Виховна година на тему: «Добро починається з тебе»

Виховна година на тему:

«Добро починається з тебе»

Мета. Ознайомити учнів із традиціями доброчинності як історичним та духовним надбанням українського народу, його національною спадщиною. Формувати по­чуття чуйності, доброзичливості, пробуджу­вати інтерес до всього корисного, морально­го. Виховувати любов і дбайливе ставлення до природи та оточуючих. Переконати, що добро - найвища людська цінність.

Обладнання. Вислови на дошці, портре­ти історичних осіб, фотографії, малюнки казкових героїв.

На дошці вислови:

• Мета життя — самовираження. Проя­вити у всій повноті свою сутність — те, для чого ми живемо!

Оскард Уайльд

• Вчись добру, як вчаться азбуці. Без доб­ра не прочитати книгу життя і не зро­зуміти її.

Мудрець

• Ми, люди, народжені для того, щоб до­помагати один одному, як рука допомагає руці.

Марк Аврелій

• Роби добру справу безкорисливо, не чека­ючи подяки ні в якому вигляді.

В. Сухомлинський

• Перед розумним треба схилити голову, а перед добрим серцем стати на коліна.

В. Гете

Вчитель. Як ви думаєте, що таке добро? Чи змогли б ви його описати, намалювати?

Всяка справа може втомити. Після вся­кої праці, яка втомлює, хочеться відпочи­ти, та в головному не може бути втоми -не можна втомлюватися чинити добро, навіть якщо хтось і не сприймає зроблено­го вами добра, не розуміє істини вашого слова і відвертається від створеної для ньо­го краси, не втомлюйтесь - не майте його за ворога, а ставтесь милосердно і добро­зичливо. Так дійсно краще!

Здавна люди на землі цінували праведне життя - життя чесне, щире, відкрите. Уникайте поганих вчинків, лихих намірів і звичок, бо звички, як відомо, породжу­ють характер. Зло довго не забувається, а добро помножує добро.

Давайте повернемось у минувшину на­шого краю і дізнаємось, у чому ж проявля­лась доброта наших славетних українців? Бо історія України - це не лише сторінки, пролиті кров'ю ворожою і своєю, а й густо переплетені прикладами благодійності, милосердя, доброчинності, духовних на­дбань багатої національної спадщини та загальнолюдських цінностей.

То ж послухаємо наших знавців історії.

1-й знавець. «Я кличу всемогутнього Бога в свідки, що не ради високих почестей, а для нас усіх - для всього народу українського - хочу я за поміччю Бога так чинити, щоб Ви з жінками і рідний край не загинули.

Коли ж я це роблю ради приватних інте­ресів, то нехай поб'є мою душу й тіло Бог...». Так, таємно від усіх, поклявся на Біблії сімдесятилітній гетьман України Іван Мазе­па перед тим, як виступити проти самовлад­дя Москви в Україні. Мазепа, якому склали хвалу і шану майже всі тодішні країни Євро­пи. Ім'я Мазепи стоїть у першому ряду найвидатніших доброчинників світу.

Історія України визначну роль надає Іва­ну Мазепі не тільки як державному діячеві, а як меценату української культури. Він був багатою і освідченою людиною і мріяв про те, щоб Україна була вільною, а її на­род мав освіту. Виховувався на багатих національних традиціях. Він надавав ма­теріальну допомогу Києво - Могилянському колегіуму. Саме завдяки Мазепі колегіум став академією у 1701 р. Власне, гетьман Мазепа був покровителем і меценатом ук­раїнської церкви й освіти. На його кошти збудовані церкви, монастирі, школи, бурси, шпиталі в Києві, Чернігові, Переяславі. Розмах і розміри меценатства гетьмана вра­жають: на Печерський монастир виділив 1 млн злотих, церква у Батурині - 20 тис, великий дзвін для монастиря - 73 тис. злотих. Це лише мізерна частка того всього, що робив гетьман для підтримки української культури, збереження національної спадщини.

Благородне ім'я Івана Мазепи належить до найкращих імен синів людства й України.

2-й знавець. У нашого народу є свої істо­ричні постаті першої величини, яких не в змозі прикрити пил віків. Вони своїм життям підтвердили загальноприйняту істину про те, що український народ вміє не лише боронити свою землю, але й уміє робити добро.

В українців ніжна чутлива душа навіть до ворогів. Щирий і відкритий по своїй на­турі готовий пожертвувати усім заради за­гальнонаціонального добра.

3-й знавець. «Твори добро, бо ти - люди­на» - саме ці слова стали життєвим кредом велетнів українського народу, його держав­них діячів, а саме: Петра Сагайдачного, Во­лодимира Мономаха, Петра Могили.

4-й знавець. Славна меценатка, красуня, високоосвічена жінка... Такою постає перед нами уродженка с. Волютин Луцького р-н., що на Волині, Лисавета-Гальшка із роду Гуревичів. її дід був єпископом Луцьким.

У 1616 р. Гальшка подарувала свої землі у Києві на Подолі під будівництво монасти­ря, будинку для паломників та шкіл для дітей як заможних, так і бідних. Гуле-вичівна не залишає свою землю для підрос­таючого сина, а приносить в дар своїм співвітчизникам для навчання дітей, вихо­вання у них патріотизму. У своєму заповіті вона дарує Луцькому братству 200 злотих на шпиталь. Свято бережемо пам'ять про славну меценатку і сьогодні, бо похована вона на території Луцької братської школи, що неподалік нашого села Шепель.

Учні (разом). І все ж таки ми є! У на­ших жилах козацька кров пульсує і гуде!

(Знавці сідають на місця).

Вчитель. Як радісно усвідомлюва­ти себе нащадками несхитних лицарів волі та добра. Однак у людини може з'явитися безліч вад, найстрашніші із них двадцять:

1-й учень, байдужість до добра і зла; лінощі;

2-й учень, нещирість; улесливість;

3-й учень, підлабузництво; відсутність своїх переконань;

4-й учень, мовчазна згода з неправдою; упертість у своїх помилках;

5-й учень, чванливість; марнослів'я;

6-й учень, брехливість; підлість;

7-й учень, підступність; відмова від дру­га, коли всі проти нього;

8-й учень, невіра у добре начало люди­ни; лицемірство;

9-й учень, жорстокість до слабкої незахищеної істоти; обжерливість;

10-й учень, злорадство; скупість.

Вчитель. Пам'ятайте, що кожен із цих пороків починається з маленької зернини і розростається до великих розмірів. І ніяке милосердя не врятує людину, якщо вона не допоможе собі сама.

Мудрець сказав: «Живи, добро звершай та нагород за це не вимагай. Лише в добро і в вищу правду віра, людину відрізняє від мавпи й звіра».

Сьогодні до нас завітав Казкар, який хоче переконати, що закони добра і благодійності панують і у тваринному світі. Послухайте казку і дайте відповіді на запитання:

Яке добро творив Чорний Дятел Білочці, Синичкам, Куницям і Летючим Мишам?

Казка про Чорного Дятла

У старому сосновому лісі птахи і звірі зібралися собі президента обирати. Пруд ка Білочка-Ласунка першою запропонува­ла на цю посаду Чорного Кардинала. Бо він, бачите, найбільший Дятел. У нього така красива постава, довга шия, великі очі. Рудохвосту підтримали Горобці.

Та налетіла зграя вертлявих синичок і в один голос заявили, що вони проти. Пре­зидентом може бути лише Телеграфіст. Бо саме у нього найміцніший дзьоб. Він ду­же працьовитий і щедрий. А найголовніше те, що цей Дятел вміє спілкуватися з лю­диною. Бо знає її азбуку.

З синицями не погодилися Куниці і Ле­тючі Миші. Вони об'єдналися і висунули свого кандидата. Президентом має бути Червоний Капелюх. Вже сам Бог намітив цього Дятла на високу посаду і дав зав­дання оберігати ліси від шкідників.

Суперечки тривали б дуже довго. Та надійшов вечір. Відкрила очі Мудра Сова. Це тільки здавалось, що вона спала. Насправді, нічна птиця все чула і лише посміхалася, бо знала, чому найпершою виступила Білочка. Адже саме Чорний Кардинал збудував гніздо її родині, і, коли Мама-Білка захворіла, Дятел приносив і розкидав шишки для Білченят.

Відомо було Сові і те, чому так Синиці голосували за Телеграфіста. Те, що він вміє спілкуватися з людьми - їм байдуже, а от те, що працьовитий і благодатний — чистісінька правда. Не раз бачила на власні очі, як підгодовуються Синички та інша малеча на робочому місці Дятла.

Знала Сова і про те, чому Куниці і Ле­тючі Миші так красиво розповідали про благородність Червоного Капелюха. Бо їм у спадок теж дістались хороми Дятла. Такі розкішні і зручні домівки їхні були розташовані високо на товстих деревах. Вхід мали вузенький - лише для госпо­дарів, а ворогам - було закрито.

Чимало років прожила на білому світі мудра Сова, багато-багато знала. Та ніяк не могла збагнути, чому сперечались звірі і птахи. Адже вони були одностайні у своєму виборі - хотіли обрати президен­том свого лісу Чорного Дятла, і лише на­зивали його по різному: Чорний Кардинал, Телеграфіст, Червоний Капелюх.

Гра «Хто яке серце має».

(На запитання вчителя, хто яке серце має, діти дають відповіді за допомогою ілюстрацій та малюнків до казок).

• Зле серце у ...
• Самотнє у ...
• Крижане у ...
• Байдуже у ...
• Прекрасне у ...
• Гаряче у ...
• Чуйне у ...
• Добре у ...
• У мене серце ...

Вчитель. Що взяли ви сьогодні від нашої годи­ни спілкування? Чи збулися ваші очікування? (Відповіді учнів).

1-й учень.  Не економте доброти, Не бережіть її назавтра, Не бійтесь власно проказати Своє «люблю», своє «прости».

2-й учень.  Не економте доброти — її примноживши, віддавши. Добро — то не «моє», а «наше»: Йому застою не знести.

3-й учень.  Бо та невчасна доброта, Ота рука про людське око, -Вона ще, може, не жертовність, Але уже не доброта.

4-й учень.  Вона уже - та сіра тінь, Та проміжна байдужа смуга, В якій холоне погляд друга, І опадає пил століть.

5-й учень.  Не економте доброти: Не вірте, що у світі дужі.

                    Вони - цинічні та байдужі. Ці переможці без мети.

6-й учень.  Нехай у нас завжди болить

Людська душа, як вир, глибока,

Стражденна, добра, не жорстока:

Сама весна, сама блакить.

Вчитель. Дитячий світ - це особливий світ. Усім зрозуміло, що ви, діти, корис­туєтеся благами, створеними іншими людьми. Люди дають вам щастя дитин­ства, платіть їм за це добром, бо життя не змінить вже ніяке диво, за винятком ли­ше дива доброти. Хай же кожен із вас стане людиною з чистою душею і добрим серцем.

То ж сіймо добро,

Даруймо любов,

Щоб в нашім житті

Лиш добрі плоди

Господь віднайшов.

Гра «Як зробити так, щоб добро на пла­неті Земля примножувалося?».

Вчитель. Будьте непримиримими до людсь­ких пороків, насамперед у собі. Учіться роби­ти те, що захоплює вас в іншій людині, любіть у собі красу добра і зневажайте зло!

Учні (разом). Пам'ятаймо минуле, живімо сьогодні, думаймо про майбутнє!

(Учні складають віночок доброти і ви­конують танець).