Сценарій мовно-літературного конкурсу "Великий Кобзаре"

Сценарій мовно-літературного конкурсу

Ведучий :

Добрий день, шановні гості! Вітаємо Вас на святі , яке зібрало нас у цьому класі, святі рідної мови.

Ведучий: Рідна мова – це мова , що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом , з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

Ведучий:

        Мова моя українська,
                Батьківська, материнська,
                Я знаю тебе не вивчену –
                Просту, домашню, звичну,
                Не з-за морів покликану
                Не з словників насмикану

Ведучий: Сьогодні наше свято – це свято української мови та писемності, яке приурочене до 200 річчя від дня народження великого поета Тараса Григоровича Шевченко

                          (презентація про Шевченка)

Ведучий: Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова:
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос –
Більш нічого.
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує!...
 

Ведучий:  Для вас читає учень

Ведучий: Читає учениця

Ведучий: Послухайте ученицю

Ведучий: Виконує поезію Шевченка учениця

Ведучий:  До з’яви Шевченка український народ мав уже багатовікову культурну традицію, усну й писемну, мав скарби літописів, багатющий фольклор з величним епосом козацьких дум та незрівнянною красою ліричної пісні, мав, нарешті, найбільше надбання своєї національної культури – мову, таку образну, співучу, яскраво поетичну, мову, що була ніби створена для поетів.  

Ведучий: Читає для вас учениця

Ведучий: Один із найулюбленіших творів Шевченка наших учнів «Мені тринадцятий минало», послухайте його у виконанні учня 7

Ведучий: Послухаємо учня

Ведучий: Україна і Бог надихали кожне слово Тараса. Зміст його поезії визначається глибоким національно-християнським світоглядом - вірою в Україну і в Бога, як творця, що саме є Правдою і Любов'ю.

Ведучий: Читає учениця

Ведучий: Для вас читає учениця

Ведучий: Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, “як проміння ясне” а могутнє, “як хвилі буйні”. Коли слова – палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.

Ведучий: Читає

Ведучий: Для вас виконує вірш учень

Ведучий:

 Говоріть, як колись вас навчала матуся,
         Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,
         Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,
         Не тримайте слова, віддавайте комусь.
 

Ведучий: Читає учениця

Ведучий: Слухаємо ученицю

Ведучий: Вірш у виконанні учня

                          (звучит минус песни «Украина»)

Ведучий:
                Ти постаєш в ясній обнові,
                як пісня, линеш, рідне слово.
                Ти наше диво калинове,
                кохана українська мова.
         Українська мова і пісня. Вони супроводжують людину з перших до останніх хвилин життя. Пісня душа народу, це його краса і доброта .Українська мова вважається однією з наймилозвучніших мов у світі.

Ведучий: Авторський вірш про Україну виконує  учениця

Ведучий: Ось і підходить до кінця наше свято української писемності та української мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

        Ведуча: Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.