Виховна година "Полтавщина - мій рідний край"

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки

Полтавської обласної державної адміністрації

Професійно-технічне училище № 49

Великобагачанський район  Полтавська область

 

 

 

 

 

 

Підготувала: класний керівник групи № 21

                        Лиходід Світлана Дмитрівна

 

Дата проведення: 23 вересня 2016 року

 

Красногорівка 2016 рік

ПОЛТАВЩИНА - МІЙ РІДНИЙ КРАЙ

Форма проведення: віртуальна подорож

Категорія учасників: учні І-ІІ курсів

Мета: поглиблювати знання про рідний край, зацікавлювати новою інформацією;   розвивати вміння інтерактивного спілкування та навички подання інформації; виховувати почуття поваги до рідної землі, патріотизм.

Обладнання: карта Полтавщини, плакат з зображенням прапора й герба Полтавщини, презентації «Полтавщина – мій рідний край», «Сім чудес Полтавщини»; технічні засоби: ноутбук, проектор.

                                                         Полтавський край! О ліро України!

                                                        Чарівна мова поля і дібров,

                                                        Тремтливі співи солов’їні

                                                       У житніх колосках колись знайшов...

 

 

І. Організаційний момент

Класний керівник: Наша молодь пов’язує своє майбутнє із долею своєї країни, прагне жити так, щоб завжди відчувати гордість за свій народ, за свою державу, за рідний край. Наш рідний край – це Україна, в серці якої знаходиться наша мала батьківщина – Полтавщина. 22 вересня кожного  року ми відзначаємо знаменну дату – річницю утворення Полтавської області, тому сьогодні ми будемо говорити про нашу Полтавщину з її унікальними історичними пам`ятками, видатними людьми та мальовничою природою.

ІІ. Основна частина

Класний керівник: Полтавщина – красивий, колоритний і гостинний край з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, мудрими, талановитими людьми.  Запрошую всіх присутніх взяти участь у «віртуальній подорожі» по нашому краю.

Класний керівник: Область утворена 22 вересня 1937 року. Розташована в середній частині Лівобережної України і належить до тих історичних земель, що стали ядром формування Української держави. За розмірами території Полтавщина посідає 6-е місце серед областей України, що становить 28,8 тис. кв. км. За кількістю населення займає 10-е місце – 1,6млн. осіб.

Своєрідною візитною карткою області є її символіка. Це, в першу чергу, герб і прапор.

1-й учень розказує про прапор Полтавщини

Прапор Полтавської області затверджений 10 лютого 2000 року рішенням XІ сесії обласної ради XXІІІ скликання і являє собою на синьому полотнищі жовтий козацький хрест. Співвідношення сторін 2:3. В композицію прапора внесено зображення козацького хреста, основного елементу герба Полтавської області, який включено з історичних мотивів, коли на зразок нинішнього територіального утворення в середині ХVІІІ століття ряд полків (Кременчуцький, Пирятинський, Гадяцький, Зіньківський, Хорольський) були об'єднані навколо Полтавського полку, прапор якого мав темно-синій колір з козацьким хрестом.

 

Синій колір - стійкий, сильний, вірний, надійний (за геральдичними правилами ХVІІІ століття - боротьба за свободу).

 

Автор прапора - Євген Вікторович Ширай.

 

2-й учень розказує про герб Полтавщини

Герб увінчаний п’яти баштовою короною і обрамований гілками калини, оповитими синьо-жовтою стрічкою. Над короною - напис ”Полтавщина”. Щит розділений на чотири частини малиновим ромбом, перетятим срібно-лазуровим хвилястим поясом. В першій частині щита в лазуровому полі золотий лапчастий хрест. В другій - в золотому полі червона підкова. В третій - в золотому полі червоне серце. В четвертій - в лазуровому полі золотий сніп пшениці. В першій частині ромба - золотий лук, супроводжуваний двома золотими зірками, в другій - золоті ворота з трьома баштами, супроводжувані двома золотими зірками.

 

Лук зі стрілою та зірки - елементи які входили до гербів Полтави, Пирятина, вказують на історичну роль краю в обороні рідних земель, а також на м. Полтаву, як адміністративний центр області.

 

- Міські ворота з трьома баштами та флагштоками - елемент найстаршого із гербів, основний елемент герба м. Лохвиці вказує на міцність, могутність, недоторканість краю, козацькі традиції.

 

- Хвиля води - елементи гер6ів м. Комсомольська, Кременчука, символізує багатство водних просторів області.

 

- Козацький хрест - символ на історичних прапорах Полтавських полків, та елемент гербів міст Миргорода, Зінькова.

 

- Підкова - поширений елемент родових гербів України - символ щастя, добра, любові, злагоди.

 

- Серце - елемент герба гетьмана П.Полуботка, В.Кочубея, поширений елемент гербів України, символізує Полтавщину як серце України, її велич, духовність, землю що надала життя видатним діячам світового значення.

 

- Сніп - уособлює природне багатство, родючість земель, працьовитість її мешканців, національні традиції краю.

 

- Корона - могутність, стійкість, велич і слава.

 

Прийняті кольори:

 

- Малиновий - найбільш розповсюджений колір козацьких прапорів - могутність, хоробрість.

 

- Лазуровий - боротьба за свободу, надія.

 

- Золотий - сонце, світло, добробут, доброта, робота, гідність.

 

Класний керівник: На момент утворення 22 вересня 1937 року Полтавська область мала у своєму складі 45 районів та два міста обласного підпорядкування (Полтава і Кременчук). На сьогодні кількість районів зменшилась до 25, а міст обласного підпорядкування збільшилось до  п’яти (Полтава, Кременчук, Комсомольськ, Лубни, Миргород).

Значна частина наших учнів - мешканці різних районів Полтавської області і не тільки. І кожен із них пишається своєю малою батьківщиною. Давайте послухаємо, що вони нам про неї розкажуть.

 

(Учні по черзі підходять до карти Полтавщини і прикріплюють синьо-жовтий  прапорець на місця, звідки вони родом. Потім розказують, чим славиться той чи інший район)

 

Учень 1

Селище Велика Багачка отримало свою назву у 1925 році. До того воно називалося Богачка, а ще реніше – Брацлавець.

Справжньою окрасою селища є церква Різдва Пресвятої богородиці, яка побудована у 1881 році.

Добре відома Велика Багачка і завдяки сліпому бандуристу Федору Кушнерику. Кобзарів називають українськими народними співцями, виразниками мрій і прагнень простих людей, їхніх ідеалів і естетичних смаків. Особливого розвитку набуло кобзарське мистецтво на Полтавщині. Всі найкращі традиції  бандуристів запозичив і гідно проніс через усе життя Федір Кушнерик.

Бандура Федора Кушнерика знаходиться в музеї Театрального мистецтва в Києво-Печерській Лаврі.

Нащадки шанують пам'ять про видатного земляка і щороку проводять кобзарське свято, а місцева школа мистецтв носить його ім'я.

В селищі Велика Багачка, на дивовижному березі річки Псьол, знаходяться корпуси санаторію «Псьол». Сама природа потурбувалася про ефективне лікування та повноцінний відпочинок для кожного, хто приїздить сюди.

А взагалі Великобагачанщина – козацький край з багатою історією. Неподалік від училища є база відпочинку «Козацький стан». Думаю, що навчаючись в училищі ви самі зможете оцінити всю красу та велич Багачанської землі.

 

Учень 2

Шишаччина – край із чудовими краєвидами, родючою землею. Люди, які зростають і пускають на цій землі міцне коріння – щедрі серцем і чуйні душею, дружелюбні і товариські, творчі натури, а насамперед – надзвичайно трудолюбиві.

Славиться Шишацька земля своїми синами і доньками. Яскравою постаттю є Кирило Іванович  Осьмак (псевдонім — Марко Горянський) - діяч Української Центральної Ради, діяч ОУН, Президент Української Головної  Визвольної  Ради. 24 серпня 2007 в Шишаках відкрито пам'ятний знак Кирилові Осьмаку.  Частину вулиці Леніна в центрі селища Шишаки перейменовано на майдан Кирила Осьмака..

Жив у Шишаках і Володимир Іванович Вернадський - природознавець, основоположник геохімії та біогеохімії, професор, перший президент академії наук України. Місцева школа, яку я закінчила  і зараз носить його ім'я.

У світі  є багато імен, які сяють, мов зорі. І серед них зірка першої величини -  всесвітньовідомий письменник Микола Васильович Гоголь. Шанувальників його творчості – мільйони. Вони живуть у різних куточках світу. Гоголя читають і  перечитують  різні покоління. І кожне покоління відкриває для себе у його творчості  щось нове. Його  літературна спадщина – безсмертна. А Батьківщиною  М.В.Гоголя  є  Шишаччина.

У колишній Василівці (Шишацької волості Миргородського повіту), нині  Гоголеве Шишацького району «родове гніздо» Гоголів-Яновських. М.В.Гоголь провів тут дитячі роки. У Гоголевому поховані батьки письменника. І не випадково саме тут, у Гоголевому, 1 квітня 1984 року відкрито заповідник-музей М.В.Гоголя. Відтворено маєток: батьківський будинок, флігель, малі архітектурні форми – альтанку і грот, комору і  вітряк, впорядковано ставки і сад…

Сьогодні багата експозиція заповідника-музею дає відповіді на безліч  запитань про життєвий і творчий шлях М.В.Гоголя. Кожен, хто пройдеться залами заповідника-музею, алеями парку, мовби  перенесеться у ті часи, в які жив і творив Микола Гоголь, відчує їх  атмосферу і дух.

Шишачанам долею відведена роль  оберігати спадщину, добре ім’я і світлу пам’ять славетного земляка Миколи Васильовича Гоголя.

Я горджуся тим, що моя родина мешкає в Шишацькому районі.

Учень 3. Хорольський район

Хорол - літописне місто,  одне з найдавніших на Полтавщині. Назву місто має від однойменної річки Хорол, що в буквальному розумінні означає «швидкий». Вперше згадується про Хорол у  Володимира  Мономаха у 1083 р.

Перлиною м. Хорол є Успенська церква.

У районі є пам'ятки природи місцевого значення дуб звичайний та Дубовий гай. На території Хорольського району знаходяться могильники та поселення Черняхівської культури, кургани, пам'ятки архітектури. Пам'ятник жертвам "Хорольської ями" на братській могилі, де поховано близько 10 тис. жертв концтабору "Хорольська яма".

Серед підприємств Хорольщини найбільними є комбінат дитячого харчування та механізована пекарня. Смачні хлібо-булочні та кондитерські вироби смакують жителям всієї області, а продукція Хорольського  молококонсервного  комбінату дитячого харчування славиться на території України та далеко за її межами.

Впевнений, що наш район сподобається всім вам.

 

Учень 4 Лубни — це найдавніше з відомих міст на Полтавщині.

Місто засноване Великим князем Київським Володимиром  Святославичем в  988 році на честь прийняття християнства, як одна з фортець Посульської оборонної лінії для захисту південних кордонів Київської Русі від степових нападників. Спочатку це була невелика дерев'яна (луб'яна) фортеця над Сулою.

Сьогодні Лубни — значний промисловий і культурний центр. Найбільші підприємства: заводи  «Лубнифарм», «Автомаш»,  ТОВ «Лубенський молочний завод», цегельний завод,  хлібозавод.

У місті виробляють 45 видів морозива, понад 75 видів молочної продукції, лубенський хліб відомий в усій Україні, добре знають у столиці та інших містах лубенську цеглу.

Місто має свою футбольну команду ФК «Лубни». Вона — володар Кубка Полтавщини — 2005/06 та 2006/07 років. Волейбольний клуб «Фаворит» в 2010 р. здобув право грати в Супер-лізі України.  

Є галерея мистецтв, краєзнавчий музей, кінотеатр «Київська Русь», міський Будинок культури.

Справжньою окрасою Лубен є храм Різдва Богородиці, Троїцька церква на Нижньому Валу, будинок Єпархіального жіночого училища (нині школа № 10).

Відомий мій край і завдяки Спасо-Преображенському Мгарському  монастирю, який  розташований неподалік міста Лубни.

Про Лубенщину можна розказувати довго, краще хоч один раз там побувати.

 

Класний керівник: А чим же ще славиться Полтавський край?

Учень 5  Відомим на весь світ нині є Сорочинський ярмарок

Ярмарковий рух в Україні має багатовікову історію. Уже в 40-х роках XIX ст. тут діяло 12 тисяч ярмарків, у тому числі 178 великих і середніх. Сорочинський не був ні найбільшим з них, ні найвідомішим. Село Великі Сорочинці Миргородського району, напевне, й залишилося б маловідомим, якби його не прославив на віки великий земляк — український і російський письменник Микола Васильович Гоголь.  В повісті «Сорочинський ярмарок», що є складовою частиною «Вечорів на хуторі біля Диканьки», Микола Гоголь описує, як люди з усіх кінців їдуть на ярмарок десь на початку XIX ст. Ярмарки продовжували існувати аж до 20-х років ХХ ст., коли були закриті зовсім. Вся торгівля в селах перейшла до кооперації та під контроль держави

З 1966 року ярмарки починають відроджуватись, тож започатковує, і відроджує ту давню традицію Сорочинський ярмарок. На нього з'їжджалось багато представників різних організацій та підприємств — торгових виробників не лише з Полтавщини, але й з багатьох інших областей України, з-за кордону. Багато людей приїздило в Сорочинці щоб придбати різноманітні, дефіцитні на той час, речі, товари. Їх не зупиняло навіть те, що ярмарковий майдан являв собою необладнане поле, без будь-яких умов ні для учасників, ні для гостей. З серпня 1999 року, згідно з указом Президента України, Сорочинський ярмарок отримав статус національного.

 

Учень 6  Я хочу розповісти про родовий маєток Муравйових-Апостолів, який знаходиться в с. Хомутець Миргородського району

Садиба була заснована у другій половині XVІІІ ст. хомутецьким сотником, згодом миргородським полковником Петром Апостолом. У 1689 р. його син Данило Апостол (згодом гетьман Лівобережної України) одержав на Хомутець універсал гетьмана Івана Мазепи.

 На початку ХІХ ст. маєток у спадок одержав Іван Матвійович Муравйов-Апостол (1770-1851 рр.) – відомий російський просвітитель, перекладач, дипломат, академік Російської академії наук, нащадок гетьмана Данила Апостола по жіночій лінії.

 Після відставки Іван Муравйов-Апостол переїхав до Хомутця, де відроджував і впорядковував родовий маєток.

 Сини Івана Муравйова-Апостола – Матвій, Сергій та Іполит були активними учасниками декабристського руху. До них у Хомутецьку садибу приїздили Пестель, Бестужев-Рюмін, Лунін та інші декабристи. У маєтку Муравйових-Апостолів була велика бібліотека класичної та нової літератури, багаторічні комплекти вітчизняних та іноземних журналів.

 Нині на території парку ростуть липа, граб, береза, віком понад 200 років, дуб черешчатий – дуб-трійця, посаджений Іваном Муравйовим-Апостолом на честь своїх синів-декабристів. В одному з приміщень палацу, розташованого на території парку, міститься частина експозиції Хомутецького історичного музею, що присвячена декабристам.

Учень 7 Я хочу розповісти всім про музей гончарства у смт Опішня Зіньківського району. 11 березня 1986 року в Опішні, за дорученням Ради Міністрів України, засновано музей гончарства. У 2000 році на базі Науково-дослідницького центру українського гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства створено Інститут керамології — відділення Інституту народознавства Націонаальної академії наук  України.

2001 року за указом Президента України Леоніда Даниловича Кучми  музей отримує статус національного.

Учень 8 Полтавщина відома на весь світ і завдяки курорту «Миргород» Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів «Миргородкурорт») — це об'єднання чотирьох курортів («Березовий гай», «Полтава», «Хорол» та «Миргород»), які розташовані у місті Миргород.

До території Миргородкурорту окрім самих курортів також входить значна частина лісу західної частини міста, а саме сосновий, березовий та змішані ліси.

А починалося все з нестачі питної води у Миргороді. У 1912 році було пробурено артезіанську свердловину, з якої і почало бити потужне джерело, до 33 тисяч відер за добу. Свердловину вирішили спочатку засипати, тому що вода була солонувата і з неприємним запахом. А потім почали використовувати воду для пожежного двору та лазні. Користуючись водою, мешканці міста помітили, що після прийому декількох ванн, у них почала пропадати ломота в суглобах, покращувалось загальне самопочуття. І ці чутки швидко розповсюджувались по всій окрузі.

На сьогоднішній день Миргородська вода є популярною не тільки в Україні, а і далеко за кордоном.

Класний керівник: як багато всього цікавого ми дізналися про про Полтавщину. Кілька років тому у Полтаві провели цікаве опитування — мешканцям міста запропонували визначити «7 чудес» Полтави. Так, головним завданням акції було виявити найбажаніші туристичні об’єкти Полтави. І ось його результати -

 І місце — Архітектурний ансамбль Полтавської Круглої площі (відзначили 35,7 % опитаних)

ІІ місце — Біла Альтанка ( 13,7%)

ІІІ місце — Комплекс будівель Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря (13,5%)

ІV місце — Будівля Губернського земства, тобто Полтавський краєзнавчий музей (11,1%)

V місце — Спаська церква ( 10,2%)

VІ місце — Поле Полтавської битви (8%)

VІІ місце — Будівля Дворянського і Селянського банку, теперішнє СБУ (7,8%)

Класний керівник: За кожною подією стоять конкретні люди, які своїми руками творили історію Полтавщини. З історією Полтавщини тісно пов`язані імена видатних особистостей.

 

МАРУСЯ ЧУРАЙ - називають більше 20 пісень, що їх склала Маруся Чурай.

 

ІВАН ПІДДУБНИЙ - «КОРОЛЬ борцівського килима», «Чемпіон чемпіонів», «Іван Непереможний» – визнані усім світом, ці титули свідчать про гучну славу, що нею супроводжувалась спортивна кар’єра обдарованого неабиякою фізичною силою сільського хлопця. Починаючи з 1905 року, І. М. Піддубний шість разів підряд виборював титул чемпіона світу.

 

 

КАТЕРИНА БІЛОКУР -    народна художниця,  малювала казкові квіти.

Три картини Катерини Білокур («Цар – колос», « Берізка»,  « Колгоспне поле») у 1954 році потрапили на міжнародну виставку в Париж. Там їх побачив Пабло Пікассо. Він відгукнувся про українську майстриню пензля так: «Якби ми мали живописця такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ»

 

ВІТЧИЗНЯНЕ КІНОМИСТЕЦТВО

 

Славну сторінку у вітчизняне кіномистецтво внесла наша землячка, артистка Клара Лучко, яка створила неповторні образи жінок у фільмах "Молода гвардія", "Кубанські козаки", "Мир хатам, війна палацам".

 

ДІЯЧІ КУЛЬТУРИ

 

-         Раїса Кириченко - співачка, народна артистка України, лауреат Шевченківської премії .

 

-         Микола Лисенко - основоположник української класичної музики, композитор, піаніст, диригент, музично-громадський діяч.

 

-         Брати Дунаєвські (Ісаак (1900-1955), Зіновій (1908-1981) уродженці Лохвиці, відомі композитори

 

 

-         Марія Башкірцева (1860-1884) с. Гавронці . З 1861 по 1870 жила у с. Черняківка Чутівського р-ну Знаменита українська малярка. Померла у Парижі

 

-         Олександр Довженко (1894-1956) Великий український кінорежисер, періодично жив і знімав фільми у с. Яреськи

 

 

НАУКОВЦІ

 

-         Іван Зубківський (1848-1933)  с. Єрки поблизу Миргороду. Лікар, засновник Миргородського курорту, краєзнавець

 

-         Микола Скліфософський ( 1836-1904) с. Яківці, вчений-хірург, професор

 

-         Володимир Вернадський - 1863-1945. Жив у Шишаках. Природознавець, основоположник геохімії та біогеохімії, професор, перший президент АН України, академік АН СРСР.

 

ЛІТЕРАТОРИ

 

Іван Котляревський, Олесь Гончар, Павло Загребельний, Микола Гоголь, Борис Олійник, Леонід Глібов, Василь Симоненко…

 

КОСМОС

 

Олексій Леонов, двічі Герой Радянського Союзу, льотчик – космонавт СРСР, генерал-майор авіації, людина, яка перша вийшла у відкритий космос.

 

 

 

Класний керівник: дві, можна сказати, знакові для кожного українця пісні. «Пісня про рушник» (муз. П. Майбороди, сл. А. Малишка) і «Два кольори» (муз. О. Білаша, сл. Д. Павличка) теж тісно пов’язані з нашим краєм, адже П.Майборода і О.Білаш народилися на Полтавщині.

 

ІІІ. Заключна частина. Висновки

Класний керівник: Дорогі  діти! Любов до Батьківщини, до рідного краю – це найсвітліші і найвищі почуття. Коли така любов є в серці, тоді людина добра, щира, відважна. Ви маєте у своєму серці це високе почуття любові, а тому зможете зробити все для того, щоб наш край ставав квітучим, сильним і багатим. А для цього потрібно здобувати знання, багато знати, вміти, бо ж вам будувати майбутнє нашого краю. То ж живіть так, щоб вами пишалася Полтавщина.

 Сьогодні ми з вами «подорожували» Полтавщиною, тож і надалі дізнавайтеся про наш край якомога більше, прославляйте своїми здобутками, будьте справжніми патріотами!