Виховна година "Святі слова "родина і рід" - йдемо ми з ними в духовності світ"

Про матеріал
Даний захід вміщує матеріал, покликаний виховувати в учнів почуття поваги до рідного народу, родини, сім’ї; бажання якнайбільше дізнатися про свій родовід; інтерес до культурної спадщини народу, його традицій і обрядів, пов’язаних із символами рідної землі; любов та повагу до батьків і старших людей; пошанне ставлення до українського письменництва.
Перегляд файлу

Віра Петрівна Діхтяр

учитель української мови і літератури

вищої категорії, «Старший вчитель»

навчально – виховного комплексу

«Дошкільний навчальний заклад –

загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №15»

 

Святі слова «родина і рід» -

йдемо ми з ними в духовності світ

 

Мета:

виховувати в учнів почуття поваги до рідного народу, родини, сім’ї; бажання якнайбільше дізнатися про свій родовід;

інтерес до культурної спадщини народу, його традицій і обрядів, пов’язаних із символами рідної землі;

любов та повагу до батьків і старших людей; пошанне ставлення до українського письменництва.

Обладнання:

вислови видатних людей про рід та взаємини в родині, народні прислів’я та приказки, портрети українських письменників, вишиті рушники.

Вислови

1. Старих шануй як батька, а молодших – як братів своїх.

В. Мономах

2. В своїй хаті – своя й правда, і сила, і воля.

Т.Шевченко

3. Шануймо свій рід і нарід, то й нас шануватимуть люди.

Народне прислів’я

4. Шануй батька твого і матір твою, і добре тобі буде, і довго житимеш на           Землі.

Біблія

5. Відповідальність матері велика, обов’язки її священні.

Д.Писарєв

Хід заходу

Епіграф:

Хто зберіг любов до краю

І не зрікся роду,

Лиш поваги той достоєн

В пам’яті народу.

В. Самійленко

Учитель

Дорогі діти! Сьогодні ми поговоримо з вами про родину і рід, згадаємо українські народні звичаї та традиції, яких дотримувалися у вихованні дітей наші прадіди.

Отож спочатку пригадаймо значення слова «родина».

Родина – рідня. Ці слова походять від слова «рід», що означає близький, дорогий. Слово «рідний» пов’язане з родом, тобто з народженням.

Родина – це мама, тато, дідусь, бабуся, братики, сестрички. Це найдорожчі вам люди, які люблять вас, піклуються про вас, жаліють. Згадайте, а що, крім нашої родини, є для нас ще рідним? (Рідна хата, рідна вулиця, рідне місто, рідна ненька Україна)

  

Учень

Батьківська хата… вона завжди зігріта теплом материнської любові, оспівана в піснях, оповита легендами та переказами. Для кожного з вас вона назавжди залишиться символом добра і надії, любові і віри у справедливість та людяність.

(Учениця виразно читає вірш «Рідна домівка» поетеси із Канева Галини Гриненко.)

Учениця

Рідна домівка, -

Запахи рідні.

Сонячна нивка, -

Верби привітні

 Татове слово, -

Мамина ласка

Райдужна мова, -

Ллється, як казка.

Полум’я в серці

Гріє людину.

Чисте джерельце

Б’є без упину.

 Нивою в’ється

 Круто стежина, -

Тут моє серце, -

Тут Батьківщина!

Учень читає вірш «Материнська хата» поета з села Крутьки Чорнобаївського району, що на Черкащині, Василя Приза.

Учень

Котиться за обрій місяць неохоче,

Сонячним промінням далеч розцвіла.

Вулиця видніє ген за той горбочок,

Де стоїть хатина на краю села.

І коли побачу хату під горбочком,

Над якою древня груша постає,

Радісно й тривожно серце затріпоче –

Тут колись дитинство бігало моє.

Тепла моя хата, рідна моя хата!

Як мені і мамі важко не було –

Вміла ти приймати, душу зігрівати,

Щедро дарувати спокій і тепло.

Материнська хата вже така старенька,

І знайомі вікна вже такі малі…

Де б не був – зайду до села, до неньки

І обом вклонюся низько до землі.

Учень

Українська хата – колиска нашого народу. Завжди біла та охайна, прикрашена вишитими рушниками, оздоблена яскравими малюнками, ласкава і привітна. Вона увібрала в себе радощі й печалі, злагоди і клопоти. У ній завжди пахло м’ятою, любистком і рутою, а ще духмяним хлібом. Хату можна вважати візитною карткою України.

Учениця

Олександр Довженко  писав про українську хату: «… біла, з теплою солом’яною стріхою, порослою зеленим оксамитовим мохом… Незамкнена, повсякчас відкрита для всіх, без стуку в двері, без «можна»? і без «увійдіть!», житло просте, як добре слово, й законне, немовби створили його не людські руки, а сама природа, немовби зросло воно, як плід, серед зелені і квітів».

Учитель

Хата, як і людина, вміє плакати і сміятися. Вона може бути сумна і горда від того, яка родина мешкає в ній. Якби ми навчилися вклонятися рідному порогові батьківської хати, то були б добрішими і милосерднішими. Про це, обов’язково треба пам’ятати!

А чи знаєте ви, шановні друзі, що дорогим оберегом для українця є не лише його дім, біла хата, а й колиска, мамина колискова пісня.

Учень

Колисання дитини має надзвичайно важливе значення в перші роки її виховання. Колиска в українській родині мала символічне значення, її не викидали навіть тоді, коли в хаті не було дітей. Найчастіше колиску виносили на горище, щоб не перевівся рід. Колиски робили зі «співучого дерева» - клена, ясена, калини, щоб діти були співучими, дужими та вродливими. В народі здавна помічено, що материнська пісня над колискою має велику магічну силу: вона заспокоює, дає позитивні емоції, оберігає від хвороб, нещасть та страху.

Учениця

Колискових пісень співали народженяткам та немовляткам із перших днів їхньої появи на світ. Виконувалися пісні матір’ю (іноді бабусею). Як правило, дитина після народження була біля матері два дні, а на третій відбувалося ритуальне вкладання в колискову.

Учень

Найдавнішим звичаєм було прийнято вкладати в колиску кота. Вважалося, що кіт може наділяти дитину спокійною вдачею, приносити солодкий сон. Кота колисали в колисці, промовляючи: «Як на кота муркота – на дитину дрімота». Потім кота випускали, а дитину клали в колиску і співали колискову. У народі ж говорили: співати кота, співати люлі, співати при колисці тощо.

 

Учитель

А зараз, шановні, ми проведемо конкурс «Пісня – колисаночка»

(Учні виконують колискові пісні.)

Учениця 1

«Ой спи дитя в колисоньці»

Ой спи, дитя, в колисоньці,

Як горошок в билиноньці,

Буде вітер повівати

Та й горошком колихати.

Як горошок затуркоче,

А Галюня спатки схоче.

А горошок як загримить,

Галюнічку нашу приспить.

Учениця 2

«А – а, люлечки»

А-а, люлечки!

Шовковії бильця,

Срібні колокільця,

Мальована колисочка,—

Засни, мала дитиночка!

Учениця 3

«Ой люлі-люлі, бай»

Ой люлі-люлі, бай,

Біжи дровець нарубай,

Водиченьки принеси

Та ще й Галю колиши.

Засни, засни, дитино

З карими очима,

З чорними бровами,

Засни, засни без мами.

Учениця 4

«Ой спи, дитя, без сповиття»

Ой спи, дитя, без сповиття,

Поки мати з поля прийде

Да принесе три квіточки:

Одна буде дрімливая,

Друга буде сонливая,

А третяя щасливая.

Ой щоб спало — щастя мало,

Да щоб росло — не боліло,

На серденько не скорбіло!

Ой рісточки у кісточки,

Здоров'ячко на сердечко,

Розум добрий в головоньку,

Соньки-дрімки у віченьки!..

 

Учениця 5

«Ой люлі-люлі»

Ой люлі-люлі,

Налетіли гулі,

Стали ґеґотати,

Що дитині дати.

З пушечку подушечку,

З пір'ячка периночку,

З пір'ячка периночку

В щасливу годиночку.

Щоб дитина спала

Та щоб не плакала,

Щоб росла і не боліла

Не голова і не тіло.

Учитель

Пропонуємо вашій увазі колискову пісню «Ай ну, люлі – люлі - люлі», яку виконає мама учениці нашого класу.

Ай ну, люлі – люлі - люлі

Налетіли з поля гулі.

Та й посіли на воротях

У червоних та чоботях.

Стали думати-гадати,

Чим дитину годувати:

Чи кашкою, чи молочком,

Чи солоденьким медочком.

Солоденькими калачами,

Щоб спав, та й ночами.

 

Учитель

Дякуємо вам, шановна, за чудове виконання пісні та запрошуємо бабусю нашого учня заспівати колискову «Ой ходить сон коло вікон»

Ой ходить сон коло вікон,

А дрімота коло плота,

Питається сон дрімоти:

А де будем ночувати?

Де хатонька теплесенька,

Де дитина малесенька,

Там ми будем ночувати,

Дитиночку колихати.

 

 (Підводяться підсумки конкурсу.)

Учитель

Щиро вдячні всім за душевне виконання колискових. Ми всі надіємося, шановні дівчатка, що коли ви виростете і матимете своїх діток, то будете їм теж співати колискові пісні.

А продовжимо ми нашу розмову розповіддю про криниці, адже саме з неї набирали воду, щоб купати діток.

                

Учениця

Чоловіки копали криниці на обійсті, але край двору, аби ними могли скористатися подорожні. Розказують, що до новоствореної криниці у перший день по воду йшло все село. Ця вода несла у собі оновлюючу силу. Із криниць брали воду для пиття, варива їжі,прання тощо. Криниці оспівані в народних піснях, вони символізують Батьківщину, рідну домівку, здоров'я, силу, багатство, родючість; святість і чистоту, красу і вірність; непорушну віру в безсмертя роду і народу, джерело його високої духовності.

Учень

За романтичною легендою, скільки криниць на землі, скільки і зірок на небі. Якщо зірочка падає, то десь замулилось джерело. Щоб не згасли зірочки на небі, оберігайте чистоту води в криниці.

У фольклорі, літературі часто постає образ криниці як пахучої квітки, живої істоти.

Учитель

Послухаємо вірш поета із Черкащини Якова Івашкевича «Дідова криниця».

Учень

Розказував  батько,  хвалився сусід:

У лузі криницю мій викопав дід,

Як ставив хатину, як верби садив,

Бо треба ж було ще й напитись води.

 Тепер хто не йде, то заходить сюди

Попити цілющої диво-води.

Мені ж ця криниця по дідові рідна.

Джерельна водиця у ній, наче срібна.

 Струмочок від неї, дзюркочучи в’ється.

То дзвонить безжурно, то любо сміється,

Нагнешся,  буває, над нею попити -

І бачиш  портрет свій дзеркально відбитий.

На чистому дні, мов танцюють піщинки,

Веселі, барвисті, неначе перлинки.

Минуло не мало, а сотня вже літ,

Як  в лузі криницю мій викопав дід.

Не бачив я мудрого  предка від роду,

Та й досі  барильцем ще  п’ю його воду.

І радісно стукає серце моє:

Як довго джерельце дідусеве б’є,

 Як гарно ступати й сьогодні в той слід,

Що тут залишив колись добрий мій дід.

Учитель

Ви, діти, гілочки дерева свого роду, а ваші батьки - його основа.

Мати – невичерпне джерело добра, всерозуміння та всепрощення. Мати – опора землі, Берегиня роду. Батько символізує все духовне і свідоме. Він є мужнім началом життя. А разом вони стають охоронцями моральних законів в сім’ї, адже життя людини  - це вічна боротьба добра і зла, любові і ненависті, творення і руйнування. Коли в господі родина живе душа в душу, тоді і лад у всьому.

А якими, шановні діти, повинні бути, на вашу думку, батько і мати?

Я пропоную вам зачитати ті слова – епітети, які ви повинні були підготувати вдома, щоб охарактеризувати найдорожчих вам людей.

(Хлопці говорять про маму, а дівчатка про батька.)

Батько:    Мати:

мужній    ніжна

розуміючий             щира

роботящий     працьовита

люблячий    лагідна

надійний    мила

вірний     привітна

сильний    добра

уважний    уважна

щедрий    невтомна

розумний    любляча

 

Рольова гра

Учитель  

Шановні діти, я пропоную Вам самим стати на деякий час «батьками» і спробувати дати поради юнакові, про якого буде йти наступна розповідь. Ось послухайте притчу «Знак пробачення»

Один хлопець знатних батьків вирішив утекти з дому в пошуках свободи і подався шукати щастя у велике місто. Батько хлопця був відомою  та знатною людиною у селищі, тож утеча сина боляче вдарила по його самолюбству: соромно було і в очі односельцям глянути, що не зміг виховати свого сина як надійну опору в старості для себе і для дружини.

Багато чого довелося пережити синові у великому місті, багато він досяг, багато і втратив. Аж якось, проходячи повз будинок, хлопець побачив, як за вікном біля столу  збирається на вечерю велика родина: батько, мати, діти, дідусь із бабусею – усе так по-домашньому, так затишно. І так йому захотілося додому, відчув він, наскільки сильно скучив за рідними, що зважився написати листа матері.

Довго думав, які слова дібрати, врешті – решт написав: «Дорога мамо! Я розумію, що ти мене пробачиш. Ти завжди мене пробачала, але тато, мабуть, не простить, бо я зробив йому велику кривду і сором. Якщо батько готовий мене простити, причепіть на останньому дереві нашого саду, яке росте біля залізничної колії, білу стрічку. Я зможу її побачити з вікна вагона».

Коли хлопець сів у поїзд, він не міг навіть повернути голову в бік вікна, так боявся, що не буде там стрічки. Він навіть замружив у розпачі очі, аж раптом почув здивований крик свого сусіда: «Дивись, тут щось дивне сталося! Тут цілий сад у білих стрічках».

Учитель

А що для вас означає родина, сім’я ? Які  поради ви б дали юнакові?

(Виступи учнів.)

Учитель

Отже, любі друзі, ви діти, а тому потребуєте щоденного піклування ваших батьків, уваги, любові, сімейного затишку і тепла.

А якими у своїй родині бачите ви себе? Я пропоную вам об’єднатися у групи і вирішити за якими правилами повинен жити кожен член вашої родини, щоб у ній завжди панували злагода, взаєморозуміння і любов.

Назвемо ці правила «Золоті зернятка істини»

(Відповіді учнів.)

Здоровий спосіб життя.

Піклування про дітей.

Піклування про батьків і старших в сім’ї.

 Допомога слабшим членам родини.

Злагода і довіра між членами родини.

Гігієна сімейного життя.

Гостинність.

Любов до праці.

Вміння стримувати себе і вислухати інших.

Дотримуватися народних звичаїв і традицій тощо.

Учитель

Послухайте поезію Т.Г.Шевченка «Садок вишневий коло хати» і подумайте, про що мріяв Тарас Григорович?

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сем’я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає,

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тілько дівчата

Та соловейко не затих.

(Відповіді учнів.)

Учитель

Я погоджуюся з вашою думкою про те, що Т.Г.Шевченко змалював у поезії «Садок вишневий коло хати» вимріяний ним ідеальний світ  відносин в українській родині. І кожен із нас мріяв би жити саме в такій родині.

А родина – це не тільки рідні, родичі. Це весь український народ. Який складається з малих і великих. Дружніх і працьовитих сімей. Культура наша, немов повноводна річка, збагачується звичаями, традиціями  українських родин. А щоб чистою була ця річка, треба шанувати батьків своїх. Це завжди було відображено у народних прислів’ях. Тож пропоную вашій увазі провести ще один конкурс.

Конкурс          «Народ скаже, як зав’яже»

Завдання. Відгадайте кінцівку прислів’я

Що країна,…. (то родина).

Всюди добре, а вдома … (найкраще).

Кожному мила … (рідна сторона).

Добре тому, хто … (в своєму дому).

Яке дерево, такі в нього квіточки,  які батьки, … (такі їхні діточки).

Який рід,… (такий і плід).

Яка яблунька, …(такі і яблучка).

Яка клепка, така і бочка, …(яка мати, така і дочка).

Який дуб, такий тин,… (який батько, такий син).

 Хто батька і матір зневажає,… (той добра не знає).

 Не навчив батько,… (не навчить і дядько).

 Годуй діда на печі,… (бо і сам будеш таким).

 Сироті без роду, … (що з мосту та в воду).

 Яке дерево, такі в нього квіточки, які батьки,… (такі їхні діточки).

 За рідний край… (життя віддай).

 Нема батька – дитина напівсирота, немає матері – … (сирота).

Учитель

Здавна про життя в родині, сімейний лад, виховання батьками дітей, взаєморозуміння всіх членів сім’ї говорилося у фольклорі. Щойно ми в цьому переконалися.

Ось так тихо, ніби водичка в річці спливли хвилини нашого з вами спілкування. А на завершення я пропоную вам виконати українську народну пісню «Ой роде наш красний».

«Ой роде наш красний».

У полі калина,

У полі червона.

Хорошенько цвіте.

Приспів:

Ой роду наш красний,

Роду наш прекрасний,

Не цураймося, признаваймося,

Бо багацько нас є.

Що перший цвіточок -

То рідний батенько.

Хорошенько цвіте.

Приспів.

Що другий цвіточок -

То рідная ненька.

Хорошенько цвіте.

Приспів.

Що третій цвіточок -

Рідна сторононька.

Хорошенько цвіте.

Учитель

Всім присутнім дякую за увагу і бажаю здоров'я, родинного тепла, злагоди та миру.


                                   Література

  1.         101 притча для навчання і виховання (упор. Чиренко Н.В).-К.: Вид.група «Шкільний світ», 2015.-216с.
  2.         http://lib.pedpresa.ua/8170-ukrayina-ridnyj-kraj-krynytsya-narodnyj-symvol-ukrayiny.html
  3.         http://mamanashira.ru/dlja-detej/kolybelnye-pesni-teksty-ukrainskie-kolybelnye
  4.         http://ukrlit.org/slovnyk/криниця
  5.         Березовський І.П., Гоян Я.П., Шумада Н.С. Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості. Прислів’я, пісні, загадки, скоромовки. – К.: Веселка , 1989.-606 с.
  6.         Коваленко В.М. Роду криниця віща. Література рідного краю, посібник для 5-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів.-Ч: ФОП Чабаненко Ю.А., 2016.-340с.
  7.         Лозко Г.С. Українське народознавство. К.: Зодіак-ЕКО, 1995.
  8.         Месевря О.І., Січкар С.І., Луц Н.М., Присяжнюк В.П. Моя Черкащина. Підручник – хрестоматія з літератури рідного краю для учнів 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. –Ч.: Вертикаль, 2011.-176с.
  9.         Скуратівський В. Обереги пам’яті. – К., 1992.
  10.    Ступак Ю.П. Виховне значення українського фольклору. – К., 1960.
  11.    Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка.-К., 1978.
  12.    Шевченко Т.Г. Кобзар.-К.:Дніпро, 1985.-640с.

 

 

doc
Додано
28 жовтня
Переглядів
25
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку