Виховна година на тему: :" Зігріємо землю своєю любов’ю, для наших нащадків її збережемо".

Тема: Зігріємо землю своєю любов’ю, для наших нащадків її збережемо.

Мета: Поглибити знання учнів про природу , її красу та багатства, сприяти розумінню необхідності захищати і берегти навколишнє середовище, виховувати любов та повагу до рідної землі, трепетне ставлення до всього живого на ній.

Обладнання: пам’ятки для учнів, виставка книг, мультимедійна дошка.

Форма проведення: усний журнал.

Хід години

I. Вступна частина

1. Організаційна і нервово-психічна підготовка учнів.

1) Віршоване вітання

    Доброго ранку! – мовим за звичаєм.

       Доброго ранку! – кожному зичим ми.

                                        Доброго ранку! – гостей ми вітаєм.

Щастя, здоров’я ми вам бажаєм!

І посміхніться у відповідь, люди,

    Добрі слова ж бо для кожного любі!

2. Перевірка домашнього завдання з одночасним повторенням раніше вивченого.

- Перевірка д/з сьогодні буде здійснюватися на протязі всієї години спілкування. Також за вашу активність ви будете отримувати зелені деревця. Які в кінці ми посадимо на нашій галявині.

А зараз, діти, відгадавши кросворд, ви дізнаєтесь про скарб, який є найдорожчим і найціннішим у світі.

1. Це весняний чорний птах

Називають його….               (Шпак)

 

2. За вікном сніжок

Підняла віхола.

Та не страшно пташці,

Що сидить під стріхою…..    ( Горобець)

 

3. Хитра кума, що сліди замела…..     ( Лисиця)

 

4. Вправні будівельники

майструють дашок

Із соснових гілочок……     ( Мурахи)

 

5. Я перша квітка в гаю

синім цвітом зацвітаю…….    ( Пролісок)

 

6. Влітку наїдається

взимку  відсипається….    (Ведмідь)

 

7. Білі дзвіночки висять- гойдаються

як вони називаються….. (Конвалії)

 

			1.	П
		2.		Р
			3.	И
		4.		Р
		5.		О
		6.		Д
7.				А

 

     Яке слово ми отримали?

Так! Це природа!

3. Повідомлення теми і завдань години спілкування.

 - Огляніться  довкола: який прекрасний, дивний світ оточує – ліси, поля, ріки, озера, гори, небо, сонце, звірі, птахи. Це все дивовижна природа! Наше життя невіддільне від неї.

- Що нам дає природа?

Природа нас годує, напуває, одягає, вона щедра і безкорислива! Любов до природи – одна з найвірніших ознак любові до Батьківщини.

Отже, тема нашої години спілкування:

«Зігріємо землю своєю любов’ю, для наших нащадків її збережемо».

Форма проведення: усний журнал.

     Епіграф: «Охороняти природу-

Значить охороняти Батьківщину»

Михайло Пришвін

Девіз:   Рибі вода- птахам повітря,

Звірині – ліси, степи, гори.

А людині потрібна Батьківщина.

А охороняти природу – значить

любити БАТЬКІВЩИНУ

ІІ. Основна частина.

СТОРІНКА ПЕРША – НЕМАЄ ЛІПШОЇ КРАСИ, ЯК САДИ І ЛІСИ

Люби природу не як символ душі своєї,

                                  Люби природу не для себе,

                                  Люби для неї.

                                                                           М. Рильський

Учень.  Поглянь, дитино, все довкола

           Так щиро посміхається тобі:

           і сонце, й небо, ліс і поле –

           Ти теж у відповідь їм посміхнись.

           Ти привітайся з днем чудовим,

           З пташками, травами, струмочком голубим.

           І знай: УСЕ ЦЕ Є ПРИРОДА,

           її люби, примножуй, бережи.

«Природа! Ми нею оточені й охоплені — непереможно, нам ні вийти з неї, ані глибше в неї проникнути … вона вічно говорить з нами і не видає своїх таємниць … вона огортає людей темрявою і вічно пориває до світла … Вінцем її є любов», - наголошував Й.В.Гете.

Природа і Вітчизна – невіддільні. Знати, а тим паче берегти цей духовний союз – наш святий і непорушний обов’язок.

Учень.

Послухай, як струмок дзвенить,

Як гомонить ліщина, –

З тобою всюди кожну мить

Говорить Батьківщина.

Послухай, як трава росте,

Напоєна дощами,

І як веде розмову степ

З тобою колосками.

Послухай, як вода шумить –

Дніпро до моря лине, –

З тобою всюди кожну мить

Говорить Батьківщина.

                                        П.Осадчук

Ведуча Чи не здається вам, що той, хто серцем не приріс до рідного краю, і природу любить тільки як споживач? Ось чуємо, наприклад, що за останні роки лише в Україні зникло дві тисячі малих річок. «У кожної, навіть маленької річки, є на землі заслуги», – зауважував російський письменник В.Пєсков. Чи відгукнеться болем у серці черствої, байдужої людини загибель великої річки чи малого потічка?

Якщо вона змалечку не усвідомила, що природа – наше національне багатство, що треба любити землю, на якій ми народилися, то годі від неї чекати відповідальності.

Порушення споконвічного живого єднання людини з природою таке ж протиприродне, як і порушення прадавніх народних традицій у сфері духовної культури.

Учениця.

 З-під ясеня, з-під кореня

Джерела б’ють остуджені,

Іди сюди, наморений,

Спинись отут, натруджений,

Напийсь води керничної –

І знов де сила зродиться,

І серце присолодиться,

Й душа захороводиться.

Напийсь води керничної –

І заспівай розлогої,

І звичної, і вічної

Над вічною дорогою… П.Усенко

 

СТОРІНКА ДРУГА. ДАВНЯ МУДРІСТЬ – СУЧАСНИКАМ НАУКА

Скільки років землі —

і мільярд, і мільйон,

а яка вона й досі ще гарна!

 Л. Костенко

Ведуча. Природа й досі залишається багато в чому для нас загадкою. А в давнину вона просто зачаровувала людей своєю красою, незбагненністю та силою. Щоб якось пояснити будову світу, розтлумачити явища природи, наші предки вдавалися до персоніфікації. Так земля видавалася їм живою істотою, яку не можна ображати, завдавати їй болю. Казкові богатирі завжди тримали нерозривний зв’язок з землею: припавши до неї, отримували надзвичайну силу, відірвавшись – втрачали її. Землю називали матір’ю, годувальницею, святинею. Їй кланялися, нею клялися і проклинали.

 Небесні світила – сонце , місяць і зірки – викликали захоплення і вимагали свого трактування. У давнину вважалося, що на небі сяє скільки зірок, скільки людей живе на світі, бо в кожної людини своя зірка. Коли людина народжується , на небі з’являється нова зоря. А коли помирає – гасне її зірка.

Існували повір’я про вітер, туман, блискавку, грім, дощ тощо.

Найцікавіші, найфантастичніші легенди пов’язані з рослинами.

Неначе тюльпани – це крихітні антени, що приймають голоси з космосу. А стебла трав – це язички полум’я, яке в пориві гніву хотіло спалити землю, але від умовлянь ласкавої дівчинки Зеленоглазки обернулося оксамитом смарагдовим, що покриває велетенські простори. І тепер на вітрі тріпотить зелений вогонь, своє колишнє завзяття пригадує, проте зворотної дороги немає: не може він клятву свою порушить – не чинити людям зла. А ягода-калина, що полюбила Морозця-молодця і з нетерпінням чекає побачення з ним! Сильніший мороз – солодша ягода. А ще говорять, ніби дуб береже силу дев’яти чудо-богатирів, і треба тільки навчитися взяти її – добром, терпінням, ласкою, словом особливим… Старовинна російська легенда розповідає сумну історію кохання морської царівни Волхови до юнака Садко, який віддав своє серце улюблениці лісів і полів Любаві. Волхова вийшла на берег і стала плакати. Там, де падали її сльозинки, виросли конвалії — символ чистоти, суму, кохання.

«Легенда про липу»

Жила собі козачка Горпина і мала вона двох синів. Ніби від серця їх відривала, виряджаючи на Січ. — Дуже гірко мені виряджати вас, але йдете ви на святе діло — боронити нашу землю. Не осоромте ні пам'яті батька, що загинув, ні землі, яка вас зростила. А, щоб пам'ять про вас лишилась, посадіть поруч з батьковою ви по липці, я буду приходити до них і молитися за вас. Коли будуть в'янути листочки, то знатиму, що важко вам, коли пробиватиметься сік із котроїсь з них, знати, що ранений один із вас, як стануть всихати, знатиму, немає вас на світі. Поливатиму їх сльозами своїми, щоб ожили. Скільки посаджено лип, стільки хоробрих мужів пішли на війну.

Коли заглянеш у минуле людства, розумієш, звідки приходить до нас ця ніжність і любов до рідної землі.

Учень. Ніколи я не знав, що так люблю –

До болю, до смертельного жалю –

Понад Дніпром сріблясті верболози,

Березу, що прозорі ронить сльози

На тиху, присмирнілу мураву,

Бур’ян в напівзасипанім рову,

Де часом вальдшнеп, поетична птиця,

Між листям жовтим від стрільця таїться.

Ніколи я не знав, як тяжко жить

Без солов’я, що в пісні аж тремтить

Своїм тільцем маленьким і гарячим…

(Коли таке ми раз в житті побачим,

Як бачив я в ліщині, при горі,

Насупроти рожевої зорі,

Над рівним ставом, — ніжної отрути

Ніколи нам, довіку не забути!)

 

                                        М.Рильський

- А зараз давайте послухаємо прислів’я, які ви підготували.

Прислів’я:

1. Природа одному мати, другому мачуха.
2. Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.
3. Де високі гори, там глибокі доли.
4. Як у лісі гукнеш, так і одгукнеться.
5. Поле має очі, а ліс вуха.
6. Одне дерево – то ще не ліс.
7. Чий ліс, того й пень.
8. Глибока вода тихо пливе
9. Сильна вода греблю рве.
10. Після дощу і сонце засяє.

 

Фізкультхвилинка

 

СТОРІНКА ТРЕТЯ – ІГРОВА

 

1.     Бліц « Чудові сімейні пари»

 

Назвіть іншу половинку сімейної пари.

1. Бик – корова
2. Слон - слониха
3. Баран – вівця
4. Щука – самець щуки
5. Осел – ослиця
6. Півень – курка
7. Гусак – гуска
8. Бабка – самець бабки
9. Качка – качур
10. Бджола – трутень
11. Кріль – кролиха
12. Лелека – самець лелеки
13. Кіт – кішка
14. Кінь – кобила
15. Бегемот – бегемотиха
16. Орел – орлиця
17. Кінь – кобила

 

 

2.     Гра «Відгадай тварину за ознакою»

«Лебідь»

1. У мене дві ноги, два крила, довга шия.
2. Кожної осені відлітаю у вирій.
3. Про мене складено багато пісень.
4. Самці мого виду – однолюби, паруються на все життя.
5. Маю червоний дзьоб, біле пір’я, моє пташеня – герой відомої вам казки.

«Жаба»

1. Я можу дихати та пити через свою мокру шкіру. В мене чотири перетинчасті лапки.
2. Самці мого виду співають, щоб привабити самок. Але ані самі, ані самки не будують гнізда та не турбуються про немовлят.
3. В мене чотири ноги, два ока.
4. Я зелена, живу у воді та на суші.
5. Я ховаюся у воді від тих, хто міг би мене з’їсти.

«Кажан»

1. У мене дві ноги, два крила, коротка шия.
2. Веду нічний спосіб життя, мешкаю в печерах та дуплах.
3. Моє тіло вкрито шерстю.
4. Годую своїх діточок молоком.
5. Дуже погано бачу вночі, але добре орієнтуюся з допомогою ультразвуку.

«Павук»

1. Найчастіше я коричневий, сірий або чорний, але я можу бути червоним, зеленим або жовтим. У мене не дві, а чоти пари ніг.
2. Я їм велику кількість комах
3. Скорпіони та краби – мої родичі.
4. Мої вісім очей допомагають мені дивитися вперед, назад, угору, вниз та в усі боки. В мене також є вісім ніг.
5. При народженні я виглядаю так само, як мої батьки.

 

3.     Вікторина «Так чи ні?»

Вислови про тварин.

1. Вирушаючи на обід, самка бегемота знаходить няньку для свого малюка? (так)

У кожному стаді бегемотів є своєрідний дитсадок, де пасуться самки й дитинчата. Залишаючи свого малюка на деякий час, мати залишає його під наглядом інших самок.

2. Гібон може виступати, як акробат, на канаті? (так)

Гібон перебирається з дерева на дерево ліанами, переходячи ними на задніх лапах і розтягнувшись, як людина. Інші мавпи користуються для цього передніми лапами

 

3. Дикобраз стріляє своїми голками у ворогів? (ні)

Але якщо хижак наткнеться на голки дикобраза, вони легко відділяються і залишаються в його тулубі.

 

4. Щоб відбити напад левиці, антилопа фікс стає на коліна і нахиляє голову? (так)

Замість рятуватися втечею антилопа нерідко відважно зустрічає левицю. Вона стає на коліна і нахиляє голову, її гострі роги спрямовуються на левицю і можуть завдати їй небезпечних ран.

 

5. Полюючи на тюленів, полярні ведмеді закривають лапою чорний кінчик свого носа? (ні)

Деякі вчені стверджують, що ведмеді роблять так, оскільки чорний кінчик помітний на тлі білого хутра і снігу.

6. Верблюди, подорожуючи пустелею, зберігають запас води у своїх горбах? (ні)

Їхні горби насправді наповнені салом, завдяки чому верблюди живуть за браком або повної відсутності їжі.

7. Самотні вовки виють на місяць? (ні)

Вовки справді виють уночі, але це виття як попередження для інших вовків.

 

СТОРІНКА ЧЕТВЕРТА. У ХВОРОЇ ПРИРОДИ ЗДОРОВИХ ЛЮДЕЙ НЕ

БУВАЄ!                                                                             

Чого хвилюються народи

І люди замишляють зло?

Хто їм сказав: «Вінець природи»?

Хіба для них її чоло?

 Л. Костенко

Ведуча. Чи часто ми замислюємося над тим, чому околиці сіл, міст збідніли на лелечі гнізда, замулилися на видолинках живі джерела, поріділи солов’їні переспіви? А може, в цьому є і кожного з нас провина? Вирушаючи до лісу, не всі пам’ятають священне правило: корінець гриба ні за яких обставин не можна виривати, а лише підрізати. У пошуках лікарських рослин ми нерідко забуваємо: висмикнута із землі травичка навічно позбавлена свого родоводу; розчавлена на квітці бджола вже ніколи не запилить маточку; зрубана на березі верба, яка надійно оберігала русло, не стане на дорозі пісковому буревію, перечавлене гусеницею трактора джерело захиріє і зникне; націлене над розмахом качки дуло рушниці осиротить виводок; вилитий недбайливцем мазут залишить на довгі літа мертву пляму на живому тілі землі.

Учень.

Важкі дерева падають вночі,

На землю кладучи

Свої столітні думи…

І біль, і жаль, і стогін беручи,

Земля усе, Як в гімнах, вознесе

В зелено-юних шумах…

І вічної природи перестиг

Ні літ, ані століть не ожене,

не знадить…

А Вічність все, собі потрібне, знайде –

Чи буде щастя дзбан, чи буде тільки біль…

                                                            П.Усенко

 

Ведуча. Якщо чорні клуби диму і стічні води забруднюють повітря і річки, страждає не тільки природа – хворіє і страждає людина. І рибам, і птахам, і звірям, і травам, і деревам, і квітам для життя необхідні зони спокою. Потурбуватися про це може тільки людина. Захищаючи природу, людина захищає себе. «Заходьте в світ, де склиться джерело, де в честь оратая пшениця гне стебло, де дерево життя не зав’яда ніколи», – закликав М.Рильський.

У хворої природи здорових людей не буває. Є тільки один спосіб співіснувати з природою. Це — пізнавати її закони й узгоджувати з ними свої дії. За порушення цих законів людство вже несе відповідальність за її Кодексом, куди жорстокішим, ніж кримінальний. Якщо говорити образно, природа вже починає судити за законами воєнного часу, де основною формою покарання є смерть. Єдиний вихід для нас — берегти довкілля, рідну природу і тоді вона стане для нас люблячою і мудрого праматір’ю.

 

Природа, наче матір щира,

зичить всім добра:

Тендітній пташці, равлику, людині.

І, наче, правда-матір, зболено кара

за все те зло, що їй знічев’я чиним

О. Зеленько.

Ведуча. Так, справді карає природа нас за нерозумне ставлення до неї. Карає Чорнобилем, нітратами, парниковим ефектом, озоновими дірами, посухами, голодом, страшними хворобами, вкорочуючими віку людству.

 

Ми дикі люди, ми все винищуєм.

Ми з матір’ю-природою на ти.

Ми свій кінець пришвидшуєм.

Ліна Костенко.

Де взяти здоров’я? Відповідь ще наші прадавні предки знали — у природи, їм добре відомі були і лікувальні властивості першого сонячного променя, і користь роси, й цінність лісового повітря, і цілющість прохолодної води . Тож бережімо, цінуймо те, що найближче, найдоступніше, найприродніше — рідну природу. Природа — це наше здоров’я.

 

СТОРІНКА П’ЯТА – ЧЕРВОНА КНИГА УКРАЇНИ.

 

Наш обов’язок – зберегти

повітря і водойми – чистими,

ґрунти – родючими,

рослини – зеленими,

а тварин – живими!

 

Ведуча. Людина на земній кулі знищила понад 270 видів диких тварин. Серйозно постраждав і рослинний світ. Тому у 1948 році при Міжнародному союзі охорони природи було створено комісію, а у 1949-1966 роках — Міжнародну Червону книгу, в якій описані види рослин і тварин планети, яким загрожує небезпека повного вимирання. Нині під загрозою зникнення на Землі знаходиться близько 20-25 тисяч рослин, 600 видів птахів, 120 видів ссавців, багато риб, земноводних, комах, молюсків. І не лише беззахисні тварини потрапили до цього списку: тут і величезний носоріг, і прудкий гепард, і нездоланний тигр.

Багато країн мають свої Червоні книги. У таку книгу включають рослини і тварин з надією, що після охоронних заходів зникне загроза їх загибелі. Врятовану тварину або рослину переводять до «Зеленої книги врятованих». На жаль, це буває дуже рідко.

 

Учень

Все на землі, все треба берегти –

І птаха й звіра, і оту рослину,

Не чванься тим, що цар природи ти –

Бо врешті, ти його частинка.

Друже мій, люби життя,

Люби людей, природу,

А кривду кинь у забуття,

Як камінь в тиху воду.

Б. Лепкий

Ведуча.

До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони, і знаходяться під загрозою зникнення. Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території України.

Залежно від стану і ступеня загрози для популяцій видів, занесених до Червоної книги України, вони поділяються на такі категорії: зниклі (0), зникаючі (I), вразливі (II), рідкісні (III), невизначені (IV), недостатньо відомі (V), відновлені (VI).

 Перша Червона книга, присвячена українській флорі та фауні, була видана у 1980 році під назвою «Червона Книга Української РСР». Перше видання Червоної книги України (1980 р.) містило опис 85 видів (підвидів) тварин: 29 — ссавців, 28 — птахів, 6 — плазунів, 4 — земноводних, 18 — комах і 151 вид вищих рослин. Після набуття Україною незалежності у видавництві «Українська енциклопедія» було випущене друге видання Червоної книги України: в 1994 році — том «Тваринний світ» (наклад — 2400 примірників), в 1996 році — том «Рослинний світ» (наклад — 5000 примірників). З огляду на малий наклад ці два видання відразу стали раритетами. Друге видання налічувало 382 види тваринного та 541 вид рослинного світу.

У 2009 р. вийшло третє видання Червоної книги України. До нього занесено 542 види тварин, 826 видів рослин і грибів. Функціонування Червоної книги України регулюється Законом України “Про Червону книгу України” від 07,02,2002, № 3055-III

Земля – це неоціненний дар. Берегти її, вести непримиренну боротьбу за її здоров’я і красу – наш святий обов’язок.

 

Учениця.

Шумить верхами буйний ліс –

Дуби, берези, буки.

Співає сойка, свище дрізд

І воркотять голубки.

Стрибає білка по верхах,

Дітей зозуля кличе.

Вітрець шепоче в галузках,

В ярку потік мужиче.

Цілує сонечко листки

У ніжній, теплій ласці,

Гриби наділи шапочки

Так само, як у казці.

М Підгірянка

 

 

СТОРІНКА ШОСТА – «МУЗЕЙ ПРИРОДИ»

/ЦІКАВА ІНФОРМАЦІЯ/

 

     Морські видри тримаються за лапи, коли сплять, щоб їх не віднесло течією.

     Білки садять тисячі дерев щороку, тому що не пам'ятають точне місце, де закопали жолуді

     Під час гри з цуценям-самкою щеня-самець часто дає виграти своїй суперниці, навіть якщо він має фізичну перевагу.

     Павуки не літають, і це прекрасно.

     Ворони настільки розумні, що можуть жартувати однин над одним.

     Метелики відчувають смак ногами.

     Коти показують свою довіру, торкаючись людини чолом. Тим самим вони дають їй зрозуміти, що вона у безпеці

     Білки можуть піклуватися про чужих більчат, якщо вони залишаються сиротами

     Незважаючи на маленькі габарити, мухи літають, як надшвидкісні літаки:

Швидкість польоту ґедзя – 22,4 км/год., кімнатні мухи – 6,4 км/год., падальні мухи – 11 км/год. Американці довели, що  муха так вправно ухиляється від мухобійки лише тому, що вона не тільки швидко метикує, але й здатна планувати свої дії.

     Кури не їдять в темряві.

     У комарів є зуби. Під мікроскопом у них видно 22 зуби.

     Тхір спить до 20 години на добу.

     Доросла жаба з’їдає за своє життя понад 3 тони комарів.

     Мурахи ніколи не сплять.

     Щури сміються коли їх лоскочуть.

 

Цікава екологічна інформація.

     Береза випаровує за день 6 відер води, дуб – 6, евкаліпт – 40.

     Над лісами випадає на 3 % дощів більше, ніж над лугами.

     За 1 год 1 га лісу поглинає 2 кг вуглецю, це те, що видихають за цей час 200 осіб ( ліс при цьому виділяє 2 кг кисню)

     Людині потрібно 960 л кисню на добу; стільки його виділяє 5 дорослих дерев.

     Крилате насіння дерев берези може відлетіти від материнської рослини на 6 км, насіння ялини – на 2,4 км, колена – 0,09км, ясена – 0,02 км.

     1 т макулатури рятує від вирубання 0,4 га лісу середнього віку; 20 кг макулатури зберігають одне дерево.

     Із 100 ударів блискавки – 54 випадає на дуб, 25 на тополю, 2 на липу, 4 на акацію.

 

Тварини- ЗЕМЛІ

     Найшвидший наземний ссавець: гепард, який, коли женеться за здобиччю, розриває швидкість 120 км/год.

     Найповільніший наземний ссавець: трипалий лінивець пересувається по деревах із швидкістю 100м/год.

     Найвищий наземний ссавець: жираф. Його зріст сягає 6м.

     Найменший ссавець: малий підковоніс, довжина якого становить 29- 33мм, а маса – 3,6 – 8г.

     Найбільший безхребетний: гігантський кальмар. Разом із щупальцями його довжина складає понад 20 м.

     Найтриваліша вагітність: 660 днів, або близько 22 місяців, у індійського слона.

     Найкоротша вагітність: 10 днів у більшості опосумів.

     Найдовше живуть: деякі сейшельські гігантські черепахи – до 300 років.

     Найдовший міграційний шлях: полярний крячок щороку пролітає 40000 км від Північного полюса до Південного і назад.

 

Тварини- рекордсмени України

     Найбільш витривалий у польоті є лелека. За добу він долітає 480 км.

     Маса найбільшого птаха України ( чорного грифа) – 12 кг, а найменшого ( королька) у 3000 разів менша.

     Жук-носоріг має масу 3 г, а може нести вантаж у 850 разів більший за його власну вагу.

     Жаба прудка – найкращий стрибун, зустрічається у лісах Закарпаття. Довжина її стрибка – 2 м.

     Найдовше живе сокіл -163 роки.

     Найкращі літуни серед комах – бабки. Швидкість комахи 90 км/год.

     Найсильніший голос серед птахів має бугай. Весняний крик цього птаха чути за 2 км.

 

СТОРІНКА СЬОМА . НЕХАЙ ЗЕМЛЯ КВІТУЄ ВСЮДИ, ПРИРОДУ ЗБЕРЕЖІМО, ЛЮДИ!

 

Той, хто садить паростки кленові,

Хто діброви молоді ростить,

Сам достоїн людської любові,

Бо живе й працює для століть.

М. Рильський

 

 

Ведуча.

Спинися, людино, адже ти – найрозумніша істота природи! Навіщо нищиш своє право на щастя жити? Воно дається тобі тільки один раз! І всі блага землі перед тобою. Чому ж користуєшся ними так бездумно? Чому ти дивишся на світ як нерозумний споживач?

Отямся, людино, доки ще не пізно! Поглянь навколо – які кольори, пахощі, звуки! Це твоя земля. На все це дивишся, все це вбираєш у себе, сповнюєшся високістю простору, що навкруги, і відчуваєш, що ти не в силі не любити цей рідний куточок землі.

 

Учень

Від волошки до рослини

Я тебе люблю,

Береги люпину сині

І масну ріллю.

Бджіл гудіння басовите

В медових гречках,

Перепела «пити-пити»

На своїх жнивах…

Все – і кольори, і звуки –

Вічний самоцвіт.

І не знать мені розлуки

З ним безліч літ.

Рідна земле, рідний краю,

Люба стороно!

 Я твої пісні збираю –

Золоте зерно.                         О. Ющенко

 

Ведуча.

Люби природу, насолоджуйся нею, зігрівай теплом свого серця, цінуй і бережи! Коли потрібна твоя допомога – надай її. Зроби, що в силі: очисти замулене джерельце, нехай біжить, дзвенить свою пісню лісовий струмок, дарує благодатну воду і квітці, і дереву, і тварині, і людині. Не забирай у неволю їжачка, не кидай камінець у жабку, не тривож птахів, не ламай калину, не руйнуй мурашник, посади деревце…

 

ІІІ. Заключна частина

1. Підсумок роботи учнів.

 

Слово вихователя( підбиття підсумків)

Закінчити наш усний журнал я хочу рядками сучасного поета-аматора Віктора Геращенка:

 

Обережно ступай, не зламай живі квіти,

Бо вони, як і ти, потребують тепла.

Адже все на землі прагне бути зігрітим:

Зупинися, не смій заподіяти зла!

 

Обережно ступай, нахились, придивися,

Не гаси під ногами земного життя.

Десь співає цвіркун, заховавшись між листям,

Он гніздечко – не руш, і другому затям.

Ось біжить по землі працьовита комаха.

Не дави, не топчи, не руйнуй, не ламай.

Все потрібне землі: і рослина, і птаха –

Ти ж людина, не звір –

Обережно ступай!                                                        Віктор Геращенко           

 

Слово вихователя:

Не можна вимагати від нас гуманного ставлення до природи, якщо ми, до цього часу не навчилися ставитися  до неї з вдячністю. Якщо ми самі не бережемо її. Якщо ми ставимося до лісу, до луків, до парку як споживачі. Тому, будь ласка, дозвольте нагадати про те, як має поводитися кожна вихована людина.

  Ми будемо дуже раді, якщо всі ці нагадування нікому з вас, шановні дорослі та діти, не згодяться, оскільки ви любите й бережете природу.

 Вмієте бачити і цінувати красу її. Дістаєте від спілкування з нею радість. І зрозуміло, передасте цю свою добру мудрість іншим.

  У вас на партах лежать пам’ятки про те, як потрібно ставитись до природи. Пам’ятайте ці правила завжди. 

 

2. Аналіз виставки книг

 

3. Пояснення завдань додому.

Знайти в бібліотеці легенду про рослину чи тварину.

 

4. Аргументоване оцінювання знань та вмінь учнів.

Оголошення оцінок учнів, аргументація їх.

Вправа «Галявина» (посади деревце)

 

5. Приведення організму дитини в спокійний стан.
6.  Організоване закінчення години спілкування.

Побажання успіхів дітям.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КЗ « Шполянська санаторна школа

Черкаської обласної ради»

 

 

 

 

 

 

 

 

Година спілкування:

Зігріємо землю своєю любов’ю, для наших нащадків її збережемо.

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                  Підготувала:  

                                                                                  вихователь

                                                                                  Мошенська Т.В.

 

 

 

 

 

Шпола

2024