Виховна година присвячена пам’яті Героям Небесної сотні

Про матеріал

Під час проведення виховної години використано відеоматеріали, презентація, рольова гра. Форма проведення : урок - реквієм. Подана розробка допоможе класному керівникові підготуватись до виховної години, узагальнити матеріал про Героїв Небесної Сотні

Перегляд файлу

Виховна година присвячена пам’яті героям Небесної сотні

Мета: вшанувати пам’ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Обладнання: мультимедійна презентація, відеоролики, пісня «Білі лебеді на небесах".

Хід заходу

Слово вчителя. Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття.
Ведучий 1 І саме тут, сьогодні, скажемо «Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!»
Чи знає мама, чи знає тато,
Що син нівечить і б’є людей,
Що він криваву несе зарплату, –
Вона на гірких сльозах дітей.

У листопаді під самий ранок,
Коли і місяць на небі спав,
Напав на діток чийсь син чи тато
І, наче, нелюд їх побивав.

А вдома мати, а вдома мати
Чекає сина, бо він – герой.
Від зла він має всіх захищати,
Не знає мати, що син лл’є кров.

Ведучий 2 Ми з вами вшановуємо пам’ять героїв різних історичних подій: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії нашої країни.

Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Ось вони перед вами, Герої Небесної сотні.

Відеоролик про Небесну сотню

Ведучий 1 21 листопада 2013 року за кілька днів до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, український уряд радикально повернув курс держави від євроітеграційного до курсу, спрямованого на розвиток співпраці з державами-членами СНД. Поступальний рух колеса історії зупинено.

Обурена таким рішенням уряду України молодь виходить на Майдан Незалежності у Києві. Невдоволення підтримують по всій Україні. Це був початок Революції Гідності.

Відтоді минув рік…

Ведучий 2 До кінця доби 21 листопада 2013 року на Євромайдан у столиці збирається понад 1500 чоловік молоді, студентства, киян… З’явилась міліція, посилені загони Беркуту. Із другої половини наступного дня кількість людей зростає, відбулися перші сутички з міліцією та провокаторами. На мітинг виходить до 5 тисяч людей.

Ведучий 1 11 грудня 2013 року режим Януковича шляхом нічного штурму здійснює чергову спробу ліквідувати Євромайдан, застосовуючи спецпідрозділ «Беркут» та внутрішні війська.

Дзвони Михайлівського Золотоверхого забили тривогу. Зі сцени Майдану, оточеногосиловиками, Руслана Лижичко, Юрій Луценко, Віталій Кличко, Святослав Вакарчук закликали киян прийти на допомогумайданівцям.

Ведучий 2 19 січня 2014 року у Києві на Народному Віче зібралось десятки тисяч мітингувальників, що висловили своє обурення ухваленню «Законів 16 січня». Поступово мирна акція переросла в жорстке протистояння з міліцією та внутрішніми військами. Беркутівцізастосувалиспецзасоби і, незважаючи на мінусову температуру повітря,водомет.

Ведучий 1 Події, що відбулися з 19 по 22 січня 2014 року на Майдані, ще називають «Кривава водохреща», або «Вогнехреща». Це була найгарячіша фаза у протистоянні народу і влади.

Фінальним і найбільш драматичним етапом революції стали події у Києві 18-20 лютого, в ході яких загинуло більше сотні кращих наших синів і дочок. Розгони Євромайдану відзначилися брутальним побиттям сотень людей, десятків журналістів. Поступово ці «штурми та розгони» переросли у велетенські акції спротиву, били дзвони всіх церков, акожен штурм сприймався в Україні як «боротьба не на життя, а на смерть».

Ведучий 2 22 січня на вулиці Грушевського перші загиблі. Із вогнепальної зброї вбито Сергія Нігояна та Михайло Жизневського, білоруса з Київщини. За тиждень від ран у лікарнях помирають Роман Сеник зі Львівщини та родом з Волині Олександр Бадера. Вони стали першими в ряд Небесної сотні.

Хвилина мовчання

Відеоролик під пісню Христини Панасюк «Білі лебеді на небесах» ( героям АТО)

*Рольова казка «Небесна сотня» (казка лучанки)

– Мамо, чуєш? – спитав маленький Максимко у мами увечері перед сном. А хто нас охороняє?
– Ангели, сину.
– Ангели? Хто це?
– Небесні охоронці, маленький. Вони бережуть нас від зла, від сліз, від усього поганого.
– Але ж, мамо, хіба поганого не стається?
– Стається, Максимку, та тільки ж ангели нас боронять, але не можуть з нами боротися. Коли людина хоче добра, то й лиха з нею не станеться, а як ця людина недобра, то чинить зле. І тоді ангели плачуть.
– А які вони?
– Хто?
– Ангели, мамо.
– Ну, це довга історія, – усміхнулася мама, підбиваючи сину подушку.
– Розкажи.
– І ти ляжеш уже спати?
– Так, мамо.
– Гаразд. Було колись…
– Давно? – перебив Максимко.
– Та не те, щоб, та уже минуло, – спокійно відповіла мама. – Не перебивай, бо не розповідатиму.
– Не буду.
– Так от. Була колись одна країна. Та ж така, що прекраснішої від неї не було на цілий світ. З одного боку омивало її ніжне блакитне море, з іншого на сторожі стояли сиві, старі-старі гори, від лютих вітрів її захищали густі ліси, багаті на усілякого звіра, а в серці її пашіли золотом степи. Бурхливі ріки, щедрі врожаї, мудрі люди – така була ця країна. Та сталося лихо. Захопив цю країну володар, та такий злий і жадібний, що не сказати. Його посіпаки обкрадали народ, відбирали зерно, будинки, усі статки, які чесною працею збирали люди за своє життя. А хто не погоджувався, того хапали і саджали у в’язниці. Хоча й це не найгірше… І зайшло сонце над країною.
– Як це? – запитав Максимко.
– Так кажуть, коли все навколо стає погано. Ніби, немає просвітку серед лиха.
– А.
– Але ж ці люди, вони скинули володаря?
– Зачекай же! Одного дня не сила стала народові терпіти знущання. Повстав він. Аж від моря вже до гір, лісів і степів, здійнялася буря. Страшна вона була, сину. Божевільний володар дістав гармати і рушниці, його посіпаки, які тоді ще нікого та нічого не боялися, теж узялися до зброї та розбоїв.
– І що? – хлопчик вболівав за чудесну країну з її сміливими мешканцями.
– Не злякався мужній народ. Беззбройні, та сміливі, виходили люди один на один проти володаревих посіпак. Спочатку поодинці, потім хвилями, і день за днем ці хвилі ставали усе нестримнішими, усе сильнішими, поки одного дня людський гнів не змив володаря з його челяддю геть з країни.
– Мамо, а де ж про ангелів?
– Бачиш, сину. Люди, молоді та не дуже, йдучи на бій з темною силою, втрачали життя. Перший упав, другий, третій – їхні серця зупинялися від ворожих куль. Але побачили люди, що герої не вмирають, що, насправді, їхні душі, у світлі, сходять у небо, в золотих, сяючих обладунках, стаючи небесними ангелами, воїнами добра. Цілий загін ангелів, ціла небесна сотня постала перед райськими ворітьми. І Бог забрав їх до себе, всіх до одного, героїв з чистими душами, та наказав берегти свій народ, боронити від лихого. З тих пір, синочку, наші ангели-охоронці ось такі, вродливі, сміливі, загартовані у бою воїни. І це вони бережуть нас від усього на світі зла.
– Мамо, а наш тато, він теж ангел?
– Так, сину. І наш тато – ангел. Найсміливіший ангел…маленький, а ти так на нього схожий.
Хлопчик уже спав, уві сні йдучи посеред райського саду за руку із золотим крилатим воїном. А мама ще довго сиділа над ліжком сина, уже не стримуючи сліз.

Заключне слово вчителя

Загиблі хлопці своїми життями спокутували вину за всіх! Це має пам’ятати кожен! Сьогодні, завтра, завжди. Без цього ми не зможемо відбудувати свою країну!

А сотню вже зустріли небеса…