віршах. Які чудові приказки, прислів’я, забавлянки, потішки складено в народі.
- Діти, а чим відрізняються прислів’я від приказки?
Прислів’я – це короткий, влучний, переважно двоскладовий вислів, що має повчальне значення.
Приказка – це також короткий влучний вислів, але він не має повчального змісту.
Прислів’я
«Хто не працює, той не їсть.»
Приказка
«Ні риба, ні м’ясо».
- Діти, і ви знаєте багато прислів’їв та приказок. Давайте пригадаємо їх.
1. Слово до слова – зложиться мова.
2. Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
3. Свій розум май, але мудрих людей питай.
4. Умій сказати, умій змовчати.
5. Шабля ранить голову, а слово душу.
6. Рана загоїться, зле слово ніколи.
7. Слово до слова – зложиться мова.
Конкурс скоромовок.
Вибіг Гришка на доріжку,
На доріжці сидить кішка,
Хай впіймає кішка мишку.
У печі, у печі
Смачні та гарячі
Пшеничні калачі.
Хочеш їсти калачі,
Не лежи на печі.
6. Гра «Хто більше?»
Мова - скарб
(Солов’їна, золота, кольорова, чудова…)
- Багатство нашої мови у народних казках, легендах.
Знайти слово, притаманне тільки українській мові, плескати в долоні.
(Мак, син, батьки, лампа, склянка, пояс, колір, прапорець, хустка, брат, комірець).
- Діти, в якій країні ми живемо
- Якою мовою ми розмовляємо?
- Про які мови ви вже чули?
- А яка мова вам найзрозуміліша?
- Чому?
Читаємо вірш, учні підказують останнє слово в кожному рядку.
Всі народи мови … (знають)
Всі пісень своїх … (співають)
Бо хто має мову … (рідну)
Той багатий, а не … (бідний).
- Бажаю вам любити і шанувати рідну мову. Добре її знати. А для того добре вчитися і багато читати.