Виховна година "Свято осені"

СВЯТО ОСЕНІ

5 клас

(діти читають вірші на фоні музики)

Пора осіння тиха й чарівна.
Земля вночі туманами сповита.
Вдень лине тихо музика сумна
На павутинні бабиного літа.
Й пливе між листям кольоровий сум,
Осіннім сонцем ледве вже зігрітий.
В сухому листячку сховавсь од вітру шум,
І холодок проймає гордовитий.
Палітра осені яскрава ще й жива.
Жоржини кольорові серце гріють.
Та вранці паморозь травичку покрива,
І від морозу квіточки сивіють.
Рослинний світ потроху завмира,
Тускніє барв рясне палахкотіння.
Тому й тужлива осені пора,
Бо світ піде зимі у володіння...

Дівчина

Яка чудова на землі обнова!
А в синім небі музика пливе.
Відкрийте душу для пісень і слова,
І хай вона від цього оживе.
Хай полетить високо, заспіває
У цей прекрасний, неповторний час.
Хай лине музика і хай Земля співає
В осіннім золоті чарівний ніжний вальс...

Хлопець

Краса глибоко в душу проникає
І заворожує, і обпікає нас.
Це осінь щиро в гості закликає
Пройтись в природу в дивовижний час.
Душа від ніжності чарівної радіє,
Віта поезію осінньої пори.
Все золотиться ніжно, багряніє,
Сміється сонце радісно згори.
І стільки чарів в осені, і рими,
І стільки звуків, шелестів в ній є,
Що в кожне серце проника незримо
І збайдужіти людям не дає.

Торкнувся Жовтень всіх листочків
І фарби золоті роздав.
В усіх лісах, серед садочків
Чарівний красень побував.

Змінив нараз усе довкілля
У колір сонечка прибрав,
І в лісі, у часи дозвілля,
З вітрами на органі грав.

Хитались сосни сумовито
В казковий, неповторний час.
На струнах бабиного літа
Звучав осінній дивний вальс.

( Соло на трубі виконує Бруско Ж. )

 Ай, справді, осінь буває такою різною, що не передати! Вона наче сама казка. Ходить, блукає по Землі і кожного дня міняє краєвиди.

У небі чистому така бездонна просинь —
Воно безмежне і кінця нема.
У рідному краю співає пісню осінь,
А пісня та і ніжна, і сумна.
Чарівна й ніжна пісня від любові.
Сумна від того, що краса пройде.
А ту ж красу не передать у слові,
Вона у кожне серденько дійде.
Краса природи — веселкове диво!
В ній дивовижні чисті кольори.
Осінньо всюди, райдужно, красиво...
І синє небо дивиться згори.

Піднімалось сонечко поволі
У свою дорогу нелегку:
Посиділо трішки на тополі,
Та й спустилось спати за ріку.
Тут же сутінки нараз повибігали,
І розсілись чинно по кутках.
У садки, в ліси понаповзали,
Залягли в деревах і в кущах.
А за сутінками йшла казкова нічка,
Повний місяць в небо випливав.
І закуталась туманом білим річка,
Та спросоння сад старий зітхав.

1 хлопчик. Ой, як чарівно навколо! Просто чудово!

1 дівчинка. Дуже гарно, бо це ж осінь золота прийшла!

2 хлопчик

Осінь, осінь! Чарівна і дивна
В дивограї кольорів горить.
Неповторна, гарна, як царівна,
У намисті горобин стоїть.

Я листочків гарних назбирала,
Щоб букет осінній з них зробить.
У віночок їх позаплітала,
Щоб себе вінком озолотить!

2 хлопчик

О! Яка ти стала гарна й дивна,
Ніби з казки тільки-но зійшла!
Наче осінь — золота царівна...
Розкажи-но, де це ти була?

3 дівчинка

Я у лісі листячко збирала
У букетик, і вінок сплела.
Ягідок з калини ще нарвала,
І тепер уже додому йшла.

3 хлопчик

Справді, осінь дуже гарна й мила,
І краси багато так у ній.
Все довкіл вона позолотила,
Тільки придивитися умій!

2 дівчинка. А давайте і ми в ліс підемо, грибочків, може, знайдемо, на осінню красу подивимось...

3 хлопчик. А ти в лісі не боїшся?

2 дівчинка. Та чого б це я боялася? Я там усі стежечки знаю!

2 дівчинка. А скажіть, ви всі знаєте, які гриби можна збирати?

Усі. Так, знаємо.

1 дівчинка. А я не знаю добре, мені всі подобаються, особливо червоні з білими цяточками. Вони такі гарні! Я не дуже розуміюся на грибах.

3 хлопчик. А ми тобі допоможемо. Я з собою навіть малюнки взяв, щоб порівняти з ними правильний грибочок чи ні. Ось, погляньте. (Біжить до кошичка, виймає малюнки і показує дітям.) Ось, цей червоний у білу цяточку, — мухомор, отруйний, його не можна брати. А це — лисички — ці можна.

3 дівчинка. А це — справжній боровик, а ось сироїжка. (Показує малюнки.)

1 дівчинка. А цього гриба я знаю — це бліда поганка, її не можна і в руки брати, бо вона дуже отруйна.

Усі. Правильно, це бліда поганка.

2 дівчинка. Але збивати і нищити грибів теж не можна.

1 хлопчик. А чому це їх не можна збивати? Вони ж погані, отруйні, ще хтось набере собі... Ліпше знищити...

1 дівчинка. А тому нищити не можна, що все в природі для чогось потрібне. Мухомор для людини отруйний, а для тварин він — ліки. От, до прикладу, якщо олень захворів, то він знаходить великого мухомора і з’їдає. Так він виліковується. Та й інші тваринки також так лікуються. Тому нічого в природі нищити не можна.

3 дівчинка. Тільки далеко не заходьте, щоб не заблукати у лісі. А ще там галасувати та шуміти не можна. Бо в осінню пору в лісі й так шумно, звірі лякаються ...

3 хлопчик. А це ще чого, то ж он яка тиша всюди! А ти кажеш — шумно!

3 дівчинка. А ти прислухайся... Листячко злітає і падає на землі — шелест, хтось по ньому ступає — шурхіт, наступиш на галузку — тріск, а вітер у верховітті дерев заграє — весь ліс озветься шумом.

1 дівчинка. Так. У цю пору навіть зайчики з лісу в поле втікають, бо вони цього шуму бояться, вони ж полохливі. От тому нам треба вести себе тихо. А як будемо чемні, то ще й у казку потрапимо і побачимо чудеса...

2 хлопчик. От вигадниця! Чудес їй захотілося! Таке скажеш. Яка там казка!

2 дівчинка. А все навколо нас — це і є казка, тільки придивитися умій, прислухатися... Все живе, лише пофантазуй, і воно заговорить, зашепоче...

Вже зібрані останні врожаї,
З полів добро привезено додому.
Комори всі наповнили свої,
Тепер приємну відчувають втому.
Втомилися, звичайно, від турбот,
Та радість від достатку серце гріє.
Трудолюбивий, добрий наш народ,
Він потрудитися і відпочити вміє.

1 ведучий. Ось саме в таку осінню пору, коли все добро із садів, городів, полів і лісів було зібрано і звезено в двори, сховане в комори, льохи і клуні, люди збирались на великий осінній ярмарок, щоб продати лишки виробленої продукції, обміняти на інший товар та й навіть похвалитися вирощеними овочами, фруктами, зерновими культурами, медом, хлібом, гончарними і ткацькими виробами... Чого тільки не було на тих ярмарках у незапам’ятні часи в Україні!

2 ведучий. А ще на ярмарку можна було відпочити і повеселитися, зустрітися з родичами, знайомими, друзями, обмінятися думками, рецептами, своїми знаннями та секретами. Бо осінній ярмарок — це справжнє свято

1 ведучий. Тому сьогодні ми хочемо поринути в ту далеку епоху й зазирнути на такий ярмарок, що відбувався кожної осені в українських містечках і великих селах.

Гей, на ярмарок хутчіше,
І не пішки, а бігом!
Тож збирайтесь веселіше
Всі на ярмарок — гуртом!

Та мерщій додайте ходу,
Просинайтеся, не спіть!
Вже на ярмарку — народу!
Тож і ви сюди біжіть!

Ярмарок у нас багатий,
Можете всього придбати:
Овочі, зерно і фрукти,
Хліб та різні ще продукти:
Сало, м’ясо, поросятко
І полив’яне горнятко,
І корову, і коня —
Це не купите щодня!

Вівцю й кізку круторогу
Приведете до порогу.
І вола, кота й собаку,
Й ще, звичайно, живність всяку!
І підсвинка, і конячку,
Воза купите і тачку,
Сапку, вила і граблі —
Все, що треба на землі!

Буряки, картоплю, сіно,
Виноградні грона й вина.
Моркву, редьку, хрін столовий,
І горох, та біб чудовий.
Грушу, гарбуза, капусту —
Тут всього багато й густо!
Тож скоріше! Поспішайте!
Всі на ярмарок рушайте!

Олена. Марійко, ти чула, як гукали на ярмарок? Ходімо швидше, там так цікаво буде! Поторгуємо та ще й на людей подивимось, себе покажемо!

Марійка. Ой, чула я, чула, не глуха. Та вже біжу. Ось часнику вродило, дівати нікуди. Ото продам, а горщиків куплю, бо їх на все треба: і на молоко, і на сметану, та й сиру того так багато, так багато! А разом побачимо знайомих, може, й хлопців з другого кутка...

Олена. То біжімо вже, не барімося. А я ось цибулю несу продавати, бо так багато її в нас! І така вся, як кулаки — велика, чистенька, суха і така солодка, як мед.

Марійка. Таке скажеш, як мед. Тільки-но розріж, то сльози так і поллються на той мед. Ото вже придумала!

Олена. А я кажу, що солодка моя цибуля, бо це такий сорт люди вивели. Ну, нехай не така, як мед, а все ж не гірка, як твій часник.

Марійка. А в мене теж солодка. Та тільки я не несу її на базар, солодку цибулю я й сама з’їм. А от часник несу — він хоч і пекучий, але такий пахучий, що їж і ще хочеться, от. То ходімо вже швидше, а то на ярмарок спізнимося.

1 продавець. Купуйте капусту, білокачанну, соковиту! Борщ та капуста — так хата не пуста! Купуйте капусту, солоденька, тверденька, велика, соковита.

2 продавець. Картопля, розвариста смачненька, ніби з маслечком жовтенька! Купуйте картопельку! Така тільки в мене! Не обходьте, добрі люди, такої картопельки більш ніде не буде!

3 продавець. А в мене буряки, підходьте, свояки! Буряк червонястий, солоденький, головастий! Купуйте буряки!

4 продавець. Кавуни і дині! Солодкі, як мед, соковиті. Сік рікою тече. Ріжте обережно!

5 продавець. Гарбузи! Гарбузи! Підходьте, не чекайте, на вози вантажте, бо гарбузи важкі, пузаті, на насіннячко багаті!

6 продавець. Маю усього потроху, квасолі, бобу, гороху! Підходьте, купуйте, грошей не жалкуйте.

7 продавець. А в мене смачна кукурудза, їжте од пуза, бо в ній крохмаль та білки, підходьте, не минайте, жінки!

8 продавець. А в мене морквичка, червоняста сестричка, в земляній була коморі, а коса її надворі. В ній усякий вітамін, різні солі, каротин! Купуйте моркву!

9 продавець. А я глечики пропоную, дорого не ціную. Але в кожній господі глечик стане у пригоді. Купуйте глечики, макітри, кварти...

10 продавець. Насіння соняшника, насіння гарбуза. Підходьте, не гордуйте, насіннячко діткам купуйте. Бо воно смачненьке, корисне, лікувальне, насіннячко кругленьке і овальне.

Учень

Ой, чарівниця осінь, справжнє диво!
І де знайти найкращі ті слова,
Щоб передати, як довкіл красиво,
Аж казка мружиться від сонця, як жива.
А вітер зашумить в верхів’ї дуба,
Враз шумові оркестри зазвучать.
І звуки, і краса серденьку люба
В душі озветься. Справжня благодать!
І дощові калюжі, мов озерця,
Бо неба синь відбилася у них.
Краса торкнула ніжні струни серця,
І полилась мелодія від них,
Немов на струнах бабиного літа,
Що срібним павутиннячком летить.
Чарівна осінь сонечком зігріта...
Це дивовижна, неповторна мить...

Учениця

Осінь чарівними барвами квітне,
Тепла буває, суха і привітна.
Жовта, червона, зелена, руденька,
Ще золотава, гаряча й тепленька.
Радує квітами і кольорами,
Сяють жоржини ясними вогнями.
Ще хризантеми цвітуть до морозу
І не страшні їм холодні прогнози.
Осінь буває чудова й чарівна,
Сонячна, сяюча, світла і дивна.

Учень

Часом проллється рясними дощами,
Сумно зітхне, не порадившись з нами.
Холодом різко не в пору повіє,
Сірою стане. І це вона вміє.
А коли дощик щодень накрапає,
Колір чарівний у неї зникає.
Осінь тоді сіра-сіра, байдужа,
Сонечко навіть світити не здужа.
От яка осінь на світі буває,
То сяє сонцем, то дощ накрапає.
То вона світла, барвиста, чарівна,
То сіра-сіра, сумна й непогідна.
Але у ній хоч коли та красиво!
Осінь — чарівність! Осінь — це диво!

Про осінь мову поведемо і слово в риму доберемо

За літом, як завжди буває,
Чарівна осінь... (наступає).
Як тепле сонечко сміється,
То все ще літечком ... (здається).
Та все ж гніздечка опустіли —
Пташки у вирій ... (полетіли).
В тепла краї, як кажуть люди,
І до весни вже іх ... (не буде).
Не зазвучать пісні для втіхи,
В природі стало ... (тихо-тихо).
І вже нема чому радіти,
Бо починає лист ... (жовтіти).
Зачервоніла горобина,
Зібрала урожай... (людина).
Посіяла озимину
В осінню пору ... (чарівну).
А осінь ходить рідним краєм
І медом груші... (наливає).
І як завжди, мільйони літ,
Вдягає все у жовтий... (цвіт).
А вітер між дерев гуляє,
На землю листячко... (скидає).
Воно кружляє і летить,
А потім ляже і... (лежить).
В природі в час такий красиво,
А вранці від туману... (сиво).
Усе стихає, лиш охоче
Цвіркочуть коники до... (ночі).
Дерева зовсім стали голі,
Травичка пожовтіла в ... (полі).
І небо сіре вже дрімає.
Ото вже й дощик... (накрапає).
Поменшав день, ось в чому річ.
Та стала довга-довга... (ніч).
А осінь все собі мандрує
І землю до зими... (готує).

А зараз нагадаємо про те, що люди зібрали восени і для чого.

( Інсценізація уривка фольклорного свята обжинок)

Затужило за сонечком небо,
Потускніли усі кольори.
Ой, не треба дощити, не треба,
Хай ще сонце сміється згори.
Хай тепло нам дарує і ласку,
Й диво-фарби усіх кольорів.
Прошепоче осінню нам казку
В пишних кронах могутніх дубів.
Хай заграють цимбали й валторни
В жовтих кленах, в берізках, в гаю.
Осінь, осінь... Така неповторна
І чарівна у ріднім краю