Урочиста лінійка-реквієм "Пам'ятаємо! Перемагаємо"

Пам’ятаємо! Перемагаємо!

Мета: знайомити учнів з героїчними сторінками історії нашої країни, формувати патріотичні почуття гордості за старше покоління. Виховувати любов до рідної землі, повагу один до одного та до старшого покоління. Пробуджувати бажання вивчати історію своєї Держави, берегти її традиції, вболівати за майбутнє країни.

І. Це на світанку сталося колись:
Стривожений, із муками і жалем
Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь, 
Залився болем, плачем, жалем.
 

ІІ. Війна назустріч молодому дню

Із гуркотом, із бряскотом котилась,

Лавиною металу і вогню

На нашу землю й долю навалилась.

 

І. Хоч обійди країну з краю в край

Усі роздоли, всі її простори, -   

Навряд чи знайдеться десь двір,

Куди не внадилося б ненависне горе.       

 

ІІ. Увага! Урочиста лінійка-реквієм, присвячена 73-й річниці перемоги у Другій світовій війні над нацистськими окупантами оголошується відкритою.

(Гімн України)

Ведуча.  Війна... зловісним смерчем пролетіла звістка, стиснулося від болі материнське серце. Добра і  ніжна провела за ворота своїх синів-соколів.

Буде довго ждати, виглядати, молитися тихо. Та візьме на свої худенькі плечі весь тягар війни,  працею своєю невтомною наближатиме день перемоги. У тривожному чеканні ждали матері повернення своїх синів-соколів.

Та скільки синів не повернулось.

 

Ведуча.  Посивіли від горя матері, ніякою мірою не виміряти втрат, нічим не вилікувати незагоєних ран материнської душі  та до її щедрот тягнеться усе живе.  Мати - це вічність життя.

 

Ведуча.  Мати і земля... земля і мати... це їх роботящі руки,  моєї і твоєї матерів, з попелу війни підняли до життя цю землю, вмили гіркою сльозою,  засіяли молодим життям. заквітла перед хатою мамина вишня, зацвіли в саду мальви та чорнобривці,   защебетав соловейко -  і  посміхнулася мати.

 

( сценка. Мати збирає сина у солдати)

Автор Проводжала мати сина у солдати,

Почала тихенько рюкзака складати.

 

Мати  Ось тобі, синочку, шкарпетки  тепленькі,

 Бо не буде поруч рідної неньки.

А це ось конверти, щоб листи писати,

Швидше повертайся до рідної хати.

 

Автор  Поклала і мило, й рушник не забула,

До свого серця сина пригорнула.

 

Мати Служи , мій синочку, ми будем чекати,

       І з нетерпінням тебе виглядати.

 

( Благословляє. Музика. Іде стрій солдат. Син цілує матері руку. Приєднується до строю. Виходять.)

 

Мати Пам’ятай, мій сину, якого ти роду,

             Пам’ятай історію рідного народу.

 

( Музика)

 

Ведучий 1: Солдати  поверталися додому… Поверталися в рідні краї з важких воєнних доріг!

 Ведучий 2: Як на них чекали! Чекали чоловіка, батька, коханого.

 Ведучий 1: Не всі повернулися з воєнних доріг: чорні хустки печалі ще довго покривали посивілі голови солдатських вдів.

 Ведучий 2: Скільки їх, молодих, вродливих, убитих горем, залишилося жити в самоті!

 Ведучий 1: Важко їм довелося. Проте так уже влаштоване людське буття: живі мусять жити. І вони жили. Давали лад собі, дітям, господарству.

 Ведучий 2: Про кожну з них можна розповідати не один, а кілька днів підряд. І буде це бентежна повість про невмируще кохання, жіночу вірність, відданість материнському обов'язку.

  

Учень. Ой,  літали в небі в парі журавлі,

Та звили гніздечко рано по весні.

Двоє журавляток вивели вони,

Захищав їх батько дужими крильми.

 

Разом все літали, в небі, в висоті,

Доглядали діток ніч і день при дні

Та одного разу журавель пропав,

Зосталась журавка й двоє журавлят.

 

Плаче журавлиха, все літа, літа

Журавля шукає в полі, де жита

Виглядає милого, щастя – долі жде,

Вірить, що вернеться, вірить – що прийде.

 

Ведучий 2: Вони, жінки, відбудовували господарство, орали й часом навпіл зі своїми слізьми засівали землю, налагоджували повоєнне життя. Чимало горя випало на їх долю.

 Ведучий 1: Кажуть, що у війни не жіноче обличчя. Я не знаю війни, але не можу позбутися думки, що у війни обличчя вдови.

 Пісня (Пугачева Війна)

 

І. Народе мій, що ти без пам’яті і віри

Блукаєш в темряві, в імлі.

Забувши про святе в житті і світі,

Чи знайдеш собі щастя на землі?

 

 

 

Виходить дівчина-українка із запаленою свічкою

Яскравим світлом віра нам палала

І десять заповідей в душі нам дала,

Та чорна сила храми зруйнувала.

Так перша свічка, мов сльоза, стекла.

Гасить свічку і стає спиною до глядачів.

 

Виходить друга дівчина із запаленою свічкою.

Жорстокий меч кривавого терору

Вбивав, ганьбив і голодом морив,

Колючим дротом оповив довкола,

І другу свічку в морок опустив.

Гасить свічку і стає спиною до глядачів.

 

Виходить третя дівчина із запаленою свічкою.

Зневірився народ в своїх духовних силах,

Покірний тільки лезові меча,

Що стер з очей стрілецькії могили,

І третя згасла пам’яті свіча.

Гасить свічку і стає спиною до глядачів.

 

Звучить  музика. На сцену виходить Жінка-Мати у білому одязі та чорній хустині. В руках запалена свічка.

Жінка-Мати

Дівчата повертаються.

Я – мати, мати всіх дітей,

Що на фронтах воєнних полягли.

Сьогодні я звертаюсь до людей,

Щоб мир у світі берегли.

Я – мати… Я крізь все пройшла:

Крізь дим пожеж, утрат і сто смертей.

Розтоптана і знищена була,

Та через роки йду я до дітей.

В душі моїй горить пекельний біль,

За всіх, усіх, яких не повернуть.

І крик душі лунає звідусіль.

Вони до нас ніколи не прийдуть…

Та я не вірю в похоронки ті!

Живи вони, бо пам'ять ще жива!

Мої сини, соколики ясні…

А всюди квіти… квіти… і трава.

Я – мати! Я до вас іду,

Щоб захистити, відвернути зло.

Та відвести від всіх людей біду,

І щоб війни ніколи не було.

 

БІЛЬ (танок)

 

 

Тож встаньте всі і голови схиліть,

Згадайте тих, хто йшов через фронти.

І з вдячністю хвилину помовчіть,

Щоб пам'ять в нашім серці зберегти

 Хвилина  мовчання

Ведуча

  Кривавим  сном  закінчилась  війна.

Літа  зарубцювали   давні  рани…

Під  кулями  ворожими  сповна

За  тишу  заплатили  ветерани.

 

Ведуча

Вже  третє  покоління  підростає,

Що  про  війну  по  фільмах  тільки  знає.

Спасибі  ветеранам всім за те, що  ми  війни  не  знали.

Сьогодні ми віддаємо данину  пам’яті тим, хто загинув на фронтах Другої Світової війни, хто віддав життя, щоб ми жили щасливо.

Танок «Аист на крыше»

І. Урочиста лінійка-реквієм, присвячена 73-й річниці перемоги у  Другій світовій війні оголошується закритою.

Гімн України