Виховна година .Тема. «Буду я навчатись мови золотої…» ( До Дня української писемності та мови)

Про матеріал

Мета. Показати учням красу української мови, її багатство і велич. Розкрити значення рідної мо¬ви в житті кожного громадянина України. Про¬буджувати бажання глибше вивчати українську мову. Виховувати любов до рідної землі, народу і його мови.

Перегляд файлу

Тема. «Буду я навчатись мови золотої…»  ( До Дня української писемності та мови)

 

Мета. Показати учням красу української мови, її багатство і велич. Розкрити значення рідної мо­ви в житті кожного громадянина України. Про­буджувати бажання глибше вивчати українську мову. Виховувати любов до рідної землі, народу і його мови.

 

 

Вчитель. Сьогоднішня година спілкування при­свячена нашій рідній українській мові. Дуже час­то називають нашу мову милозвучною, як спів со­лов'я, бо наша мова, немов барвистий український віночок, в якому вплетено різнокольорові стрічки. Прочитайте, якими словами можна описати красу нашої мови:

 

Ніжна, мила, світанкова,

Ясна, чиста, колискова,

Мелодійна, дзвінкотюча,

Дивна, радісна, співуча,

Лагідна і жива, казкова,

Красна, чарівна, шовкова,

Найдорожча, добра, власна,

Мудра, сонячна, прекрасна,

Солов'їна, барвінкова

Українська мова!

Вчитель. Вслухайтесь у ці чарівні і неповторні звуки гуцульської трембіти. Вони понесуть вас да­леко-далеко в гори, де із-за засніжених гірських вершин покажуть вам всю велич і красу, квітучість і різнобарв'я української землі від зе­лених Карпат аж до берегів Чорного моря, пока­жуть землю, що зветься Україна.

1-й учень. Україна! Ви почули це слово і відра­зу в уяві заграють бурхливі гірські річки, що вдень і вночі жебонять, несучи від Черемошу аж до Дніпра цілющі потоки чистої, як краплина ро­си, студеної води.

2-й учень. Україна... Ви почули це слово і вже вчувається над сонячними полонинами чарівна сопілка романтичного вівчарика. А вдарять лунко цимбали і вся ця музика полине ген далеко за хма­ри аж до синьоокого Полісся, закликаючи до жа­гучого танцю всіх, хто живе на вкраїнській землі Вчитель. Чиє серце залишиться глухим, нечу­лим до цієї краси самобутнього видовища, яке по бачиш і почуєш тільки тут, в Україні. (Звучить мелодія з «Троїстих музик»). Вчитель. Чом так любимо цю землю українську, її ріки і гори, поля і діброви? Відповідь на ці запитання чуємо у пісні на слова В. Лебедєвої, му­зику Д. Січинського «Чом, чом, чом, земле моя...» (Пісня звучить у виконанні учнів). - Чом, чом, чом, земле моя, так люба ти мені, так люба ти мені, Чом, чом, чом, земле моя, Чарує так мене краса твоя? - Чим, чим, чим, манить мене Пташні твоєї спів, пахучий цвіт лісів, чим, чим, чим, манить мене Вода річок твоїх, що тут пливе? Тим, тим, тим, дитино, знай, Що тут ти вперше світ уздріла з юних літ, Тим, тим, тим, дитино, знай, Що води ті й ліси - твій рідний край. Вчитель. І де б не були ми, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, за­чувши рідне слово. Бо саме любов до своєї землі, до свого краю, неможлива без любові до рідного слова. Д. Білоус сказав про рідне слово так:

Ти постаєш, в ясній обнові,

 Як пісня, линеш, рідне слово,

 Ти - наше диво калинове.

 Кохана, материнська мово!

 «Рідна мова дорога людині, як саме життя» - го­ворить народна мудрість. І це так. Адже без мови не може існувати жоден народ та його культура.

Мова. А що таке мова? Народ говорить, що сло­во до слова - зложиться мова. Як сказав Тарас Шевченко про слова нашої мови?

 3-й учень.

Ну що б здавалося слова

-Слова та голос - більш нічого.

А серце б'ється ожива.

 Як їх почує!

   Вчитель. Наша мова одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу. Із сивої глибини віків вона бере початок. Пройшла наша мова тер­нистий і важкий шлях. Але які б не були страшні сторінки нашої історії, вона вижила і сьогодні розвивається. На що схожа наша мова в поезії В. Терека, послухайте.

 5-й учень.

Як-то гарно, любі діти,

 У вікно вам виглядати!

 В ньому все - тополі, квіти,

 Сонце й поле біля хати.

 На оте вікно ранкове,

 Що голівки ваші гріє,

 Схожа наша рідна мова –

Цілий світ вона відкриє!

 

Вчитель. А я додам слова із вірша С. Воробкевича:

Як ту мову можна забути,

 котрою учила,

 нас всіх ненька говорити,

ненька наша мила.

І дійсно, хто, як не мати, навчила вас рідної мови. Ще коли ви були зовсім немовлятами, схи­ляючись   над   колискою,   співала вам  ніжну  колискову  пісню,   в якій висловлювала всю любов до  вас,   розкривала  вам  світ добра і краси.

 

Вчитель. Так,  із самого раннього   дитинства   ви пізнали з вуст матері українську   мову,   а

коли вперше переступили поріг школи, то ще шир­ше вам відкрився її чарівний світ, коли стали вив­чати мову, дізнавались про все цікаве, що є у ній

7-й учень.

Ой, яка чудова, українська мова!

 Де береться все це, звідкіля і як

? Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва,

 Бір, перелісок, чорноліс, є і ще й байрак.

 8-й учень.

/ така розкішна, і гнучка, як мрія.

Є в ній хурделиця, віхола, завія,

Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль

Та не в тому справа, що така багата,

Помагало слово нам у боротьбі,

 Кликало на битву проти супостата,

 То звучало словом на полях плаката,

 І за все це, мово, дякуєм тобі.

О. Підсухс

 9-й учень.

Її незміряну багату,,

, Дзвінку і ніжну, і завзяту,

 Як день сьогоднішній чудовий –

Люблю, люблю вкраїнську мову

О. Братунь

 

Вчитель. Діти, а чи знаєте ви, якою була мова, особливо писемна, у сиву давнину, коли нашу землю заселяли перші племена людей? Ті люди спочатку спілкувались жестами з вигуками, а потім ще й такими ось малюнками, де наприклад: О О ІІІ(два кружечки і три рисочки означали: «У нас 2 дні йшов дощ», а стріла з луком означали полювання). Мова знаків збереглась і до наших днів. Ми вміємо читати знаки в математиці, му­зиці, мові; розуміємо дорожні знаки.

     Основою нашого письма стала кирили­ця, яку склали наші предки Кирило іМефодій. змогли за допомогою букв записувати своє мовлення, розвивати її, збагачувати влучними словами.

Мову простого українського народу передав нам у спадок Г.С. Сковорода, вдосконалив її І.П. Котляревський, а основоположником сучасної української літературної мови став наш великий Кобзар - Т.Г. Шевченко.

       Він наказував нам, щоб ми любили свою мову, знали і вивчали її. «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь», - писав поет. Наш народ зберіг силу Кобзаревого слова. Ще в 1990 р. 16 липня Верховна Рада України прийняла документ «Про Державний суверенітет України», в якому підкреслюється, що українська мова вважається державною мовою, яку потрібно вивчати всім, хто живе в Україні. В Конституції України ст. 10 ска­зано: «Держава забезпечує всебічний розвиток функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».

Нашу мову порівнюють з калиною, бо вона та­ка ж красива, як народний улюблений символ ук­раїнців. Нашу мову порівнюють зі співом солов'я, бо лине вона, як ніжна пісня співучого соловейка.

(Учень читає вірш . Л. Лужицької).

 Мово українська, мово моя мила,

 Ти уся зі співу, весняних дібров,

 Ясна - як усмішка, чиста — як сльозина,

 Ти моє найбільше щастя і любов.

Я до тебе, мово, так горнуся щиро,

У слова вслухаюсь рідні і прості.

Мово моя, мова - найдавніше диво.

Ти моя молитва в радості й журбі.

 Я тебе, кохана, в душу увібрала,

 Разом з материнським щедрим молоком,

А іще з піснями, що їх так співала

Матінка, схилившись над моїм чолом.

Мово моя, мово мовонько шовкова,

У вінку біленькім світла і легка.

Ти для мене завжди бажана й святкова,

І мене без тебе на землі нема.

 

Вчитель. Особливу красу української мови ми відчуваємо в усній народній творчості - у її різних жанрах: казках, прислів'ях, загадках, у різних народних традиціях і обрядах, в іграх і пісенній творчості.

Важко переоцінити, яке велике значення справ­ляє на діток мова казки. Та й взагалі, немає у світі людини, яка б не любила казок, чи не чула їх. Бо, як писав І.Я. Франко: «Тисячі речей у житті забу­дете, а тих хвиль, коли вам люба мама чи бабуся оповідала байки - не забудете до смерті».

Вчитель. Дуже влучно й майстерно звучить слово в найдавнішому жанрі усної народної творчості -прислів'ях, приказках. У цих невеличких фразах народ точно передав життя й побут людей, їхні риси характеру. Ось послухайте і скажіть, як ви їх розумієте:

  •   Добре слово - краще за цукор і мед.
  •   Слово - не стріла, а ранить глибше.
  •   На словах герой, а на ділі жаби боїться.
  •   Словами туди і сюди, а ділами нікуди.
  •   Більше роби, та менше говори.
  •   Все хіхоньки та хахоньки, а роботи ні капельки.
  • Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.

Пізнавальне значення містять у собі загадки.

1. Біле поле, чорне насіння, хто не вміє, той не посіє. (Письмо)

 

  1. Мовчить, багато людей навчить. (Книга)
  2. Що у світі найшвидше? (Думка)
  3. Не жива, а за людиною ходить ( Тінь)
  4. Нежива, а за людиною ходить.

 

 

 

 

 

 

 

5. У світі одна. Всім потрібна вона.  (Батьківщина)

Веселою і дотепною, з жартами звучить наша мова у народних традиціях. А ще мова рідна, ме­лодійна в щедрівках, колядках, веснянках і коло­мийках.

(Звучать коломийки).

 

Мова  нашого  народу  своєрідна із  крайовими діалектами, близька кожному з нас.

 

Вчитель. Діти,  українську мову,  чудову,  гли­бинну, немов гостру зброю, і дав нам народ. На­ше завдання пильно берегти й збагачувати її склад, вивчати з ранніх літ. Куди б не закинула вас доля, пам'ятайте рідну українську мову. Кож­ному   українцеві,   кожній   людині,   яка   живе   в нашій державі,  працює чи навчається  потрібно вивчати українську мову. Пам'ятайте слова поетів.

1-й учень.

Учися, мій хлопче, відмінником будь,

Люби і поля і діброви.

І де б ти не був, де б не жив,

Не забудь своєї вкраїнської мови!

В. Сосюра

 2-й учень.

Вивчайте мову українську

-Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,

 Прекрасну, милу і чудову,

 Як материнську пісню колискову.

А. Каніщенко

 

Вчитель. То ж свої прагнення скажемо поетич­ними рядками А. Малишка.

3-й учень.

Буду я навчатись мови золотої

У трави-веснянки, у гори крутої,

 В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою!

 4-й учень.

В кореневищі пружному ниви колискової,

 В леготі шовковому пісні колискової;

 Щоб людському щастю дбанок свій надбати,

 Щоб раділа з мене Україна-мати.

 

 

doc
Додано
29 липня 2018
Переглядів
1597
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку