Виховна година "Тепло своїх долонь і розуму, і серця я Україні милій віддаю"

 

ЛОЗІВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ №7

ЛОЗІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

 

 

         Виховна година в 4-Б класі на тему:

 

        « Тепло своїх долонь,

              і розуму,      і серця

                 я Україні милій віддаю»

 

                                Вчитель початкових класів

                                Малько Любов Петрівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тепло своїх долонь, і розуму, і серця я Україні милій віддаю

 

Мета. Поглибити в учнів уявлення про Україну як Батьківщину кожного з нас ; актуалізувати знання про національні символи нашої держави ; довести невід’ємність історії кожної родини від історії Батьківщини; пробуджувати національну свідомість, розвивати пізнавальний інтерес, спостережливість, пам'ять, мислення та мовлення учнів. Виховувати гордість за Батьківщину, любов до рідної землі; сприяти формуванню у кожної дитини усвідомлення себе частинкою великого народу, розуміння важливості панування миру і злагоди в країні.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         

Матеріали до уроку: карта України, таблиці із зображеннями державних символів України; ілюстрації, динамічна таблиця.

 

Хід заняття

 Емоційне налаштування на сприйняття теми.

                 Наш дзвінок – всіх покликав на урок.

                 Кожен з вас приготувався – дуже гарно постарався.

                 Тож ми всі часу не гаймо,

                 Наш урок розпочинаймо.

 

Вчитель: Діти! Сьогодні на уроці ми будемо говорити про чарівну землю, багату і щедру, співочу, сповнену краси, землю, прекраснішої від якої немає на світі.

 

Діти (з буквами)

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай.

Рідніше їм своя пустиня,

А ніж земний в чужині рай,

Її шануй, люби, оберігай.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

 

Вчитель: - Яке слово утворилось?

- Давайте прочитаємо тему сьогоднішнього уроку.

 Робота над темою уроку

1.Бесіда за запитаннями

• Що таке Україна?
• Чому Україна є такою важливою для нас?

 

   Нехай тему нашої розмови підкажуть рядки вірша Ліни Костенко.
Буває, часом сліпну від краси,
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,
Оці степи, це небо, ці ліси
Усе так гарно, чисто, незрадливо,
Усе, є - дорога, явори,
Усе моє - все зветься  …(Україна.)

Так, сьогодні ми будемо говорити про найдорожче серцю кожної людини – про свою Батьківщину.

(Діти читають вірші)

 

 1.   Сьогодні ми зібралися,

Щоб дива – квіт квітчати,

Щоб всім вам розказати

Про Україну – матір.

 

   2. Є край, де найкращі у світі пісні,

І цвітом чарує калина,

Де сонечко вперше всміхнулось тобі,

Це дім твій – твоя Україна.

 

    3.Різні в світі є країни,

Різні люди є на світі,

Різні гори,  полонини,

Різні трави, різні квіти,

А у нас, одна країна,

Найрідніша нам усім –

То прекрасна Україна,

Нашого народу дім.

 

    4.Краю милішого, ріднішого,

Як Україна, - в світі нема.

Слова солодшого, звучнішого,

 Як  Україна – в світі нема.

 

 

    5.Моя Батьківщина це хата й калина,

Що виросла біля вікна.

Моя батьківщина – це вся Україна,

Що в цілому світі одна!

 

   6.Моя Батьківщина –це села й містечка,

Й верба, що пустила гілля.

І річка красива від нас недалечко…

Уся наша рідна земля!

 

   7.Моя Батьківщина –це будні і свято,

І неба безмежного шир.

Щасливе дитинство, мама і тато,

Це радість, це ласка і мир!

 

2. Легенда про Україну

 

Вчитель:

- Діти, послухайте легенду про те, як з’явилася наша Україна.

Колись давно Бог створив народи і кожному наділив землю. Наші ж предки забарилися і землі їм уже не дісталося. От вони прийшли до Бога, а він у цей час саме молився, і вони не посміли йому щось сказати.  Стали чекати. Він їм запропонував чорну землю. “Ні, - відповіли наші предки, - там уже живуть німці, французи, іспанці, італійці”. “Ну, тоді я вам дам ту землю, що залишив для раю, там все є: річки, озера, ліси, степи. Але пам’ятайте, якщо її берегтимете, то вона буде ваша, а коли ні — ворога”.

Пішли наші предки на ту землю, оселилися і живуть до сьогоднішнього дня. Країну свою назвали Україною, а людей — українцями.

 

       Ось так утворилася наша держава.

       Україна, як незалежна держава, дуже молода. Минуло майже 25 років з дня проголошення її незалежності.  24 серпня 1991року Верховна Рада України проголосила Акт незалежності та створення самостійної держави. Україна — держава із цікавим минулим, багатою культурною спадщиною, давніми народними традиціями. Подивіться уважно на карту України. Простір землі, яку заселяють українці, є такий великий, що аби перетнути його з заходу на схід, треба йти  90 днів, долаючи щодня 30 км. За площею серед Європейських держав вона поступається лише Росії.

       Земна поверхня різноманітна. Є тут і гори, і рівнини, і долини, і яри. Територію України надвоє розділяє могутній Дніпро (Славутич). Золоті пшеничні лани, різноманітні корисні копалини — багатство і гордість України. В нашій країні живуть різна народи. Близько 75% населення нашої держави складають українці. Крім українців тут живуть люди інших національностей: росіяни, білоруси, поляки, молдовани, татари. На території України проживає понад 110 національностей.

І всі вони знайшли в нашому краї свою Батьківщину.

 

  3. Створення динамічної таблиці «Моя країна – Україна»

 

- Уявіть,  що летимо над рідною землею.

Гарний наш рідний край, бо має і високі гори, вкриті зеленими лісами і бистрі ріки, і  безмежні урожайні поля, і заквітчані луки, мальовничі села і міста, і все, чого лише душа бажає.

-  А зараз попробуємо створити картину одного з куточків рідного краю, який ми побачили з висоти.

(Створення динамічної таблиці „Це – моя Україна”)

1-й учень:  -  Це гніздо. Я кладу його на дах хати.

2-й учень:  -  У гніздо посаджу  лелеку. В народі кажуть, де лелека гніздо зів’є – там щастя буде в родині.

3-й учень:  -  Біля річки посаджу калину – кущ, символ України, краси і дівочої вроди 

А калина біля броду

Білі квіти розпускає

На свою чарівну вроду

Задивляється у воду

Соловейка вигляда

4-й учень:  -  Соловейка – на кущ калини. Пісні солов’їні зачаровують нас своєю мелодійністю і красою.

5-й учень:  -  Біля хати тополя. Поширене  в  Україні дерево , з яким в українських  народних  піснях  і переказах порівнюють  струнких  дівчат.

6-й учень:  -  Я посаджу вербу. Наш народ давно  сказав: « Без верби і калини нема України! »

     7-й учень: -  Я посаджу барвінок  - це рослина, яка зберігає синій колір квітки навіть під снігом. Символ пам’яті та життя.  

 

- Погляньте, діти, яка красива вийшла картина. Така ж багата і красива наша українська земля.

Україна… Золота і чарівна сторона. Земля рясно уквітчана зеленню. Історія мужнього народу, що віками боровся за свою волю, щастя.

Україна — це наша найрідніша земля , земля де ми народились , де завжди нас чекає    батьківська домівка, наша дорога і мила Батьківщина.

4. Інтерактивна вправа «Асоціативний кущ». 

- Діти, а що для вас Україна? 

( це рідний край, де я народився, живу, де живуть і працюють мої батьки; це земля,  на якій народився видатний український поет і художник Т.Г.Шевченко; це ліси та парки, гори, ріки і степи; це вулиця, на якій я живу, школа, мої друзі; це моя родина: тато, мама, сестричка, бабуся, дідусь, рідна домівка)

 - Які слова спадають вам на думку, коли ви промовляєте слово Україна? 

(Діти говорять: рідна, найдорожча, квітуча, прекрасна, привітна, щедра,хлібосольна.)  

                        Щедра                        Квітуча 

            Рідний край            Рідна мова                 Т.Г.Шевченко 

                                                    Україна 

                                  Родина                     Ліси, парки 

                Гори,                            ріки                           Пісня 

                                   Хлібна                  Найдорожча 

 

  5.Державні символи України

Учитель.

 Кожна держава має свої символи. Україна має свої державні символи і пишається ними. За давньою легендою давно-давно жила одна жінка. І було у неї три сини. Росли сини чесними,сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї життя. Підросли вони і вирішили піти в світ прославляти свою матусю.

       Вирушив у дорогу найстарший син. Мати на згадку про себе подарувала йому золоту корону з трьома промінцями. Пішов син між люди. І за трьохпроменеву корону, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала шлях до кращого життя, дали першому синові ім’я Тризуб.

       Настала черга середнього сина. Йому мати в дорогу подарувала жовто – блакитний одяг. Своїми звитяжними ділами прославляв він свою матір. Одержав середній син імення Прапор.

       А там, де був найменший син,завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама своєму наймолодшому  синові подарувала соловейків голос. І одержав молодший син за свій голос і величний спів ім’я Гімн.

        І з того часу ідуть поруч три брати – Тризуб, Прапор, Гімн і прославляють рідну неньку. І там де вони проходять, лунає урочиста пісня.

            24 серпня 1991 року проголошено незалежність України . І як кожна незалежна                                               держава   Україна має свої державні символи. Назвіть державні символи  нашої Вітчизни.

 

Вчитель: Які державні символи України ви знаєте?

 

 

 Наш герб  - тризуб. Це воля, слава й сила.

 Наш герб — тризуб. Недоля нас косила.

 Та ми зросли, ми є , ми завжди будем.

 Добро і мир несемо ми людям.

 

 

 

  Другий символ — гімн України.

Гімн – це найголовніша пісня країни. Її автор – український поет Павло Чубинський. До тексту підібрана ніжна і одночасно горда, непокірна мелодія МихайлаВербицького.

Слова  палкі,

Мелодія врочиста –

Державний Гімн

Ми знаємо усі.

Для кожного села,

Містечка, міста –

Це клич один

З мільйонів голосів.

 

 

   Третій символ — прапор України.

    - Роль прапора — бути попереду, вести за собою людей.

     - Прапор це державний символ.

    Він є у кожної держави.

    Це для всіх ознака слави.

    Це для всіх ознака сили.

    Синьо-жовтий прапор маєм:

    Синє — небо, жовте — жито,

    Прапор свій оберігаєм.

    Він святиня, знають діти.

 

 

6.Прислів’я про Україну . Робота в парах

   Про нашу славну Україну народ склав прислів'я, вислов­люючи свою любов до рідної землі, своє зачарування, тугу. Давайте складемо прислів'я.

 

 -За рідний край життя віддай. 
- Рідна земля і в жменьці мила.
- Де не є добре, а вдома краще. 
- Людина без Вітчизни, що соловей без пісні. 
- Добре тому, хто в своєму домі. 
- Батьківщина-мати, умій за неї постояти. 
- Що країна – то родина. 
- З рідної сторони і ворона мила. 
- За морем тепліше, а вдома миліше. 
- Кожен край має свій звичай. 
- Де рідний край, там і рай. 
- Без верби і калини нема України. 
- Де срібліє вербиця, там здорова водиця. 

7. Складання вірша про Україну
Вчитель:              - Давайте спробуємо підібрати риму до вірша про Україну.

 

Ось небо блакитне і сонце в зеніті,

Моя Україна – найкраща …        у світі.

Моя Україна – це ліс і озерця,

Безмежні степи і чарівні …        джерельця.

Красиві пейзажі і гори високі,

Маленькі струмочки і ріки…     глибокі.

Міста старовинні і замки прекрасні,

Великі будинки і дуже …         сучасні.

Сади чарівні, мальовничії села,

Моя Україна – пісня…           весела.

Це щира, багата, як світ, її мова,

Крилата, така мелодійна…    чудова.

Її обереги – верба і калина.

Найкраща у світі – моя …         Україна.

Бо нам найрідніша Вітчизна і мати.

То як же нам, дітям, її не…      кохати.

Моя Україна – козацькая слава.

Така волелюбна і мирна…      держава.

Вона дорога нам, і рідна, і мила,

Бо світ перед нами, як мати,…         відкрила.

Вітчизно свята, дорога Україно,

Для кожного з нас ти у світі…      єдина.

 

8. Бесіда

Громадянин України — це ти і я, це люди, які постійно живуть в Україні, люблять її і є патріотами своєї Вітчизни. Патріот - той хто любить свою Батьківщину, рідну мову, відданий своєму народові , готовий для них на жертви й подвиги.

Любов у нас до Батьківщини

Іде із серця глибини.

Ми – патріоти України

Її ми дочки і сини.

-А як ви гадаєте,чи є серед сучасних українців, ваших рідних патріоти?

-А як ви вважаєте,патріотами своєї держави можуть бути тільки дорослі ,чи чи можуть бути і діти?

-А що треба дитині для того, щоб відчувати себе справжнім патріотом України , її громадянином?

 

Заповіді маленького патріота:

Учні.

1. Добре вчитись , щоб у майбутньому оволодіти спеціальністю та приносити користь.

Освіта — світло! Це запам’ятай!
У школі добре вчись.
І різні труднощі долай,
Лети до світла — ввись!

2. Брати активну участь у житті класу та школи , відчувати свою причетність до шкільного життя і до життя країни.

Як будеш ти активним в школі, друже,
То з легкістю підеш в своє життя.
За все берися і старайся дуже,
То цікавішим буде майбуття.

 

3. Берегти історичні і духовні пам’ятки свого народу , не руйнувати , а вивчати історію рідного краю.

Тож не брудніть священні стіни,
А квіти принесіть.
Це дорогі для всіх руїни.
Історію учіть.

4. Любити природу , берегти і примножувати її багатства : садити ліси , сади , квіти , розчищати джерельця , щоб не міліли річки.

Чарівний світ, неначе казка!
В нім стільки дива є!
А ти вивчай його, будь ласка,
Усе довкіл — твоє!

5. Наполегливо вивчати рідну українську мову, бо це мова нашого народу — державна мова, яку треба знати і нести її у світ.

Бо рідна мова, наче мати,
Снагу і силу нам дає.
Нам стежку в світ дано топтати,
Поки в нас рідна мова є.

 

Батьківщина – наш рідний край, це земля, на якій ми народилися. Тут народилися наші батьки, тут поховані наші предки. Україна відома всьому світу своїми родючими землями, добрими й працьовитими людьми. Так склалося, що здавна наші землі були ласим шматком для сусідів. Пригадаймо набіги татарських орд, турецьких яничар, польських феодалів. Україна завжди жила і боролась. І зараз вона бореться за свою цілісність.

Ось уже 2 роки у нашій країні дуже неспокійно. Ми з тривогою слухаємо радіо та дивимось телевізор. Всі люди переживають і думають про події на сході України. В мирне життя нашої держави увірвалась підступна війна, вороги зазіхнули на цілісність нашої Батьківщини. І тепер на сході нашої Вітчизни проливається кров найкращих синів. Вони стали на захист землі нашої, на захист миру в Україні. Вони не жаліють себе заради своєї родини, заради кожного з нас. Нескорені герої нашої славної України вже навічно ввійшли в книгу пам’яті Батьківщини.

 

На думку спадають слова  поета Василя Симоненка.

Ці рядки написані 60 років тому. А здається, що говорить він про кожного нашого воїна сьогодні:

Можливо, знову загримлять гармати,
І танк зімне пшеницю на лану,
І буде плакать і журитись мати,
Коли сини ітимуть на війну.
 І хтось востаннє поцілує милу,
 І хтось сльозу непрохану змахне,
 А може, дехто втратить віру й силу,
 Своє життя рятуючи одне.
Але не я... Я квиснути не стану,
Хоч як не буде боляче мені, –
За нашу землю, дорогу й кохану,
Я рад прийнять на себе всі вогні.
 За тих дітей, що бігають до школи,
 За матерів, змарнілих у труді,
 За рідні наші верби довгополі,
 За наші дні прекрасні й молоді.
І тут ні сліз, ні відчаю не треба,
І тут не треба страху і ниття –
Живе лиш той, хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя.

 

Помер Василь Симоненко дуже молодим, йому було 28 років. Поховали поета у Черкасах. На його надгробку викарбувано слова, які стали піснею (звучить уривок пісні):

«Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину».

 

На жаль, так сталося в Україні, що на сході проходить непроголошена війна. Ми повинні захищати сьогодні нашу єдність держави, її територію та кордони, її незалежність, щоб ми мали свою Батьківщину.

Ми повинні допомагати своїм воїнам, які гинуть від кулі ворога, захищаючи нас і нашу Україну. Мужні, відважні, хоробрі, безстрашні. Це вони, воїни АТО, залишили свої домівки, своїх дружин, дітей, матерів. Взяли в руки автомати і пішли захищати нашу рідну землю. Пішли, щоб ми з вами могли спати спокійно, щоб ми училися в школах, щоб дзвенів знову і знову щасливий дитячий сміх, щоб матері ніколи-ніколи не втрачали своїх дітей, щоб снаряди не руйнували будинків, шкіл, а на спортивних майданчиках не гинули діти.

 - Хто ж вони, мужні герої?

Це наші батьки, брати, сестри, навіть діди, які так палко люблять свою Батьківщину, що заради щастя інших не шкодують свого життя, ідуть у бій і на смерть.

-Як можна назвати таких бійців? Це дійсно справжні патріоти, які свято вірять у щасливе майбутнє України.

 

Зараз, як ніколи, наша армія потребує допомоги від нас, і не тільки матеріальної, а й моральної.

Воїни повинні знати, що ми їх любимо, про них пам’ятаємо, підтримуємо і допомагаємо. Крім збору теплих речей, грошей, медикаментів на підтримку солдатів, ми  написали їм листи і намалювали малюнки.

Я пропоную створити для наших мужніх захисників не просто листівку, а стіннівку, плакат, де вони побачать, як ми гордимося ними, бажаємо їм терпіння, мужності, здоров’я, хочемо, щоб вони якнайскоріше поверталися живими і здоровими до своїх родин. У кожного з вас на парті лежить вирізана з паперу долонька. Давайте на них ми напишемо всі свої побажання, мрії про те, що ми хочемо жити щасливо, під мирним небом, щоб Україна процвітала, а народ український ніколи не знав горя, прикріпимо на наш чудовий плакат, а потім передамо його в зону АТО.

 

Підсумок

- Прекрасна наша українська земля, щедра, багатобарвна, рідна, єдина. Але, щоб наша держава була завжди вільною, незалежною, а її громадяни, незалежно від національності — щасливими, потрібно наполегливо працювати, творити добро, вірити в щасливе майбутнє нашої країни, любити свою Батьківщину.

     Є чудовий вислів: «Вітчизна починається з мене…»

     І сьогодні розумієш, який глибокий зміст криється в ньому – це відповідальність, самовіддана праця, самопожертва в ім’я тієї землі, що зростила наших дідів, батьків і нас. Від того, які ми, що корисного робимо залежить, якою буде наша держава, наше сьогодення і наше майбуття.