Виховна година "Сумні дзвони Чорнобиля"

На задньому плані сцени надпис «Чорний біль 1986—2018рр.»

Учень

Чорнобильський вітер по душах мете,

Чорнобильський пил на роки опадає.

Годинник життя безупинно іде...

Лиш пам'ять, лиш пам'ять усе пам’ятає...

Дзвонить дзвін, ведучий запалює свічку.

Ведучий.

Час плине невпинно. Спливають роки, сплітаючись у десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії залишається найбільшим горем для нас, українців

26 квітня ми відзначаємо найтрагічнішу дату в історії нашого народу, саме в цей день, сталася страшна подія - вибух атомного реактора. Цей трагічний випадок намагалися замовчати перед усім світом, але страшна радіація, яку вітер поніс на північ, стурбувала шведські, фінські та норвезькі урядові кола, які почали бити тривогу і ставити питання Москві. Проте відповіді на них не було ще цілих два з половиною дні.

Для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля, час ніби розколовся на дві нерівні частини: до 26 квітня 1986 року і після. Час, що сплив після аварії, надто перші, найтяжчі місяці, що тривали, здавалося, цілу вічність.

Учень2

Ти відомий сьогодні кожному -
Не ім’ям своїм, а бідою
Понад Прип’ятською водою
Чи знаєш ти, світе.

Як гірко ридає полин,

Як тяжко, як тужно
Моєму народу болить?

Учениця 3.

Коли погляну я навколо,

Я бачу села, бачу поле,
Вітчизну бачу я свою.

Чи то садок, чи тополина -

Яку я з горем впізнаю.

І, може б, не впізнала, але люди,

Які збігались звідусюди,

Повідали її ім'я.

І чорний люд, і ця руїна...

Невже це ти, моя Вкраїно,

Мій біль і радосте моя?

Звучить сумна мелодія, діти поступово виходять за куліси, входять

26 квітня годинник життя відраховує 32 роки Чорнобильської катастрофи, яка чорною плямою стала на нашій блакитній планеті. Ця страшна трагедія зачепила долю кожного з нас, сколихнула життєве дерево нашого народу.

І навіть сьогодні, через стільки років, ми не можемо сповна оцінити й осмислити фатального вибуху, щоб спрогнозувати його відлуння в майбутньому. Знаємо тільки: це назавжди!

Весна 1986 року в Україні буяла первоцвітом садів. Оспівана у веснянках нашими предками, вона проходила по рідній землі, як завжди, квітуча й ошатна. Тоді сонце обігрівало наш край особливо ласкаво. А в повітрі плили терпкі пахощі квітучих садів.

Усе це рідна Україна,

ведучі.

Ведучий

Учень4

Учень5

Птахи складають гімн весні,

Всміхаються до сонця квіти,

А пам'ять лине в моторошні дні,

Гудуть жорстокі дзвони квітня...

Це дзвони скорботи, що став
наших серцях б’є уже 32роки

Учень

По кожному плачуть дзвони...

По кожному із нас.  

Це крик душі, це - стогін,

Наш сум, наш біль, наш час.

Ведучий.

Пам'ять - це не тільки данина минулого, а й основа
майбутнього. Вона не дає нам забути світлі й чорні сторінки нашої
історії. Однією з найбільших довговічних хранителів історичної
пам’яті народу є книга, яка увіковічує імена тих, хто віддав своє життя
заради щасливого майбутнього.

А тих, кого з нами немає, вшануймо хвилиною мовчання...

Учень7

Ми запалили свічку пам’яті і свічку надії,

26 квітня полум’я їхні
В кожному нашому домі
Зіллються в одне полум’я віри -
Ми будемо жити!

Учень8

Чорних дат у людства є немало,

Кожна з них - це міна під прогрес.

Найстрашніше, що усіх спіткало, -
Вибух на Чорнобильській АЕС.

Ведучий. Час невпинно йде вперед. Віддаляється чорна дата Чорнобиля, про яку з болем і сльозами згадуємо і сьогодні. Ми всі хочемо, щоб більше ніколи й ніде у світі не повторилося подібне лихо.

символом чорнобильського лиха, в