Виховна година "Сталкер-тур у Чорнобильську зону"

Омельницька філія імені академіка М.А.Доллежаля

КЗ «НВК «Основа» Преображенської сільської ради

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Педагог-організатор:

Петровська І.О.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Омельник-2018

Тема: Сталкер-тур у Чорнобильську зону

Мета: Розширити знання дітей про аварію на Чорнобильській АЕС, її наслідки для людей та всіх живих організмів; розвивати критичне мислення, пам’ять; виховувати любов до рідного краю, людяність, милосердя, вміння співчувати та співпереживати чужому лиху.

Обладнання: тематична книжкова виставка «Чорнобиль…Трагедія… Пам’ять…», виставка малюнків «Чорнобиль очима дітей», стінгазети «Чорнобильські дзвони», куточок пам’яті (фото ЧАЕС, ліквідаторів аварії, свічки, квіти), відеоролики, мультимедійна презентація, мультимедійний проектор, інтерактивна дошка. 

Епіграф:

Ти відомий сьогодні кожному

Не ім’ям своїм, а бідою.

Тою вулицею порожньою

Понад прип’ятською водою…

 

ХІД ЗАХОДУ:

І. ВСТУПНА ЧАСТИНА

 

Звучить журлива мелодія

 

Вчитель: Чорнобильська трагедія. Це повість, що зіткана із правди, скорботи, мужності людей, зібраних у зоні неприборканої стихії. Покинуті пусті будинки, рудий помираючий ліс, четвертий енергоблок АЕС, оплетений сріблястим смертоносним димом, – все тут сприймається як докір нашій безвідповідальності. Як застереження світу, що крокує в грізне атомне століття.

 Тут, в Чорнобилі, земля давня. Тут вибирав собі наречену князь Святослав. Більше тисячі років цьому маленькому містечку. Свою назву воно одержало від різновиду гірського полину – чорнобилки.

 

Учениця розповідає легенду про полин-траву чорнобиль

 

Прадіди оповідають, що світ створено могутнім небесним мандрівником Дайбогом. Будував його він разом з прекрасною жінкою на ймення Лада. Для любові та щастя готували вони землю, сіючи квіти, трави, дерева, населяючи ліс співучими птахами, ласкавими тваринами, райдужними метеликами та працьовитими бджолами.

Проте Дайбог і Лада натхненно й старанно працюючи, не бачили, що слід у слід за ними непомітно йде Чорнобог – заздрісний і злий Володар Мороку, підсипаючи в світлі творіння чорні зерна. Тому в зелених дібровах зазвучали не лише щебетливі, дзвінкі пташині пісні, а й хиже гарчання, злісне каркання, люте шипіння: в заростях з’явилися шакали, скорпіони, на гілках загойдалися стерв’ятники, в бур’янах заплазували гадюки, побігли отруйні павуки, – в світі почалася боротьба, смерть загуляла по землі.

Зупинився натомлений Дайбог на краю світу, щоб озирнутися на своє творіння, пригорнути подругу Ладу і подивився довкола. Вжахнулися творці, уздрівши те, що вчинив Чорнобог. Потемніло високе чоло Дайбога від праведного гніву, вже він хотів кинутися на ворога, але вчасно стримався. Зітхнувши, сказав Ладі:

– Світ не переробиш. Хай він дасть прорости засіяним чорним зернам. А плоди зла доведеться до решти спожити Чорнобогові. Хай стає він господарем світу, раз учинив таку підлу зраду. А я йду разом з тобою, Ладо, творити новий світ, чистий і світлий, як усмішка дитини…

– Ти  все   віддаєш   Чорнобогу? – здивувалась   Лада. – І   люди залишаються в його ярмі?

– Ні, – відповів Дайбог, – залишу для себе непомітне степове зело – полин – чорну билину. Гірка доля моя в цьому споганеному світі, але хто полюбить полин – боже   дерево,   кого   дійме   гіркота   життя,   той знайде шлях до мого нового чистого світу…

 Згодилася Лада зі своїм спільником, і благословили вони полин, і вже після того рушили в путь – творити іншу землю, інші світи.
А куди – невідомо! Лише полин – боже   дерево –   шепоче про  все те  дивну  легенду. Він знає. Але спробуй розгадай, збагни   мову   гіркого степового зела чорнобилю!..

 

Вчитель: Спочатку Чорнобилем нарекли стародавнє поселення, потім місто, а за ним і сучасну атомну електростанцію, розташовану в 100 км від Києва, 18 км від Чорнобиля, 3 км від міста Прип’ять. 

 

ІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА

 

Учениця: В ніч з 25 на 26 квітня 1986 року час став уже далеко не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на години, хвилини, секунди.

 

Учень: 1 год. 23 хв. 58 сек. У різних приміщеннях четвертого енергоблоку ЧАЕС пролунали послідовно три вибухи, в результаті яких в атмосферу було викинуто сотні тонн радіоактивних речовин.

 

Учениця: Щоб оцінити масштаби катастрофи, нагадаємо, що атомна бомба, скинута на Хіросіму, важила 4,5 тонни.  Реактор четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС викинув в атмосферу 50 тонн випаруваного палива (тобто 10 хіросімських бомб) одразу, а на додаток 70 тонн палива і 700 тонн радіоактивного графіту, що осів у районі аварії.

 

Учень: Експерти відзначають, що сумарний викид радіоактивних матеріалів склав 50 млн кюрі, що рівнозначно наслідкам вибухів 500 атомних бомб, скинутих в 1945 році на Хіросіму. Радіоактивними нуклідами було забруднено більш ніж 145 тисяч кв.км території України, Білорусі та Росії.

 

Вчитель: Трагічним було прощання людей, яких евакуйовували з зони, з домашніми тваринами. Коти заглядали людям в очі, собаки вили, бігли за автобусами, у яких плакали діти і навіть дорослі.

 Українська письменниця Тетяна Чорновіл присвятила Чорнобильській аварії один зі своїх творів – бувальщину «Рядки недописаного щоденника».

 

Театралізована постановка бувальщини

 

На лаві сидить бабуся, до неї підходить молодиця

 

Валентина: Доброго ранку, Степанівно! На сонечку вийшли погрітися? На бАтьківщину не збираєтесь, свій край провідати?

 

Степанівна: Ні, Валюшко, цього року, мабуть, не поїду. Старію… Важко стало добиратися. Більше двадцяти ж літ минуло з того страшного дня… Як згадаю…. Плакати хочеться! Скільки люди мук прийняли тоді! Та що там люди! А тварини як пропадали безневинно! Та ти сядь, Валю, розкажу тобі про евакуацію… Нам казали тоді, що вивозять на три дні всього. Щоб не брали речей! В такому поспіху збиралися. Пригадую, в невелику дорожню сумку кидала, що під руку попаде. А хвилювалися з старим – страх! Хоч не такі й старі тоді були. Шістдесяти не було ще!

Дорогу не пам’ятаю. До сих пір тільки в вухах дзвенить сирена машини автоінспекції попереду валки автобусів… Десь на півдорозі раптом кинулась:

– Миколо, а ми, часом, Мурку в хаті не лишили?

– Якщо й лишили, то за три дні не здохне… – махнув рукою чоловік, Царство йому Небесне.

Та не так вийшло, як думалося….

 

На сцені з’являється кицька

 

1 травня 1986 року

Кицька: Прокинулась від дивної тиші. Повела вухом…Не чути кроків ні Хазяйки, ні Хазяїна… У ніс вдарив колючий запах Біди! Вийшла з улюбленого куточка за комодом… Розкидані речі… В мисці є їжа, та щось відволікає… Няв!!! Ця страшна тиша… З переляку захотілось пити. Пила довго.

2 травня 1986 року

Кицька: Ніч! Я все ще сама! Шкрябала в Двері – не відкрились… З підвіконня видно двір. Пробіг якийсь Пес… Няв! Няв! Няв!!! Він мене не чує… З’їла корм, випила воду… Завтра прийдуть… насиплють… наллють! Запах Біди – розлився від носа по всьому тілу…

3 травня 1986 року

Кицька: Люди!!! Няв!!! Де ви? Допила залишки води. Миска пахне кормом. У вікно заглядає Місяць. Нявчала до нього – не обзивався…

4 травня 1986 року

Кицька: Шукала Хазяйку по всій квартирі. Нема ніде. Виявила повну ванну води. Довго пила. Ледь не посковзнулась в ненависну мокроту. Стемніло. Здається, за комодом щось є. Мабуть, це та смердюча Біда!!! Лягла спати на столі!!!! Може хтось прийде лаяти!

7 травня 1986 року

Кицька: Шукала Хазяйку скрізь, навіть на кухонних полицях. Звалила банку з борошном. Їстівне. Правда, заклеює рот. Треба багато пити… Місяць сховався. Нявчала!!! Не виглянув. Комода – боюсь. Сплю на столі.

9 травня 1986 року

Кицька: Хочу їсти. Нявчу…

13 травня 1986 року

Кицька: Цілу ніч ловила Міль. Важко. Одну впіймала. Смачна… Як же хочеться їсти!

16 травня 1986 року

Кицька: До запаху Біди додався ще якийсь… Особливо тхне вночі! Раптом зашкребло за комодом! Миша!!! Чи ні?!

18 травня 1986 року

Кицька: Коли йдеш до ванни попити, на півдороги чомусь починають заплітатися ноги… Тому треба лягати відпочивати…

23 травня 1986 року

Кицька: Нарешті!!! Сталося!!! Миша прогризла дірку! Яка ж я незграбна! Стрибнула невчасно! Налякала… Їжа шмигнула назад в дірку… Няв! Няв! Няв…

25 травня 1986 року

Кицька: Міль вилітає з пакету крупів!!! Не треба було крупів ковтати. Страшенно ріже в животі. Нявчання – не допомагає…

28 травня 1986 року

Кицька: Насилу вискочила на ванну. Посковзнулась і впала в воду. Не глибоко… Насилу напилася. Назад вилазити ще важче…

29 травня 1986 року

Кицька: Няв… Няв… Няв…

30 травня 1986 року

Кицька: Що це за звуки?!! Двері! Відчиняються!!! Де ж узяти сили звестися? Хазяйка! Хазяїн!!! А я на столі!!! Ой, що мені буде!!! Чому це завертілось усе перед очима? Няв… Н…

 

Кицька виходить

Степанівна: Отака то історія, Валюшко! Через три дні не повернулися ми додому, не повернулися й через три тижні!!! Чув мій старий, що дороги перекрито, кордони… Не пускають людей, що рвуться до своїх осель. Чи взяти що, чи просто довідатись… Кажуть, щоб речей з радіацією не нанесли в «чисте» місце! Через місяць ми таки вирішили крадькома пробратися! Доїхали автобусом, поки можна було, а далі – лісом, лісом…

Ми ж там кожне деревце знаємо… Відкриваю двері ключем, серце стислось… Так шкода свого рідного куточка стало! І себе… Мурку ж ми й не надіялись живою застати! Заходимо в кімнату, а вона на столі! Жива!!! Тільки побачила нас, підвелась і зразу впала. Микола мій казав, що то вона знепритомніла… Від несподіванки, чи з радості! Хтозна!

 

Валентина плаче

 

Степанівна: Не плач, Валю! У нашої Мурки щасливий кінець. Відволодали ми її. Забрали в нову оселю в сумці! Але бачу, що я забалакала тебе. Та й самій пора відпочивати. Мурко! Киць-киць! Де ти! Ходімо додому, молочка тобі наллю…

 

 На сцену вибігає кицька

 

Степанівна: Та ні, Валю, це не та Мурка, звісно, а її онука!

 

Автор: А надворі буяла цвітом весна 26 квітня, так як і більше тридцяти років тому в день злощасного Чорнобильського вибуху.

 

Вчитель: За офіційною довідкою від 17 травня 1986 року із зони вивезено понад 90 тисяч жителів; загублено 48 тисяч гектарів земельних угідь, виведено із ладу 14 підприємств, 15 будівельних організацій, втрачено 900 тисяч квадратних метрів житла, 10 400 приватних будинків…

 

Учениця: Став край наш зоною,

де атом Людськії долі обпалив.

Хоч можна тут перебувати,

А жити й Бог сам не велів.

 

Перегляд та обговорення відеоролика «Прип’ять 2017»

 

Вчитель: Які враження справив на вас даний сюжет?

 

Відповіді учнів

 

Вчитель: Прип’ять – місто-привид, химера Чорнобильської зони – засноване 4 лютого 1970 року. Місто, чисельність якого складала 47,5 тисяч чоловік, розташовувалось на березі мальовничої річки Прип’ять, звідки отримало і свою назву, нині входить у 30-кілометрову зону відчуження. Проте, Чорнобильська зона вже не є закритим об’єктом, тут можна зустріти як поодиноких стакерів, так і екскурсійні групи. Туристам дозволено фотографуватися на тлі саркофагу, відвідувати мертве місто Прип’ять, околиці рудого лісу.

 Екскурсійні тури в Чорнобильську зону набувають все більшої популярності. Адже через 30 років після аварії ця територія стала унікальним природним заповідником. Зараз в зоні відчуження пасуться стада оленів, лосів та інших великих тварин. Значно збільшилися популяція вовків, лисиць, диких кабанів. В Чорнобильській зоні вижили не тільки поширені види тварин, а й рідкісні – наприклад Європейська рись. На думку вчених, справжня причина такого зростання популяції всіх видів тварин не в дії радіації – а у відсутності людського втручання в «справи природи».

Професор Портсмунтского університету Джим Сміт поділився своєю думкою з цього приводу. Він вважає, що завдяки відсутності людського втручання на території Чорнобильського лісу сформувався, свого роду, природний заповідник. У 30-кілометровій зоні було виявлено 17 видів тварин, занесених до Червоної книги України. З них рись, борсук, річкова видра, орлан-білохвіст, чорний лелека та інші.

Звичайно ж, для тварин вплив радіації – це дуже погано, але досвід показує, що людина завдала екосистемі лісу набагато більше шкоди, ніж радіація.

 

ІІІ. ПІДСУМОК ЗАНЯТТЯ

 

Перегляд відео на пісню Олега Вінника «Плачуть ікони»

 

Вчитель: Зона відчуження – унікальне  місце, де зупинився час, а кермо правління взяла до своїх рук неприборкана людиною природа. Якщо ви хоч раз мріяли побачити, який вигляд мали б міста без людей, то «Зона» надає вам таку можливість.

 

Звернення Землі (театралізована постановка)

 

Дівчина-Земля: Важко мені жити, діти мої, кровиночки мої. Чи не я вас породила, чи не я вам сили даю? Викохую для вас кожен кущик, кожну травинку. Всі свої багатства віддаю вам до останку. Захищаю братів ваших менших: пташок, жучків, хробачків. За що раните мене, діти мої, чом не шануєте? Зриті ранами надра мої гоїтимуться тисячі років, споєні отрутою поля не будуть родити, не колоситиметься на них золота пшениця. Не брудніть мене, не засмічуйте, бо я – ваша мати.

 

Вчитель: Зі своїми болями-тривогами звертається до нас наша планета. На вашу думку, яка катастрофа вразила Землю? (людська байдужість, черствість; необережне поводження з атомною енергією)

Чорнобиль – не єдина ядерна катастрофа. Перша в світі серйозна аварія на атомній електростанції сталася 12 грудня 1952 року в Канаді, яку допустив персонал АЕС Чолк-Рівер штату Онтаріо. Стався перегрів і часткове розплавлення активної зони. Земля неподалік від річки Оттава, ввібрала в себе близько 3800 куб м радіоактивно забрудненої води. 

10 жовтня 1957 року сталася велика аварія на АЕС Віндскейл-Пайл (Великобританія). Через помилку, допущену при експлуатації одного з двох реакторів з напрацювання збройового плутонію, різко збільшилася температура палива в реакторі. Виникла пожежа в активній зоні, що тривала чотири доби. Під час пожежі згоріло 11 тонн урану. Радіоактивна хмара дійшла до території Німеччини, Данії, Бельгії та Норвегії. 

Аварія в 1979 році на атомній електростанції Айленд стала наймасштабнішою в історії США. З вини грубих помилок операторів і серії збоїв у роботі обладнання, активна зона другого енергоблоку АЕС була розплавлена на 53%. З постраждалого району було евакуйовано 200 тис. людей. Крім того, в атмосферу було викинуто інертні радіоактивні гази – йод і ксенон. У річку Сукуахана потрапило 185 куб м радіоактівної води.

9 серпня 2004 року в 320 км на захід Токіо, на острові Хонсю сталася аварія на АЕС Міхама. Надпотужний викид розпеченої пари (близько 200⁰ C) стався в турбіні третього реактора. Сильні опіки отримали всі співробітники, які були поруч. У момент аварії близько 200 чоловік знаходилося в будівлі, де розташований третій реактор. Загинули 4 людини, постраждали ще 18 співробітників.

Внаслідок найпотужнішого за всю історію Японії землетрусу 11 березня 2011 року, була зруйнована турбіна на АЕС «Онагава». Пожежа, що виникла була швидко ліквідована. Набагато серйозніше склалася ситуація на АЕС «Фукусіма-1», де через відключення охолоджуючої системи розплавилося ядерне паливо в реакторі блоку № 1. У зв’язку з виявленим витоком, була проведена евакуація у 10-ти км зоні навколо АЕС. 

Але найбільша ядерна аварія за всю історію людства сталася в ніч з 25 на 26 квітня 1986 року. На четвертому блоці Чорнобильської АЕС…

Учениця:  За днями дні, минав повільно рік.
За днями дні – вже тридцять другого немає.
Нехай же лихо наше проминає
І в світі не повториться повік.
                   

Вчитель: Коли академіка Дмитра Лихачова запитали, у чому він убачає сенс життя, учений відповів: «Природа творила людину мільйони років. Давайте ж поважати цю роботу, проживемо життя гідно, підтримуючи все створене і протистоячи всьому руйнівному в житті».

Бути людиною – не дуже просто,

Бути людиною – геройство в наші дні.

Встати і крикнути з трибуни, з помосту: 

«О, люди! Залишайтеся людьми!»

 

Я Вам бажаю вирости справжніми Людьми. І нехай серця ваші будуть сповнені Віри в свої сили, Надії на краще майбутнє і Любові до отчого краю та матінки-природи! Дякую за увагу.