Виховна година "Моя рідна українська мова"

Виховна година «Моя рідна українська мова»

(сценарій свята рідної мови)

Мета: - розвивати правильну літературну вимову;

• збагачувати словниковий запас;
• поглиблювати знання про українську мову;
• виховувати любов до рідної мови.

Обладнання: - таблички з написами:

1. «Математика»;
2. «Граматика»;
3. «Слово»;
4. «Мова»;
5. «Іменник»;
6. «Прикметник»;
7. «Займенник»;
8. «Дієслово»;
9. «Прислівник»;

10)«Числівник».

Хід свята

І. Оргмомент

Вчит. – Сьогодні, на цій виховній годині я хочу повернутися до однієї дуже важливої теми. А якої?  - Відгадайте загадку і вона підкаже вам…

Загадка

Тепла, мила, золотава,

Дзвінка і ласкава,

У ній минуле і обнова –

Це …. (українська рідна мова).

• Молодці.

Мово моя українська,

Батьківська, материнська.

Я знаю тебе невивчену –

Просту, домашню, звичну,

Не з-за морів покликану,

Не з словників насмикану.

Та у мені із кореня,

Полем мені наговорена,

Дзвоном коси прокована,

Полем очей продивлена,

Смутком багать продимлена,

З хлібом у душу всмоктана,

В поті людському намокнута.

З кров’ю моєю змішана,

І аж до скону залишена

В серці моїм. Ти звеш сюди

Добрих людей до бесіди.

- А допоможуть мені провести цю бесіду з вами дві особи. А хто вони – відгадайте:

1) Точних наук і графіки

Вчить вас наука математика.

А слово і мову знати,

Вчить, як правильно писати

Наука відома … (граматика).

2) Дзвінкотюче і чудове

Українське рідне … (слово).

ІІ. Опрацювання нової теми.

Слово. Розмовляючи щодня вдома, у школі, на вулиці, ми іноді й не замислюємося над особливостями, відтінками слів, доцільністю їх вживання.

Граматика: Ви сприймаєте слово, як щось звичайне, само собою зрозуміле.

Вед. А тим часом мова – одне із багатьох див, створених людьми. Вона – дзеркало душі народної, його історії.

Слово. Українська мова із сім’ї східнослов’янських мов. Російська й білоруська мови – рідні сестри. Ось послухайте як звучить заключна строфа Шевченкового «Заповіту» братніми мовами:

(укр.) І мене в сім’ї великій,

           В сім’ї новій, вольній

           Не забудьте пом’янути

           Незлим тихим словом.

Граматика. (рос.) И меня в семье великой,

                               В семье вольной, новой

                               Не забудьте – помяните

                               Добрым, тихим словом.

Вед. (білор.) І мяне у сям’ї вялікай,

                       Сям’ї вольнай, новай

                       Пам’януць вы не забузьке

                       Нязлым  ціхім словам.

Слово. Насолоджувався українським словом Пушкін. Часто вводив до своїх слів українські слова, вирази, прізвища – Гоголь; поважав і славив українське слово Маяковський.

Разучите

                эту мову

                                на знаменах –

                                лексиконах алых, -

эта мова величава и проста:

«Чуєш, сурми заграли,

Час розплати настав»…

Граматика. Не можна бути байдужим до того, як виражаємо свої думки, як цінуємо рідне слово.

Вед. Мово рідна, слово рідне,

         Хто вас забуває,

         Той у грудях не серденько,

         А лиш камінь має, -

Говорив поет.

Слово. Слово буває ніжним і грізним, закличним і ласкавим… Недарма кажуть, що словом можна вбити, але можна, і це краще, окрилити.

Граматика. Ти даєш поету дужі крила,

                     Щоб підносить правду в вишину.

                    Вченому ти лагідно відкрила

                    Мудрості людської глибину.

Слово.         Купана – цілована хвилями дніпровими,

Граматика. Люблена – голублена сивими дібровами.

Вед.             З колоска пахучого, з кореня цілющого,

Слово.         Із усмішки і сльози, сонця, вітру і грози

Усі.              Наша мова.

Граматика. Як осмута матерів,

Вед.            Думи сивих кобзарів,

Слово.        І дівочі переспіви синіх вечорів,

Граматика. Виплекана веснами

Вед.            І серцями чесними

Усі.             Наша мова.

Мова. Як путівець між нивами – проста,

           Барвиста, наче далеч веселкова.

           Такою увійшла до нас в уста,

           І в долі заясніла наша мова.

           З роси, проміння, шуму колосків

           Я вам дарую дарую чисте першослово,

           Аби з ясних слов’янських берегів

           У світі засвітитися дніпрово.

Іменник. Є в світі слів багато,

                Але дорожчі всіх

      Іменники: син, мати,

      Оселя, дім, поріг.

      А ще слова: родина

      І ненька-Україна.

      Не забуваймо їх.

Прикметник. Мово моя люба! Мово кольорова!

                       Ой яке барвисте кожне твоє слово:

                       Синій, червоненький, любий, дорогенький,

                       Щирий, добрий, золотий, -

                       Ось прикметник я який.

Займенник. Є добрий друг в іменника,

                     В числівника й прийменника.

                    А звуть його займенником –

                    Така от арифметика.

                     Як втомляться іменники

                     У реченнях стоять,

                     До себе звуть займенників

                     Від втоми рятувать.

Дієслово.  Трудитись, працювати, любити і чекати,

                   Сіяти, ростить, збирати,

                   Вирости - до зір дістати.

                   Скільки різних дієсправ

                   На сьогодні я почав.

Числівник. Можу вам порахувати

                   Скільки є озер, морів,

                   Скільки є зірок на небі,

                    Скільки в морі кораблів.

Прислівник. Зустрілося слово,

                      Спинилося слово:

             - Полюби мене калиново. –

            Зникало в степу

            І з’являлось, як мрево:

            - Полюби мене тополево. –

            Виходило вдаль

            І верталося знову:

            - Полюби мене ще й кленово.

Усі. Всі ми любим нашу мову,

        Наче пісню вечорову, -

        І служити будем їй,

        Нашій мові дорогій.

(Звучать пісні у виконанні дітей – по класах)

1. Велична, щедра і прекрасна мова!

Прозора, чиста, як гірська вода.

2. Це України мова барвінкова,

Така багата й вічно молола.

3. О, мово, ти, як дивная сопілка,

То звеселяєш, то хвилюєш нас.

4. Тобі вклонялись Леся Українка

Й благословенний наш Тарас.

     5.  Від інших мов вона не гірша,

          Для українців наймиліша,

          Пісенна, ніжна і дзвінка

          Мова Шевченка і Франка.

Слово. Ну, що б, здавалося, слова?...

            Слова та голос – більш нічого.

            А серце б’ється, ожива,

            Як їх почує..

   (Т. Шевченко)

Граматика. Мова… Слово… Здавна люди розуміли їхню силу…

Вед. Великий Кобзар Т. Г. Шевченко на сторожі людської гідності, честі поставив слово:

             Добре, ведіть, показуйте,

             Нехай стара мати

             Навчається, як дітей тих

             Нових доглядати.

             Показуйте! За науку

             Не турбуйтесь, буде

             Материнська добра плата.

             Розпадеться луда

             На очах ваших неситих,

            Побачите славу,

            Живу славу дідів своїх

            І братів лукавих.

            Не дуріте самі себе,

 

           Учітеся, читайте,

           І чужому научайтесь,

           Й свого не цурайтесь.

           Бо хто матір забуває,

           Того Бог карає,

           Того діти цураються,

            В хату не пускають.

Слово. Поезія Лесі Українки також була чиста і міцна, мов криця.

                   Я не на те, слова, ховала вас,

                    І поїла кров`ю свого серця,

                    Щоб ви лилися, як отрута млява,

                    І посідали у душі, мов іржа.

Граматика. Промінням ясним, хвилями буйними,

                    Прудкими іскрами, летючими зірками,

                    Палкими блискавицями, мечами

                    Хотіла б я вас виховать, слова!

Вед. В одинадцятитомному «Словнику української мови» зареєстровано понад 135 тисяч слів. Але це лише загальновживані. А ще існують терміни, діалекти. Отож підрахувати геть усі існуючі українські слова майже неможливо. Вчені підрахували, до речі, що Пушкін і Шевченко використовували в своєму лексичному запасі до 20 тисяч слів. Звичайна людина в середньому вживає до 4 тисяч слів.

Слово. А хто першим вас, діти, познайомив з рідною українською мовою?

(Відповідь дітей: Мама.)

Граматика. Правильно. Від мами ви почули перші ласкаві слова рідної мови, з нею вчилися говорити, мама співала вам колискової.

Вед. Проспівайте колискову, діти. (Або чиясь мама проспіває.)

Мова. Відгадайте загадки-жарти:

1. Чого немає у вола, а є у корови, кози, коня? (Букви «кА».)
2. Що стоїть посеред Одеси? (Буква «е»)
3. Яке трискладове слово об’єднує 33 літери?
4. який числівник наказує? (Три)
5. Пригадайте, до яких назв міст України входять … деякі назви нот. (До – Донецьк, ре – Березань, мі – Сміла, фа – Фастов, ля – Теребовля, сі – Сімферополь.)
6. Додаючи лише одну літеру на початку чи в кінці слова, утворіть нове слово з новим лексичним значенням. (Линок – млинок, буря – буряк, міх – сміх, буква – буквар, їжа – їжак, кобза – кобзар.)
7. Загадки:
8. 1) Лежить, мовчить, а сто дурнів навчить. (Книжка)

2) На базарі не купиш, на вагах не зважиш. (Розум)

3) Його за плечима не важко носити. (Знання)

Слово. Послухайте сонет Дмитра Павличка «Якби я втрати в очі, Україно…»

Граматика. Якби я втратив очі, Україно,

То зміг би жить, не бачачи ланів,

Поліських плес, подільських ясенів,

Дніпра, що стелить хвилі, наче сіно.

У глибині моїх темнот і снів

Твоя б лунала мова солов’їна.

Той світ, що ти дала мені у віно,

Від сяйва слова знову б заяснів.

Я глухоти не зможу перенести,

Бо не вкладе ніхто в печальні жести

Шум Черемоша, співи солов’я,

Дивитися на радості обнови,

Та материнської не чути мови –

Ото була б загибель – смерть моя.

Спасибі, доле, що нам судила

У цьому краї пізнати світ.

Спасибі, нене, що навчила

Дзвінкої мови з дитячих літ.

У тій мові ми співаєм,

В ній казки ми кажем.

У тій мові ми минувшість

Нашу відкриваєм.

Ось тому плекаймо, діти,

Рідну свою мову.

Вчімося складно говорити

Своїм рідним словом.