Виховна година на тему "Уроки Чорнобиля"

Про матеріал

Навчати учнів уболівати за минуле своєї держави; розвивати в них потребу будувати, створювати, відроджувати заради України; виховувати почуття сприймання чужого болю як свого, повагу до людей, які віддали своє життя в ім’я майбутнього життя людства

Перегляд файлу

Бесіда на тему:

«Уроки Чорнобиля»

ÐÐ¾ÑÐ¾Ð¶ÐµÐµ Ð¸Ð·Ð¾Ð±ÑÐ°Ð¶ÐµÐ½Ð¸Ðµ

Підготувала:

Кл. кер.гр. №20

Кочмарук І.М.

Тема: « Уроки Чорнобиля»

Мета: навчати учнів уболівати за минуле своєї держави; розвивати в них потребу

будувати, створювати, відроджувати заради України; виховувати почуття

сприймання чужого болю як свого, повагу до людей, які віддали своє життя в ім’я

майбутнього життя людства; прищеплювати любов до рідного краю.

Обладнання: карта радіоактивного забруднення, портрети пожежників, що загинули під час ліквідації аварії, свічка пам’яті, виставка книг, фотоматеріали про Чорнобиль та

чорнобильську зону.

ХІД ЗАХОДУ

Вчитель: Шановні учні! На жаль, не всі річниці в наших календарях відмічені червонимсвятковим кольором. А річниця, про яку йтиме мова сьогодні, взагалі не позначена в жодному, календарі. Але лише тому, що віддає від неї скорботою і болем у серці кожного свідомого українця, росіянина, білоруса. Всі ви народились вже після цієї трагедії, але неодноразово чули такі визначення як «чорнобилець», «ліквідатор», «евакуйований» або ж «виселенець». Тож, сьогодні мова йтиме про Чорнобильську аварію. А епіграфом нашої бесіди буде вірш, який ви бачите на слайді.

«Чи знаєш ти, світе,

Як гірко ридає полин,

Як тяжко, як тужно

Моєму народу болить!...»

Сьогодні ми проведемо урок пам'яті про трагедію Чорнобиля. У цьому році ми відзначаємо 33-річницю тих страшних чорнобильських подій.

26 квітня – це день, коли всі ми повинні поставити перед собою питання: Хто я?

Для чого я живу на світі? Як живу? Чи можу я допомогти людині, яка потребує

допомоги? Адже сама природа зробила нам застереження, щоб ми не були

байдужими та жорстокими, щоб постійно пам’ятали про те, що доля планети та доля

всього людства – це наше майбутнє.

Ведучий: Райцентр Чорнобиль. Ця назва походить від назви - різновиду гіркого полину

чорнобилки, про яку народ склав одну з легенд.

Чорнобиль – невеличке українське містечко, що потопало в зелені вишень та

яблунь. До трагедії – це спокійний, доброзичливий світ. Чудовими краєвидами,

щедро врожайними садами, прекрасними місцями відпочинку, багатими лісами

славилася чорнобильська земля. Та тільки до жахливої ночі 1986 року.

Ведучий: 26 квітня 1986 року о 1- ій годині 23 хвилині 40 секунд, коли всі безтурботно

спали, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало

полум’я. Мирна, щаслива весна перестала існувати для українського народу.

Учні:

1. Чи буде квітень, як завжди,

Дарунком весняної здоби,

Чи власним іменем біди

Ми назвемо його «Чорнобиль»?

2. Цей день пам’ятаємо всі, як один.

Той час не злічити – немає годин,

Які б повернули святеє життя,

Та в день той квітневий нема вороття.

3. Не вірили. Думалось: лихо пройде

І болю не буде – тягар упаде.

4.Та атом страшенний на землю упав,

О, скільки він горя й печалі завдав.

(Звучить пісня Наталії Май «Чорнобиль»)

Ведучий:

Це – земля Чорнобиля, це чорнобильські стежки, зарослі травами. Чорнобиль...

Слово це стало символом горя і страждань, покинутих домівок. Біда відгукнулася

болем у серцях мільйонів людей. Наша країна вперше відчула на собі таку грізну

силу, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.

Ведучий:

Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь

світ. У результаті аварії стався викид величезної кількості радіоактивних речовин

з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.

Ведучий:

Тієї ночі на зміні було 50 чоловік. Усі до одного з честю виконали свій

громадський і службовий обов’язок. Першими до реактора через кілька секунд по

тривозі прибули пожежники, їх було 28 чоловік, на чолі з лейтенантом Володимиром

Правиком, потім прибув Віктор Кибенок. У молодого лейтенанта не було права на

помилку.

Ведучий:

Вони ринули у вируюче полум’я, у смертельну радіацію, рятуючи станцію і

людей, не думаючи про своє життя. Всі чітко усвідомлювали небезпеку, так як і

личить воїнам, зовсім не берегли себе. Вони рятували нас... Шість чоловік загинули

майже одразу.

Відважними героями, як відомо, не народжуються. Ними стають.

Учень:

Ті, що згоріли в огні

В перші хвилини двобою,

Землю прикрили собою,

Як наші батьки на війні.

Не залишили пости,

Мужньо стояли на герці.

Пам’ятник їм вознести

Треба у кожному серці.

Перші, хто собою закрили вогонь

 Володимир Правик;

 Микола Ващук;

 Василь Ігнатенко;

 Віктор Кибенок;

 Микола Титенко

 Володимир Тишура.

(Звучить пісня Катерина Ілліч «Хвилина мовчання. Чорнобиль»)

Вчитель: Хай пам'ять про них буде вічна! Прошу вшанувати пам'ять тих, хто віддав

своє життя під час ліквідації Чорнобильської катастрофи, хвилиною мовчання.

( Звук метронома)

Ведучий:

Чорнобиль... Мертва зона... Це – трагедія для всього людства, більшої годі

уявити! Чорнобиль – це наш нестерпний біль. Радіоактивного забруднення зазнало

майже 50 % території України.

Ведучий: Із зони вивезено понад 90 тисяч жителів, загублено 48 тисяч гектарів

земельних угідь, виведено із ладу 14 підприємств, втрачено 400 тисяч квадратних

метрів житла. В життя мільйонів людей увійшли слова «радіація», «зона»,

«ліквідатор», «відселення». Чорнобильська зона стала унікальним природним

заповідником.

Перегляд документального фільму «Чорнобиль – чорний біль України»

(Виступ учасника Чорнобильської трагедії Твердохліба В.Ю. Вручення квітів)

Ведучий:

Як багато горя. Воно б'є у наше серце, в нашу свідомість. Страшне

чорнобильське лихо і досі продовжується, забираючи все нові й нові жертви.

Радіація — невидимий і тому підступний ворог усього живого. Від неї важко

вберегтися, захистити себе і природу. Ох, як нелегко було людям залишати той край,

де народилися, виросли, де все рідне, дороге. Обезлюдніли села. У них моторошна

тиша. Усе позаростало бур’яном, але природа і далі продовжує життя.

Учні:

1. Є чорне золото, є чорний хліб.

Є чорний лебідь і лебідка чорна.

Та найчорнішим серед них усіх

Є все-таки Чорнобиль.

2. Є чорна хмара й чорний-чорний дим,

Година чорна і тюльпани чорні.

Та найчорнішим серед них усіх

Є все-таки Чорнобиль.

3. Є чорна Африка і чорний крук,

Він чорно-чорно-чорний,

Та найчорнішим серед них усіх

Є все-таки Чорнобиль.

( Звучить запис О. Білозір «Молитва». Перегляд відеоролика «Чорнобильська

зона»)

Ведучий: Між атомною електростанцією і містом Прип’ять ріс сосновий ліс. Після

вибуху, цей ліс за одну ніч із зеленого перетворився на рудий. Тільки одна сосна

лишилася зеленою. Росла вона у формі хреста. Сосна стояла як пам’ятник двом

великим трагедіям нашого народу – війні та аварії. Виявляється, на її гілках фашисти

вішали радянських людей, яких тут, під сосною було поховано.

Два роки на цій території не росло навіть травинки. Робітники АЕС її

обгородили і встановили під нею обеліск. Сосна прожила 8 років.

(Звучить мелодія М. Кондратюк «На Чорнобиль журавлі летіли»)

Учні:

1. Журавлі повертались додому

І на крилах несли свою втому.

Підлітали до рідного краю -

Я ж їх кожного ранку чекаю.

2. Журавлі ви мої, журавлята,

Візьміть мене на свої крилята

І несіть там, де чистії роси,

Де трава не упала в покоси.

3. Де зелені ліси і водиця,

Де живе ще джерельна криниця.

Журавлі ви мої, журавлята,

Візьміть мене на свої крилята.

4. Та вони мене брати не стали,

Їхні сльози на землю упали,

Там, де впала сльоза журавлина,

Проростає печаль – яворина.

5. Затужились вони за водою,

Не знайшли на Вкраїні спокою.

Сивим смутком вгорі пролетіли,

На чорнобильську воду не сіли.

Учень. Чорнобильська трагедія. Це повість, що зіткана із правди, скорботи, мужності людей, зібраних у зоні неприборканої стихії. Покинуті пусті будинки, рудий, помираючий ліс, четвертий енергоблок АЕС, оплетений сріблястим смертоносним димом…- все тут сприймається як докір нашій безвідповідальності. Як застереження світу, що крокує в грізне атомне століття.

Тут, в Чорнобилі, земля давня. Тут князь Святослав наречену собі вибирав.

Більше тисячі років цьому маленькому містечку. Це районне місто Київської області одержало назву від різновидності гірського полину – чорнобилки. Спочатку так іменувалося стародавнє поселення, потім місто, а за ним і сучасна атомна електростанція.

Учень. Саме в ту ніч, із 25 на 26 квітня час став уже далеко не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на години, хвилини, секунди.1 год 23 хв 58 сек( час, коли всі безтурботно спали) – у різних приміщеннях блоку пролунали послідовно три вибухи. Щоб оцінити масштаби радіоактивного виділення, нагадаємо, що атомна бомба, скинута на Хіросіму, важила 4,5 т. Реактор четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС викинув в атмосферу 50 тонн випаруваного палива (тобто 10 хіросімських бомб, а на додаток 70 тонн палива і близько 700 тонн радіоактивного графіту, що осів в районі аварії).

Учень. Трагічним було прощання людей, яких евакуйовували з зони, з домашніми тваринами. Коти заглядали людям в очі, собаки різних порід вили, прориваючись в автобуси, їх виволікували звідти під плач дітей. Але брати їх з собою не можна було – шерсть тварин набрала багато рентген. Довго ще собаки бігли за автобусами. А згодом повернулися в покинуте місто й почали об’єднуватись у ватаги і зграї…

Учень. Колись археологи прочитали цікавий надпис на вавилонських табличках: « Якщо в місті пси збираються в зграї – місто буде зруйнованим». Місто Прип’ять залишилося покинутим, законсервованим радіацією на кілька десятків років. Місто-привид. Об’єднані в зграї собаки з’їли більшу частину радіоактивних кішок, почали загрожувати життю людей. Протягом трьох днів мисливці відстрілювали вівчарок , догів, спанієлів, пуделів, болонок… 29 квітня покинуті вулиці були засіяні трупами різномастих собак.

Учитель. Немає, мабуть, в Україні такого місця, яке б не було пов’язане з горем Чорнобиля. Комусь довелося стати в ряди тих, хто ліквідував наслідки аварії, комусь – рятувати життя і здоров’я потерпілих, інші допомагали і матеріально, і морально.

Чорнобильська трагедія завдала дуже великих екологічних втрат у нашій

країні. Чорнобильський четвертий реактор повністю зруйновано. Забруднена

Дніпрова вода, Десна і Прип'ять.

Пройшло багато часу після аварії на ЧАЕС. А тривога не покидає людей, тому

що Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам’яті. Ми ще довго будемо

відчувати на собі її наслідки, та довго чутимемо її дзвони.

Як відомо, і зараз у зоні відчуження проживають люди. Їх дуже мало. Та все

ж таки вони живуть. У ліси повертаються тварини та прилітають птахи на рідну

землю.

Учні:

1. Хай журавлі пролітають над селами

І гніздяться там назавжди.