Виховна година "Сила – проти гарячого серця."

 Ведуча.  Шановні учні та гості нашого заходу! Сьогодні ми зібрались в цьому залі, щоб у глибокій скорботі низько схилити голови перед пам’яттю тих, хто  боровся за честь , правду і гідність  і віддав своє життя за нас з вами.
 Ведуча. А як все починалось?
 Ведуча. 21 листопада 2013 року студенти Києва вийшли на Майдан Незалежності в підтримку євроінтеграції за Європейську Україну!
Ведуча. Спочатку - це була виключно мирна акція молоді з гаслами: «Україна-це Європа», «Ми –вільні» « Ми хочемо в ЄС». Кількість активістів зростала з дня в день.
Ведуча. А що ж було далі… А далі- не підписання Януковичем угоди про асоціацію. 
Ведуча. А далі- жорстоке побиття студентів вніч з 24 на 25 листопада.
Ведуча. А далі… А далі- покалічені людські тіла та серця, Михайлівський Собор, Майдан залитий кров’ю, барикади, шини. Революція гідності.
Ведуча. А далі. Далі- Небесна сотня в небо полетіла.

 Небесна сотня – безневинна жертва…
Бандитам не сховатись за хрестом
Отим хрестом, де їхня совість мертва
Зрікається і серцем і чолом…
У прощену неділю впала долу,
Простіть нас браття, миленькі, простіть…
За Україну - зранену і голу…
За Вас не впала і за Вас стоїть!

Ведуча.

« Небесною сотнею» називають  українців,  які загинули в центрі  Києва,  на Майдані,  на вулицях Грушевського та Інститутській. Загинули під час масових акцій протесту  протягом зими 2013-2014 років.

Ведуча. А найстрашнішими та найтрагічнішими була ніч з 18 на 19 лютого – ніч Апокаліпсису, як назвали її пізніше, після якої наступив  «чорний четвер» – 20 лютого. Саме в ці дні на очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Під час кровавих сутичок та від куль снайперів на Майдані загинуло близько сотні  людей.

Ведуча. Нерівною була ця боротьба. Сила – проти гарячого серця. Зло – проти добра. Куля – проти мрії.

Ведуча. Чому Небесна Сотня? На Майдані був прийнятий розподіл на сотні, аналогічно розподілу на військові загони часів Запорізької Січі. Сотні мали свої назви від регіонів, звідки приїхали люди, наприклад  Львівська сотня, Донецька сотня, Дніпропетровська  та ін..

Ведуча. Загиблих назвали НЕБЕСНОЮ Сотнею. Вважають, що їхні душі потрапили до раю, і з неба Сотня продовжує охороняти Україну.  Сотні історій, сотні людських життів, сотні героїв! Сьогодні ми їх згадуємо, бо не маємо права забувати!

Учень. Вернись до мене! Я тебе благаю.
Вернися, любий! Я тебе так жду.
Тебе безмежно віддано кохаю
І між зірками я тебе знайду.

 Учень. Всміхнись мені хмаринкою і сонцем.
Змий мої сльози дощиком рясним
І зазирни трояндою в віконце,
Прийди живим у неспокійні сни.

Учень. Розвій тривоги, обійми за плечі.
Скажи мені, коханий: “Я живий!”
Та плаче зірка з неба в тихий вечір:
“Небесній сотні вічний упокій!”

Ведуча. Автор цих рядків – Тетяна Бондарчук, вона присвятила їх своєму чоловікові – Сергію Бондарчуку, який загинув на Майдані 20 лютого. Проста українська сім’я: вона вчителька української мови, він-вчитель фізики.

Ведуча. Давайте вшануємо тих батьків, які ніколи не дочекаються сина; ту дружину, яка ніколи більше не зможе обійняти свого чоловіка; ту дитину, яка вже ніколи не побачить батьківської посмішки. Їм доводиться жити з цим болем щодня. І, при всіх намаганнях допомогти – словом, ділом, грішми – ми ніколи не зможемо полегшити їхні страждання.

Учень 1

 Моя хата не скраю
Тому і вмираю  я за Україну,
ЇЇ честь та славу.
Пробач мені, мамо, що тебе покидаю,
Бо мушу йти на війну
Проти осатанілої зграї.

Хто зна, чи вдасться мені тебе ще побачить
Та я сподіваюсь,
Що одного ранку прокинешся
Та й мене пробачиш.

Учень 2                       
Пробачиш та й заплачеш,
Сліз не жаліючи, обмиєш ти ними усю Україну,
Україну нову, сильну,
В якій брат за брата 
Йшов під кулі навпростець,
Не боячись ката.
Ти подивишся навколо- 
Все не так, як було.
Хоч мене й немає поруч
Знай, що я, сумую…

Ведуча Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

В знак підтримки України 1  лютого всі польські теле –та радіоканали транслювали  пісню «Подай руку Україні»

 Відео «Подай руку Україні»

Ведуча. Невимовний біль розриває груди, а сльози застилають обличчя кожного свідомого громадянина. Убиті, покалічені й замордовані – на совісті злочинної української влади, тих, хто віддавав і виконував накази відстрілювати мирних громадян.

Душі загиблих завжди будуть над нами армією ангелів. В історію України вони ввійшли як Небесна Сотня.

Відео «Майдан»

Вірш «Один із Небесної Сотні» (Лідія Гій – Шишка)

- Обіймаю тебе, мамочко, бувай, таткові вітання передавай!
Я люблю вас, рідні, і сумую… Ще пізніше зателефоную.
… А пізніше був кривавий тан,
Чорна тінь впала на Майдан.
Не одне життя поклало на бруківку,
Цілив снайпер у серденько, в голівку
Кров рікою заливала сірий брук,
Припинило не одне серденько стук.
Над загиблими священики співали
Раптом звуки телефону пролунали
Намагалась зателефонувати
Кілька раз підряд до сина мати,
Йшли гудки і раз, і другий, і третій,
А в синочка куля вцілила… - він мертвий.
- Сину мій, синочку, мій соколе!
Голосила матінка від болю,
І здавалося, ридатиме камінням,
Матерів почувши голосіння.
Скроні в батька миттю посивіли,
З горя, з туги мати почорніла,
У молитвах умивалася сльозою
Задрімала втомлена журбою.
Сон предивний матері наснився,
Перед нею син іі явився…
В обладунках, наче сяйво сонця,
І нема на тілі ні краплі кровці.
Шепотів: « Не плач, матусю, прошу,
Як же горе посріблило твої коси…
Що не буду більше поруч я з тобою,
Вибач, прошу, дощиком – сльозою».
Але я тобі ще не раз наснюся
Як в дитинстві щиро усміхнуся,
Тільки ти не плач більше, не треба,
Берегтиму вас усіх тепер я з неба.
Берегтиму неньку Україну,
Рідної держави доньку й сина.
І калину одиноку серед поля,
Берегтиму правдоньку і волю.
Всі слова, мої, матусю, пам’ятай,
Таткові вітання передавай.
Хай пишається, бо духом я не вмер:
Воїн сотні я Небесної тепер.
Краю рідний, сонечко зійде!
Проросте коріння молоде!
І допоки світу, від сьогодні –
Україну стереже Небесна сотня!

Пісня  «Обірвалося життя»

Ведуча. Сьогодні ми в скорботі і з великою вдячністю згадуємо Героїв Небесної Сотні, котрі відтепер постійно споглядатимуть за нами та нашими вчинками.

ВІРШ ( Липовий) Стоїть біля берізки

Мамо, знаєш, як хочеться жити,

вірив, що боремось не даремно,

не хотілося бути убитим

бездиханним упасти на землю.

Iз останніх я сил намагався,

як люблю тебе розказати,

та вони не залишили шансів,

щоб життя моє врятувати.

Ця нестерпна біль,моя ненько,

усе тіло моє пронизало,

клята куля попала в серденько,

і в очах усе світло згасало.

За країну, за честь, за свободу,

ми прийшли на Майдан відстояти,

та прийшлося простому народу

у нерівнім бою воювати.

Що покинув тебе, пробач ненько,

така в мене життєва дорога,

помолися за мене, рідненька,

бо тепер я у сотні у Бога.

Ведуча 1. Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Ведуча2. Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

Відео «Хвилина мовчання»

Учень

 У нашій пам’яті Ви назавжди лишились,

 Історія одна, і Ви — її частина.

 Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,

 І молимось: за Вами — ненька Україна!

 Вже не повернеться додому той хлопчина,

 Що його вчора тільки мати відпустила,

 Поцілувала, тихо мовивши: «Іди, дитино,

 За щастя України, бо вона — єдина».

 Казала мати берегти себе. Але даремно,

 Бо хлопець був готовий йти безстрашно,

 Аби лише країна, котру так кохав страшенно,

 Не стала на коліна, а боролася відважно.

Учень                       

 Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,

 Відкривши очі, він відчує повну волю.

 Але та куля, в день зимовий, на світанку,

 Перехопила подих та змінила долю.

 Хлопчина вірив, що колись, одного дня,

 Розкаже син йому, як любить Батьківщину.

 Хіба він знав, що борючись за це щодня,

 Все доведеться відпустити в мить єдину.

 Так. Той хлопчина, він не знав тоді,

 Що нелюд пострілом прицільним забере життя.

 І браття хлопця, українці, у біді,

 Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.

Учень                        

 Але ж душа, душа Героя вічно лине!

 До тебе наші сльози, молитви, зізнання!

 Повір, хлопчино, наша пам’ять не загине,

 Як і омріяні тобою  воля та кохання.

 Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.

 І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.

 Але в думках  ти поруч, і не згасне свічка,

 І линуть буде «Слава Україні!»  над ланами.

 Пісня «Ангели майдану»

Ведуча. Убиті в столиці герої мають стати прикладом для кожного свідомого українця. Ми маємо робити все від нас залежне, щоб ті смерті не були марними.

Ведуча. Країна після трагедії стала іншою й потребує реальних змін в усіх сферах життя. Небесна Сотня  - новітні герої України. Вони полягли за нас із вами. Юні, чорноброві хлоп’ята, яким судилося вже стати чорнобривцями, як сказав поет. Їхній приклад має зупинити й тих, хто нині розпалює вже нове, інше протистояння.

Україна потребує нашої виваженості, єдності, мудрості. Пишаймося молоддю. Вона активна, здатна відстоювати майбутнє. Поважаймо себе, державу, тоді інші країни поважатимуть нас.

Вірш «Ми – народ, що вийшов із неволі»

Ми народ, що вийшов із неволі.
Клянемось в благословенну мить

Всі свої тисячолітні болі

В славу України перелить.

Ми, народ, що вийшли із неволі.
Клянемось в благословенну мить
Стати рівним у народів колі,
На свободі й для свободи жить!

Будем жить! На зло гіркій недолі,

Будемо мову рідну берегти,

Будемо сіять на своєму полі!

Любити, красивішати, рости.

Ні, не згине Україна!

Відродиться мила.

Свій народ вона до щастя

Піднесе на крилах.

Чорне море біло пінне,

Єднай люд, як ріки.

Матір Божа, Україну

Збережи навіки!

Відео «Молитва про Україну»

Ведуча . "Схід і Захід разом" — так же просто, як "Я люблю тебе".  

Ми завжди вірили і віримо, що Україна –це велика і нероздільна країна з чудовою природою великою історією та добрими людьми.

Ведуча  Але проклятий ворог хоче розділити нашу землю, змінити історію, знищити українську націю. Сьогодні на Сході України гинуть тисячі наших людей, залишаються сиротами діти, плачуть матері над домовинами своїх синів.

Ведуча. Але герої не вмирають. Вони житимуть у пам’яті й справах наступних поколінь. Будьмо патріотами, любімо свою багатостраждальну матір Україну. Сьогодні вона як ніколи потребує нашої допомоги.

Відео «Повертайся живим »

Ведуча. Пам’ятаймо наказ великого Кобзаря:

Свою Україну любіть,

Любіть її … во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть!

Ведуча. Не будьмо байдужими до всього, що відбувається в країні, згуртуймося навколо національної ідеї. Будьмо гідними наших славних пращурів, які віддавали своє життя, здобували волю й свободу Україні.

Ведуча. Саме ми, українці, маємо всі підстави пишатися тим, що наша Батьківщина ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів.

Ведуча. Сьогодні ми маємо демократичну, незалежну державу, хочемо жити в мирі та дружбі з росіянами та американцями, чеченцями та поляками, німцями та китайцями. Але нікому, в пам'ять наших славетних предків, ми не дозволимо рвати на шматки нашу рідну землю та заковувати в кайдани наш вільний народ! З нами Бог, і правда на нашому боці!

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!