МО України

Волинський коледж НУХТ

 

 

 

 

 

 

Відкрита виховна година

 

“У годину дозвілля”

 

 

 

 

 

 

 

Розробила:

Кл. керівник

Білоконь О.Л.

 

 

 

Луцьк 2019.

Тема: У годину дозвілля...

Мета: Допомогти учням раціонально організовувати свій відпочинок , зробити  його змістовнішим. Виховувати захоплення мистецтвом, працьовитість та почуття патріотизму, вірності своєму народу.

Вступне слово класного керівника:

Давайте домовимось: під вільним часом розуміти не залишок дня після навчання, а час, що залишився на відпочинок і дозвілля після того, як виконані усі домашні справи.

Вільний час є найбільшим багатством людства. Проте його можна вважати справжнім багатством тоді, коли він. використовується в інтересах всебічного розвитку людини, її здібностей і тим самим сприяє примноженню матеріального і духовного потенціалу всього суспільства Чи раціонально ми проводимо свій вільний час? Як впливає змістовний відпочинок на продуктивність праці? ЧІ завжди рівень добробуту сім'ї залежить від тривалості часу проведеного на робочому місці? На ці запитання дає відповідь цікаве дослідження американських вчених з Мічіганського університету. Вони ретельно ознайомилися з проблемою робочого часу і дозвілля у восьми країнах світу. Виявилося, що найменше вільного часу залишається у японців, які традиційно відзначаються працелюбством і високою працездатністю,— трохи більше 13 годин на тиждень у чоловіків і близько 11 — у жінок. Японці, не збільшуючи тривалості робочого часу і раціонально використовуючи мінімальний час на відпочинок, добилися високих показників у продуктивності праці і відповідно — поліпшенні свого добробуту. Очевидно змістовний відпочинок — одна з причин цього.

Тривалість дозвілля зале­жить від багатьох факторів: соціальних умов і життєвого рівня народу, національних традицій і місця проживання, професії і освіти, індивідуальних інтере­сів, пори року та ін. А ось що є характерним у його проведенні для більшості країн світу, ска­зати важко, а подекуди й не­можливо. Тому    давайте пригадаємо про різні за­хоплення, ритуали, свята. На­приклад, Новий рік святкують і в нас, і в інших країнах, але роблять це по-різному. Мож­ливо, у ритуалах його проведен­ня кожен з нас знайде щось та­ке, що допоможе відзначити цю подію ще веселіше й цікавіше.

У багатьох країнах світу нині, як гриби після дощу, з'являють­ся клуби, проводяться незвичні для нас, конкурси, змагання. Ознайомившись з деякими з них, не спішіть критикувати їх організаторів. Краще вдумай­тесь: в таких клубах, конкур­сах, змаганнях беруть участь з великим задоволенням сотні ти­сяч чоловік.

Тож давайте поговоримо про те як проводять дозвілля різні народи.

(учні розповідають про організацію вільного часу у різних країнах світу)

ДОЗВІЛЛЯ ПО-БОЛГАРСЬКИ

Особливо шанують болгари стародавні обряди і ритуали. Кожного року в Болгарії 21 січня відзначають «бабусин день». Це свято бабусь -поливальниць, а у наші дні, зрозумі­ло, лікарів-акушерів. Традиції цього мальовничого фольклорного святкування започатковані ще в сиву давнину. Колись у цей день бабусям - поливальницям вручали подарунки і букети квітів, перев'язані червоною стрічкою.

У багатьох болгарських селах відзначають весело свято зятів, які живуть в будинку батьків жінки, тобто в приймах. Непросто жити такому зятю, адже якщо він хоче, щоб його становище було стерпним, то має дотримуватись таких правил, які описано в “Статуті зятя “, що існує з давніх-давен: любити тестя і тещу, як своїх батьків ,дякувати їм за те ,що соме його вибрали в зяті, не заперечувати їм навіть подумки ,дітей називати в честь тещі і тестя і всім говорити, що вони схожі на родичів дружини і мають все позитивне від їх роду. Крім того, зять-приймак має бути витривалим., працелюбним, майстром на всі руки .

У ще одному болгарському селі  було створено “ Спілку вусатих” в  Болгарії вуса завжди були ознакою чоловічої доблес­ті і благородства. Тому всі, кого приймали у цю спілку, брали зобов'язання допомагати у впо­рядкуванні села, доглядати ліс, допомагати хворим по госпо­дарству: адже справжній муж­чина завжди надасть допомогу тому, хто її потребує. Зароблені гроші використовують на орга­нізацію свята вусачів, під час якого ті, хто має вуса, різні за довжиною, формою і кольором, проходять парадом по сільській вулиці, частують селян, розва­жають їх піснями й танцями.

ДОЗВІЛЛЯ ПО-ФІНСЬКИ

Фіни люблять у вечірні годи­ни і вихідні прогулюватися на свіжому повітрі, найчастіше від­даючи цей час спорту. Кожний четвертий житель країни є чле­ном однієї з спортивних органі­зацій. Найулюбленіші види спорту — лижний, веслування, біг і боротьба.

У фінів, як і в інших народів Європи, перше квітня є Днем сміху. «День обманів», як вва­жають деякі вчені, сюди при­йшов зі сходу.

Ще у цій країні традиційно проводяться чемпіонати по виготовленню шпаківень. Причиною цього незвичного змагання є традиційна любов фінів до птахів.

 

ДОЗВІЛЛЯ ПО-ГОЛЛАНДСЬКИ

Голландія - королівство тюльпа­нів, вітряків, сиру, дерев'яних черевиків – одвічних символів Голландії.

Голландці — дуже товарись­кі, благодушні і доброзичливі люди, легко зав'язують контак­ти, люблять поговорити, відпо­чити у компанії. Вільний час із задоволенням проводять у по­дорожах.  У період відпусток прак­тично всі вони подорожують по Європі, загальноєвропейський дім для них — реальність.

Раз у п'ять років у голланд­ських селах за чоти­рьохсотрічною традицією влаш­товують фестиваль масок. І хоч назва фестивалю «Життя люд­ське» не змінювалась, кожного разу селяни виготовляли нові маски (кожна сім'я — маску), а старі — спалювали.

На околиці голландського міста Гаагу споруджено єдине і неповторне місто-музей. Тут є канали і вітряки, знамениті по­ля тюльпанів і середньовічні храми, пам'ятники, вулиці, ба­зари, парки, ставки... зменшені рівно у 25 разів порівняно із справжніми спорудами. Місто має свій герб і бургомістра. Му­ніципалітет складається з три­надцяти хлопчиків і дівчаток і щороку переобирається школя­рами Гааги.

ДОЗВІЛЛЯ ПО-ФРАНЦУЗЬКИ

У тих, хто відвідає Францію у наші дні, може скластися дум­ка, що французи — це любителі погуляти, випити, або про щось поговорити. Франція вийшла на передові ру­бежі в авіабудуванні, автомо­більній промисловості, точному приладобудуванні, фармацевти­ці тощо.

Очевидно, французи вміють і працювати, і відпочивати. Суть їх поведінки визначає поняття мистецтво жити. Французьке мистецтво жити не має нічого спільного з прийнятим у нас по­няттям вміти жити, в яке, як правило, ми вкладаємо негатив­ний підтекст. У Франції — це передусім мистецтво одержува­ти від життя максимум задо­волення.

 Якщо урочисту подію або свято від­значають у ресторані, то до ор­ганізації вечора ставляться так, як режисер до постановки ви­стави, прагнучи зробити приєм­ність запрошеним і одержати її самому.

Якщо гостей запрошують до­дому, то займають їх бесідою, в якій особливо цінується чем­ність. Французи обожнюють гостя, який блискуче володіє мистецтвом полеміки, що пере­конує на словесній дуелі не су­хими доказами, а витонченим гумором. Ще з дитячо­го садочка французи починають тренуватись у дотепності і про­довжують цим займатись все життя.

Приказка «моя хата з краю» французам не зрозуміла.

У селах і містах Франції здав­на існують своєрідні традиції проведення дозвілля. Наприк­лад, раз на рік наприкінці літа жителі стародавньої французь­кої провінції Бретань збираються на околицях міста Рейн на фестиваль. Окрасою його є два конкурси — на краще читання бретонських скоромовок і кра­ще виконання танцю. Цей та­нець називають вище голови, і назву його слід розуміти бук­вально: рухаючись по колу, тан­цюристи набирають темп, а по­тім партнер починає підкидати партнерку над землею. Чим ви­ще вона злетить і чим з більшою грацією при цьому триматиме­ться, тим більше очок дадуть їй прискіпливі судді.

ДОЗВІЛЛЯ ПО-ЯПОНСЬКИ

Як проводять свій вільний час жителі японських сіл, які пра­цюють у містах? Останнім часом не тільки в Токіо, але й в інших містах кра­їни відкрилися клуби «До дев'я­тої», які скрашують будні служ­бовців й приносять чималу ко­ристь, повертаючи людям радість спілкування, розширюючи їх світогляд. Здебільшого це самодіяльні організації різ­них напрямків, які мають одну спільну ознаку — свою роботу вони розпочинають рано-вран­ці, як правило, в 7 год. ЗО хв. і закінчують за кілька хвилин до дзвоника, що сповіщає про по­чаток нового робочого дня в конторах, офісах тощо. Ранкові клуби працюють або щоденно, або раз на тиждень, залежно від побажань їх членів. До клубу може вступити кожний, якщо зробить відповідний грошовий внесок.

Діяльність клубів «До дев'я­тої» має три основні напрями: підвищення кваліфікації, обмін інформацією, вивчення інозем­них мов.

Тематика клубних зустрічей найрізноманітніша — проблеми навколишнього середовища, екології тощо. Лекції читають запрошені спеціалісти або самі члени клубу.

Спортом японці захоплюють­ся з дитинства. З раннього віку вони відвідують секції карате, дзюдо, айкудо. У спортивних, центрах для дорослих займа­ються плаванням, аеробікою, боротьбою. Багато хто захоп­люється бейсболом, а в останні роки — вед одним футболом. Японці допитливі й непосидючі — по­їздами, літаками, пішки, на ав­томобілі вони безперервно по­дорожують. Тільки випаде сніг на півночі, як зразу ж аеропор­ти заповнюють лижники, здає­ться, що всі жителі країни за­хоплюються швидкісним спус­канням з гір.

І ще про недільний відпочи­нок. Його проводять разом жи­телі кількох сусідніх вуличок, влаштовуючи колективне свято.

  Усі виходять на вулицю в мальовничому одязі — коротких кімоно і сандалях. Місцеві мага­зинчики виставляють на вулицю усі свої товари, а власники ре­сторанів і кафе влаштовують жвавий продаж соків, кока-ко­ли, шашликів на маленьких де­рев'яних шампурах (які-торі), які жарять тут же, а також со­сисок у тісті.

ДОЗВІЛЛЯ ПО-АНГЛІЙСЬКИ

Англія — батьківщина бага­тьох спортивних ігор. Цій краї­ні, особливо в наш час, нале­жить світова першість у ство­ренні нових ігор. Крикет, кеглі, рекету, скрембл та інші — на­ціональні ігри англійців.

У Англії щороку відбувають­ся змагання з ходіння по... во­ді. Такий спосіб пересування полягає в тому, що людина за­лазить до контейнера з спеці­ального міцного пластику. По­тім контейнер герметичне закупорюють, запасу повітря ви­стачає на шість годин. А вже спосіб пересування потрібно ви­брати самому — можна просто крокувати, можна повзти на чо­тирьох або ще якось. Це спра­ва смаку і бажання.

У країні працює багато найоригінальніших клубів. Один з них — клуб небезпечного спор­ту. Обід на вулкані — лише од­на з ексцентричних розваг цьо­го клубу. Члени клубу спуска­лися з альпійських гір, сидячи верхом на брилах льоду, але улюбленими їх номерами зали­шаються стрибки з мостів і хма­рочосів.

«Це ризиковане, але ми ке­руємося точними розрахунками і використовуємо техніку»,— зауважує голова клубу.

А ось цим спортом — запуск паперових голубів — займають­ся... дорослі. Навіть проводяться міжнародні чемпіонати. Призи розігрують у чотирьох катего­ріях: за тривалість польоту, точ­ність приземлення, технічне ви­рішення і художнє оформлення моделі.

ДОЗВІЛЛЯ ПО-БРАЗІЛЬСЬКИ

Бразильська національна куль­тура — це передусім перепле­тіння португальських, індійських та африканських традицій. Карнавали — улюблена розвага бразильців, під час яких білі, індійці, негри виконують складні, екзотичні танці, напри­клад самбо-батата. У цьому тан­ці, який виконують у колі і су­проводжують хоровим співом, відображено процес збирання цукрової тростини.

ДОЗВІЛЛЯ ПО-КИТАЙСЬКИ

Відпочинок — праці поміч­ник, так вважають китайці. А відпочивають у Китаї взимку, коли прийшла пора «об­німати себе за плечі». Це пора ігор, веселощів, весіль.

У перший день зими китайці здійснюють обряд поклоніння предкам, який називають від­правлення зимового одягу ду­шам померлих. Виготовлений паперовий одяг спалюють за певним ритуалом. Китайці свят­кують день зимового сонцесто­яння, у який вважається пога­ною прикметою сваритися, смі­ятися і говорити про неприємні речі. Місцеві жителі на свято одягаються у все нове.

Особливе місце в обрядових святах займає зустріч Нового року. В обрядах новорічної ночі виявлялось єднання китайської сім'ї й усього роду, включаючи і його померлих представників. Живі повинні були зустрічати Новий рік разом з їх покійними предками. Душам мертвих, що повернулися в рідний дім, підно­сили блюдо з обрядовими стра­вами.

Традиційно китайці захоплю­ються різьбленням по каменю, роботами по металу, ткацтвом і вишиванням, виготовленням фарфорових і керамічних виро­бів, плетенням корзин і цино­вок, мистецтвом лакування виробів, створенням художніх композицій. Картини для при­крашання свого житла китайці виготовляють з найрізноманіт­ніших матеріалів — стеблин злаків, кори, коркового дерева, пір'їн, рогу, стебел рису. В ос­танні роки розвиваються такі напрямки цього мистецтва, як виготовлення картин з черепа­шок, трісок, бавовняних ниток, вовни, а також квітів з синте­тичних матеріалів.

 ДОЗВІЛЛЯ ПО-ІСЛАНДСЬКИ

У ісландського рибалки надзвичайно сильно розвинуто почуття Бать­ківщини. Вони добре знають її історію, традиції, звичаї й фоль­клор. Наприклад, можуть пока­зати вам камінь, біля якого, за переказами, загинув улюблений герой однієї із книг.

У країні, яка майже не має матеріальних історичних пам'я­ток, побутує велика кількість лі­тературних і фольклорних спо­гадів.

Ісландець у години радості, смутку або в урочистих випад­ках неодмінно звертається до поезії, і не тільки згадує рядки улюблених поетів, але й сам складає вірші.

У школах влаштовують зма­гання, в яких команди обмі­нюються віршами: відповідь на куплет, який запропонований, слід починати з його останньої букви. І так продовжують доти, поки у однієї з команд не ви­черпається поетичне натхнен­ня.

З усіх країн світу Ісландія, як свідчить статистика,— краї­на, де найбільше читають. Кож­ний ісландець намагається мати особисту бібліотеку.

Ісландці ретельно й дбайли­во ведуть свій родовід. Кожна сім'я має сімейний альбом, в якому зберігаються фотографії, ведеться хронологія і опис сво­го роду. В альбомах зберігаєть­ся пам'ять про 12—15 поколінь. Батьки заповідають дітям бе­регти пам'ять про своїх предків.

ДОЗВІЛЛЯ ПО-АВСТРАЛІЙСЬКИ

На проведенні дозвілля в сім'ї австралійського підприємця, робітника чи фермера позначаються взаємини між її членами. В австралійських сім'ях поширений звичай уникання — найвища ввічливість, найбільша увага до тещі або свекрухи полягають у тому, щоб відвертатися, не дивитися на них — словом, усіляко їх уникати.

Багато австралійців у наш час проводять своє дозвілля так са­мо, як і жителі Великобрита­нії,— відвідують клуби, захоп­люються спортом, особливо ка­танням на дошках по хвилях прибою. В останні роки набув популярності віндсерфінг — катання на дошках під вітри­лом. Австралієць Еріх Штейн винайшов суінгсерфінг (гой­дання або гойдалка) — катання на дошці по воді без допомоги вітру і хвиль. Дошка являє со­бою великий плаский поплавець з пінопласту, оснащений кілем і вертикальною штангою звер­ху. Завдання спортсмена — так розгойдати поплавець, тримаю­чись за штангу, щоб водяна гой­далка почала рухатися у зворот­ному напрямі.

Улюблена гра на континен­ті — кидання бумеранга. Люби­телі цієї гри об'єднані в спілки, які регулярно проводять зма­гання.

Якщо комусь вдасться побу­вати влітку в австралійському містечку Спрінгвейн, він поба­чить дивну регату: велика кіль­кість човнів прямує вниз по од­ній з приток річки Дайамантіні,а спортсмени, як і має бути на змаганнях, стараються з усіх сил, щоб першими прийти на фі­ніш.

Що ж тут дивного? Тільки одне: січень у центральній Ав­стралії — місяць посушливий, тому річка Дайамантіна і її при­токи повністю пересихають. Ре­гата ж — традиція давня. Тому човни залишаються човнами, тільки в них немає ні вітрил, ні весел, ні навіть... днищ. «Весля­рі» стають всередину човнів, підхоплюють своє суденце за борти і лавки, лунає команда «Старт!»... і тільки пилюка сто­їть стовпом над сухим руслом річки.

ДОЗВІЛЛЯ ПО-АМЕРИКАНСЬКИ

Прагнення до підприємливос­ті, збагачення — характерна ри­са американських фермерів. Ці ціннісні орієнтації базуються на укладі їх життя і мають давні традиції. Побутові і соціальні умови життя американського фермера майже не відрізняють­ся від міських.

В деяких невеликих містеч­ках США введено правила «ти­хого дня». Так, у штаті Нью-Джерсі у невеликому місті Ошен-Граве прийнято закон, згідно з яким останній день тижня оголошено «тихим днем». У неділю заборонено рух транспорту, вулиці перего­роджують важкими ланцюгами і закривають на замки. Відпо­чивати так відпочивати!

У деяких місцевостях прово­дять тарганячі змагання, в яких беруть участь таргани розмі­ром до п'яти сантиметрів у дов­жину. Тарганячі ігри включа­ють біг з бар'єрами, біг на сто-дюймову дистанцію (2 м 54 см) і навіть плавання. Призи, зви­чайно, одержують не перемож­ці, а їх власники.

Глядачів збирає «чемпіонат світу» із стрибків у висоту се­ред... жаб. Подекуди користу­ються популярністю блошині скачки. Але ось, виявляється, у США дедалі більше і більше прихильників приваблює біг ... тарантулів. Зовні біг має досить дивний вигляд: великі отруйні павуки бігають по доріжках, зрідка зупиняючись, щоб роз­почати бій і з'їсти якогось су­перника. До речі, саме ця обста­вина викликає особливий азарт у прихильників павукових бігів.

Взимку американці також знаходять собі захоплення, бе­ручи участь у зимових карнава­лах. Наприклад, на карнавалі у містечку Стимбот (штат Коло­радо) можна випробувати сили в традиційних зимових видах спорту, але найбільше глядачів і учасників збирають нетради­ційні види — лижна аеробіка або гонки на лопатах. До вели­кої лопати для снігу кріплять посторонки і впрягають рисака. Рисак бере старт — і... далі все залежить від уміння і витрива­лості вершника. Найдосвідченіші «лопатними» розвивають швидкість до 50 кілометрів на годину.

У Карсон-Сіті відзначається традиційний фестиваль свистунів, на який з’їжджаються майстри художнього свисту зі всієї країни.

Художній свист-захопленя багатьох американців.

 

 ДОЗВІЛЛЯ ПО-ІТАЛІЙСЬКИ

Італійці-дуже жваві люди, які люблять спілкуватися. Особливо яскраво виявляється ця їх риса під час свята проведення дозвілля.

Дуже весело відзначають італійці настання Нового року. В новорічну ніч в містах на бруківку з неймовірним гуркотом викидають непридатний посуд, поламані меблі та інший непотріб.

З народних розваг  в Італії найпоширенішими є гра в кості, більярд, карти, дерев’яні  кулі-бочче. З великим азартом італійці беруть в лотереях, що організовують як держава, так і приватні підприємці. Десятки тисяч глядачів збирають велосипедні гонки і футбольні матчі.

Італійці ретельно дотримують багатовікових народних звичаїв і традицій.

Так, кожний парний рік 9 вересня шістнадцять жителів італійського міста Маратика стають» пішаками”. В середньовічному солдатському одязі вони збираються на площі Шахової дошки, викладеної великими чорними і білими квадратними плитами. Підходять “фігури” більш поважні, і починається свято, а разом  з ним і жива шахова партія. Цьому звичаю понад п’ятсот років. Легенда розповідає, що в 1454 році два благородних юнаки, жителі цього містечка, закохалися в дочку         князя-красуню Леонору. За законами тих часів суперництво розв’язувалось дуже просто - дуеллю.            

 Переможцю діставалась наречена, а переможений зустрічався зі смертю. На цей раз так не сталося.

  Батько Леонори, будучи людиною освіченою, раз і назавжди заборонив дуелі у своєму князівстві, а замість цього запропонував суперникам зіграти партію в шахи. Призом переможцю була, зрозуміло, прекрасна Леонора. Матч відбувався на площі перед замком. Для більшого ефекту на ролі фігур запросили слуг і придворних. Все завершилось якнайкраще. Переможець одружився з Леонорою, а переможеному не залишилось нічого іншого, як Женитися на її старшій сестрі.

ДОЗВІЛЛЯ ПО-ІНДІЙСЬКИ 

Індію називають екзотичною країною контрастів. Це одна з найбільш багатонаціональних країн: в ній налічується кілька сотень націй, народностей і племінних груп, розмовляють на 845 мовах і діалектах. Основна частина населення живе в сільській місцевості. Отож, наведемо кілька прикладів дотримання сільським населенням ритуалів, традицій, проведення свят.

Кожного літа наприкінці липня в індійському селі. Саурат відкривається незвичний базар. Безглуздо шукати тут продукти або предмети кустарного виробництва, оскільки єдиний товар, який пропонують на базарі, - це женихи. Понад сто тисяч  людей з’їжджаються сюди у цей час: незаміжні дами з найсерйознішими намірами, женихи з родичами і друзями. Торги шумлять з світанку до заходу сонця. 

Свято холи – стародавня індійська традиція. В минулі часи звичаї наказував магараджі виходити під час свята до народу. Володар змішувався з натовпом. А його підлеглі обсипали один одного порошком – фарбою.

ДОЗВІЛЛЯ ПО – АВСТРІЙСЬКИ

Найпопулярнішим видом дозвілля виявилося виконання вдома різноманітних ремісничих робіт. Далі йдуть захоплення фото справою та кінозйомкою. Серце австрійці, якщо йтиме мова про спортивні заняття, віддано плавання, не менш популярні лижі. Взимку особливо поширені різні гадання. Наприклад, у день св. Андрія - 30              листопада – дівчина кидала черевик через голову , і якщо він падав носком до дверей, то це віщувало близьке весілля.

ДОЗВІЛЛЯ ПО  ШВЕДСЬКИ

Швеція визначається високим рівнем життям народу. Шведи вміють ефективно працювати і раціонально відпочивати витрачаючи на відпочинок до 10 процентів свого бюджету. У країні багато футбольних стадіонів, відкритих і закритих плавальних басейнів, катків, гімнастичних залів, велотреків та лижних трас.    

У містах активно діють спілки за інтересами, які об’єднують тих, хто цікавиться живописом, вишиванням, декоративним мистецтвом, фото – та кіномистецтвом тощо.

ДОЗВІЛЛЯ ПО – НІМЕЦЬКИ

Відмітною рисою німецького характеру є звичка до порядку, акуратності й чистоти. Величезною популярністю у німців користуються соколине полювання . останнім часом у країні з’являються нові клуби. Серед них такі, зокрема, як клуби високорослих. Довгоногих і навіть... нероби.

ДОЗВІЛЛЯ ПО – ШВЕЙЦАРСЬКИ

Більшість населення Швейцарії – це німці, французи та італійці. Вільний час вони проводять за традиціями своєї нації, однак існують і місцеві особливості. Наприкінці зими, коли стає тепліше і сніг на схилах Альп стає м’яким, беруться за роботу учасники дуже популярного в Швейцарії конкурсу на кращу скульптурну композицію з снігу. Спочатку вони згрібають”будівельний матеріал” у великі купи, втрамбовують і просочують водою. Коли ці горби трохи підмерзнуть , з них витесують, вирізують або випилюють веселі, кумедні, часом дивні фігури, але обов’язково величезні – до п’яти – шести метрів висотою. Тут і персонажі з казок та легенд, різні звірі, а іноді – цілі звіринці. Короткий вік у цих скульптур, але їх будівництво виливається в справжнє свято – свято приходу весни.                      

Кл.кер:

А як же проводять своє дозвілля в Україні?

 

За період існування української нації у нашого народу склалася велика спадщина народних обрядів, традицій. Зокрема, досить колоритним є обряд святкування Дня Андрія первозданного, коли  ввечері напередодні свята молодь збирається на вечорниці. З часів язичництва зберігся у нас звичай святкування Івана-Купайла. А також багато інших релігійних свят: Різдва Христового, Пасхи, Трійці, св. Миколая, який є заступником нашого міста Луцька.

Учень

Споконвіків Україна славилася родючістю земель, тому сільське господарство завжди було в нас на першому місці. Особливою подією в селах України є закінчення жнив . На свято врожаю збирається все село, оскільки немає в селі ні дорослої людини, ні дитини, яка б не була задіяна у вирощуванні та зборі урожаю сільськогосподарської продукції. Лунає музика. Сільське керівництво вітає та нагороджує тих працівників, які показали найкращі результати у жнив’яних змаганнях. Проводяться різноманітні конкурси, змагання, розігруються призи.

Ще Український народ славиться своєю співучістю. Існує навіть легенда: коли Бог нагороджував народи різними благами (багатством, красою, та ін.) український народ прийшов тоді, коли вже основні щедроти були роздані. І тоді Бог подарував українцям   працьовитість та співучість. Українські народні пісні знають і люблять у всьому світі.

В нас, на Україні є дуже багато умільців, людей , які свій вільний час присвячують різним видам мистецтва. Всі ви напевне чули про знаменитого Лівшу родом з Вінниччини, який підкував мініатюрну блоху. І в інших куточках нашої країни  є народні майстри виробами яких захоплюються не тільки у нас, але і за кордоном. Згадайте хоча б українські вишивки.

Кл.кер:

От ми і ознайомилися із загальними уявленнями про проведення дозвілля різними народами. А як же ви проводите свій вільний час? Інколи найкращий відпочинок кожному з нас уявляється по-різному: читання літератури, додатковий сон, перегляд телепрограм, відвіду­вання кафе, ресторану, гостей тощо. Безумовно, це все може принести задоволення. Але, я хочу зауважити, що за винятком хіба що прогулянки , такий відпочинок є пасивним. Справжній відпочинок полягає у поєднанні фізичних та емоційних навантажень, тобто має бути гармонійним. Тож давайте поділимося один з одним цікавими способами організації свого дозвілля.

(учні розповідають чим кожен займається у вільний час)

Я надіюсь, що від сьогоднішнього дня ми всі будемо старатися якнайцікавіше проводити свій вільний час, а також залучати до активного відпочинку своїх друзів, братів, сестричок.