Виховна година "Вишиванку одягай -Україну кохай"

Вишиванку одягай – Україну кохай!

 

Гра «Доповни вірш»

Моя Батьківщина – це хата й…, (калина) 

Що виросла біля …. (вікна) 

Моя Батьківщина – це вся Україна, 

Що в цілому світі …!(одна) 

Моя Батьківщина – це села й містечка, 

Й верба, що пустила ….(гілля) 

І річка красива від нас недалечко… 

Уся наша рідна …!(земля) 

Моя Батьківщина – це будні і …,(свято) 

І неба безмежного шир. 

Щасливе дитинство, і мама, і …,(тато) 

Це радість, це ласка і …!(мир) 

 

У невичерпній спадщині духовної культури українського народу є особлива, винятково важлива її частина – вишивка.

Ви знаєте, що в травні в Україні святкують День вишиванки. Вишиванки сприймають як символ єднання, солідарності і підтримки. Цього року День вишиванки випав на 16 травня. Святкувати його почали не так давно, але ця традиція вже встигла міцно закріпитися у свідомості багатьох людей. Свято відзначається щороку у третій четвер травня, а головне, що треба зробити цього дня – вдягти вишиванку на роботу, навчання чи просто на прогулянку.

День вишиванки цікавий тим, що не прив’язаний до жодного державного чи релігійного свята, він цілком самодостатній та цікавий без зайвих нюансів. Отож сьогодні ми з вами поговоримо про такі рідні, красиві і неповторні вишиванки.

Трохи історії свята

Свято вишиванки було запроваджене не так давно, лише у 2006 році, тому багато хто не знає деталей. А починалося все дуже цікаво: ідею проведення акції «Всесвітній день вишиванки» запропонувала Леся Воронюк, на той час студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Однокурсники дівчини часто приходили на пари у гарних вишитих сорочках, тож вона і запропонувала вибрати один день та вбратися у національний одяг разом.

Спочатку ідею підтримала лише частина студентів, але вже 2008 – 2009 року вона набула поширення не лише у Чернівцях, а й в інших містах. А вже 2010 року до свята долучилися і держслужбовці.

Насправді День вишиванки не вимагає якихось особливих акцій чи заходів, достатньо лише відповідно вбратися і ви вже стаєте частиною святкування. Але з ініціативи звичайних людей почали проводитися різноманітні ярмарки, концерти, конкурси, флешмоби тощо.

 

 

А що каже легенда?

Був час, як на землі почав люд вимирати. Від якої хвороби, того ніхто не знав. Ото іде чоловік і враз впаде, зчорніє, запіниться і вмре. Втікали люди з сіл в ліси. Та слідом за ними гнала і хвороба. Не жалувала ні молодих, ні старих. А жила в селі над Дніпром бідна вдова Марія. Забрала пошесть чоловіка і п'ятеро дітей. Тільки наймолодша Іванка ще здорова. Але не вберегла. Почала сохнути і вона. А ще просить матінку:

-Врятуй, мамо, я не хочу вмирати! Порятуй!

Одного разу до хати прийшла якась бабця старенька. Як і коли прийшла, Марія не чула.

-Слава Богові! - привіталася. -Що, помирає остання? А могла б і жити. - Аж кинулася Марія.

-Як? Бабусю сердечна, як Бога благаю, спаси, порятуй найменшеньку! Взяла, напевно, старенька до серця той плач і мовила:

 -Повідаю тобі тайну тої страшної хвороби. Але присягни, що не обмовишся. Дитям присягай!

-Присягаю донечкою!

-Знай, що послав чорну смерть Господь Бог. Грішників багато зросло. Сказав Бог умертвляти всіх, на кому нема хреста. Ти тяжко перенесла смерть родини, дам тобі пораду. Виший на рукаві, на пазусі і всюди хрести. Та лиш чорні або червоні, щоб здалека чорти виділи.

Мати так і зробила. А донечка здоровшала щодень і просила маму:

-Виший ще терен... І калину...

А Маріїне серце стискалося від болю, що людські діти мруть. Не витримала. Від хати до хати бігала і кричала:

-Шийте, шийте хрести... Вишивайте, будете жити. Рятуйтеся!

А люди не вірили Марії. Тоді вона взяла на руки Іванку і забила в дзвін на сполох. За хвилю всі збіглися.

-Не вірите! Дітей мені ваших шкода!

І зірвала з Іванки вишиту сорочку. Дитина на очах зчорніла і померла

-Вишивайте сорочки дітям і собі!

Та й впала мертвою коло донечки.

З того часу відійшла хвороба за ліси і моря. А люди ходять у вишиванках. Матері навчають дочок, а дочки своїх дочок. І вже ніхто не обходиться без вишиванок. Радощі і болі життя вишивають жіночі руки у своїх вишиванках.

 

Червоними і чорними нитками…

Придумати свій візерунок для вишиванки лише червоними і чорними кольорами.

 

Повір’я про сорочку

 Якщо дощ намочив перший раз одягнену сорочку – на багатство.

 Якщо сорочку прогризли миші – в ногах буде слабість.

 Якщо зачепив і роздер сорочку – можеш зганьбитись.

 Не можна лишати замочених сорочок на неділю, щоб у роду не було полонених.

 Щоб бути гарним та чистим на виду, потрібно повернутися на захід сонця й утертись спиною сорочки.

 

Приповідки про жіночу сорочку

Скласти частини приповідок.

 Рукави – як писанка, а личко – як маків цвіт.

 Пізнають хлопці і в драній сорочці, аби полики вишиті.

 У наших хазяйок по сто сорочок, а в мене одна – та й та біла щодня.

 Хочеш сорочку мати – не треба зівати.

 К Великодню сорочка хоч і благенька, аби біленька.

 Як неділя, то й сорочка біла.

 Як мати рідненька, то й сорочка біленька.

 Перша Пречиста любить паляницю м’якеньку, а друга – сорочку біленьку.

 

Вірші про українську вишиту сорочку

Вишиванка

Вишиванка – символ Батьківщини,

Дзеркало народної душі,

В колисанці купані хвилини,

Світло і тривоги у вірші.

Вишиванка – дитинча кирпате,

Що квітки звиває в перепліт,

Материнські ласки, усміх тата,

Прадідів пророчий заповіт.

Вишиванка – писанка чудова,

Звізда ясна, співи та вертеп.

Вишита сльозою рідна мова,

Думами дорога через степ.

Вишиванка – біль на п’ядесталі,

Слава, воля, єдність, віра – ми.

Журавлем курличе, кличе далі,

Стелить вирій взорами-крильми.

 

Українська вишиванка

Сорочку-вишиванку

До самого світанку

Вишивала дівчина в сиву давнину.

Схрещувались ниточки,

Розквітали квіточки:

Ружі та барвінок, вздовж по полотну.

Вишивала з піснею

Яблука барвистії.

Чи на дворі дощ був, чи холодний сніг.

Вишивала ружу

Та вкладала душу,

Щоб на довгі роки вийшов оберіг.

Барви кольорові:

Зелень – то діброви,

Молодість, надія, злагода і мир;

Жовтий – то колосся,

Й плодовита осінь,

І ласкаве сонце, що встає з-за гір.

Синії стежини –

То морські глибини,

До людей довіра й безкінечність вся.

Ну а чорний килим –

Туга по загиблим,

Що за землю рідну віддали життя.

Хрестики червоні – То калини грони,

І вогонь гарячий, і пролита кров,

Але ще й родина,

Ненька-Україна,

І родинне щастя, й вічная любов.

Я візьму льон білий,

Нехай рух несмілий,

Але ж вишить спробую сорочку таку.

Ниточка до ниточки,

Квіточка до квіточки,

Щоб нащадки згадували на довгім віку.

 

Вишиванка

Цю сорочку мені вишивала

Материнська ласкава рука,

Що квіти на ній розсипала,

Мов по лузі весна гомінка.

Від'їздив я, в останній хвилині

Мати шепче крізь сльози: «Прощай,

Пам’ятай, ти родивсь на Вкраїні,

Де б не був ти, про це пам'ятай!

Не соромся хоч мови своєї,

Ти повинен гордитися цим..

А сорочки простої цієї

Не заміниш і шовком тонким.

Бо це мати тобі вишиває...»

І, здається, тепло її рук

Все в дорозі мене зігріває,

І я чую коліс перестук.

Де не був я: на Півночі дальній

І на землях цілинних орав,

А в сорочці оцій полотняній

Я тепло рідних рук відчував.

Сорочка-оберіг

Вишивала мама синіми ниткам, -

зацвіли волошки буйно між житами.

Узяла матуся червоненьку нитку, -

запалали маки у пшениці влітку.

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стали квіти України:

маки та волошки, мальви біля хати.

Долю для дитини вишивала мати.

Шила-вишивала хрестики зелені, -

зашуміло листя на вербі й калині.

Золотилось сонце у розлогій кроні.

Вишивала долю, наче по долоні.

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стали символи Вкраїни:

і верба, й калина, сонях біля хати.

Щастя для дитини вишивала мати.

Білими по білім вишивала ненька,

до ниток вплітала всю любов серденька.

Дрібно гаптувала росяні мережки,

щоб не заростали у дитинство стежки.

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стала рідна Україна.

Мамину турботу збереже сорочка,

захистять від лиха хрестиків рядочки.

 

Дизайнерська робота

Розмалювати вишиванку.

 

З історії вишивки сорочки

До вишивання на Україні матері привчали своїх донечок ще з малку. Дівчата рано ставали майстринями голки та нитки. А що означає червоний і чорний кольори в українській вишивці? (Червоний - це колір калини, яку здавна любили й шанували на Україні, це любов, радість. Чорний - колір землі - годувальниці, туга, смуток, журба за рідною стороною).

Сорочки на Україні вишивали ще з глибокої давнини, коли не було різнокольорових фарб та барвників. Наші прапрабабусі фарбували нитки для вишивання природними барвниками отримуючи їх із відварів:

з м'яти та кропиви - можна одержати зелений колір;

з відвару звіробою - коричневий;

з відвару лушпиння цибулі - жовтий;

сік  калини та малини давав червоний колір.

До  одягу XV ст. входила насамперед вишита сорочка переважно із грубого саморобного полотна. У чоловіків вона була короткою, глухою, тунікоподібною, з прямокутною горловиною. Жіноча вишита сорочка була довгою, різноманітного крою: тунікоподібна, з плечовими вставками з суцільнокроєними рукавами.

Характер декорування чоловічих вишитих сорочок значною мірою залежав від крою, а також віку власника. Найбільше прикрашали, переважно вишивкою, парубоцькі сорочки; стриманішими були сорочки літніх чоловіків.

Матеріалом для всіх українських сорочок завжди було і є біле лляне чи конопляне полотно домашньої роботи або купована біла бавовняна матерія. Обов’язково біла, бо білий колір українських сорочок – це найстарша й найхарактерніша їх особливість. Навіть в народних приповідках про білу сорочку мова ведеться.

Спочатку сорочку не оздоблювали. Вона була простого покрою. Складали тканину вдвоє, вирізували горловину і приточували рукави – два зшиті прямокутні полотнища. З часом  пошиття сорочки ускладнилося.

А знаєте дівчата, що сорочки найчастіше шили в четвер, бо це був благополучний день тижня. Переодягалися щонеділі. Вважали, що той, хто одягнув чисту сорочку почував себе здоровим. А щоб бути здоровим, треба носити лляні або конопляні сорочки з прядива, бо вони мають такі ефірні масла, що захищають  від шкідливого атмосферного впливу і випромінюють із тіла усіляке накопичення там зла. Сорочки іншого ґатунку такого впливу не мають, а навіть навпаки все штучне веде до штучності в організмі, особливо до руйнування кістяка, деформованості хребта у дітей.

Колись старі люди казали, що  на тижні, особливо у понеділок або п’ятницю, переодягатись в чисту сорочку не можна було. Хто переступав засторогу, мав неприємності. Сорочку, яка сушилася, знімали до заходу сонця, щоб в неї не вселився злий дух. Люди вірили, що рано одягнена сорочка – для Бога, в полудень – для людей, а ввечері – для нечистої сили.

Жіночі сорочки оздоблювали вишивкою, мережкою, виколюванням, занизуванням, затиканням. Особливо густо прикрашалися рукави, комір, поділ сорочки, бо вважалося, що саме там, де кінчалася тканина – панцир, найвразливіші для злих сил місця. Тому часто поли сорочки були вишиті, вигачкувані довгими стряпатими зубчиками, які відігравали роль оберегів – відбивали зло.

Заможні дівчата мали багато різних вишиванок. Деякі мали 50-80 і 100 сорочок. Сорочки призначались для буденної роботи, свята, посагу, весілля, навіть смерті...В деяких регіонах родичі молодої несли в дарунок молодому сорочку. Вишивати її дівчина могла ще задовго до весілля. « Бо, - кажуть, - як є готова сорочка, то Бог і милого швидко пошле ».

Дослідницька робота

Скласти карту України з фрагментів вишивки.

 

Вишиванки: 10 цікавих фактів

1. Історія народної вишивки в Україні сягає своїм корінням у глибину століть. Про це свідчать і результати археологічних розкопок, і свідчення мандрівників і літописців. Приміром, вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, датовані VI ст., при дослідженнях показали ідентичність не тільки одягові, але і вишивці українського народного костюма XVIII–XIX ст. Арабський мандрівник X ст. у своїх розповідях про русів згадує, що вони носили вишитий одяг. На жаль, пам’ятники української вишивки збереглися тільки за останні кілька століть, але і цього досить, щоб з’ясувати, що елементи символіки орнаментів української вишивки збігаються з орнаментами, що прикрашали посуд давніх жителів території України періоду неоліту, трипільської культури.

2. Київський художник Юрій Нікітін написав і подарував студентсько-викладацькому храму преподобного Федора Острозького, що у Національному університеті «Острозька академія», ікону, де Богоматір та Ісус Христос зображені у вишиванках. Ікона написана на дерев'яному щиті, її розмір 1,10 м на 0,8 м. «Іконописом займаюся з 1983 року. Однак, писати Матір Божу та Ісуса у вишиванках довелося вперше. Ідею підказав мій добрий товариш краєзнавець з Острога Микола Бендюк. Наснаги додала патріотична атмосфера, яка панує в Острозькій академії», - розповів художник.

3. На межі ХІХ і ХХ століть вишивана русько-українська чоловіча сорочка відривається від традиційного костюму і починає носитися в поєднанні з європейським одягом. Провідну роль в започаткуванні моди вдягання вишиванки під піджак часто надають Іванові Франкові, який «відрізнявся од загалу своїм костюмом — вишиваною сорочкою серед пишних комірців і краваток». Саме у костюмі й вишиванці Франко зображений на 20-гривневій купюрі, знайомій кожному з нас.

4.Орнаменти вишивок за мотивами прийнято поділяти на три групи: геометричні (абстрактні), рослинні та зооморфні (тварини).

Геометричні (абстрактні) орнаменти властиві всій слов’янській міфології. Вони дуже прості: кружечки, трикутники, ромби, зиґзаґи, лінії, хрести (прості й подвійні). На їхній основі в народній вишивці широко використовуються такі мотиви, як «баранячі роги», «кучері», «кудрявці», «гребінці» тощо. В основі рослинного орнаменту лежить прагнення принести у вишивку красу природи. Навіть гранично умовні візерунки виникли в результаті спостереження реально існуючих у природі форм. В українській вишивці часто використовуються такі мотиви, як «виноград», «хміль», «дубові листи», «барвінок» тощо. Деякі з них несуть у собі відображення древніх символічних уявлень народу. Так, мотив «барвінку» є символом нев’янучого життя, візерунок «яблучне коло», розділений на чотири сектори, з вишиванням протилежних частин в одному кольорі — символом любові. У сучасній вишивці зустрічається і древній символ «дерево життя», зображуваний переважно стилізовано у формі листів і гілок. У вишивках зооморфних (тваринних) орнаментів зображуються такі тварини як кінь, заєць, риба, жаби; із птахів — півень, сова, голуб, зозуля; із комах — муха, метелик, павук, летучі жуки.

5. Вирішальний вплив на характер орнаментальних мотивів мають різноманітні вишивальні шви, так звані «техніки». Їх в Україні відомо близько сотні! Серед найвідоміших технічних прийомів вишивання – гладь, хрестик, низь, мереження, бігунець, плетіння.

6. Кожен регіон України має свої особливості вишиванок. Про їх розмаїття може свідчити бодай сам лише перелік типових узорів волинського краю: цвіткі, хміль, лапатий хміль, хмелик, лапатий хмелик, виноград, ягідний хміль, хміль ягідки, хрести гречкою, хрести, безконечник, хрести повії, купчаті, кукурузка, огірочки на дві половинки, звізди, кошички, кошичаста рожа, вилка, баранячі роги, таргачики, рутка, чорнобривці, очка, ягідки, цимбали, кучері, рожа повна, рожа клинчаста, рожа шулякова, рожа барвінкова, рожа шулякова повна, сокирки, копита, копитка, розбиті хрести, хрести, сливочки, дубове листя, полоничник на дві половинки, полоничник хрещатий, полоничник!

7. Надзвичайно оригінальними є борщівські вишиванки, назва яких походить від регіону виникнення - Борщівського району на Тернопільщині. Саме тут майстрині вигадали свій особливий тип вишивання – декорування рукавів сорочок дуже щільною вишивкою чорними нитками. Чорний колір на борщівських вишиванках став переважати не просто так. Подейкують, що колись турки й татари знищили усіх місцевих чоловіків, і жінки з навколишніх сіл вирішили впродовж декількох поколінь вдягати чорні сорочки... До речі, у борщівському храмі Успіння Пречистої Діви Марії знаходиться особлива ікона Богоматері з Ісусом. Діва Марія одягнена у червоно-чорну вишиванку!

8. 20 травня 2012 року під час ювілейної ХХ молодіжної пішої прощі Стрийської єпархії до Гошівської чудотворної ікони Богородиці, яка перебуває на Ясній горі у монастирі отців Василіян с. Гошів на Івано-Франківщині, встановили рекорд України — у пішому ході взяли участь 15027 осіб у вишиванках. Досягнення занесли до Книги рекордів України. Загальна кількість прочан за різними підрахунками складала від 20 до 25 тисяч, а загальна відстань маршруту — 28 км.

9. Першим українським телеведучим, який провів новини у вишиванці, став Андрій Шевченко: 21 листопада 2004 року в ефірі «5 каналу» він відкрив телемарафон «Ніч виборів» у вишиванці з косівським орнаментом у жовтогарячих та салатових тонах.

10. Найбільша кількість людей у вишиванках, які зібрались в одному місці, – саме такий рекорд встановили на день Незалежності в 2006 році на центральній площі Рівного — майдані Незалежності. Організаторам акції вдалося зібрати святкового дня на майдані аж 3298 людей у вишиванках - від пересічних рівнян до відомих чиновників і політиків! У 2011-му рівненський «вишитий рекорд» побили у Чернівцях - тут у вишитих сорочках одночасно зібралося аж 4189 людей. Але того ж року Рівне повернуло собі першість: у День Незалежності на центральний майдан міста прийшло 6570 людей у вишиванках!

 

 

 

 

 

Історична вікторина

1. Коли з’явилися вишиванки? (Точних даних немає, але археологічні розкопки свідчать, що мистецтво вишивання відоме в Україні ще з часів енеоліту).
2. Які ви знаєте традиційні способи вишивання сорочок? (Мережка, хрестик, вирізування, заволоч, низь, лиштва, кольоровий шовк).
3. Які мотиви орнаменту використовувалися найчастіше? (рослинні, геометричні, зооморфні).
4. Який письменник став законодавцем моди та почав носити вишиванку зі звичайним піджаком? (Іван Франко).
5. Коли науковці України вперше почали займатися вивченням національного одягу? (Після того, як у 1876 відома письменниця Олена Пчілка видала альбом вишиванок).
6. Коли почався перший модний бум на вишиванки у радянській Україні? (У 1920–1930-х роках).
7. Коли відбулася перша вишиванкова хода? (У 2008 році).
8. Які всесвітньо відомі дизайнери використовують фрагменти української вишивки під час створення одягу? (Gucci, Valentino, Dolce&Gabbana, Джон Гальяно та Жан-Поль Готьє).
9. Який мурал намалював на київському будинку австралійський художник Гвідо ван Хелтен? Чим він цікавий?(Дівчину у вишиванці. Висота муралу – 43 м, це найбільший твір художника в Європі).

 

Флешмоб

Дефіле вишиванок.

Фотоконкурс «Селфі у вишиванках» (можна викласти фото в соцмережу і оголосити голосування)

 

Опитування

«Українська вишиванка: модний бренд чи традиція з віковою історією?»

Українська вишиванка для мене - це:

• невід’ємна частина української національності
• те, що свідчить про мене, як українця (українку), представника народу з унікальною культурою
• «стан душі»
• модно, стильно
• мама і рідна земля
• спосіб самовираження і поєднання себе зі своєю нацією
• спосіб висловлення власних поглядів на нашу націю та культуру
• символ протесту проти масової культури
• власний варіант____________________________________

Українська вишиванка: коли вдягаєте?

• на свята
• коли цього вимагають обставини
• на власний День народження
• на власне весілля,
• при нагоді
• відповідно до настрою
• власний варіант _________________________________________

Чи комфортно Вам носити вишиванку?

• так
• ні
• не завжди

Українська вишиванка є:

• -ностальгією
• -даниною моді
• -символом національної гордості
• власний варіант ____________________________________

 

А я іду по світу в вишиванці

Я — українка! І горджуся цим.

В нас обереги вишивають здавна.

Така традиція в народі прижилась.

Вона прадавня, вічна й дуже славна.

В культурі й до сьогодні збереглась.

Ані вікам, ні моді не здолати...

Вона в людському серці і в душі.

У ній любові, мрій, надій багато

І ти традиції забути не спіши.

Я встану рано-вранці, на світанку,

Як спалахне на квіточці роса.

Вдягну найкращу в світі вишиванку

І оживе, засвітиться краса

В промінні сонця. І моя сорочка

У рунах, в квітах зразу оживе...

З чарівних квітів я сплету віночка

Й над світом щира пісня попливе.

Сорочка, що матуся вишивала,

Сердечко гріє, душу веселить.

Бо ж мама щастя-долю закликала.

Цей оберіг в житті нас захистить.

Вдягни, дитино, рідну вишиванку 

І з чистим серцем в білий світ іди.

Вона зігріє сонцем на світанку

І оберегом стане від біди.

 

Давайте завжди будемо пам'ятати:

Якою би не була в кожного з нас доля,

як би не складалися обставини життя,

яким би не було становище в Україні та у світі,

яка пора року не була би за вікнами наших осель,

нас поважатимуть доти,

доки ми поважатимемо самих себе,

доки ми пам'ятатимемо про своє коріння

і шануватимемо наші традиції!