Виховна година на тему: "Бабин Яр - це наша незагойна рана..."

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

ВИХОВНОГО ЗАХОДУ

Бабин Яр – це наша незагойна рана

Тема: «Бабин Яр – це наша незагойна рана…»

Мета заходу:

• розкрити суть трагедії Бабиного Яру, пояснити її вплив на долю людства, викрити людиноненависницьку політи­ку нацизму;
• формувати історичну пам'ять сучасників, формувати в учнів усвідомлення того, що мир, життя і злаго­да між людьми — найвищі на землі цінності;
• розвивати пізнавальну активність, вміння критично аналізувати історичні та літературні факти, робити власні висновки;
• виховувати почуття патріотизму й національної свідомості.

Методична мета: використання інформаційно-комунікативних технологій під час проведення виховного заходу

Форми, методи, прийоми: розповідь, виразне читання поезій.

Методичне, дидактичне та технічне забезпечення: презентація «Бабин Яр – це наша незагойна рана…», комп’ютер, екран, проектор,  відеоролики на пісні Н.Болтянської «Бабий Яр», О.Розенбаума «Долгая дорога лета», уривки з документального фільму «Бабин Яр: пам’ятаємо» (оголошення, записи свідчень).

Міжпредметні зв’язки: українська література, історія України, всесвітня історія, музика, кінематограф.

Хід заходу

І. Організаційний момент (2 хв.)

1.1. Привітання присутніх.

ІІ. Момент актуалізації уваги аудиторії (3 хв.)

2.1. Вступне слово викладача.

Слайд 1. Україну в ХХ столітті спіткало чимало трагедій, серед яких – Голодомор, Голокост, українсько-польський конфлікт та Волинська трагедія, депортація кримсько-татарського народу. Вивчення цих історичних подій та явищ на основі сучасної методології має великий освітній та виховний потенціал.  

У 2016 році виповнюються 75-та річниця трагічних подій Бабиного Яру. Подібно до табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцимі, Бабин Яр в Україні став символом знищення євреїв Європи під час Голокосту. Тільки за два дні 29-30 вересня 1941 р. тут було розстріляно нацистами близько 34 тисяч євреїв. Декілька  наступних років у Бабиному Ярі продовжувалися вбивства десятків тисяч євреїв, а також радянських військовополонених, патріотів – українських націоналістів, ромів (циган), активістів комуністичної партії та інших «ворогів рейху». 

Трагедія Бабиного Яру та інші події Голокосту, масові вбивства, знецінення людського життя вплинули на загальну атмосферу в українському суспільстві, позначились на багатьох подіях історії України. Із шести мільйонів європейських євреїв, знищених нацистами та їх поплічниками у ході «остаточного вирішення єврейського питання», близько 1,5 мільйона були українськими євреями. Безумовно, вивчення багатокультурної історії України неможливе без розгляду цієї сторінки історії, що, зокрема, відповідає сучасним рекомендаціям Ради Європи. 

75-та річниця трагедії Бабиного Яру відзначається в Україні на високому державному рівні.

Кажуть, коли вичерпується пам’ять, трагедії повторюються. Як і де зберігається пам’ять про Бабин Яр? Як не допустити повторення трагедій? Зрозуміти це допоможе нам сьогоднішній урок пам’яті «Бабин Яр – це наша незагойна рана…»

ІІІ. Основна частина.

Уривок із фільму «Бабин Яр: пам’ятаємо» (00:00-00:46)

Ведучий 1.

Понад Бабиним Яром летять журавлі,

Вересневе ридання.

Понад Бабиним Яром летять журавлі,

Як надія остання.

Чорні тіні летять у важкій тишині,

У своїй самотині.

Понад осінь летять, понад ночі і дні,

Ці тіла журавлині.

І несуть недосяжність на кожнім крилі,

І зникають у мреві.

Понад Бабиним Яром летять журавлі,

Ці плачі вересневі.

Ведучий 2. Слайд 2. Одні казали, що в цій місцевості колись правив воєвода Бабій – тому за його прізвищем назвали яр, інші – що до 1917 року там стояв маєток поміщика на прізвисько Баба, треті вважають, що яр одержав назву тому, що жінки збирали там дрова та гриби. Ширина ярів доходила до 300 м, глибина до 50 м, довжина ярів досягала 3,5 км. Саме це місце нацисти вирішили використати для своїх злочинів.

Ненажерливий молох фашистського геноциду, поглинаючи сотні тисяч безвинних людей, кожному торував свій шлях смерті: миттєвий розстріл, смерть у гетто, концтабір з душогубками. У Києві, поруч із меморіалом, де проліг майже трикілометровий незагоєний шрам, зіяє найбільша у світі інтернаціональна братська могила – Бабин Яр.

Ведучий 1. Слайд 3. Київ перед війною жив своїм життям: на його широких вулицях гуляли люди, цвіли каштани, грала музика. Здавалося, що нарешті, після важких 30-х, житиметься щасливо. Але прийшла війна. Прийшов фашизм.

Смерть і насильство несли гітлерівці по всіх окупованих територіях, євреї  ж підлягали тотальному, тобто повному, знищенню. І для них почалося те, що вчені сьогодні називають по різному – Катастрофа, Голокост, Шоа.

На світанку 22 червня 1941 р. гітлерівці, вдершись до прикордонного містечка Сокаль, розстріляли 11 євреїв, які випадково зустрілися їм на вулиці. Так розпочалася ланка кривавих розправ.

Ведучий 2. 19 вересня 1941 р., після 78 днів оборони, радянські війська залишили Київ. У цей же день німецькі війська вступили в місто. Першими жертвами Бабиного Яру стали київські підпільники і цигани, – їх знищили вже 20 вересня. А починаючи з 22 вересня, до страшних ярів потяглися машини з єврейським населенням. Слайд 4. 28 вересня в місті з’явились оголошення, які наказували всім євреям міста негайно прийти до Лук’янівського цвинтаря. 29 вересня 1941 р. десятки тисяч киян вирушили у свою останню путь.

Прослуховування наказу (фільм «Бабин Яр: пам’ятаємо», 02:55-03:40)

Такі ж оголошення були надруковані російською та німецькою мовами. На ранок 29 вересня десятки тисяч людей заповнили вулиці Києва, не підозрюючи, що їх чекає.

Відеоролик на пісню Нателли Болтянської «Бабин Яр». (https://www.youtube.com/watch?v=MTDfxuj39rE)

Слайд 5.

Вірш «Разбудила людей ото сна»

Разбудила людей от сна,
Ты напомнила - это было!-
Бабий яр и твоя беда,
Бабий яр и твоя могила!

Я евреям - ни сват, ни брат,
Я другой - православной веры.
Почему - же во мне звенят,
Звуком скорби, живые нервы?

Уводили, за цвет волос,
За глаза, за причастность к расе.
Почему серый небосвод,
Мой сентябрь алой кровью красит?

Или я обезумел - вмиг,
Или люди глухими стали?-
Детский крик над землей висит,
Семь десятков лет, не смолкает.

Ведучий 1. Окупанти заздалегідь підготувалися до цього страшного злочину. Комендант Києва генерал-майор Ебергард одержав із Берліна шифровку з приводу цієї акції, на яку наклав резолюцію для польової комендатури: «Виконати». Далі йшли деталі: «Підготувати пропозиції, в яких три обставини: де, коли і хто. Погодити все з відповідними, перерахованими у штриховці інстанціями. Доповісти через два дні». Окупанти спочатку думали провести масове винищення населення Києва в Голосіївському Ярі, а потім місцеві доброхоти, які вірою і правдою служили фашистам, підказали інше місце – Бабин Яр.

Вірш «Зґвалтована осінь»

Зґвалтована осінь, розкішна і жовтогаряча,
Уже не благає ні небо, ні землю сиру,
Вона вже не стогне, не кличе підмоги, не плаче,
Вона вже й не дише у клятому цьому яру.

О яре безвинний, чесноти твої ні до чого.
Безвинні дерева, безвинні кущі на піску.
То витвір людини, яка є подобою Бога.
Не вірю, щоб Господом наслано кару таку.

Цей світ розкуркулено, все в нім - нічийне і спільне,
Траншеї та кулі, і кров, що загусла на дні.
Зґвалтована осінь зродила дитя божевільне,
І цим немовлям присудилося бути мені.

То що є життя - чи спокуса воно, чи спокута?
Я з ранку шукаю, а з ночі ховаю в землі
І свастики хрестик, і чорну зорю п’ятикутну,
Й тавро поліцая в сусіди свого на чолі.

Ведучий 2. Нескінченні натовпи йшли київськими вулицями в бік Лук’янівського кладовища. На тротуарах стояли німецькі патрулі. Цей скорботний хід продовжувався до глибокої ночі. За Львівською вулицею починалася вулиця Мельникова. А далі – дорога, голі пагорби, яри із дуже крутими схилами – Бабин Яр. Слід сказати, що його страшна історія започаткована ще до війни, коли там проводилися розстріли невинних жертв сталінізму.

Фашисти та їх прислужники з числа місцевого населення при вході до Яру організували справжню канцелярію – поставили столи. Натовп, що чекав біля застави, яку німці організували в кінці вулиці, не бачив цих столів. Від натовпу відділяли групи по 30-50 чоловік і вели реєструвати. Насправді ж відбирали документи та цінності.

Що було потім, розповідають свідки. Слайд 6

Ведучий 1. Рубі Штейн не з чуток знає про тих, кому було висунуто звинувачення на Нюрнберзькому процесі, тих, хто не боявся ані чорта, ні Бога, ані людей. Тоді, у сорок першому, ще п’ятнадцятирічним юнаком він не просив, він благав свою матір не підкорятися наказу фашистів з’явитися 29 вересня о восьмій годині ранку на розі вулиць, навіть назви яких було надруковано з помилками. Мати не прислухалась.

Свідчення Рубі Штейна (фільм «Бабин Яр: пам’ятаємо», 05:21-09:13)

Інший свідок – це Іоанна Євгеньєва, сім’я якої врятувала життя кільком євреям. Члени її сім’ї зараховані до числа Праведників світу.

Свідчення (фільм «Бабин Яр: пам’ятаємо», 17:11-20:58)

Марія Петренко, яка теж проживала поблизу Бабиного Яру, розповідала, що вона бачила, як німці кидали в яр немовлят і закопували їх живими разом з убитими та пораненими батьками. «Було помітно, - казала вона, - як шар землі ворушився від рухів ще живих людей».

Слайд 7

Вірші – монологи.

Монолог нерожденного сына

Я не успел, я не успел

Увидеть белый свет.

Лежала груда мертвых тел.

Меня уж просто нет.

Я мог родиться, стать собой,

Но не успел, но не успел

Увидеть этот голубой

Сферический предел.

И я бы, может, на земле

Проделал кучу дел,

Но все погибло в страшной мгле –

Я не успел, я не успел.

Меня не брали на прицел,

Не падал я в траву.

Я даже это не успел!

И всё же я во рву…

Кусочек сплющенный свинца,

Попавший не в меня,

И – ни начала, ни конца,

Ни ночи и ни дня.

Монолог нерожденной дочери

-Папа, ты помнишь меня?

-Я не помню.

Папа, ты знаешь меня?

-Я не знаю.

-Папа, ты за руку вел меня в школу,

Был в этот день ты веселый-веселый!

Что же умолк ты? И смотришь куда-то…

Так далеко ведь та страшная дата…

Папа, смотри, у тебя уже внуки!

Ну протяни же скорее к нам руки!

Папа! Ну что ж ты безмолствуешь, папа?!

Відеоролик на пісню О. Розенбаума «Долгая дорога лета» (https://www.youtube.com/watch?v=iAONYeAvn2s&list=RDiAONYeAvn2s&t=31)

Ведучий 2. Слайд 8. Весь світ знає Бабин Яр як місце, де було за короткий час, за три дні страчено 33 тисячі 771 єврей. Але мало хто знає, що поряд із Бабиним Яром був сумнозвісний Сирецький військовий табір військовополонених, де за два роки було страчено 25 тисяч радянських військовополонених, а це переважно були українці, росіяни, білоруси – наші брати, наші батьки, діти, які життя свої поклали за нашу землю, за те, щоб сіяло сонце.

Ми знаємо, як їх кидали у пекло війно, як непідготовленими йшли люди, без зброї. Ми знаємо, як відступали наші війська у перші дні війни. І тому там було дуже багато військовополонених, про яких ми теж повинні пам’ятати.

Регулярно виводили партії полонених із цього табору і розстрілювали у Бабиному Яру.

Ведучий 1. Слайд 9. У Бабиному Яру були знищені також моряки, залізничники, робітники заводів «Більшовик», «Ленкузня», «Транссигнал». 10 січня 1942 року біля Сінного базару гнали на розстріл у Бабин Яр сто моряків. Був мороз 37 градусів. Вони йшли по снігу босі, в самих трусах, руки у них були закуті ззаду в кайдани і на тілах були криваві підтьоки. Йдучи, вони співали «Раскинулось море широко».

Ведучий 2. 18 лютого 1943 року тут було розстріляно трьох футболістів київського «Динамо»: Миколу Трусевича, Івана Кузьменка та Олексія Клименка, що дало привід для створення після війни легенди про так званий «матч смерті». За деякими даними частина футболістів були членами НКВД, що і стало причиною розстрілу.

Ведучий 1. Слайд 10. У 1941-1943 роках у Бабиному Яру був розстріляний 621 член ОУН, серед них і відома українська поетеса Олена Теліга разом із чоловіком.

Вона очолила Спілку письменників України, редагувала тижневик «Література і мистецтво» як додаток до газети «Українське слово». За півтора місяця 1941 р. вона встигла оприлюднити кілька важливих заяв, написати статті проти німецького терору в Україні. На початку 1942 р. фашисти розпочали арешти членів ОУН. Олена на попередження відповіла: «На мене чекають люди. Я не можу втекти. Як же розмови про патріотизм, жертовність?».

Олену Телігу, її чоловіка Михайла, Івана Рогача, Ореста Чемеринського, а також чимало інших активних діячів ОУН було заарештовано, а після численних допитів 21 лютого 1942 р. розстріляно в Бабиному Яру. Один із катів поетеси сказав: «Я не бачив жодного чоловіка, що так героїчно умирав, як ця чудова жінка».

У спадок залишились вірші цієї нескореної поетеси: «О краю мій, моїх ясних привітів Не дістав від мене жодний ворог».

Ведучий 2. Слайд 11. Бабин Яр поглинав свої жертви 103 тижні підряд. У різних публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Яру – приблизно від 70 до 200 тисяч чоловік. У 1946 році на Нюрнберзькому процесі наводилася цифра  згідно з висновками спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва: 29-30 вересня 1941 року кількість розстріляних становила 33 тисячі 771 особу, до 3 жовтня – до 52 тисяч, до кінця 1943 року – до ста тисяч.

75 років минуло, але й досі страшні цифри важко збагнути. Думаєш: це ж ціле місто, місто, але вже мертвих людей. З німецькою педантичністю заздалегідь була підібрана місцевість на околиці Києва, куди неважко дістатися пішки і жінці з немовлям, і дідусеві з ціпком, і дитині, яка щойно навчилася ходити.

Ведучий 1. Слайд 12. Той, хто не пам’ятає своєї історії, той не має права і на краще майбутнє. І ми повинні пам’ятати, щоб це не повторилося.

Фашистські окупанти навіть своїм фотокореспондентам не дозволяли фіксувати на плівку той злочин, який було розпочато 29 вересня 1941 року. Та все ж багато фотодокументів засвідчують ті страхіття, що чинили передова зондеркоманда 4-А оберштурмфюрерів СС Хефнера та Ясена разом з двома батальйонами полку «Південь». Та хіба лише вони?!

Сама думка про те, що можна планово знищувати таку кількість людей, здавалася нереальною. Мало хто з євреїв, ідучи на загибель, не взяв із собою дітей. Відчуття страшного лиха привело на Львівську вулицю, якою йшли приречені, черниць Покровського монастиря. Вони вихоплювали з колон дітей. Єврейських дітей рятували православні монахині. Крім них, допомогу надавали і священики.

Вірш «Время мчится» (двоє учнів)

Время мчится. Глохнет память в мире.
Очевидцы в разных землях спят.
Годовщина. Шестьдесят четыре.
А давно ли было пятьдесят?

Перемены, всюду перемены...
Всюду рынок, деньги и товар.
Новой веткой метрополитена
Беспощадно вспорот Бабий Яр.

 

Где полвека истлевают кости,
Где из-под земли исходит стон,
Детским шумом полон на погосте
Куренёвской школы стадион.

А поодаль высится Менора
Видевшая, словно часовой,
Как глумятся пасынки позора
Над людскою памятью живой

Это – жизнь. И мало в ней святого.
И у ЗЛА - прописки нет в аду.
Бабий Яр. Теперь два этих слова
Навсегда стоят в одном ряду

В списке, где Освенцим и Треблинка,
Бухенвальд, Дахау, Равенсбрюк.
Собибор, Майданек... Не заминка, -
Времени на всех не хватит, друг.

В Бабьем Яре спорит с тишиною
Надпись из давидова псалма:
«Боль моя всегда передо мною».
Это голос сердца – не ума.

Это искра Ветхого Завета.
В ней спрессован всех времён пожар.
Вы, живые, помните об этом,
Чтоб не повторился Бабий Яр.

Ведучий 2. Слайд 13. З тих пір, як існує людство, ще не було такої кровопролитної різні ні в чому не винних, беззахисних людей. Вбивці проводили цілий ряд катувань, насильств і знущань.

Багато жінок і дітей, яких кинули до ями живими, просили й молили катів застрелити їх, щоб не засипали землею живими, а чоловіки стискали в руках кулаки і сміливо дивилися в очі карателям, зчепивши зуби, щоб ті назавжди запам’ятали погляд відкритий та сміливий.

То ж і ми пам’ятаймо Катастрофу народу Ізраїля. Його боротьбу та загибель.

Зчепи зуби і пам’ятай, пам’ятай, коли ти їси, пам’ятай, коли ти п’єш, і коли чуєш пісню, пам’ятай. І коли світить сонце, пам’ятай, бо вони того гідні. Вшануймо пам’ять загиблих хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання

Ведучий 1. Слайд 14. З метою увіковічити пам’ять про євреїв – жертв нацизму 1933 – 1945 років за рішенням Кнесету 1953 року в Єрусалимі було створено Національний меморіал Катастрофи та Героїзму «Яд ва-Шем» та Зал Пам’яті. На підлозі висічені назви 22 транзитних і концентраційних таборів, місць масових убивств, вибраних із сотень їм подібних, розкиданих по всій Європі. У центрі залу горить вічний вогонь, а поблизу встановлено пам’ятну плиту, під якою спочиває попіл спалених в’язнів таборів смерті.

Людей, які були готові на самопожертву заради іншого, почали називати Праведниками народів світу. Присвоєння звання Праведник світу виражає собою прагнення єврейського народу віддати шану іншим національностям, які, ризикуючи своїм життям, рятували євреїв під час фашистської навали. Визнані Праведником світу отримують медаль і Почесну грамоту, а їхні імена увічнюють в Яд ва-Шемі на Горі Пам’яті в Єрусалимі.

 Ведучий 2. На підставі Закону держави Ізраїль про Пам’ять Катастрофи (1951 р.) високе звання «Праведник народів світу» дістали 23 788 осіб (за даними «Ядва-Шем» на 01 січня 2011 р.), вихідці з 45 країн світу, серед яких християни і мусульмани, віряни й атеїсти, чоловіки і жінки, люди всіх професій та різного віку, освічені та неграмотні, багаті та бідні. Усіх їх об’єднували людяність і мужність, прагнення, попри фашистський терор, зберегти найкращі моральні якості людини.

 Найбільше Праведників, які ризикували власним життям заради порятунку інших, було у Польщі – 6266, Голландії – 5108, Франції – 3331 та Україні – 2363 особи.

Ведучий 1. Слайд 15. У нашому місті теж жили громадяни, які стали Праведниками світу:

Кириченко Ганна, яка ховала наших солдатів, давала речі першої необхідності, організовувала втечі. У роки окупації Кременчука врятувала єврея Петра Коганзона. Визнана Праведницею світу 21 листопада 1993 року;

Серебрякова Ольга Іванівна, яка разом із своїм чоловіком рятувала невістку Поліну Фум, єврейку.

Поляки Овсяннікови (Броніслава, Валентина, Андрій) дали сховок євреям: Любові, Марії та Зінаїді Дашевським, сім’ям Едштейн, Айзіним. Визнані Праведниками Світу 19 грудня 2012 року.

А в с.Махновка Кременчуцького району лікар, бельгієць за походженням – Альберт Дельфорг надав допомогу у наданні сховку Фріді та Феліксу Бук, після чого був відправлений до Німеччини, а в кінці війни втік до Бельгії.

Подружжя Андрій та Катерина Галич жили у с. Червоні Пологи Лубенського району. У роки війни вони врятували Бетю Добровенську з чотирирічним сином Борисом та однорічною донечкою Оленкою, а також Ларису Маркусову з восьмирічною Клавою та п’ятирічним Сашком.

ІV. Заключна частина.

Заключне слово викладача. Слайд 16. Довгі роки тоталітарної системи замовчувалась правда про трагедію Бабиного Яру. Майже 30 років чекав свого часу пам’ятник жертвам цієї трагедії. Навколо Бабиного Яру було створено чимало міфів, побудованих на півправді чи неправді. І тільки із здобуттям Україною незалежності велика київська трагедія стала відома широкому загалу. Поетеса Л.Костенко писала:

Вірш «Гілку показали на вербі…»

Гілку показали на вербі,

Широко руками розвели.

Кажуть люди: десь тут, у долині,

Всі живцем закопані були.

Тут Одарка, невсипуща мати,

Миротворця дитячих чвар.

Тут Лаврін, прислів’ями багатий,

І Кривенко, сивий чоботар.

Тут Юрко і чорноока Хана,

Всі малі товариші мої.

Тут земля, а в ній глибока рана,

Не чіпайте, боляче землі.

Нині Бабиного Яру фактично немає, його зрівняли із землею. Тут проклали дороги й трасу метрополітену Дорогожичі, телевежу, спорткомплекс, побудували житлові квартири, розбили парк. Лише верхів’я урочища Бабин Яр у межах вулиць Дорогожицької, Мельникова, О. Теліги та Оранжерейської залишилося незабудованим – як свідчення трагедії світового масштабу, місце історичної пам’яті.

Ми вивчаємо Бабин Яр не для того, щоб підкреслити чиюсь національну значимість, а для того, щоб ніхто і ніколи не забував газових камер, жахливих медичних експериментів над живими людьми, сотні великих та малих бабиних ярів.

Ми вивчаємо Бабин Яр, щоб не зрадити нашу пам’ять, яка стікає кров’ю, щоб зробити неможливою реабілітацію фашистів, нацистів та їхніх поплічників.

Ми вивчаємо Бабин Яр, тому що хочемо, щоб всі почули правду про мужніх борців з нацизмом.

Ми вивчаємо Бабин Яр, щоб із вірою та надією дивитися у майбутнє.

Ми вивчаємо Бабин Яр, тому, що це була трагедія всього українського народу.

Бабин Яр болітиме нам до скону. Бабин Яр болітиме нашим дітям, нашим онукам, нашим правнукам. Бабин Яр – це наш вічний біль. Бабин Яр – це наша незагойна рана.