Діти всі разом: Просимо на хліб, на сіль, на наші посиденьки!
Слова вчителя:
- Рідній матері нашій, ненці Україні, її славному минулому та напруженому сьогоденню, сонцесяйній весні, що несе із собою гожий день та прекрасні квіти, присвячуємо розповідь нашу про зустріч весни.
- Ось і минула вже зима… Із снігом, з хуртовиною, тріскучими морозами, з веселими, дзвінкими колядками, щедрівками, незабутніми народними іграми … А скільки сніговиків було виліплено, скільки цукерок поїла дітвора!
Було все, як у казці, було недавно, але вже минуло!
А нині сонечко, якому так важко було пробитися крізь хмари, все більше пригріває, розтоплює бурульки. І стрімкі струмочки вже незабаром полинуть у річки, в яри. Це місяць березень - перший місяць весни - спішить до нас.
Разом з пробудженням природи від зимового сну в Україні розпочинався цикл народних весняних свят, пов’язаних із стародавніми міфами та віруваннями. В Україні з давніх-давен справляли в останній тиждень перед великим постом Масляну (Масниці). Так називали свято проводів зими та її одвічних супутників – холоду, темряви, і урочистої зустрічі весни, яка несе з собою світло, тепло і радісне пробудження природи.
В ці дні спалюють опудало Зими, величають Весну.
1-а дитина:
1 день масляної – День Прохора, або «зустріч».
До Прохора зима втішається, а пізніше слізьми вмивається.
2-а дитина:
2 день – святого Власа, а ще Заігрини.
За гарну роботу дівці меду дають, за лінощі кропивою б’ють.
Влас до нас прийшов, парубку наречену знайшов.
3-я дитина:
3 день називається «Ласунка». В цей день українці пригощали один одного млинцями, ватрушками.
4-а дитина:
4 день називається «Розгуляй чверток». У цей день люди розважалися, співали, танцювали.
5-а дитина:
5 день називається «Тещині вечори». У цей день зяті ходили в гості до тещ.
6-а дитина:
6 день називається «Зовицині посиденьки». У цей день відвідували рідних.
7-а дитина:
7 день називається «Прощання з масляною». У цей день люди просили вибачення один в одного за колишні образи.
Слова вчителя:
- Ми сьогодні будемо оспівувати весну, щоб вона прийшла скоріш, щоб була дружною, теплою.
Гості дорогі, запрошуємо вас на наші посиденьки!
Веселощів вам , та радості!
Скоро Масляна прийде-
Веселощі та радість принесе!
А ось і прийшла до нас дорога гостя, Масляна! Та ще й з вареничками, з млинцями! Привітаймо її оплесками!
Масляна. Добрий день, шановні господарі! Доброго здоров’я гості дорогі!Моє вам шанування! Я до вас на цілий тиждень завітала- будемо скоромну їжу вживати – вареники з сиром, сметанкою мазані , млинці смачненькі!
Масляна – одне з найулюбленіших свят на Київській русі! З давніх –давен люди хотіли зустрічати весну.Вони дякували за тепло сонцеві, славили його, пекли млинці, що нагадували сонячний диск.
До млинців готували сир , сметану, мед, пекли пряники медові, пиріжки. Молодь гуляла, пісні співала.
Вчитель. Дозволь,Масляна, провести тебе на почесне місце в нашій господі. Та запрошуємо тебе повеселитися, святом насолодитися!
Ми хочемо тобі подарунки піднести. Подарунки наші – не стрічки червоні, не калачі рум’яні , а пісні дзвінкі та хороводи невгамовні!
(Пісня – гра «Подоляночка»
Учень.
- В кожному селі, по всій Україні раділи приходу весни і співали пісні, що називали гаївками, гагілками, ягілками, маївками, веснянками. Це пісні молодості й краси, жива народна традиція. Отже, сьогодні ми з вами також спробуємо зустріти весну так, як зустрічали її наші далекі предки – давні українці. Давайте ж відразу вирушимо у мандрівку на багато років у минуле, аж у Київську Русь.
Тоді люди повністю залежали від природи – від сонця, від морозу, від дощу. Але вірили в те, що вони можуть вплинути на сили природи. Чим саме? Словом, піснею, магічною дією.
Справді, ще подекуди лежав сніг, а природа вже пробуджувалась. І українські дівчата розпочинали обряд закликання весни. Збереглася найдавніша пісня, яка розпочинала цей обряд:
Батьки співають закличку:
Благослови, мати!
Весну закликати!
Весну закликати!
Зиму проводжати!
Під музику з’являється Зима і Весна.
Зима:
- А ми ще подивимось, Весно,
Хто з нас сильніший?
Насуплю я брови –
І вітер холодний повіє
Усе захолоне, рятунку нема,
Під снігом замре, заніміє!
Весна:
- А я засміюся і сонце
Ласкаве засяє,
Прокинуться луки, ліси і поля,
Усе розцвіте, заспіває!
Зима:
- Що ж, Весно, твоя взяла!
Прощаюсь з вами усіма!
Щасливі будьте! Через рік я знову
Свою вам казку принесу зимову!
(Зима йде із залу під музичний супровід.)
дитина:
Всі ми Зиму проводжали,
Красну Весну зустрічали.
Весно! Уквітчай наш край,
Дай нам добрий урожай!
Весна:
- Я тепло вам принесла
І сонечка додала,
Щоб міцніли усі діти
Й розквітали, наче квіти.
Піду я далі лугами й лісами,
Встелю землю килимами.
Заквітчаю різним зелом,
Щоб усім було весело.
Слова вчителя:
- Окрім обряду закликання весни, був ще обряд закликання пташок. Влаштовували його звичайно на день Сорока Святих. З тіста пекли 40 «жайворонків», що нібито вилітають у цей день із вирію.
Це жертва весні, щоб «гуси неслися, яйця водилися, гусенята плодилися». Печиво роздавали дітям. Частину обрядового печива діти підвішували на фруктових деревах, а коли збирався гурт, діти йшли до найвищого пагорба, піднімали в гору «жайворонків» і декламували:
Діти разом:
Пташок викликаю
Із теплого краю!
Летіть, соловейки,
На рідну земельку.
Спішіть ластівоньки
Пасти корівоньки!
Слова вчителя:
- Хлопці виглядали на дах і закликали:
Хлопці разом:
- Прошу я, просять тато й мати:
Прилітайте, птахи, до нашої хати!
Слова вчителя:
Майстер клас (виготовлення пташок із солоного тіста)
Слово вчителя: А тоді треба було звернутися до сонечка. Як до божества, щоб воно вийшло. Щоб краще гріло, щоб розтанули сніги, зазеленіла трава і зацвіли квіти. Давайте і ми, як наші пращури, його покличемо.
Діти танцюють і співають:
Вийди, вийди, сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір’ячко.
На весняні квіточки,
На маленькі діточки.
Ось вони граються,
Тебе дожидаються!
Слова вчителя:
- Вийшло сонечко, розтанули сніги, зазеленіла трава і зацвіли квіти, розм’якла земля. Засіяли ниву, заволочили.
- А від чого залежить урожай? (Від дощу)
- Отже треба було покликати дощ і принести йому в жертву – дві ще праслов’янські страви: борщ і кашу.
- Давайте його покличемо:
Діти разом:
Іди, іди, дощику!
Зварю тобі борщику!
Мені каша, тобі борщ,
Щоб ішов добрий дощ!
Вчитель:
Превеселий був сей день,
Ми гуляли увесь день.
Побороли зиму!
Ось які ми сильні!
- Зима відступила, але треба її прогнати зовсім. А як це зробити?
Діти разом:
- Треба її спалити.
Слова вчителя:
- Робили хлопці опудало Зими із соломи, одягали в жіночий одяг, виносили за село і спалювали, завдяки цьому очищалися від нечистого. Злого. Спалювали Зиму, а дівчата танцювали і співали.
Ну що ,гості дорогі, чи сподобалося вам наші посиденьки?
То ж спасибі вам за увагу,за щирі усмішки!
Ось настав момент прощання, ми вам скажемо : «До побачення!»
Частування дітей та гостей традиційними українськими святковими стравами.
Їжте млинці за обидві щоки,
Бо скоро піст Великий.
Смачного!