Виховна година «Небесна сотня – герої не вмирають»

Відділ освіти Селидівської міської ради

Українська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розробила

вчитель історії

та правознавства

Саліванова

Марина Володимирівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2018

 

Виховна година «Небесна сотня – герої не вмирають»

 

Мета: прищеплювати любов до Батьківщини, виховувати патріотичну свідомість на прикладах подвигів героїв АТО,  розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Обладнання: ілюстрації, відеоматеріал, ноутбук.

Форма проведення: літературні читання.

На дошці – епіграф

Герой – це людина, яка знає, що є блага,

дорожчі за життя;

людина, яка присвятила своє життя

служінню державі,

себе одну – служінню багатьом.

Ефраїм Лессінг

Хід заняття

Учитель.

Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна.

Учень 1. 

Її красою захоплювались поети, художники та композитори. Багата славетними іменами та подіями й українська історія. Нашими національними символами є прадавні першокнязі київські та їхні нащадки: княгиня Ольга, князі Святослав, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, славний співець Боян, літописець Нестор, а в часи ближчі — славні козацькі гетьмани, кошові й полководці: Дмитро Вишневецький, Самійло Кішка, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький. Не можна не згадати українців,які боролися за незалежність та волю України.

«Тільки порожні люди не відчувають прекрасного і піднесеного почуття Батьківщини», - вважав І. Павлов.

Гра «Славетні українці».

На аркуші паперу записані прізвища відомих українців. Завдання: записати їх рід діяльності.

Наприклад: Т.Шевченко (поет), В.Кличко (боксер), М.Гоголь (письменник), С.Крушельницька (співачка), С.Корольов (конструктор),  К.Білокур (художниця), М.Приймаченко (художниця), В.Лобановський (футбольний тренер), С.Бубка (спортсмен), М. Амосов (лікар) тощо.

Учитель.

Україна завжди славилась не тільки своїми патріотами-борцями за незалежність нашої землі, а й має дуже красиву й мальовничу природу. Нею захоплювались в усі віки письменники, поети складали чудові вірші, художники писали картини. І ми з вами повинні знати, що ж в нашій державі є такого, чого немає ніде в світі.

 

Гра «Най-най…».

Зараз ми дізнаємось про найбільше, найширше, найглибше, найнезвичайніше, чим багатий наш рідний край.

·Найбільше місто України (Київ).

·Найбільша річка України (Дніпро).

·Найглибше озеро (Світязь на Волині).

·Найбільше озеро (Ялпуг в Одеській області).

·Найбільше море, що омиває Україну (Чорне).

·Найвища гора (Говерла в Карпатах).

·Найстаріше дерево (1300-річний дуб у Рівненській області).

·Найвище дерево (модрина заввишки 54 м в м. Рахові на Закарпатті).

·Найбільша тварина (зубр, маса якого перевищує 1 т, живе в Карпатах).

·Чемпіони з боксу (брати Кличко).

·Чемпіон зі стрибків із жердиною (С. Бубка)

·Найбільший літак («Мрія», АН-255)

Учитель.

Ми часто чуємо слово «патріот». Як ви розумієте його? Що воно означає? (Учні висловлюють свої думки)

Патріот - з грецької означає «земляк», «співвітчизник», людина, яка любить свою Батьківщину. Патріотизм - це любов до Батьківщини, до свого народу.

 

- Чи можна назвати патріотом людину, яка живе за межами своєї Батьківщини?(Учні висловлюють свої думки)

Батьківщина, як і мати, в кожного одна. Вона, як і життя, дається людині лише раз. Прекрасно сказав про це поет В.Симоненко.

 Учень

Можна вибрати друга і подуху брата,

Та не можна матір рідну вибирати.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

 

 Учитель.

Так, вона у кожного своя, вона у кожного одна. її не замінить людині ні багатство, ні слава. Сьогодні мені хочеться, щоб ви послухали лист українки з Канади, яку доля назавжди розлучила з Батьківщиною. Це лист - біль, лист - крик душі, зболеного серця.

 

ЛИСТ З ЧУЖИНИ(читає учениця)

Ти, друже далекий, не знаєш

Про тугу безмежну мою, 

Не чуєш, як серце ридає, —

За чим, я тобі розкажу:

Ридає воно за літами,

Прожитими тут, в чужині,

Ридає, що, рідний, не з вами

Злетіли так швидко в журбі...

Живу, а душа вся німіє,

Бо тут — навіть сонце не те!

І небо не те — хоч синіє,

Холодне якесь, не моє...

Як десь я побачу калину,

Що квітне в канадськім саду,

Згадаю мою Україну

Й непрошену витру сльозу...

У нас не літають лелеки,

В піснях не дзвенять солов'ї,

Не чути, як тужить трембіта

Десь в горах, в ранковій імлі...

Так хочеться слово почути,

Вкраїнське, своє — не чуже,

І в пісні всю тугу забути,

Що душу на клаптики рве!

Тобі, мабуть, важко збагнути,

Що значить чужа сторона?

На вулицях мови не чути,

Що рідною змалку була...

Як страшно в чужині вмирати,

Здається, й земля тут тяжка...

Вкраїно моя, рідна мати,

Чого ти далека така?

Мій друже, шануй батьківщину,

Вона, як життя, є одна!

Люби свою рідну Вкраїну —

Багата чи бідна вона...

Притулок, багатство, родину

Де-небудь здобудеш собі,

Ніде не знайдеш України —

Я знаю, повір ти мені!

 

Учениця.

Зараз дуже актуальні слова з пісні відомої артистки Лами «Знаєш як болить, ніяк не пройде!!!!!»....БОЛИТЬ....так сильно і невимовно важко витримати цей біль...БОЛИТЬ...і хочеться плакати що є сили і безперестанку, тому що кумок в горлі стоїть такий, що здається якщо не виплакатися, то можна просто в один момент задихнутися від того страшного БОЛЮ.......!!!!!!! 18-20 лютого минає рівно рік найстрашніх днів і ночей Революції Гідності, рік як душі наших Героїв НЕБЕСНОЇ СОТНІ відійшли у вічність через секундний постріл у груди, спину, голову, а разом з тим у саме серце України і кожного українця зокрема!!!! Кажуть, якщо сильно болить, то потрібно виговоритися і одразу стає легше на душі. Виговорюватися можна по-різному, але найкращим способом зробити це – написати свої відчуття і думки на білому аркуші паперу.

 

Перегляд відео «Мальви»

 

Учень.

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

 

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

Вже слово, матусю, не буде моїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько

Розкажу, як мається в домі новім.

 

Мені колискову ангел співає

I рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває

Душа за тобою, рідненька, щемить.

 

Мамочко, вибач за чорну хустину

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я люблю. I люблю Україну.

Вона, як і ти, була в мене одна.

Оксана Максимишин-Корабель

 

Учитель.

….Хто, як не я? Здається зовсім прості слова, але в цих словах зібрано багато надій і сили про щасливий кінець всього того жаху. Кожен з Героїв йшов з цими словами на смерть. Мабуть, ідеальною є та держава, в якій кожна людина щаслива, незалежно від її майнового статусу, національності чи віросповідання. Дай Боже, щоб усі ми стали рівними між собою і знали що таке гідність і милосердя до ближнього свого…»

 

Люблю

Люблю тебе, стражденний рідний краю,

До сліз люблю, до болю-хрипоти!..

В любові тій приречено згораю,

Аби лише воскрес, вознісся ти!

 

Люблю тебе, згорьований народе,

Болію болем страдницьким твоїм...

Не прагну шани, дяки, нагороди -

Для тебе щастя-долі заповім!

 

Люблю тебе, величне рідне слово,

Шматоване, калічене ... й святе!

Плекаю кожну краплю калинову -

Хай в серці євшан-зіллям проросте!

 

Учень.

Я дуже хочу, щоб Україна розцвітала. Я хочу жити в такій країні, про яку мріяли наші Герої і про яку б мріяли усі інші народи. На мою думку, Україна – це не просто держава, а вільна і яскрава країна, яка здатна проявляти себе кожного дня і кожної миті….»

І хочеться вірити й сподіватись, що ви виростете справжніми синами й дочками рідної України-ма-тері, не залишите її в біді, а допоможете піднятись, розквітнути, щоб з гордістю і ви, і ваші діти могли сказати: «Ми — українці!»

Учитель.

Мовимо тільки: Україна — і розгорнуться перед поглядом неозорі повноти річок, і розкинуться навкіл лани широкополі, і розхлюпочеться багатство зелених лісів. Подивиться на тебе з пагорба весела сільська вулиця, складуться в міські квартали нові сучасні будинки й перед очима постане вся велич, багатство й героїчна історія нашої Батьківщини.

Учень.

Вслухаємось у гомін сивої давнини: звідти крізь віки долинає тупіт розвихрених коней, брязкіт шабель із козацького шаленого герцю, гучна яса стрілецької слави. Як же довго наш народ ішов до незалежності! Ішов через утиски, в’язниці й Сибіри упродовж усієї історії від часів Київської Русі до наших днів. На цьому шляху загинула незлічена кількість кращих синів і дочок України, які відстоювали її незалежність. Україна – країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради. Довгої вікової героїчної боротьби за волю.

 Шлях України позначений високими степовими могилами та прекрасними піснями. Пісня, як естафета передає від покоління до покоління історичну правду Ми з вами маємо всі підстави пишатися тим, що наша батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо пережила найважчі випробуванні і не скорилася. Ми можемо гордитися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів.

Учень.

Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,

Пам’ятайте про тих, що не встали як впали.

Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,-

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,

Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

 Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...

Є в місцях невідомих невідомі останки.

Є в лісах, є у горах, і є під горою –

Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.

Пам’ятайте про них і у праці, і в пісні

Хай відомими стануть всі герої безвісні.

 

Вшанування пам’яті загиблих хвилиною мовчання(горить лампадка)

 Учитель.

Нові часи, нові завдання, нові вимоги… Незалежність України дає можливість кожному з нас стати справжнім господарем своєї землі. Сьогодні ми є свідками великих перетворень- перетворень, що відбуваються в нашій країні. Ми – майбутнє України. То ж своїми знаннями, працею, здобутками піднесімо її культуру, своїми досягненнями славімо її. Будьмо гідними своїх предків, бережімо волю і незалежність України, поважаймо свій народ і його мелодійну мову. Шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими.

 

Так давайте ж примножувати багатство нашої України, доти, доки світить сонце над землею, щоб наливалось добром кожне серце. І буде гордість за нашу Україну, й житимемо ми щасливо та довго.