Виховна година:"Родинне свято"

Родинне свято

Мета: виховувати любов і повагу до найближчих і найрідніших людей – батька й матері, бажання допомагати їм, вчити бути чемними, уважними, завжди пам‘ятати місце, де народилися, рідну оселю. Формувати почуття обов‘язку перед батьками, довести всім присутнім на святі, що батьки і діти – це одне ціле.

 

ХІД СВЯТА

 

Зал прибирають ніби світлицю: вишивками, килимками, квітами, столи застелюють скатертинами, на центральному столі коровай на вишитому рушнику. На столах торти, цукерки, яблука. На одній із стін – сімейний фотомонтаж.

 

Звучить мелодія пісні:

У полі калина, у полі червона

Хорошенько цвіте…

Ой роде наш красний,

роде наш прекрасний,

Не цураймося, признаваймося,

Не багато ж нас є.

 

1. Сьогодні у цій залі свято,

ми дуже раді всіх вітати!

І сподіваємось, що кожен

для себе щось взяти зможе.

Хтось настрій добрий запозичить,

бо посмішка усім нам личить.

 

2. Якби зібрати всі слова земні,

Ми б вибрали прості і невисокі

Щоб ваші дні трояндами цвіли,

Щоб не були в житті ви одинокі

 

3. Хай не спішать літа вам на поріг,

Хай повсякчас здоров’я прибуває,

Ми ніжно любим вас і від душі

Всього найкращого бажаємо.

 

4. Шановні гості!

Дорогі батьки, наші рідні,

вітаємо вас на нашому святі.

 

5. Запрошуємо на хліб та сіль,

на слово щире,

на бесіду мудру,

на свято родинне.

(Виносять коровай)

 

6. Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро

Стрічаємо з хлібом.

Любов’ю і миром!

 

7. Для гостей відкрита

Хата наша біла

Тільки б жодна кривда

В неї не забігла

 

8. Хліб ясниться в хаті,

Сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді,

Щоб жилось у мирі.

 

Вчитель. Народились ми і живемо на такій чудовій, багатій мальовничій землі — в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки — тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

       І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово.

 

Пісня „Вишиванка» у виконанні Шастуна Артема

 

Вчитель. Із знання свого родоводу починається кожна людина. Корені кожного з нас починаються з батьківської оселі. Куди б доля не закинула, ми неодмінно, нехай хоч у спогадах, повертатимемось до незрадливого вогника — батьківської хати, Маминої Світлиці.

 

1. Де пісня й казка, звичаї живуть,

Де пахнуть рута-м’ята і пшениця,

Де рушники узорами цвітуть,

Де колискові від бабусі й мами

Принишклі у колисоньці на дні.

 

2. Ми хочем радо всіх привітати

Бабусь з дідусями, сестер, братів

Ну і, звичайно, наших любих

І дорогих усім батьків.

Давайте хоч би на хвилину

Забудем клопоти усі

І об’єднаємось в міцну родину

І заспіваємо забуті вже пісні.

 

Вчитель. Шановні гості! Особливо ніжно і тепло нам хочеться привітати всіх наших бабусь, які присутні на святі, і тих, що не змогли прийти. Тому, що всі ми починаємося з них, тому що наші бабусі — найкращі, найлагідніші, найкрасивіші, найніжніші та ще багато-пребагато, най-най-най.

 

1. Дай бабусю, поцілую

Сивину твого волосся

Теплим диханням зігрію

Снігом вибілені коси.

 

2. Рідненькі бабусі!

Ви завжди у роботі.

Ми вас любимо щиро і діти і онуки.

Зичимо здоров’я вам, миру,

І цілуємо вам руки.

 

3. Рідненькі бабусі!

Сьогодні я хочу вам спасибі сказати

За недоспані ночі

За натруджені руки

І за добрі поради

 

4. Я своїй бабусі пісню заспіваю,

Вона для мене сонечко й краса

Подібної до неї я не знаю,

Коли б зшукала всю землю й небеса.

Моя бабуся люба, гарна й мила,

Вона найкраща від усіх людей.

І хоч вона вже трохи посивіла,

Але так щиро любить нас – дітей

 

Пісня «Бабушке» у виконанні Чернової Аріни

 

Вчитель. А зараз, дорогі батьки, поринемо з вами у дитинство і трішечки пограємось і позмагаємось. Але не забудьте, ви повинні бути активні, рухливі, завзяті і усміхнені.

 

Конкурс 1.  (для бабусь)

«Знайдіть зошит онуків».

Бабусі виходять і вибирають зошит своїх онуків.

 

Вчитель. Постійним помічником бабусі є дідусь – господар родини. Незамінний помічник і доброзичливий учитель, його мудре, хоч іноді й суворе слово, вміє заохотити до праці, розповісти цікаві спогади, наповнені природним, народним дотепом, прислів’ями, приказками і легендами.

 

 (Уривок з вірша «Веремій» Грицька. Бойка)

 

Дівчинка: Це дідусь хороший мій, –

Звуть дідуся – Веремій.

Так він дивно розмовляє,

Що попробуй зрозумій!

Цілий день мій брат, мов дзиґа!

Спать пора, а він все біга.

Ще й гукає: – Я не ляжу!

А дідусь ласкаво каже:

Дідусь: – От якби ти зараз ліг,

Ти б заснув без задніх ніг!

Дівчинка: І питає братик в нього:

– Де ж у мене задні ноги? –

Ну й дідусь наш, Веремій!

Що він каже? Зрозумій.

Бабуся: Спір у братика й сестрички:

Хлопчик: – То горобчик!

Дівчинка: – Ні – синичка!

Бабуся: Та – своє, а той – своє…

Тут дідусь наш устає

І розводить він руками:

Дідусь: – От найшла коса на камінь!

Дівчинка: Я дивуюсь: – Чудеса!

Де ж той камінь? Де коса? –

Ну й дідусь наш, Веремій!

Що він каже? Зрозумій.

Хлопчик: Я, сестричка й менший брат, –

Втрьох збирали виноград.

Сперечалися ми все,

Хто з нас кошик понесе?

Дідуся ми розгнівили:

Дідусь: – Що ви кашу заварили?

Дівчинка: – Де ж та каша? – мовив брат, –

Ми збираєм виноград! –

Діти (разом): Ну й дідусь наш, Веремій!

Що він каже? Зрозумій.

Хлопчик: Фарбував дідусь підлогу, –

Ми стояли біля нього.

Тільки щіточку взяли, –

Жовту фарбу розлили!..

Він у нас питати став:

Дідусь: – Хто це дров тут наламав?

Хлопчик: Здивувалися ми знову:

– Це ж бо фарба, а не дрова!..

Хлопчик: І говоримо відверто:

Діти (разом): – Любимо його ми вперто.

Дівчинка: Просто в нього давня мова –

Того віку ще розмова.

Ви спитаєте за що

Любимо усі його?

Ось послухайте, будь ласка, –

Чиста правда це, не казка.

 

1. Наші дідусі теж бувало

з гірки падали чимало

їх бабусі гнали в дім

і штанці латали їм.

 

2. А сьогодні вже вони

он які поважні

тільки й думають, як нам

дати зауваження.

 

3. Мій сивий, лагідний дідусю,

Я до землі тобі вклонюся,

За теплоту твою і ласку,

За мудре слово, гарну казку.

 

4. Спасибі, вам за те, що нам читали казку,

За вашу лагідну усмішку,

За те, що з нами в ліс ходили

На поле і в зелений гай.

 

5. За те спасибі, що навчили

Любити палко рідний край.

Руки ласкаві цілуємо!

Літ до ста жити бажаємо.

 

6. Спасибі за все ми говоримо знову

За вашу ласку і любов

І вся вкраїнська дітвора

Вам зичить щастя і добра.

 

7. А ще крім того, в домі потіхи.

Хай радість у вашому домі вирує,

А внуки за працю і щирість шанують.

 

Вчитель. Мати й батько — найрідніші, найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Вони вчать нас людських правил, оживлюють наш розум, вкладають в наші вуста добрі слова.

 

1. А тепер вітання щирі

Ми шлемо своїм батькам,

Щоб у злагоді і мирі

Літ ще сто прожити Вам.

Хай Господь дарує з неба

Вам щасливії літа,

Щоб наповнювало завжди

Чашу радощів життя.

 

2. Ми до батьків сказати хочемо слово

Сповнене ніжності й любові

Бо без батьків чого ми в світі варті?

 

3. Без маминої ласки і добра.

Без батькової строгості і жарту,

Без нашого родинного тепла.

 

4. Як мені вас не любити.

Рідний батьку, нене!

Таж ви мене згодували

І дбали про мене.

Таж ви мне згодували

Щирими руками,

Ой, нема то ніде в світі.

Як в батька і в мами.

Батько розуму навчає,

Мати приголубить.

Але так ніхто на світі.

Як вони не любить.

Дай же Боже, щоб я як виросту.

В школі гарно вчилась.

 

Вчитель. Головною берегинею родини була для нас мати. Її називали святою. У зміст цих слів ми вкладаємо все, що супроводжує нас  від народження до глибокої старості — рідний дім, батьківський поріг, родину, мамину пісню і мамину молитву.

 

Пісня «Мама»

 

1. Чи є в світі що світліше, як мамині очі?

Які зорять за дітками вдень і серед ночі.

Чи є в світі що світліше, як серденько мами?

Яке б’ється для дитини днями і ночами

Чи є в світі що миліше, як мама кохана,

Яка робить для дитини з вечора до рання.

 

2. А чуєш як в грудях у нас б’ється серденько?

Бо серце нам дала також наша ненька

Я знаю, тим серцем ми маємо жити

І Бога і маму і край свій любити.

 

3. Гарна ти матуся! Добра, люба, щира,

Ти мене ще змалку звичаю навчила

І щодня навчаєш як любить родину,

Мову нашу гарну, рідну Україну!

 

4. Скільки в мами сонця, щирого тепла

Скільки, в мами радості. Щедрого добра

Всі ночі не спала – сон наш берегла

Ніжне своє серце і тепло дала.

 

5. Як нам не любити неньку дорогу?

У душі матусі почуттів глибінь,

У руках матусі праця без кінця.

А в устах матусі слово мудреця

 

Пісня «Про маму»

 

Конкурс 2. (беруть участь мами)

 

«Знайдіть свою дитину!»

Мама із зав’язаними очима має відгадати на дотик свою дитину.

 

Вчитель. Тато в сім’ї – захисник, годувальник. Батькове слово – це закон. Як скаже батько, так і буде, тому що він – голова сім’ї, зразок для своїх дітей. Кожна дитина хоче щоб батько був людиною сильною справедливою, щоб був мудрим і мужнім.

 

1. Дорогий. хороший, рідний тато,

Кращого від тебе не знайти.

Дорогий, хороший, рідний тато,

Як чудово, що у нас є ти.

Добре знає діло він своє.

Миє все, підлогу натирає,

Вихідний, матусі втомленій дає.

 

2. Сад зелений, а у ньому

Гордий дуб шумить гілками

Дім красивий, а у ньому

Любий тато наш із нами.

 

3. Татку, любий татку,

Соколоньку ясний,

Який ти нам добрий

Який ти нам красний!

 

4. Можу я маленька, цілий світ сходити,

Море переплисти, в небо полетіти,

Та знайти не – знайду такого словечка,

Щоб виказати татові всю любов сердечка!

 

5. Де знайти співаночку, аби оспівати,

Де ті фарби взяти, аби замалювати?

Хоч би я співала краще за пташатка,

То не виспіваю, як люблю я татка

 

6. Хоч би, як веселка,

Я всі фарби мала

Та любов до татка

Я б не змалювала.

Але є на світі

І на теє сила,

Щоб любов’ю серця

Серденько сповила

 

7. За слова миліший,

Кращий за малюнок

Нашим таткам милим

Буде поцілунок!

 

Конкурс 3. (беруть участь батьки).

«Будьте уважні!»

Вчитель називає дату народження дитини, а батьки повинні відгадати чия це дитина

 

1. Усе в житті міняється і в’яне,

Усе минає, відходить на завжди.

Лиш батьківська любов ніколи не зів’яне

Лиш татові слова зі мною на завжди.

Усе що є в житті, то долі повеління,

А все, що є в мені, то батькове учіння.

Від батька в мене є терпіння і удача,

І розум, батьку мій, це твоя добра вдача.

Люблю усе живе, що квітне і буяє,

Це батьку, мабуть, я також від тебе маю.

 

2. Ти передав мені усе, що сам умієш,

І наділив мене усім, що сам ти знаєш.

Життя іде – бреде, квітує і згасає,

Науку цю твою я завжди пам’ятаю.

Нехай ідуть роки. І дні у млі згасають,

А ти для мене є теплом землі – я знаю.

Твоє добро святе і людяність велика,

І відданість землі і совість у душі

Це те усе в тобі за що я поважаю.

І голову свою в уклін тобі схиляю.

 

Вчитель.  А зараз найприємніша мить – вручення подяк

1. Подякою «Почесним бабусі та дідусеві»

нагороджуються

 

2. Подякою «За оригінальність батьківських талантів»

нагороджуються – батьки

Вчитель. Існує така думка: «Якщо твої плани розраховано на рік – сій жито, якщо на десятиріччя – саджай дерева, якщо на віки – виховуй дітей».

Задумаймось над цими словами.

 

Пісня «Побажання»

 

Вчитель. Прийшов час закінчувати нам свято,

Ми вдячні всім, хто з нами тут.

Бажаєм щастя вам, здоров’я, радості багато,

Щоб вік ваш довгим і безхмарним був.