23 липня о 18:00Вебінар: STEM-освіта без гендерних стереотипів – запорука успішного майбутнього школярів

​Виховна година. " Обереги українського народу"

Про матеріал

Виховна година

Обереги українського народу

Мета: на історичному минулому виховувати любов до свого народу, до своїх рідних. Розширити знання про народні звичаї, повір'я, обереги наших предків. Заохочувати до вивчення історичного минулого українського народу. Розвивати зв'язне мовлення, кругозір, допитливість, збагачувати словничок учнів.

Перегляд файлу

Виховна година

Обереги українського народу

Мета: на історичному минулому виховувати любов до свого народу, до своїх рідних. Розширити знання про народні звичаї, повір'я, обереги наших предків. Заохочувати до вивчення історичного минулого українського народу. Розвивати зв'язне мовлення, кругозір, допитливість, збагачувати словничок учнів.

Оформлення. Плакати: «Людина завжди повинна пам’ятати, звідки вона пішла в життя. Людина не має права бути безбатченком». (О.Довженко) «Хто зберіг любов до рідного краю і не зрікся роду, тільки той віддав всю душу, все що зміг народу». (О.Олесь)

Інтер’єр: стара українська хата: на столі лежать домашні обереги: калина, рушник, хліб, барвінок.

Хід проведення виховної години

Вихователь: Діти, підніміть руки вгору і уявіть, що над вами яскраве сонечко. Теплі промінчики торкаються ваших пальчиків.

А тепер піднесіть сонечко до свого серця і відчуйте тепло. А тепер всі родом давайте потримаємо в своїх руках яскраве тепле сонечко. Посміхнемося один одному. Поділимося теплом своїх сердець з гостями. Потримайте сонечко в своїх долонях. Нехай воно зігріє своїм теплом ваті серця, вашу душу. Бережіть це тепло своїх сердець і завжди носіть його з собою, і нехай воно вас теж береже.

Ведуча. Запрошуємо Вас на слово щире, на бесіду рідну, на нашу виховну годину «Обереги українського народу». Про що дізнаємось? Що ми тут побачимо. А дізнаємось ми про народні українські обереги. А що ж воно таке, народні обереги? Вам цікаво знати? Звичайно, тоді слухайте.

1-й учень. Народні обереги - це такі речі, які давались людині, щоб вони оберігали її в далекій дорозі й кожного дня у побуті, бо вважалось, що річ, зроблена добрими руками і з добрими думками, мала магічну силу, яка захищала людину у найвідповідальніші хвилини її життя. Така річ оберігала від напасті, від ворожби , від дурного погляду,від куль на полі бою. Ось, що таке оберіг. А що ж було таким оберегом в українців?

Вихователь.

Найсильнішим оберегом для кожного українця є його рідна хата.

Бо немає для кожного з нас місця милішого серцю від рідного дому. Тут ми прагнемо знайти мир, затишок, захист, хочемо мати свій дім за оберег від всього лихого в цьому житті.

А згадайте просту сільську хату, де ніяких решіток не було, а лихо її обми­нало. Певно згубили ми щось в бурхливому сьогоденні. І напевно, те «щось»

— то наші хатні обереги. А чи стане наш дім справжнім оберегом для всієї родини, залежить від нашого знання традицій українського народу, які століттями створювали наші предки...

У наших предків звичайні предмети хатнього вжитку були святинями та оберегами. Рушник висів над вікнами та дверима, на покуті — це був оберіг від усього злого та лихого, що може зайти в дім. А узори на рушниках — для краси, на щастя, для оберегу родини. А казкові трави — обереги! То є ціла наука про обереги! Рослини протягом століть служили людям ліками, а потім ставали справжніми оберегами людини та її оселі.

Не загине чарівне джерело народної мудрості, поки живе в душах людей прагнення знати та пам'ятати все те, що знали наші пращури про обереги...

Ведуча.

Сьогодні ми вирушаємо у подорож до українського народного житла, і ви відчуєте, що хата – вірна супутниця людини протягом всього життя і є її оберегом.

 

Звучить спів пташок, виходять хлопчик і дівчинка.

Я люблю свою хату,

І подвір’я, й садок,

Де  і сонця багато,

І в жару холодок.

 

Тихо й затишно.

Квіти Коло хати цвітуть,

І невтомно все літо

Бджоли в цвіті гудуть.

 

Все для мене тут рідне:

Стіни білі, як сніг,

І віконце привітне,

і дубовий поріг

 

І ряденця строкаті,

Й рушники на стіні,

Навіть дим в нашій хаті

Рідно пахне мені.

 

Ведуча.

І завжди біля української хати, або ж біля стежки, не найчастіше проходили

люди, копалась криниця з холодною, цілющою водою. Криниця - це символ Батьківщини, сили, святості, краси, вірності. Криниця — це оберіг всього живого на землі, вічний символ життя.

 

Край стежки у полі,

В дзвінку косовиці

Я вкопав людям

Глибоку криницю.

В дзвінку косовиці

 

Вода в ній прозора,

Як небо , ясна,

Ще й квітами, травами

Пахне весна.

 

В ній райдуга стрічки

Свої умивала.

І, навіть, повірте,

Гарнішою стала.

 

Скликає людей

Студениця-криниця.

У сонячну днину

Щоб водиці напитись.

 

Діти з криниці п`ють воду.

 

Мати.

Напились живої водиці з криниці, а тепер…

Заходьте,  заходьте  до нашої хати,

Заходьте мої , хлопці й дівчата.

Для людей відкрита наша хата біла,

Гостей дорогих ми вітаємо щиро.

Стрічаємо хлібом, любов`ю і миром!

Заходьте , дорогі діти на День Ангела Іванка.

Іванко.

Заходьте, заходьте, ласкаво просимо у гості.

(Дівчинка підходить до Іванка.)

Дівчинка.

Дарую оберіг тобі і прошу пам`ятати. Що ці квіти від полин – землі, де була водиця - мати

(Іванко цілує дівчинку в щічку і відказує).

 Іванко: Це дарунок дорогий, а для дому він святий.

 Хлопчик: Прийми від мене сопілочку-чарівничку, як засумуєш, то знай:

маєш дудочку брати і на ній грати, її ніжним співом серце звеселяти.

Ведуча: Дуже раді вам, любі діти, проходьте, сідайте та хату танцем і

піснею звеселяйте.

(Діти виконують український танок).

Ведуча: А чи знаєте ви діти, що коли будували хату, то спочатку

випікали 4 хлібини і ставили їх на місце, де мала стояти оселя. На другий

день дивилися, як не було сліду, то можна будувати сміливо, буде на

обійсті завжди вестися живність. Якби хліб ніхто не поїв, то не буде

вестися худоба і всяке господарство. А де хліб поїли - то місце святе, там

можна хату будувати, бо буде потім все добре вестися, не обсідатимуть

злидні.

(Діти вручають Іванкові сорочку-вишиванку із словами):

 1-й учень:

 Я Іванку вишиванку

Білу подарую.

Синю стежечку від неба

В квітках намалюю.

 

2- й учень:

Вишита сорочка

      Аж до поясочка,

А хто її вишивав?

України дочка.

3- й учень:

Бабуся казали, щоб цю вишиванку носив у понеділок, вівторок і

четвер і обов'язково на чисте тіло.

4-й учень:

Сорочку одягай - маму, тата звеселяй. Від хвороб її носи і

здоров’я бережи.

    Ведуча:

Так, синочку. Сорочка, усі краї якої оздоблені вишивкою, має оберігати від нещастя, відганяти від людини злі сили, перешкоджати їхньому проникненню до тіла. Мати, проводжаючи сина в дорогу, одягала на нього таку сорочку.

Пісня «Два кольори»

Ведуча: Улюблений колір вишивки - червоний (черлений), який вважали оберегом від чортів. Вишивкою прикрашають комір, рукави. Місця, де закінчується тканина - найвразливіші для темних сил.

Ось послухайте легенду:

Колись на небі не було поділу на добрих і злих ангелів. Але та частина з них, що тяжіла до зла, намагалася робити людям на землі біди і страждання.

Був час, коли багато людей забули Боже слово і жили в гріху. А злі ангели доповідали Богові, що всі люди на землі грішні, а тому отримали Божий дозвіл умертвляти всіх без розбору, на кому нема хреста. В однієї жінки померло від того 7 дітей, а лишився один мізинчик - син. День і ніч вона благала Бога пощади для сина, і він відкрив їй таємницю: "Виший дитині і собі хрести на сорочці, щоб ангели їх бачили. Але нікому не кажи, бо побачиш на очах смерть сина і сама загинеш". Але жінка не могла бачити смерть чужу. Вона розповіла про хрести- обереги. А як люди не повірили, то зірвала сорочку тихо з себе й померла в усіх на очах. Відтоді люди вишивали сорочки, а з часом, окрім хрестів, на них з'явилися символи родючості, рослинні візерунки, інші символи християнської віри.

Танець «Мамина сорочка»

(Підходить дівчинка і дарує Іванкові рушник, промовляючи).

Дівчинка:

 Вода у відеречку, братику, вмивайся.

Рушник на кілочку, братику, втирайся.

Ведуча: Тому і співають у народній пісні: "Тримай хаточку у віночку і рушники - на кілочку".

Рушники є також добрими охоронцями-оберегами. Бережуть, аби до хати не заходили злі духи. Рушниками прикрашали світлицю, пов'язували старостів і судженого, сватів. На рушнику підносили хліб-сіль дорогим гостям, якщо хочеш зустріти гостя щиро і привітно, щоб він шану спостеріг і добром віддячить міг. Гостя ми того стрічаємо короваєм з рушником. Шанобливо хліб підносимо, уклонившись, щиро просимо:

Любий гостю наш, приймай

Дружби символ - коровай.

(Пісня А. Малишки "Рушник").

Ведуча: На столі лежить хліб. Кажуть в народі - хліб-годувальник всьому голова.

Хлопчик: Щедрим сонечком, ясним нині

Хліб лежить на новій скатертині.

 - Був він змелений і протришений,

У діжі старенькій замішений.

На тривогах, на нашій щирості

Він настояний і розчинений.

Надихайтеся запахом хлібним,

Щоб він пахнув вам полем рідним.

Ведуча: Хліб продовжував родовід і, навпаки, коли він зникав - приходило лихо.

Запашний, рум’яний хліб випікали у печі. Подивіться, яка красива піч. Піч - це оберіг тепла і затишку, лікарня і насолода для ока. А вогонь у печі - це символ добрих і людяних стосунків усієї сім'ї, оберіг усієї родини. Люди вірили, що вогонь очищає душу ви усього злого і недоброго, наділяє її силою та здоров’ям.

Прислів`я про хліб

  1. Хліб – всьму голова.
  2. Сила від хліба, хліб – від землі.
  3. Хліб – батько, вода – мати.
  4. Якщо хліб та вода,
  5. Не страшна нам зима.

Гра «Печу, печу хлібчик».

Є ще один оберіг українського народу. Це - калина. А ви про неї загадки знаєте?

У вінку зеленолистім

Стоїть дід над водою

У червоному намисті

червоною бородою.

Видивляється у воду

Хто не йде – не мине,

           На свою хорошу вроду.

          За борідку ущипне.

 

Не дівчина, а червоні стрічки має.

В лісі на горісі червоні стрічки висять.

Навесні - білим цвітом, а восени - червоним плодом.

 Приказки.

  1. Убралася у плаття біле,

Як калина в білий цвіт.

  1. Пишна та корисна, мов червона калина.
  2. Щоки червоні , як ягідки калинові.
  3. Стоїть у дворі, як червона калинонька.

Калина в прислів`ях.

  1. Калина хвалилась, що з медом солодка.
  2. Україна мов калина.
  3. Любуйся калиною. Коли цвіте. А дитиною , коли росте.
  4. Посадили біля хати калину, будеш мати долю щасливу.

(Хоровод: "Зацвіла в долині червона калина". Дівчинка дарує калинову гілку).

Ведуча: Не забудься, сину, як будуєш хату - посади калину.

Дівчинка: Зоряна калина - і краса, і врода нашої Вкраїни, нашого

народу.

(Ведуча запрошує до столу, на якому лежать рушник, калинові гілки, вишиванка, свічка і склянка з водою. Вона запалює свічку і нахиляє над водою. Розтоплений віск капає над водою, а Іванко гасить свічку та промовляє).

Іванко: Вогник гасне, ти живеш, в сонці зайчика займеш.

Як уранці він прийде, - сон у ліжку пропаде.

А давайте всі разом пограємось у якусь цікаву гру, а то щось ми з вами засиділись.

Дівчинка:

 Веселі забави і ігри, і сміх -

Це нагорода буде для всіх.

Гра - танок "Катерина / Василь”

Діти

 Всі Іванка сьогодні вітаймо!

Щастя й здоров’я йому побажаймо.

Хай добре буде, якщо на добро,

Хай буде здоров'я, бо так велено.

Ведуча:

 Я хочу, діти, щоб для вас, коли станете дорослими, дорогою залишилась рідна домівка, щоб палко любили рідний край, його звичаї, мову нашу солов'їну, щоб ніколи не змогли зламати калинову гілку чи інше дерево, а навпаки, прикрашали нашу землю своїми руками.

Тож пам'ятаймо, хто ми є, бережімо звичаї наші, шануймо наші обереги.

 

Обереги мої українські,-

Ви прийшли з давнини в майбуття.

Рушники й сорочки материнські

Поруч з нами ідуть у життя.

 

Нам любов’ю серця зігрівають –

Доброта і тепло в них завжди.

Вони святість і відданість мають,

Захищають від лиха й біди.

 

Й образи, що на стінах у хаті,

Наставляють на істинну путь.

Українці – душею багаті,

Крізь віки у майбутнє ідуть.

 

Шановні друзі!

Добра і радості,

Миру і затишку,

Щастя й здоров`я.

Бажаємо вам від душі!

Звучить музика.

1

 

docx
Додано
13 січня
Переглядів
116
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку