Виховна година: "Вода в традиціях українців. “Жива” і “мертва” вода".

Виховна година

 Тема:       Вода в традиціях українців. “Жива” і “мертва” вода.

 Мета:     продовжувати формувати  уявлення провеличезну цінність води для

                  для людей у побуті і господарській діяльності; ознайомлення з водою

                  в традиціях українців; виховувати прагнення берегти своє здоров'я

                  через користування чистою водою.

 

Хід

1. Організація класу.

З давніх пір і понині

Кажуть всі  в Україні:

“Здоровенькі були!”

Привітайтеся і ви!

Продзвенів і стих дзвінок.

Починається урок.

Всі за парти тихо всілись

І на мене подивились.

 

2. Повідомлення теми і мети

- Сьогоднішні ми з вами поговоримо про ВОДУ в традиціях та обрядах українців, чому наш народ здавна шанував цю чарівну рідину.

3.  Ознайомлення з новим матеріалом

1. Розповідь вчителя

Образ води у фольклорі надзвичайно багатогранний. Життя і здоров'я, очищення й кохання — ось основні грані цього символу. Водою, як і вогнем, очищаються від бруду — і тілесного, й душевного. Використовують воду й на благо людині (для ліків, виливання переляку), й на зло (щоб передати закляття і хвороби). Вода також виступає посередником між світом живих і потойбіччям, засобом для розкриття майбутнього.

      За міфами й легендами різних народів, вода існувала ще до створення світу — у вигляді первісного “синього моря”. Саме з неї з'явилися за волею богів земля, сонце і все живе. Тому вода є символом вічності й заодно плинності часу.

В українській колядці про це співається так:

Як ще не було початку світа,

То ще не було неба, ні землі,

А лишень було широке море,

А на тім морі явір зелененький,

На тім яворі три голубочки,

Три голубочки раду радили:

-Як би ми, браття, світ поставили?..

 

         У казках часто зустрічаємо згадки про живу й мертву воду. Тала вода, чиста, джерельна — жива. Нею очищуються, п'ючи її чи купаючись у ній, набираються здоров'я. Очевидно, до цього ряду можна віднести й цілющу росу. Стояча вода, у трясовинах, болотах, — мертва. Таку воду населяє всяка нечиста сила, на неї в замовляннях шептухи посилають хвороби. Вода в цьому випадку є символічним синонімом хаосу, протилежності білому світові.

Здатність води до очищення лежить в основі багатьох обрядів, і календарних, і родинних. До води звернено чимало замовлянь із проханням очистити людину від лихого. Ось уривок одного з них: 

Водице-кринице!

Ти обмиваєш луги-береги,

Коріння, креміння, біле каміння,

Умий рожденного, хрещеного (ім'я)

Від усякої нечисті, від усякого бруду!

 

      На свято Водохреща (19 січня), коли відбувався хресний хід до річки, сміливі хлопці купалися в ополонці, де священик посвятив воду, а дівчата вмивалися — щоб гарними бути. На Великдень, принісши свячене додому, дівчата клали в миску червоні крашанки, наливали води й умивались, щоб бути ще кращими. Символіка очищення лежить і в основі християнського обряду хрещення. Сльози — також очищують. До того ж, як і вода, вони є посередниками між; світами: щиро плачучи, людина ніби підноситься до небес. Вважається, що не можна дуже побиватись і плакати за померлим, бо сльози можуть якщо й не оживити, то потривожити його.

     Вода ототожнюється зі здоров'ям. Про гарну, здорову дівчину кажуть, що вона “як з води вийшла”. Коли дитина швидко росте, здорова, кажуть, що це відбувається “легко, як з роси й води”. Для хворих влаштовували купання, обливання, вмивання. Їм радили качатися по росі. Росу збирали до схід сонця в день св. Юрія (6 травня), на Купала (7 липня). Лікувалися і свяченою водою — стрітенською та богоявленською. Під перший весняний дощ поспішали, щоб набратися здоров'я на весь рік.

   Вода є речовиною, з якої виникає все, отож вона про все знає. Цьому потоку всезнаючої вічності — воді — довіряють дівчата свої вінки-долі на свято Купала. Запаливши свічки, прикріплені на вінках, дівчата спускають їх на воду й дивляться: в який бік вони попливуть, звідти й нареченого чекати. Уявлення про воду як про вічність і нескінченний плин життя відображене і в українських фразеологічних зворотах та прислів'ях. Наприклад, якщо хочуть вказати, що якась подія буде нескоро, кажуть: “Ще до того багато води втече”. Про подію, яка відбулася давно, кажуть: “З того часу багато води втекло”. Про те, що втрачене й не повернеться, говорять, що воно “пішло за водою”. На випадок, коли людина хоче якимось чином повторити те, що було колись, але умови вже змінилися, теж є свій вираз: “Двічі в одну воду не вступиш”. Про те, що безслідно зникло, кажуть, що воно “як у воду впало”, а про тих, хто пішов із лиця землі, кажуть, що вони “канули у вічність.

       Символічні зображення води — це прямі чи хвилясті лінії, або ж так званий “безконечник”. Часто зустрічаємо символічні позначення води на посуді. У вишивці зигзагоподібні орнаментальні зображення внизу рушників, хвилясті візерунки на подолках сорочок також позначають воду. На писанках найпоширенішим знаком води є безконечний.

2. Робота над прислів'ями.

- Які прислів'я та приказки про воду вам відомі?

• Де вода — там життя.
• Будь здоровий, як вода.
• Вода — справжня чарівниця.
• Без води і не туди і не сюди.
• Без води й борщу не звариш.
• В глибокій воді велика риба.
• В решеті води не наносиш.
• Ваша вода мокра, ще й зимна.
• Вивели його на чисту воду.
• Від великої води сподівайся шкоди.
• Він ані у воді не втоне, ані в огні не згорить.
• Він і на холодну воду дме.
• Він, як вода скрізь просочиться.
• Вода в решеті не встоїться.
• Вода все криє, а береги риє.
• Вода все сполоще, крім лихого слова.
• Вода греблю рве.
• Вода на мій млин.
• Вода ума не мутить та й голови не смутить.
• Води хоч топитись, та нема де напитись.
• Водою не розлити.
• Всього не переймеш, що водою пливе.
• Вчорашньої води не доженеш.
• Глибока вода тихо пливе.
• Де вода, там і верба.
• Де ділися ті часи, як до рота йшли ковбаси.
• З бурної води ще ніхто чистим не вийшов.
• За водою підеш, то й не вернешся.
• За холодну воду не візьметься.
• І вода як на місці стоїть, то засмерджується.

3. Читання легенди:

Дністер

       Знаєте, чому наша річка Дністром називається? Ні?! То я вам розкажу.

        Колись у давнину тут, де Дністер тече, плюскотів собі маленький безіменний струмок, а вздовж нього подекуди люди жили. Були серед них мисливці, хлібороби. І вели вони свій незвичайний календар. Чи то сіяти треба було, чи свята якогось чекали, то, щоб не збитися з ліку, кожний день позначали на піску, що був на березі струмка, мітками. Що не день, то нова мітка. По них вони знали, скільки днів лишилося, наприклад, до весни...

        Але одного разу струмок розлився водами на довколишні поля і затопив береги. Коли вранці вода спала, вийшли люди на берег, а їхніх позначок нема. —Хто дні стер? — бідкалися люди і самі ж відповідали: —Та хто? Струмок дні стер.

—З того часу і стали називати струмок, який дні стер,— Дністер. Тепер це вже не струмок, а велика річка. А початок бере вона аж у Карпатах з-під могутнього дуба, де вода пробила одного разу дно і б'є догори водограєм.

 

4.                     Підсумок

- Чи сподобалася вам сьогоднішня тема??

- Що найбільше запам'яталося?

- Що вразило?

- Чи будете ви підтримувати традиції та звичаї українців щодо вшануванні води?