Виховна година "Сім природних чудес України – сім причин пишатися своєю країною"

Тема: Сім природних чудес України – сім причин пишатися своєю 

            країною.

    Мета:  ознайомитися  із  розмаїттям природного ландшафту, багатовіковою  історією та культурними пам’ятками України, розширити знання про  історію та культуру міста Кривого Рогу; активізувати та розвивати  пізнавальну активність учнів,  розвивати творчі здібності, виховувати моральні якості учнів через любов до своєї Батьківщини, рідного краю, міста де живуть і навчаються, впроваджувати елементи естетичного виховання, культури спілкування, популяризувати творчість криворізьких літераторів, виховувати бережливе ставлення до пам’ятників природи та культури, розширювати світогляд учнів. 

    Форма проведення: виховна година.

Обладнання: комп’ютер, ілюстративний матеріал, фото семи чудес України, книжки про Кривий Ріг, малюнки, світлини учнів, мультимедійна презентація з теми: «Моє Криворіжжя», які відображають історію та культуру  міста, його сьогодення та майбутнє.

Хід проведення:

1. Організаційний момент. Вступна бесіда.

Вступне слово класного керівника.

У всіх людей одна святиня.                                          

Є багато країн на Землі 
Куди не глянь,  де не спитай.                                       В них озера річки і долина 
Рідніше їм своя пустиня,                                              
Аніж зелений в чужині рай.

Є країни великі й малі                                         

Та найкраща завжди Батьківщина!

Обговорення змісту вірша

У нашій Україні є дуже багато красивих і визначних місць, які цікаві не

лише в нашій країні, а й за кордоном. Так, навіть по телебаченню показують передачі, в яких презентують різні дуже цікаві та красиві місця, які можуть бачити і в інших країнах. Варто, також зауважити, що до переліку різноманітних чудес увійшли пам’ятки, що представляють увесь період історії України, від найдавніших часів до нашого століття. Серед них представлена переважна більшість регіонів України. Проте, усі ці місця ми не в змозі сьогодні розглянути, тому розглянемо лише деякі, найцікавіші з них.

Що для вас означає слово Батьківщина? (вислови учнів)

2. Повідомлення теми та мети. 

Нам з вами пощастило народитися на мальовничій, щедрій та багатій землі, ім’я якій "Україна".  Ми – українці. Це звучить гордо.  Бути українцем – означає пишатися своєю Вітчизною. А нам є чим пишатися.

Ми живемо з вами у час новітніх технологій і за щоденними турботами часто не помічаємо, а іноді і не знаємо, скільки прекрасного, унікального, святого, історичного надбання нашого народу знаходиться поруч з нами. То ж давайте сьогодні, хоч на годину доторкнемося серцем і душею до історії українського народу, познайомимося з унікальними творіннями рук його, навчимося цінувати і любити прекрасне, неповторне надбання наших предків.

Тема виховної години Сім чудес України – сім причин пишатися своєю країною.

Епіграфом до сьогоднішнього виховного заходу ми взяли слова відомого українського поета Василя Симоненка: "Україно! Доки жити буду, доти відкриватиму тебе!".

Сьогодні ми з вами здійснимо віртуальну подорож і відвідаємо сім історико-культурних пам’яток нашої держави, які за підсумками Всеукраїнської акції Сім чудес України заслужили на почесне звання Чудо України. 

Хто з вас знає що таке чудо?  Чудо – це щось надзвичайно прекрасне. Те, що гідне великого подиву, незвичайне, дивовижне.

Існує 7  чудес світу.  Це

1.         Велика китайська стіна
2.         Стародавнє місто Петра (Йорданія)
3.         Христос-Спаситель (статуя в Ріо-де-Жанейро, Бразилія)
4.         Історичне святилище Мачу-Пікчу (Перу)
5.         Доколумбове місто Чичен-Іца (Мексика)
6.         Колізей (Рим, Італія)
7.         Тадж Махал (Індія)

В нашій країні є також багато  чудес, але виділяють лише сім.

У травні 2007 року стартувала Всеукраїнська акція "Сім чудес України". Її ініціатором був відомий політик Микола Томенко. «Ця акція пов’язана з необхідністю максимального просування позитивного іміджу сучасної України як країни з унікальною історією, культурою, архітектурою та надзвичайно великими туристичними можливостями», – зазначав політик.

Акція тривала дев’ять місяців. Регіональні оргкомітети представили своїх претендентів на звання Семи чудес. З них був складений список 100 претендентів. Переможцями стали:

• заповідник "Кам’янець" (м. Кам’янець-Подільський Хмельницької області);
• Києво-Печерська лавра (м. Київ);
• парк "Софіївка" (м. Умань Черкаської області);
• заповідник "Софія Київська" (м. Київ);
• Херсонес Таврійський (м. Севастополь);
• заповідник "Хортиця" (м. Запоріжжя);
• Хотинська фортеця.

    Виділяють також 7 природних чудес України, про які ми сьогодні поговоримо – це

1. Асканія - Нова   
2. Дністровський каньйон 
3. Гранітно-степове Побужжя 
4. Мармурова печера 
5. Подільські Товтри 
6. Світязь 
7. Синевир.  

 Отже, я пропоную вам, на час нашого заходу, стати пасажирами

туристичного автобусу і здійснити віртуальну екскурсію до  місць, які по праву називаються Чудесами України. Прошу всіх зайняти свої місця і ми з вами вирушаємо в дорогу (додаток 1 – 7)

Існує також 7 чудес Кривого Рогу. До них відносяться: Скелі МОДРу, Геолого-мінералогічний музей, Парк Правди, Квітковий годинник, Ботанічний сад, Надглибока свердловина, 300-річна груша (додаток 8)

3. Гра «Побажання для України»

Учням роздають карту України розділену на пазли. Завдання: написати побажання для України та скласти цілісну карту.

4. Заключне слово класного керівника.

Найпотаємнішим чудом усіх світів і народів завжди була, є і буде душа, яку треба берегти від руйнації часу, від шаленої повені сучасності, від урочого ока, ненависті й злоби.  Недарма Олесь Гончар писав у своєму романі «Собор»: бережіть собори душ своїх! Треба свято виконувати цю настанову, адже коли душа наповнена розмаєм добра, то в ній житиме пам'ять про чуда України та рідного міста. На жаль, закінчилась наша екскурсія. І, хоча вона була віртуальною, ми сподіваємось, що вона вам сподобалась. Я гадаю, що після цієї виховної години ви будете трішки більше знати про визначні місця нашої України та цікавитися ними. Ваше домашнє завдання підібрати вірші про Україну.

Наприклад,  Україно!

Сивий степ – моя колиска

І спасибі, що його ти зберегла.

Я вклонюся цьому степу низько-низько,

поцілую чисту воду джерела.

Україно! Чую голос не далеко:

ти могил не обмини,не обмани!

Я не знаю – джерело чи око предка

пильно дивиться на мене з глибини.

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

Асканія - Нова (біосферний заповідник, Херсонщина)

Цілинний степ „Асканія-Нова” – єдина в Європі ділянка типчаково-ковилового степу, якого ніколи не торкався плуг, - має велику наукову, культурно-пізнавальну та практичну цінність...

Фрідріх Фальц-Фейн у 1898 році в своєму родовому маєтку за власною ініциативою першим у світі вилучив з господарського використання ділянку своїх угідь, яка стала праядром теперішнього найбільшого в Європі (11054 га) заповідного типчаково-ковилового степу.

Заповідний степ складається з трьох масивів: Північний, Південний, Великий Чапельський під, а також перелогів, де з 1966 року вивчаються процеси відновлення природної рослинності.

Суха мова статистики відмічає зростання тут 478 видів вищих рослин. Але вона не може передати різноманіття всіх проявів, букету запахів, притаманних лише дикому степу. Наукове означення його досить просте і коротке: посушливий, кострицево-ковиловий. Та степ постійно змінює своє забарвлення. Загляньте сюди наприкінці квітня і побачите, як на сірому фоні минулорічної трави яскравими різнобарвними вогниками горять квіти тюльпанів, ніжною блакиттю манять півники. Розстелить ковила українська свої перисті остюки – і степ вже хвилюється наче море. Зацвіте льон австрійський – і земля ніби вкриється легким серпанком. Пройде ще трохи часу – і степ вже нагадує килим.

Переважають багаторічні трави (51 %). До “Червоної книги України” занесено 13 видів вищих рослин: карагана скіфська, зіркоплідник частуховидний, ковили українська, Лессінга та волосиста, тюльпани Шренка і скіфський, волошка Талієва, цибулі Регеля та скіфська, рябчик шаховий, зозулинець рідкоквітковий, дворядник крейдяний; 3 види грибів, 4 - лишайників. Шість видів квіткових асканійської автохтонної флори занесені до міжнародних червоних списків.

Тваринний світ заповідного степу, в основному, зберіг свою аборигенну фауну, за винятком крупних видів ссавців та птахів. Тут зустрічаються типові мешканці степового ландшафту: малий ховрашок, степовий байбак, тушканчик великий, заєць-русак, мишовидні гризуни, а також середні та дрібні хижаки: звичайна лисиця, степовий тхір, ласка.

У густому травостої мешкають не менше 1155 видів членистоногих, 7 видів земноводних і плазунів, 18 видів ссавців, в різні пори року зустрічається більше 270 видів птахів, з яких 107 видів залишаються на гніздування.

Великий Чапельський під (4х6 км) - унікальна депресія, для якої характерно періодичне заповнення талою водою. В найглибшій частині зростають гідрофіти, у тому числі найрідкісніший вид в Україні - зіркоплідник частуховидний. На цій ділянці найвищий показник видової насиченості квіткових - 368 видів. Флора поду налічує також значну кількість ендеміків - 53 види, з них 7 зустрічаються лише тут, а 8 видів занесені до “Червоної книги України”.

На території Великого Чапельського поду в умовах, наближених до природних, утримуються табуни диких копитних з різних континентів. Тут протягом усього року напіввільно мешкають бізони, сайгаки, лань європейська, коні Пржевальського, туркменські кулани, благородні олені, кафрські буйволи. Влітку сюди випускають худобу ватусі, стадо антилоп канна, гну та нільгау, зебр та вихідців з далекої Індії – гаялів. Ближче до осені в центрі поду збирається велика кількість перелітних птахів: різні види качок, багатотисячні зграї журавлів, сірих гусей, куликів.

Великою популярністю користується екскурсія на мікроавтобусі чи в кінному екіпажі маршрутом, прокладеним територією Великого Чапельського поду. Екологічна стежка заповідного степу проходить територією ділянки “Стара” (площа 520 га), де представлені майже всі характерні типи рослинності та грунтів, чітко простежується екологічний ряд. Завдяки цілині зберігається реліктовий фауністичний комплекс. Тут надійне місце помешкання видів, котрі стали рідкісними або опинилися на грані зникнення та потрапили на сторінки "Червоної книги України" (6 видів комах, 3-плазунів, 6-птахів, 5-ссавців).

Додаток 2

Дністровський каньйон

(Вінницька, Івано-Франківська, Тернопільська, Хмельницька обл.)

Дністровський каньйон – одне з Чудес України. Круті порослі лісом береги, виходи червоної породи, луки, що потопають в ароматах трав, струмки, що зриваються шиплячими водоспадами, руїни фортець – все це Дністер.

 

Найцікавішою, наймальовничішою ділянкою Дністра є його відрізок у 250 км від гирла Золотої Липи до гирла Збруча – Дністровський каньйон. Дністер тече по каньйоноподібній долині, утворюючи багато фантастичних звивів – меандрів. Природа Дністровського каньйону своєрідна та неповторна. На його території близько 100 пам’яток живої і неживої природи світового значення, тут збереглися унікальні еталони відслонень гірських порід. Дністер бере початок в Бескидах біля підніжжя гори Розлуч на висоті 750 м. Загальна довжина ріки – 1362 км, площа водозабору – 72,1 тис. км2. У межах Івано-Франківської області довжина р. Дністер – 200 км.

Сучасна назва Дністра веде свій початок з Київської Русі і означає “бистра вода”. Древні греки називали ріку Тіріс, а ще пізніше Тірас. У римлян вона відома під назвою Данастріс, Данаструс. У турків – Турла. Дністер має 386 приток. У верхній частині (до міста Самбір) це типова гірська ріка, що тече по вузькій долині з обривистими скелястими берегами. Спустившись з гір, Дністер тече широкою, місцями заболоченою, рівниною, і течія його сповільнюється. Ріка тут тече по плоскогір’ю в невисоких, порослих вербами глинистих берегах, деколи утворюючи острови; вода каламутна, часто мілка. В районі с. Журавно підвищується спочатку лівий, а потім і правий берег ріки, русло стає кам’янистим, течія посилюється. Нижче древнього Галича долина Дністра звужується до ~ 200 м. Високі скалисті береги Дністра тут поросли листяними лісами і кущами, з-під скал витікають численні джерела. На ріці Дністер гори підходять так близько до ріки, що утворюють каньйон, руслом якого тече ріка. Потоки в деяких місцях зриваються з кручі просто в річку, перетворюючись в живописні водоспади. Окремі частини скал нагадують швейцарський сир, весь в дірках від виходів печер і гротів. На берегах ріки, в навколишніх селах зустрічаються пам’ятники культури різних народів, що в давнину населяли долину Дністра (церкви, костели, монастирі, палаци, руїни замків і фортець), зокрема печери, деякі з них служили монахам скельних монастирів для життя.
 

Додаток 3

Гранітно - степове Побужжя

(регіонально-ландшафтний парк, Миколаївщина)

Справжньою перлиною для туристів є Регіонально-ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя», який розташований у межах Первомайського, Доманівського, Арбузинського, Вознесенського, Братського, Врадіївського районів Миколаївської області, а також в районі міста Южноукраїнськ...

Долину річки Південний Буг недарма вважають однією з найкращих природних «перлин» України. Особливо мальовничою є територія від північної околиці с.Кінецьпіль до м.Вознесенська. Мало хто ще знає про дивовижні річки Мертвовод та Арбузинку, які є притоками р.П.Буг. Так, течія цих річок, не така стрімка, як Бугу, але за мільйони років ці маленькі річки створили неповторний каньйон, який захоплює подих. Годинами можна дивитися на цей витвір мистецтва, створений природою.

Долини річок Південний Буг, Мертвовод та Арбузинка, які знаходяться на Миколаївщині, необхідно розглядати як один суцільний, комплексний об’єкт .

Для створення унікального ландшафту у долинам цих річок природа працювала понад 3000 мільйонів років. На цій території на денну поверхню виходять одні з найстаріших порід Українського Кристалічного Щита – супракрустальні товщі, серії і ультраметаморфічні, інтрузивно-магматичні комплекси.

Супракрустальні товщі та серії представлені:

-          відслоненнями дністрово-бузької серії – кристалосланці та гнейси гранулітової фації (абсолютний вік близько 3650 мільйонів років);

-          відслоненнями бузької серії – гнейси високоглиноземесті, піроксен-біотитові, графітові, кальцифіри, кварцити залізисті, кварцити безрудні, кристалосланці основного складу (неоархей, абсолютний вік 2800-2560 мільйонів років).

Ультраметаморфічні, інтрузивно-магматичні комплекси представлені:

-          відслоненнями гайворонського комплексу – ендербіти (абсолютний вік 3650-3400 мільйонів років);

-          відслоненнями бердичівського комплексу – гранат-біотитові, сіліманіт-гранат-біотитові, піроксен-гранат-біотитові (вінницити) граніти та мигматити інколи з кордієритом (2080-1980 мільйонів років).

Ще унікальність даної території полягає в тому, що вона знаходиться на межі двох структурних мегаблоків Українського Щита – Інгульського та Дністрово-Бузького, і в відслоненнях на денній поверхні можна спостерігати контакти між ними.

Відслонення кристалічних порід на денній поверхні дають змогу фахівцям розуміти та уявляти процеси створення планети, суходолу, континентів, структурних блоків та взаємодію між ними.

Частину запропонованої площі займає територія регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя». Площа, що знаходиться під охороною, складає 6267 га. земель. 

На цій ділянці знаходиться велика кількість унікальних об’єктів живої природи та прибузьких і причорноморських ендеміків:

- 900 видів судинних рослин, 26 з яких занесено до Червоної книги України;

- не менше 9000 видів комах, 56 з яких занесено до Червоної книги України;

- 300 видів хребетних тварин, 46 з яких перебувають під охороною держави. 

В долині річки Південний Буг, між селами Мигія та Олександрівка знайдено 98 археологічних пам’яток. Вони мають велику наукову цінність і представляють неперервний хронологічний ряд від палеоліту (які датуються 30 тисяч років до н.е.), та часів формування слов’янського етносу. Особливо цікавими є залишки поховань – кіммерійців, скіфів, трипільців, сарматів, древніх слов’ян, римлян та інші. 

 Середня течія Південного Бугу була останнім притулком запорізьких козаків після ліквідації козацтва на дніпровських порогах. Тут була створена одна з найпотужніших територіальних одиниць Запорозької Січі – Буго-Гардська паланка з адміністративним центром біля злиття балки Ташлик та Південний Буг (знаменитий острів Гард).

У кінці ХVІІІ століття бузький острів Мигія був центром Гайдамацького руху. На острові був розташований табір – Гайдамацька Січ, що надавав притулок та захист гайдамакам. 

В місті злиття р.П.Буг та р.Синюхи, сьогодні розташоване м.Первомайськ на Бузі, у минулому на цій території були збудовані запорозька фортеця Орлик, турецька — Голта та польська — Богополь.

Про величне козацьке минуле свідчать назви місцевості по долині р.Південний Буг – острів козака Мамая, острів Гард, урочище Протіч з Протічанською скелею, скеля Турецький стіл, Брама, Сова, Пугач, Гайдамацька балка та інші. 

Так на площі збереглися чудові історико-архітектурні об’єкти – гідроелектростанція с.Мигія, яка була побудована понад 100 років тому представниками шляхетського роду Скаржинських, та млиновий комплекс, збудований паном Сабанським в 1902р. на північній околиці с.Кінецпіль. 

Від с.Кінецьпіль до м. Южноукраїнська проходить чергування ділянок порогів та спокійної течії. Найкращі пороги, які є Меккою водного туризму і місцем паломництва тисяч спортсменів та туристів, розташовані біля с.Мигія , с.Куріпчино, с.Семенівка, с.Львове, с.Іванівка, с.Констянтинівка і останні біля м.Южноукраїнська.

Стрімкі скелі, які утворюють каньйони по берегам річок сягають висоти до 50 метрів і є чудовим місцем для тренувань альпіністів. Каньйони знаходяться біля с.Куріпчино, м.Южноукраїнська, гирла річки Велика Корабельна (Іванівський міст) по руслу Південного Бугу та с.Актово і с.Петропавлівка по руслу Мертвовода.

Територія має надзвичайно високий рекреаційний потенціал – дивовижні краєвиди, історико-культурну цінність, велику кількість радонових джерел, хорошу автотранспортну розв’язку і є однією з найкращих в Європі природних трас для водного слалому.

Сучасна площа регіонального ландшафтного парку становить 7394,3 га. Вже у 2008 році планується оформлення переходу Регіонального ландшафтного парку у Національний природний парк, який стане першим національним парком на Миколаївщині. Передбачається, що в разі створення цього парку до його складу увійде і знаменитий острів Гард.

 

 

Природний комплекс, одна з найдавніших ділянок суші Євразії, яка не поринала в морські глибини протягом 60 мільйонів років.

До складу комплексу входять: екосистема річки Південний Буг та її прибережої зони в межах між містами Первомайськ (на півночі), та Южноукраїнськ (на півдні) та екосистеми притоків Південного Буга: Мертвовода (Актовський каньйон), Арбузинки, тощо; села Мигія, Грушівка.

Гранітно-степове Побужжя характеризується унікальною екосистемою з значною кількістю реліктів та ендеміків з рослин та тварин середземноморського та гірсько-альпійського походження. Виявлено 86 представників флори і фауни, занесених до Червоної книги України та Європейського Червоного списку.

Величні гранітні скелі іноді сягають 40-50 м заввишки, русло річки порожисте з водограями та островами. Схожий характер мають і долини лівих притоків Південного Бугу – Мигійського Ташлика, Великої Корабельної, Мертвоводу. Гранітно-степове Побужжя – це справжній гірський ландшафт серед Українського степу

В складі природної флори Гранітно-степового Побужжя, виявлено близько 800 видів вищих рослин.

Гранітно-степове Побужжя надзвичайно багате на археологічні пласти: палеоліт, мезоліт, неоліт, мідний і залізний віки, бронзова доба давніх слов’ян, римлян. Всього в цьому районі між селищами Мигія та Олександрівка виявлено 98 археологічних пам’яток.

Гранітно-степове Побужжя тісно пов’язане з Військом Запорозьким Низовим та Запорозькою Січчю. Південний Буг славився серед запорожців як друга за значенням річка після Дніпра. На території Гранітно-степового Побужжя знаходився Гард (в околицях сучасного м. Південноукраїнська) – адміністративний центр Буго-Гардової паланки, найбільшої за розмірами серед восьми територіальних одиниць Запорозької республіки. Першим паланковим отаманом тут був князь Дмитро Вишневецький.

Вже багато років Бузькі пороги є меккою водних туристів. В урочищі Протіч розташовано одну з найкращих у Європі природних трас водного слалому. Прямовислі скелі каньйону – улюблене місце змагань спортсменів-скелелазів.
 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 4

Мармурова печера – унікальна за красою печера зі складною системою залів і галерей…

 

 

Печера „Мармурова” знаходиться на плато гірського масиву Чатир-Даг. Видимий із різних відстаней, мальовничий силует Чатир-Дагу є символом Криму. Плато Чатир-Дагу поцятковане численними карстовими порожнинами, що надає його рельєфу вигляд «місячного». Тут заповідано більш ніж 160 карстових печер, шахт, колодязів. Серед них дуже цікавою є відкрита в 1987 році печера Мармурова.

Вхід до неї знаходиться на висоті 920 м над рівнем моря. Закладена вона в блоці верхньоюрських вапняків і складається з трьох частин: Головної галереї, Нижньої і бічного «Тигрового ходу». Величезних розмірів галереї натіканнями поділяються на окремі зали. Протяжність розвіданих ходів - 2050 м, глибина - 60 м. Довжина обладнаних екскурсійних маршрутів більше 1 км. Заслуга у відкритті, збереженні і обладнанні Мармурової печери належить сімферопольським спелеологам.

Унікальність Мармурової печери принесла їй світову популярність. За оцінкою відомих спелеологів, вона належить до п'ятірки найкрасивіших обладнаних печер планети. Одну з самих відвідуваних печер Європи, Мармурову, в 1992 році було прийнято до Міжнародної асоціації обладнаних печер (м. Генга, Італія).

Для входу відвідувачів у печеру споруджено штучний 10-метровий тунель. Печера Мармурова зустрічає гостей Галереєю казок, ширина якої - 20 м. Галерея пишно прикрашена сталактитами, сталагмітами, натічними драпіровками. Чудово освітлений маршрут веде вглиб печери. Екскурсійна доріжка огинає химерні творіння сталагмітів, що своїми контурами дивно нагадують казкових героїв. Світло вириває з пітьми Слоненя та Мамонта, голову Господаря печери, Діда Мороза, Царівну-жабу... Важко повірити, що ці фігури створені протягом мільйонів років краплинами води, а не руками талановитого скульптора.

У галереї Тигровий хід склепіння печери опускається, і тут добре видно дзвіноподібні поглиблення, що були промиті напірними водами та згодом прикрашені сталактитами. Сюди веде зручний тунель у монолітній породі, що прокладено на місці виявленого вузького сифонового каналу. Живописні натічні колони розділяють галерею на окремі зали. На дні видно невеликі ванни з водою. Чудові натічні завіски, кам'яні водоспади, каскади гурових озер, «печерні перли», унікальна ніша «геліктитових квітів». З екскурсійної доріжки можна побачити дно колодязя, де на глибині 6 м було знайдено кістки печерного ведмедя. 

Таємничою темрявою покрито залу Перебудови. Але темрява відступає в промінні прожекторів, і тоді приголомшують її розміри. Це одна із найбільших обладнаних зал світу: площа її 4 тис. кв. метрів, висота більше 20 м. Величезні кам'яні брили покривають дно. Східну стіну зали на висоту 6-8 метрів вкрито білосніжним коралітовим килимом кам'яних квітів, протяжність якого близько 40 м. Унікальним є 7-метровий сталагміт, що лежить на боку і має назву «Башта, що впала». А поряд із гігантом - витончені крихкі мережива - гурові озерця, на дні яких знаходять так звані «печерні перли».

Чудовий вид відкривається з гребеня однієї з найбільших в Європі кальцитових гребель (ширина основи 56 м). У центрі Палацової зали, частину якої видно з греблі, знаходяться грандіозні натічні колони «Король» і «Королева» з «свитою» - сталагмітами різних форм. Гурові озера прямують до Глиняного залу. Натікань в ньому небагато, але кожне - неповторюване. Тут і закінчується Головна галерея.

Нижня галерея є геолого-мінералогічним заповідником. Вузький хід переходить у 12-метровий колодязь, що веде до зали Троянд - хаосу кам'яних брил, що покриті виблискуючими коралітами та сталагмітами. За нею - абсолютна гармонія зали Надій, потім Балконна, Люстрова, Обвальна та Руслова зали, зали Шоколадка та Геліктитова. Тут ходи розбігаються в різні боки. Далі дороги поки немає…

Добратися до печери Мармурової можна на легковому автомобілі, автобусі, вертольоті або пішки. Для цього треба звернути на 17-му км траси Сімферополь - Ялта біля села Зарічне до дачного селища за селом Мармурове. Середня тривалість екскурсії Мармуровою печерою - 1 година. Температура повітря там постійна (+9° С).

 

 

 

 

 

 

Додаток 5

Подільські Товтри

(національний природний парк, Хмельниччина)
 

Товтри – це залишки узбережних рифів, витягнених паралельно давній береговій лінії. Аналогів у світі немає, але подібні за геологічними структурами скелясті гряди є у Великобританії та США.

Товтри – це місцева назва скелястої дугоподібної гряди, висота якої в межах парку сягає в середньому 400 метрів над рівнем моря.

За своїми фізіографічними рисами об’єкт вирізняється високою ландшафтно-пейзажною оцінкою. У рельєфі Подільські Товтри виглядають як скеляста дугоподібна гряда, висота якої досягає 443 м. Окремі форми піднімаються у вигляді витягнутого валу, або окремих конусоподібних горбів, іноді мають форму морських атолів; найбільш поширеною формою є кряжi у виглядi витягнутих валiв шириною до 0,5 км.

Приднiстровська частина Подiльських Товтр вiдрiзняється деякими особливостями: вона сильно i доволі густо розчленована глибокими каньйоноподiбними долинами лівих притокiв річки Дністер. Вивiтренi та розмиті вапняки, які відслонюються на схилах долин, утворюють екзотичні скелі різної форми – колони, стовпи, гігантські гриби або хаотичні нагромадження брил та валунів. На теренах Об`єкту встановлено і експлуатується кілька джерел мінеральних вод різних типів, які мають лікувальні властивості.

Товтровий кряж багатий карстовими формами. Тут зрідка трапляються i печери, наприклад: Кармалюкова печера у с. Привороття, проте у кряжі переважають дрiбнi карстові форми: тріщини, борозни, комірки, лійки, карри, які утворюють на головному кряжі Товтрового масиву iнодi справжнi карстові поля. У межах парку росте майже 1700 видів рослин. Фауна налічує 55 видів ссавців, 214 — птахів, 10 — плазунів, 11 – земноводних та низку видів безхребетних тварин, які ще потребують детальних досліджень. Наявність на території парку старих лісових масивів, відкритих крутосхилів та карстових печер сприяє поширенню тут хижих птахів та кажанів.

Велику цінність і значимість для рекреаційного господарства Національного природного парку “Подільські Товтри” складає запас мінеральних вод. Значну туристично-рекреаційну цінність складають лісові масиви. Територію Парку можна використовувати з туристично-рекреаційною метою протягом всього року.

 

Додаток 6

 

Озеро Світязь - найбільше і найглибше озеро природного походження в Україні. Світязь чимось схожий на море, у вітряну погоду хвилі тут досягають півтораметрової висоти...

 

         Розташований Світязь неподалеку смт Шацьк, центру відновленого в 1993 році району. Входить до групи Шацьких озер. Озеро Світязь живлять артезіанські джерела. Вода тут надзвичайно прозора і м'яка. У сонячну погоду дно видно на кількаметровій глибині.

Площа Світязя становить 2622 га, довжина 9225 м, ширина 4000 м, максимальна глибина - 58,4 м, середня глибина - 6,9 м. 

Є у Світязя дивовижна приваблива сила. Слід увійти до його кришталевої води, як душа наповнюється світлою радістю. Майже уздовж всієї берегової смуги озера ростуть ліси. У літній час тут можна удосталь надихатися напоєним ароматом хвої повітрям, назбирати чорниці, ожини, грибів. Такого задоволення не має жоден, хто звик відпочивати на морському узбережжі.

Донині серед учених немає єдиної думки щодо походження Світязя та інших Шацьких озер. Дехто вважає, що після відступу дніпровського льодовика на Поліссі утворилося величезне водоймище. Льодовик з півночі підпирав його, не давши воді стікати вниз. Озера розглядаються ними як релікти, тобто залишки цього гігантського водоймища, западини якої з часом поглибилися вимиванням вапняків підземними потоками. Інші учені твердять, що озера мають виключно карстове походження. Останні дослідження підтвердили льодовикове походження Світязя і його найближчих побратимів. А поява глибоких западин, на думку вчених, пов'язана з підняттям і опусканням окремих тектонічних блоків.

Світязь люблять порівнювати із Байкалом. Звичайно, масштаби не ті, але і тут глибини досить істотні. Коли човен перетинає шлях від затоки Бужні до пулемецького берега, тримаючись ліворуч острова, то щемить душа тривогою, відчуваючи під собою темні бездонні води Голоднецької тони — 32 метри — 37-38-58,4 метрів. Трапляються підводні ями і з боку мілководої Гряди: Вовча — 20 метрів, Огрядна — 15, Камінь — 14, Вертенева — 17 метрів. Біля берегів, особливо в районі Гряди, Світязь переважно мілкий. Можна пройти півтори сотні метрів, аж поки вода досягне грудей. У безвітряну пору вода прогрівається швидко і тому тут з радістю відпочивають батьки з дітьми. На мілководді у декого може скластися помилкова думка про все озеро. Щоб цього не відбулося, приведемо дані про розподіл Світязя по глибинам. Так от: глибини до 2 метрів займають на озері площа 118 гектарів, до 3 метрів — 720, до 5 метрів — 1061, до 10 метрів — 418, понад 10 метрів — 533 гектари. Тобто, озеро в переважній своїй більшості дуже глибоке.

Розташований Світязь неподалеку смт Шацьк, центру відновленого в 1993 році району. Входить до групи Шацьких озер. Озеро Світязь живлять артезіанські джерела. Вода тут надзвичайно прозора і м’яка. У сонячну погоду дно видно на кількаметровій глибині. Є у Світязя дивовижна приваблива сила. Слід увійти до йогкришталевої води, як душа наповнюється світлою радістю. Майже уздовж всієї берегової смуги озера ростуть ліси. У літній час тут можна удосталь надихатися напоєним ароматом хвої повітрям, назбирати чорниці, ожини, грибів. Такого задоволення не має жоден, хто звик відпочивати на морському узбережжі.

Донині серед учених немає єдиної думки щодо походження Світязя та інших Шацьких озер. Дехто вважає, що після відступу дніпровського льодовика на Поліссі утворилося величезне водоймище. Льодовик з півночі підпирав його, не давши воді стікати вниз. Озера розглядаються ними як релікти, тобто залишки цього гігантського водоймища, западини якої з часом поглибилися вимиванням вапняків підземними потоками. Інші учені твердять, що озера мають виключно карстове походження. Останні дослідження підтвердили льодовикове походження Світязя і його найближчих побратимів. А поява глибоких западин, на думку вчених, пов’язана з підняттям і опусканням окремих тектонічних блоків.
 

Додаток 7

 

Синевир (Озеро, Закарпаття)

Найбільше озеро Закарпаття - Синевір, яке утворилося 10 тисяч років тому на висоті 989 метрів над рівнем моря...

Озеро Синевир справедливо вважається найкоштовнішим природним скарбом Національного природного парку "Синевир" і є однією з візитних карток Українських Карпат. Воно розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має середню площу 4-5 гектарів, його середня глибина становить 8-10 м, максимальна - 22 м.

Існує легенда, згідно якою мальовниче озеро утворилося від потоку сліз графської доньки Синь, на місце, де її коханого, простого верховинського пастуха Вира, було вбито камінною глибою за наказом підступного графа.

Насправді ж озеро утворилося в результаті потужного зсуву, викликаного землетрусом, близько 10 тисяч років тому. На висоті 989м гірські кам’янисті породи виросли на шляху швидкого струмка, утворивши греблю і повністю перегородивши вузьку долину. Улоговина, що при цьому виникла, заповнилася водою трьох гірських струмків. У прозорій воді озера добре почуваються форель озерна, райдужна та струмкова. Площа водного плеса становить близько 5 гектарів, найбільша глибина 22 метри. Краєвиди відзначаються надзвичайною мальовничістю й величністю. Стрімкі схили, вкриті стрункими ялинами, вік яких становить 140-160 років, спадають прямо до водної поверхні. Посередині ж озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець площею всього кілька метрів. Звідси і народна назва - Морське око. Люди своєю творчою фантазією намагаються доповнити красу природи. Архітектор Юрій Соломін вдало вписав оглядові площадки в навколишній ландшафт. А на півострівці височить вирізана із червоного дерева скульптурна композиція «Синь і Вір» (скульптори Іван Бродин і Михайло Санич) Висота монументу 13 метрів. Відображаючись у воді, він сприймається таємниче, як чудова казка про безсмертне кохання.

Додаток 8 

 Вам відомі 7 чудес світу, а я вас хочу познайомити з сімома чудесами Кривого Рогу. До них відносяться: Скелі Модру, Геолого-мінералогічний музей, Парк Правди, Квітковий годинник, Ботанічний сад, Надглибока свердловина, 300-річна груша.

1. Скелі Модру – це справжній музей під відкритим небом та природний геологічний пам’ятник. Скелі складаються з двох масивів, які називають Великою і Малою Орлинкою. Скеля «Орлине гніздо» висотою 30 м, з якої за легендою красуня Рудана кинулась у річку. Висота Малої Орлинки становить 10 м, і особливо цікава розташована недалеко древніми печерами і гротами, яких ще 3000 років тому – скіфи, 1000 років тому слов’яни-уличи добували залізн6у руду, а в 16-18 століттях тут була скарбниця козаків, укріплена й захищена з усіх боків. Назва походить від одноіменного гірницького селища, абревіатура МОДР «Міжнародна  організація допомоги борцям революції»
2. Геолого-мінералогічний музей. Криворізький геолого-мінералогічний  музей був заснований в 70-х роках. На даний час в ньому експонуються більше 1700 зразків мінералів, гірських порід і корисних копалин. Музейні експонати мають велике навчальне та науково-дослідницьке значення.
3. Парк Правди. Парк культури та відпочинку імені газети «Правда» в Кривому Розі вважається першим парком міста. Його відкриття відбулося в 1932 році. Тут росте більше 40 сортів декоративних рослин, серед яких зустрічаються рідкісні види. Основними  пам’ятками парка є старовинні арки, підвісні мости, з яких відкривається вид на перехрестя річок Інгулець і Саксагань і найчарівніша в Україні «Човникова станція».
4. Квітковий годинник. Квітковий годинник у парку героїв на проспекті Металургів у місті Кривому Розі – споруда надзвичайної архітектури та  краси.

 Діаметр циферблата – 22 м, довжина хвилинної стрілки до 12 м. Тут висаджено 22 тис квітів 6 видів. Хід стрілки забезпечує часовий механізм, розташований під спорудою. Удень кожна година буде супроводжуватися мелодійним дзвоном, а вночі годинник буде підсвічуватися.

 

5. Ботанічний сад. Криворізький ботанічний сад – творіння рук людських займає 52,4 га. Сад є державною бюджетною установою, перебуває  віданні Національної Академії Наук України. Зараз в ньому росте більше 3500 видів дерев, кустарників, квітів.

   

 

6. Надглибока свердловина. Криворізька надглибока свердловина – це

  свердловина, пройдена в Україні в рамках програми «Вивчення надр землі та надглибоке буріння» в 1984-1995 роках. Досягнута глибина 5432 метра, діаметр 480 та 295 м і проектна глибина – 12 км.

7. 300-річна груша. В Кривому Розі статус ботанічної пам’ятки отримало 300 – річне дерево – «Старовинна груша на Карнаватці». Диво-груша знаходиться на території приватного обійстя, її стовбур в обхваті складає 3,8 м, висота – 13,5 м. Груша досі приносить гарні врожаї.

 

 

Але у нас є також багато інших цікавих та красивих місць та споруд  міста Кривого Рогу. Це такі як: Краєзнавчий музей, Залізорудний кар'єр Південний гірничо-збагачувальний комбінат, Дерев`яна церква святої Великомучениці Тетяни, Водоспад “Білі камені”, Жіночій монастир, Свято-Преображенський кафедральний собор, Монумент Перемоги, театр драми та музичної комедії ім.Т.Г.Шевченка.

Краєзнавчий музей один з найцікавіших місць міста Кривого Рогу відчинив свої двері у 1960 році. Тут представлена культурно-історична спадщина нашого краю від кам’яного віку до сучасності. В колекцію музею входять близько 54 тис експонатів.

Залізорудний кар’єр «Південний гірно-збагачувальний комбінат» один з найбільших в світі, довжина якого 3 км, ширина – 2,5 км, а глибина досягає 400 м. Подивитися на рукотворне чудо приїздять туристи з різних куточків світу.

Церква Святої великомучениці Тетяни. Дерев'яна церква побудована за технологією "без єдиного цвяха", на основі досвіду дерев'яного зодчества18-19 ст. За цією технологією храм є єдиним витвором архітектурного мистецтва в Криворізькій єпархії. Будівля храму у вигляді хреста, увінчаного п'ятьма золотими куполами та хрестами, що символізує собою Спасителя Хреста та чотирьох євангелістів. Куполи та хрести виготовлені майстрами Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври.

Водоспад «Білі камені». Цей водоспад відноситься до одного з найкращих водоспадів України, висота якого становить 12 м.

Жіночий Свято-Покровський монастир має чудовий монастирський корпус. Храм красиво розписаний з чудовим позолоченим іконостасом. На території монастиря  в 2004 році побудовані дзвіниця та готель для паломників та гостей. При монастирі діє Недільна школа.

Спасо – Преорбраженський Собор. За результатами підбиття підсумків в номінації «Кращий сквер» І місце посів сквер попереду Спасо-Преображенського кафедрального собору Криворізької єпархії, настоятелем якого є архієпископ Криворізький і Нікопольський Єфрем. Також у номінації «Краща впорядкована пам’ятка історії і культури» ІІ місце зайняв пам’ятник «Священномученики: архієпископ Онуфрій і єпископ Порфирій», який було встановлено з нагоди 1025-річчя Хрещення Київської Русі на території цього ж скверу.

Монумент «Перемоги». Оновлений комплекс Монумент «Перемоги» займає 4 об’єкти: Георгіївську дзвіницю, монумент Перемога, пам’ятник Героям- афганцям і Стела Героїв, присвячений воїнам інтернаціоналістам, які воювали в 52 країнах світу.

Криворізький академічний театр драми та музичної комедії імені Т.Г.Шевченка веде свою історію від 1931 року, який одразу став культурним центром міста.