Виховна година "Сплетімо вінок український сьогодні"

 

 

 

ХІД ЗАХОДУ

Звучить пісня Т. Петриненка «Україна».

Учитель (на фоні музики)

Струмок серед гаю, як стрічечка,

На квітці метелик, мов свічечка,

Хвилюють, малюють, квітують поля,

Добридень тобі, Україно моя!

Як завтра день углядять люди,

Як зійде сонце золоте,

Так Україна жити буде,

Так доля наша процвіте.

Учні заносять хліб і сіль на рушнику.

Учень

Ми раді вас вітати в цій світлиці

І дарувати хліб із золота пшениці,

Щоб хліб святий у всіх був на столі,

Щасливі були люди і в місті, і в селі.

Учень. Україна! Усім нам люба й дорога наша мати-Батьківщина. Чарівна, багата сторона. Земля, рясно уквітчана, зеленню закосичена. Це історія мужнього народу, історія, що й сьогодні нагадує велику книгу, з якої вирвано чимало сторінок, а ті, що залишилися, просякли запахом пороху, запахом безкраїх хлібів високих і запахом волі. Наш народ віками боровся за свою волю, щастя, свідками чого є високі в степах могили, обеліски та прекрасна народна пісня.

Звучить пісня «Моя Україна».

Учень

Моя Україна — це пісня весела,

Це щира, багата, як світ, її мова,

Крилата, така мелодійна, чудова!

Її обереги — верба і калина,

Найкраща у світі — моя Україна.

Бо нам найрідніша Вітчизна і мати.

То як же нам, дітям, її не кохати!

Моя Україна — козацькая слава!

Така волелюбна і мирна держава.

Вона дорога нам, і рідна, і мила,

Бо світ перед нами, як мати відкрила.

Вітчизна свята, дорога Україна,

Для кожного з нас ти  у світі – єдина.

Учитель. Діти, сьогодні ми поговоримо з вами про нашу Батьківщи­ну — про Україну. Ми живемо у великій гарній країні. Моя Україно!.. Скільки в цьому слові тепла, ніжності, любові. Це отча земля, рідний край, де ми народилися. Це тихі озера, калинові гаї, народні пісні, яких співали наші діди, наша рідна мова. Не можна уявити себе без України, без її колосистих нив, які тихенько розмовляють з вітром; без її зелених лугів, що вражають своїми барвами. А небо? Ніде у світі

немає такого блакитного неба, як над нашою Україною!

Учитель. Сьогодні ми здійснимо подорож нашою країною, і перша зупинка – станція «Географічна»

 

Станція «ГЕОГРАФІЧНА»

Учитель. Україна — славна і чудова земля, із ши­рокими та чистими річками і морями, з високими горами та безкрайніми степами.

Повідомлення учнів біля карти України.

Учень. За площею територія України (603,7 тис. км²) серед європейських країн поступається лише Росії. Україна межує з такими країнами: на сході та пів­нічному сході — з Росією, на півночі — з Білоруссю, на заході — з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, на південному заході — з Румунією та Молдовою.

Учень. Територію України омивають Чорне й Азовське моря. Найбільші річки України — Дні­про, Дунай, Південний Буг, Дністер, Десна. На те­риторії України є й гори: Кримські гори (найви­ща точка — Роман-Кош, висота над рівнем моря 1545 м) і Карпати (найвища точка — Говерла, ви­сота над рівнем моря 2061 м).

Учень.

Є багато країн на землі,

В них — озера, річки і долини...

Є країни великі й малі,

А найкраща — завжди Батьківщина!

Учитель. І це все — незалежна Україна. А ось як Україна прийшла до своєї незалежності, ми довіда­ємося на наступній станції — «Історичній».

 

Станція «ІСТОРИЧНА»

Учень. Звідки ж узялося слово «Україна»? Що воно означає? Давайте послухаємо легенду. Колись давно Бог роздавав різним народам землі. А наш україн­ський народ дуже працелюбний, і тому за працею не було коли вчасно з’явитись до Бога. Але все-таки коли наші прадіди і прабабусі прийшли, він сказав: «Запізнились, я вже всі землі роздав. А чому ви так пізно прийшли?». Люди відповіли: «Та не було часу за роботою». Тоді Бог, подумавши, сказав: «Ну коли ви такі працьовиті, люди, дам я вам землю!; на краю. Це край чудовий, цілющий, з родючою землею». Так від слова «край» і утворилось сло­во «Україна», що означає «земля, яка знаходить ся на краю», а людей стали називати українцями.

Учень. Попри століття поневолення іншими дер­жавами, споконвічною була мрія багатьох українців про незалежність своєї Батьківщини. І от на по­чатку 90-х років Україна досягла самостійності. 16 липня 1990 року український парламент при­йняв Декларацію про державний суверенітет Укра­їни. Це стало початком створення сучасної Україн­ської державності. В Декларації стверджувалось, що Україна буде мирною країною, добрим сусідом для всіх країн, поважатиме права всіх людей і народів.

Учень. Комуністична влада злякалася тієї пер­спективи, що Україна справді стане незалежною. Задля збереження старого ладу та комуністичної імперії — СРСР, комуністи-реакціонери влаштували в серпні 1991 року в Москві змову проти народів. Але народи не бажали жити по-старому, під владою Москви. Змова була невдалою. Після державного за­колоту Україна рішуче пішла своїм шляхом. 24 серп­ня 1991 року відбулося засідання Верховної Ради України, на якому історичною подією стало прий­няття Акту проголошення незалежності України.

1 грудня 1991 року відбувся референдум на підтвердження Акту проголошення незалежності України всенародним голосуванням. Результати ре­ферендуму засвідчили — наш народ обрав волю. Понад 90% населення, які взяли участь у рефе­рендумі, підтримали рішення Верховної Ради про незалежність України. Україна стала вільною. Це зрозумів увесь світ. Серед перших — 2 і 3 груд­ня 1991 року — визнали Україну незалежною Польща, Канада й Угорщина. Протягом грудня 1991 року Україну визнали 17 держав. До початку 1993 року незалежність України визнали 132 країни, 106 установили з нею дипломатичні відносини. Першим Президентом України було обрано Леоніда Кравчука.

Учень

Настала переміна!

У цьому ні найменшого гріха.

І в Україні буде Україна,

А не чиясь окраїна глуха.

Це так природно!

Так, здається, просто...

ІЦо генієм омріяне пророцтво

Урешті-решт усе-таки збулось!

Учитель. Пропоную вам зараз переглянути короткий ролик про проголошення незалежності України.

Перегляд ролика.

Учитель.  У боротьбі за незалежність України ми, насамперед, зобов’язані українському козацтву. До 1991 року було дві спроби досягти незалежності: в 1648-1654 рр. – під керівництвом Богдана Хмельницького та в 1917-1919 рр. – під керівництвом Михайла Грушевського та В. Винниченка.

 

 

А давайте пригадаємо імена відомих українських гетьманів.

Діти називають імена: Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Пет­ро Дорошенко, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Іван і Павло Скоропадські, Іван Виговський, Кирило Розумовський, Пилип Орлик й ін.

Учитель. А хто був останнім гетьманом України? (Павло Скоропадський.) А які страви були основою козацької кухні? (Борщ і вареники.)

Учень.

Славна Січ ворогам ішла навстріч,

Рідну землю захищала і народ наш прославляла!

Лиха ж отчий край зазнав...

Людолов нас чатував, щоб позбавить дому.

Бранців до галер кували, ржею злоби пожирали...

Шляхта нас вогнем пекла, на тортури прирекла.

Цар Петро і Катерина зневажали наш народ.

Але наш народ боровся.

І Хмельницький в нас знайшовся,

І Сірко, і Дорошенко,

Й Полуботок, й Морозенко...

Рабства каламутну ніч переборювала Січ.

Козаків боялись завжди, бо була в них сила правди!

Учитель. 1991 рік золотими літерами вписано в ба­гатовікову історію нашої Батьківщини. І наступна зупинка — станція «Правова».

Станція «ПРАВОВА»

Учитель. Виборовши волю, Україна визначила свою символіку.

 Учень. Послухайте легенду про символи України. Давним-давно жила колись жінка. І були в неї три красені-сини. Росли вони чесними, сміливими, дуже любили свою матір і готові були віддати за неї жит­тя. Виросли сини і вирішили піти у світ прославляти матір. Найстаршому синові мати в дорогу подарува­ла золоту корону з трьома промінцями. Між людей за корону цю, що зігрівала та вела вперед, показую­чи дорогу в щасливе життя, назвали старшого сина Тризубом. Середньому синові мати подарувала в до­рогу жовто-блакитний одяг. За свої подвиги від ма­тері одержав син ім’я Прапор. А там, де був молод­ший син, завжди лунала дзвінкоголоса українська пісня, бо мати подарувала синові соловейків голос та ім’я Гімн. З того часу йдуть поруч три брати — Прапор, Гімн, Тризуб і прославляють рідну матір.

Учень. Герб, прапор, гімн — це три основні на­ціональні символи, які мають довгу та цікаву істо­рію. Золотий тризуб на блакитному тлі — символ влади. Він відомий ще від часів Київської Русі, зо­крема, його чеканили на монетах київського князя Володимира Великого. Герб — це частина корони, яку носили київські князі. Чому саме тризуб вва­жають гербом України? Мабуть, тому, що число «три» завжди вважали чарівним у багатьох каз­ках: ви знайдете розповідь про трьох богатирів, про три дороги тощо. А ще в тризубі відображено триєдність життя. Це — батько, мати, дитя, які символізують силу, мудрість І любов.

Учень. Герб — це знак роду, міста, держави. У перекладі з німецької мови «герб» означає «спадщина». Він зустрічається ще від часів Київ­ської Русі. Україна має Державний Герб - золотий тризуб на синьому тлі. Герб символізує мудрість, знання, любов або єдність трьох стихій: землі, по­вітря та води. Також наш герб - це воля, слава та сила.

Учень. Прапор — це полотнище певного кольо­ру і форми з емблемами й іншими прикрасами. Українські національні кольори — синій і жов­тий. Здавна українська земля була краєм хлібо­робським. Синє небо над золотою нивою — ось який прекрасний зміст вкладає нині у національні кольори кожен українець-патріот.

Учень. Гімн - це урочиста пісня, символ нашої держави, яку прнад 100 років тому написали поет  Павло Чубинський і композитор Михайло Вербицький.

Учитель. Від моменту проголошення незалежності на території України почали діяти лише її зако­ни. До прийняття нової Конституції незалежної України діяла Конституція 1978 року, зі змінами та доповненнями, внесеними Верховною Радою протягом 1990-1993 рр. Конституцію незалежної України було прийнято 28 червня 1996 року. Що таке Конституція? (Відповіді дітей.)

 

Переглянемо короткий ролик про прийняття Конституції.

Перегляд ролика.

Учитель. В Конституції України закріплене права й обов’язки громадян України. А яке найголовніше право гарантує нам Конституція? (Право на жит­тя.) А який у вас зараз основний обов’язок? (Одер­жати середню освіту, навчатися в школі.) Яка мова в нашій країні є державною? (Українська.) Про це записано в Конституції України. Для нас, українців, наша мова — найдорожча, найніжніша. За мило­звучність її називають солов’їною. Ось ми й піді­йшли до нашої наступної станції — «Віршованої».

 

Станція «ВІРШОВАНА»

Учитель. Давайте зараз послухаємо, як і що пишуть поети про нашу Україну.

Учні виконують вірші про Україну.

1.      й учень

Любіть Україну, як сонце любіть,

Як вітер, і трави, і води...

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

2.       й учень

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічно живу й молоду,

І мову її солов’їну.

3.       й учень

Між братніх народів, мов садом рясним,

Сіяє вона над віками...

Любіть Україну всім серцем своїм

І всіми своїми ділами.

4.       й учень

Для нас вона в світі єдина, одна

В просторів солодкому чарі...

Вона у зірках, і у вербах вона,

І в кожному серці ударі.

5-й учень

Любіть у труді, у коханні, в бою,

Як пісню, що лине зорею...

Усі разом

Всім серцем любіть Україну свою,

І вічні ми будемо з нею!

5.        й учень

Ми всі діти українські,

Український славний рід.

Дбаймо, щоб про нас, маленьких,

Добра слава йшла у світ.

6.        й учень

Свої здібності і сили розвиваймо раз у раз,

Щоб народу була втіха і щоб користь була з нас.

5.        й учень

Будьмо пильні у науці, будьмо чемні у ділах, Будьмо смілі та відважні і не думаймо про страх!

6.        й учень

Все, що рідне, хай Нам буде найдорожче і святе, Рідна віра, рідна мова, рідний край наш над усе!

7.        й учень

Розквітай, прекрасна Україно,

Рідна земле, матінка моя.

Хай лунає мова солов’їна,

Пісня неповторная твоя.

8.        й учень

Хай смереки, ясени й тополі,

Квіти, луки, трави і сади Шепчуть вірші, щедрі, добрі, вольні,

Чисті, із джерельної веди.

Разом

Розквітай, прекрасна Україно,

Рідна земле, матінка моя.

6.      й учень.

Кожна держава має свої народні символи.

Із червоної нитки і білого льону,

Як до рідної неньки усяк із нас звик,

У будень день і на свята в Карпатах,

за Доном Наш народ давно вигадав диво — рушник.

 

Так, ми не уявляємо української хати без руш­ників. Ними прикрашали оселі, накривали хліб. Як і без пісні, без рушників не обходилося ні одру­ження, ні народження, ні похорон людини. Скром­ний вишитий рушник висів у кожній селянській хаті на кілочку біля порогу. Зберігся до нашого часу і звичай зустрічати хлібом-сіллю на рушнику дорогих гостей. Рушник нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до свої дітей до всіх, хто не черствий душею.

Учениця

Вишивала я рушник

Власними руками,

Гаптувала залюбки

Всіма кольорами.

Мов жива, на полотні

Калинова гілка

Під мережкою внизу —

Книжка і сопілка.

Учень. Кожен народ мав свої рослини. Є вони і в нас — це дуб, тополя, чорнобривці, верба, калина.

 

 

 

Учениця

Вітер вітами калини

Хитає в теплій вишині,

І пісня жайворонка лине

В голубій височині.

Учитель. У національній міфології калина символі­зує дівочу красу і вроду, благополуччя і достаток. У народі кажуть: «Червона калина від хвороб лі­кує». Давайте, діти, згадаємо легенди про калину.

Учениця. Росте в бабусі біля хати великий кущ калини. Хатина ніби сховалася в затінку куща — така велична і пишна виросла калина. Восени схиляє свої кетяги додолу, ніби проситься у руки: «Візьми мене!». Я милуюся її червоними ягодами і пригадую почуте від старих людей.

Було це дуже-дуже давно, ще тоді, коли час­то на широкі українські степи налітали турецькі загарбники й орди татарські. Були завойовники надзвичайно жорстокими, й після їхнього набігу горіли хати, плакали матері, діти, просили захи­сту старі та немічні люди. Пусткою на довгі роки ставала земля. Та не всіх убивали поневолювачі. Молодих дівчат і хлопців забирали в полон і гна­ли в далеку та невідому країну. Одного разу, коли на село напали татари, мужня та дуже красива дів­чина, обдуривши ворогів, завела їх у непрохідні хащі — нібито вивести на дорогу. Та завела вона їх у такі нетрі, непрохідні болота, що вони всі там загинули. Хан велів стратити дівчину і вірні його слуги виконали наказ. Пролилася гаряча кров...

І де та кров на землю впала — калиною стала. Кажуть, що саме з того часу плоди калини стали схожими на краплини крові, а насіння ягідок — на серце. Ось яку легенду пов’язано з калиною, і ось чому ці ягоди так шанують в Україні.

Учень. Ще й зараз можна побачити на луках на­ших сіл калинові гаї. Цвіте калина, співають птахи, сріблиться водиця, а біля неї стоять завжди не­зрадливі охоронці — кучеряві верби.

 

Учень. Верба — то символ України. Не зміг розлучитися з нею і великий Кобзар. Привіз із собою на заслання вербову гілочку, з якої роз­рослося велике дерево, назване «вербою Тарасо­вою». Із верби в Україні здавна робили музичні інструменти: кобзи, бандури, ярма для волів, із вербових гілочок плели кошики, вплітали стіни хат і хлівів, а потім обмазували глиною. Кожен запорожець обов’язково мав вербову ложку. Вер­ба — дерево цілюще: воно дарує, аспірин, бесалол, саліцилову кислоту. Верба є природним фільтром річок та озер, очищає це лише воду, але й повітря. Отже, верба була священною для наших предків, священною вона залишається і для нас.

Учениця

По полі на волі

Стоять собі, мов сторожа,

Розмовляють з полем...

Тополя — символ України, рідної землі, сим­вол дівочої вірності та краси. Чи відомо вам, що тополі містять речовини, які очищують повітря від пилу та бактерій? Під тополею легко дихати. Якщо людина хоче пити, треба посмоктати гілочку тополі і спрага мине. Тополя — чудовий фільтр. За літо вона затримує до 30 кг пилу та сажі.

Учень

Не бачили, щоб жовкнув він, зелений і взимку,

Улітку рясно стелиться низько по землі,

Цупкі земні хрящики на кінчику стебла,

І синій цвіт, і цілий світ, і океан тепла.

Хто він?

Відповіді дітей.

Учень. Так, це барвінок. Україну можна назвати і барвінковим краєм. А тепер послухайте легенду про барвінок. Жили колись давно чоловік із дру­жиною у любові та злагоді. А найбільшою утіхою для них був їхній синочок на ім’я Бар. У скоро­му часі виріс він гарним парубком. Багато дівчат мали собі на думці віддатися за нього. Сохло сер­це за Баром у однієї дівчини, котра мала за маму відьму. Посватався Бар до іншої, котра називалась Вінка. Ніяка ворожба відьми не могла розбити того кохання. І ось прийшов день весілля. Щасливі молодята стояли на воротах для батьківського благословення і чекали тієї хвилі, щоб піти у святу церкву до шлюбу. Аж тут казна-звідки ворожка зі своєю дочкою. Ворожка стала перед молодими, проголосила своє прокляття й окропила їх чор­ним смердячим настоєм якогось зілля. За хвилю на місці, де стояли Бар і Вінка, вже нікого не було. Кинулись люди до ворожки, а вона махнула ру­ками і злетіла чорною  вороною. Кинулись люди до її дочки, а та злетіла до хмар сірою галкою. Впала матінка Барова на те місце, де стояв її син і скропила землю слізьми. І сталося диво: на очах у всіх із землі проросло зелене зілля, уквітчане дрібненьким блакитним цвітом. І назвали його Барвінком. Стелиться він до хат, до батьківських могил. Кожна дівчина вплітає його у свій весіль­ний вінок.

Учениця

Сплетімо вінок український сьогодні

Із мальв, чорнобривців, калини,

З барвінку та жита, із м’яти, нагідок,

З жоржин, чебрецю та вербини.

Учень. За нев’янучу зелень і виняткову живучість у середні віки барвінкові приписували чародійної сили та вважали його символом вічності та по­стійності. Казали, що він оберігає від злої нечи­сті. І через це вішали над дверима оселі та ніколи не викидали на сміття, а лише у воду. Наш народ любить квіти. Але з великого різноцвіття є улюб­лені квіти — чорнобривці. Ще кілька століть тому їх не було. Примандрували ці квіти до нас із да­лекої Америки, де тамтешні жителі вирощували їх для лікування та вшанування своїх божеств. З чорнобривцями пов’язані також різні легенди.

Учень. Назву чорнобривців пов’язано зі ста­ровиною легендою про майстрів-чоботарів, які виготовляли гарні, святкові жіночі чобітки, що мали яскраво-червоні халяви та чорні голівки — чорнобривці. Для кожного з нас найдорожча та пам’ятна — рідна хата, а біля неї — мати, що нас виглядає, та чорнобривці. Образ цих квітів та образ матері змальовано у пісні «Чорнобривці».

Учні виконують пісню «Чорнобривці».

8-й учень. Не зникнуть ніколи наша мова та пісня, наш рушник, не зникнуть барвінок і рута, чор­нобривці та калина, доки живе наш український народ!

Діти виконують пісню «Мій рідний край»

Учитель. От і добігає кінця наша подорож. Остання станція — «Кінцева».

Станція «КІНЦЕВА»

Учитель. Багато ми сьогодні довідалися та почули про нашу Україну. І я вам пропоную розгадати кросворд.

Запитання:

1. Автор слів сучасного гімну України. (Чубинський.)
2. Національний символ України. (Калина.)
3. Людина, яка була останнім гетьманом України. (Скоропадський.)
4. Перший Президент незалежної України. (Кравчук.)
5. Столиця нашої держави. (Київ.)
6. Одна серед перших країн, які визнали неза­лежність України. (Канада.)
7. Одна зі страв, що становлять основу козацької кухні. (Вареники.)

Учитель. Якщо ви правильно розгадали кросворд, то по вертикалі прочитаєте назву нашої країни від­повідно до Конституції. (Україна.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Учитель. Ми любимо свою Україну, свій дім, рідних. І зараз ми напишемо свої побажання нашій країні та подаруємо їй ці квіточки.

Діти пишуть побажання та прикріплюють їх на карту України.

Учитель. Хочу наголосити, що кожен з вас може зробити власний внесок у становлення нашої дер­жави: виконувати конституційні обов’язки грома­дянина, старанно вчитися, бути патріотом. Ви сьо­годні — це майбутня національна еліта.