Виховна година "Волонтерська діяльність в Україні"

Розробка виховної години

На тему «Волонтерська діяльність в Україні»

Для 1 курсу (10 класу)

 

Склала викладач англійської мови

Київського професійно-педагогічного фахового коледжу ім. Антона Макаренка

Кононенко Ю.М.

 

Тема: Волонтерська діяльність в Україні

Мета: ознайомити студентів з історією виникнення волонтерського руху, його діяльністю в Україні та значенням, яке він має в сучасних умовах АТО. Пояснити правове регулювання волонтерського руху в Україні. Дати пояснення термінів «волонтерська діяльність», «волонтер», ознайомити з нормативно-правовими документами, які розкривають їх суть. Дати інформацію про волонтерські організації та їх діяльність.

Байдужість – це параліч душі.

Антон Павлович Чехов

Хід виховної години

І. Вступна частина.

1. Питання для обговорення.

1) Історія виникнення волонтерського руху.

2. Правове регулювання волонтерського руху в Україні.
3. Волонтерський рух з допомоги армії в Україні.

Поступово минають часи, коли в моді були наркотики та алкоголь. На сьогодні в Україні в тренді архікорисні заняття: здорове харчування, спорт та волонтерство.

  Сьогодні мова піде про волонтерських рух, його правове регулювання та волонтерські організації, які блискавично розповсюджуються по Україні, особливо в умовах АТО.

ІІ. Основна частина.

1. Історія виникнення волонтерського руху.

• Де вперше виникло волонтерство?
• Яка перша волонтерська організація?
• Яка була її діяльність?
• Хто такий волонтер?
• Коли волонтерство почало розвиватися в Україні?
• Як називалася перша українська організація?

Як суспільний рух волонтерство виникло на Заході, а першими волонтерами були самаритяни, які надавали допомогу усім, хто її потребував. Більш впевнено можна говорити про виникнення феномена волонтерства вже з середини ХІХ століття. 1859 рік вважається роком виникнення волонтерського руху у світі. Саме в цей період Анрі Дюран, відомий французький письменник-журналіст, вражений наслідками кривавої битви при Сольферіно, запропонував створити Червоний Хрест – організацію, яка б працювала на волонтерських засадах і надавала першу медичну допомогу полоненим та пораненим. Принципами, сформульованими Анрі Дюраном, керуються волонтерські організації усього світу.

Деякі дослідники виокремлюють ХХ ст. як головну віху в розвитку волонтерського руху. У Європі після закінчення Першої світової війни з’явилися люди, готові надавати допомогу постраждалим у війні. Саме в цей час були створені перші волонтерські організації. Було засновано Координаційний комітет міжнародної волонтерської служби (CCIVS) під егідою ЮНЕСКО зі штаб-квартирою у Парижі.

Волонтер (від лат. „voluntarius” – воля, бажання, від англ. „voluntary” – добровільний, доброволець, йти добровільно) – це особа, яка за власним бажанням допомагає іншим. У багатьох словниках термін „волонтер” часто трактується як „особа, яка добровільно поступила на військову службу”. Нині волонтерство майже не пов’язане із військовою службою. Воно розвивається, орієнтуючись на надання допомоги усім, хто її потребує.  

У незалежній Україні розвиток волонтерського руху датується початком 90-х років XX ст., коли було створено службу під назвою «Телефон Довіри», де працювали волонтери. Із 1992 року в Україні почала активно розвиватися мережа соціальних служб для молоді. Головна мета їхньої діяльності – реалізація державної молодіжної політики та завдань, окреслених у Декларації „Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” і Законі Україні „Про сприяння становленню та соціальному розвитку молоді в Україні”. Саме створення центрів соціальних служб для молоді спричинило активний розвиток волонтерського руху.

  Насправді, сьогодні найбільша частина волонтерів – це молодь, переважно студенти, які мають багато вільного часу і завдяки навчальним закладам добре поінформовані про заходи, які проводяться волонтерськими організаціями.

2. Правове регулювання волонтерського руху в Україні.

• Коли був прийнятий закон про волонтерську діяльність?
• Що таке волонтерська діяльність?
• Які основні засади волонтерської діяльності?
• За якими напрямами здійснюється волонтерська діяльність?
• Як діє соціальна служба?
• З ким співпрацюють волонтерські організації?
• Хто координує їх діяльність?

Як відомо, з 2011 року Україна має спеціальний закон, який регулює діяльність волонтерів. Так, в Законі України «Про волонтерську діяльність» міститься легальне визначення волонтерства: волонтерська  діяльність  - добровільна, безкорислива, соціально спрямована, неприбуткова діяльність що здійснюється  волонтерами  та  волонтерськими   організаціями   шляхом   надання  волонтерської допомоги.  В свою чергу, волонтерською допомогою вважаються роботи та послуги, які виконуються або надаються волонтерами безоплатно.

  Однак, безоплатне виконання робіт або надання послуг особами, що має одноразовий характер або здійснюється на основі сімейних, дружніх чи сусідських відносин, не є волонтерською діяльністю.

Волонтерська діяльність ґрунтується на таких основополож­них засадах:

– добровільність та доброчинність;

– законність;

– гуманність та гідність;

– спільність інтересів і рівність прав її учасників;

– гласність;

– відповідальність;

– конфіденційність.

Волонтерська діяльність здійснюється за такими напрямами:

- надання волонтерської допомоги з метою підтримки малозабезпечених, безробітних, багатодітних, бездомних, безпритульних, осіб, що потребують соціальної реабілітації;

- здійснення догляду за хворими, інвалідами, одинокими, людьми похилого віку та іншими особами, які через свої фізичні, матеріальні чи інші особливості потребують підтримки та допомоги;

- надання допомоги громадянам, які постраждали внаслідок стихійного лиха, екологічних, техногенних та інших катастроф, у результаті соціальних конфліктів, нещасних випадків, а також жертвам злочинів, біженцям;

- надання допомоги особам, які через свої фізичні або інші вади обмежені в реалізації своїх прав і законних інтересів;

- проведення заходів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища, збереженням культурної спадщини, історико-культурного середовища, пам'яток історії та культури, місць поховання;

- сприяння проведенню заходів національного та міжнародного значення, пов'язаних з організацією масових спортивних, культурних та інших видовищних і громадських заходів;

- надання волонтерської допомоги для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

- надання волонтерської допомоги за іншими напрямами, не забороненими законодавством.

 

Закон, крім того, визначає правовий статус волонтерів, волонтерських організацій, отримувачів волонтерської допомоги тощо. Нормативно-правовим актом передбачена можливість укладати договори про надання волонтерської допомоги, за якими одна  сторона (волонтерська організація) зобов'язана надавати на користь  іншої сторони (отримувача) визначені в договорі види волонтерської допомоги  шляхом  залучення  до  виконання   волонтерів   протягом  встановленого в договорі строку, а отримувач зобов'язаний прийняти  волонтерську допомогу. 

Волонтерські організації (об'єднання), волонтери, які бажа­ють провадити діяльність з метою надання допомоги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, звертаються до соціальної служби з відповідною пропозицією.

У разі отримання згоди на співпрацю з соціальною службою волонтерська організація (об'єднання), волонтер і керівник соціальної служби укладають відповідний договір.

Договір про співпрацю з надання соціальних послуг уклада­ється не менш як на три місяці. У договорі визначаються права, обов'язки та відповідальність сторін, перелік соціальних послуг, які надаватимуться.

Договір про співпрацю з надання соціальних послуг може бути розірвано в односторонньому порядку у разі, якщо:

– волонтерська організація (об'єднання), волонтер відмо­вилися провадити волонтерську діяльність;

– соціальна служба отримала скарги від осіб, яким волон­тери надають допомогу.

Соціальна служба:

– надає волонтерській організації (об'єднанню), волонте­рові необхідну інформацію щодо можливої співпраці у сфері надання соціальних послуг;

– за потреби забезпечує волонтерські організації (об'єд­нання), волонтерів роботою, що буде відповідати їх бажанням та можливостям;

– надає волонтерській організації (об'єднанню), волонтерам всебічну допомогу і підтримку у провадженні їх діяльності;

– контролює діяльність волонтерських організацій (об'єд­нань), волонтерів у сфері надання соціальних послуг.

Соціальна служба може застосовувати заходи щодо заохо­чення діяльності волонтерських організацій (об'єднань), волон­терів.

Волонтерські організації (об'єднання), волонтери під час провадження своєї діяльності можуть залучатися до здійснення заходів, розроблених і затверджених Координаційною радою з питань розвитку та підтримки волонтерського руху.

Волонтерські організації (об'єднання), волонтери під час провадження своєї діяльності співпрацюють із підприємствами, установами, громадськими, благодійними та релігійними ор­ганізаціями.

Координацію волонтерської діяльності здійснюють Мініс­терство праці та соціальної політики і Міністерство у справах молоді, сім'ї та спорту.

Світовий досвід розглядає волонтерство як форму соціальної роботи, яка здатна подолати ефект уникнення людей від громадських проблем, сформувати модель колективної участі, відтворення людських цінностей. 

 

3. Волонтерський рух з допомоги армії в Україні.

• Коли і як виник волонтерський рух з допомоги армії?
• Які організації займаються допомогою армії?
• Які фактори сприяли виникненню волонтерського руху з допомоги армії?
• Які основні напрямки роботи волонтерського руху?
• Які засоби та способи допомоги волонтерського руху?
• Якими ресурсами і послугами волонтери забезпечують українську армію?
• Які загрози існують для волонтерів, які допомагають українській армії?
• Хто працює прикриваючись волонтерами, і які наслідки такої діяльності?

Немає точної дати утворення волонтерського руху з допомоги армії в цілому в Україні, як і точної дати формування їх у волонтерські організації. Початком можна вважати волонтерський рух під час Революції гідності, після початку Російської інтервенції до Криму 20 лютого 2014 року. Приблизним періодом створення розгалудженої системи допомоги армії можна вважати період травня-червня 2014 року.

Рух виникав стихійно з окремих волонтерів, що об'єднувалися в групи. З часом з'явилися лідери, що привели роз'єднані самоорганізовані групи до централізованого керування, а відтак — посиленням впливу на державний апарат та ефективність допомоги.

Від початку листопада в Україні діє громадська організація «Асоціація народних волонтерів», до якої увійшли волонтерські організації, які регулярно надають допомогу військовим і цивільним особам у зоні АТО, а також ветеранам АТО та їх сім'ям. На початку створення тут об'єднано в групу близько 30 найдієвіших волонтерських організацій.

У системі Міністерства оборони створена Рада волонтерів. Представники волонтерських організацій залучені до речового, харчового та медичного забезпечення і по два працюватимуть у кожному з департаментів МО України, які відповідають за постачання Збройним силам України.

Необхідність у волонтерському русі була зумовлена наступними факторами:

• відсутність в армії достатніх ресурсів (одягу, засобів особистого захисту, медикаментів, їжі);
• відсутність організації своєчасного забезпечення цими ресурсами, налаштування логістики;
• відсутність потрібного забезпечення технікою;
• слабка виробнича база;
• відсутність достатньої підтримки біженців зі сторони держави.

5 грудня 2014 року відповідно до Закону України від 02.09.2013 № 1668-VIІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо деяких питань оподаткування благодійної допомоги» та пункту 2-1 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», Міністерство фінансів України затвердило «Порядок формування та ведення Реєстру волонтерів АТО»

Основними напрямками роботи волонтерського руху є:

• допомога українській армії (збір харчів, теплих речей та амуніції, ліків)
• допомога пораненим, військовим госпіталям та лікарням, у яких лікуються поранені військовослужбовці
• допомога сім'ям тимчасових переселенців з Криму та території АТО (юридична, психологічна та гумантіарна допомога, пошук житла та роботи, адаптація в новому місті та соціумі)
• допомога сім'ям учасників АТО (психологічна, гуманітарна)
• технічна допомога: відновлення старих, ремонт, удосконалення, бронювання бойових машин

Основними засобами і способами допомоги є:

• збір коштів
  •                   волонтери збирають гроші у спеціальні скриньки у громадських місцях
  •                   під час проведення благодійних ярмарків, концертів чи інших громадсько-культурних заходів
  •                   під час літургій у храмах
• збір речей
• довезення зібраної допомоги до військових підрозділів за місцем їх дислокації, госпіталів, родин військовослужбовців

На цей момент, волонтери забезпечують українську армію наступними ресурсами та послугами:

• медикаменти
• лікування
• техніка
• ремонт техніки (автомобілі, бойові машини, літаки)
• ремонт будівель
• модернізація зброї (приціли, тепловізори, ПНБ, тощо)
• постачання з-за кордону
• засоби особистої безпеки
• одяг (форма)
• зимове обладнання
• їжа
• засоби зв'язку
• грошове забезпечення
• юридична підтримка
• обмін полонених

Деякі волонтери співпрацюють із Міністерством оборони України та іншими владними структурами, командирами батальйонів задля безпеки на місці переговорів та обмінів, пересуванні територією бойових дій, перетині блок-постів, транспортуванні у госпіталі. Так, наприклад, при МінОборони був організований добровольчий центр зі звільнення заручників на чолі з Юрієм Тандитом

За рішенням міністра Оборони України Степана Полторака, волонтери, що їздять до зони АТО здатні отримати статус учасника бойових дій. Таке рішення він обгрунтував тим, що волонтери роблять незамінну роботу і ризикують життям не менш за інших учасників цієї війни. 

Окремі волонтерські групи займаються допомогою в пошуках зниклих або загиблих солдатів. Так, основна частина таких рухів сформувалась після Іловайської трагедії, коли кількість загиблих та зниклих без вісти, за деякими свідченнями, йшла на сотні. Однією з таких організацій є «Союз Народна Пам'ять», що працює в зоні АТО з вересня 2014.

Багато волонтерів займаються виготовленням екіпірування власноручно. Так, шиють на власній апаратурі аптечки, чохли для бронежилетів, одяг, маскувальні сітки. Часто волонтери збирають безпілотники для військової розвідки.

Волонтери займаються евакуацією громадян з зони АТО. Так, переважно, допомога надходить до людей, що самі покинути території бойових дій не можуть — літні люди та діти. Волонтери-зоозахисники займаються вивезенням та пошуком дому для домашніх тварин, що залишилися без дому.

За деякими підрахунками, за п'ять місяців волонтери відправили в зону АТО 597884 кг гуманітарної допомоги.

Часто волонтери привертають увагу суспільства до неякісної роботи адміністративних армійських відомств. Вони ж роблять інформацію про спорядження армії більш відкритою. Окремі волонтерські групи борються з корупцією в оборонних відомствах.

За опитуванням, майже чверть всіх українців є в тій чи іншій степені волонтерами — тобто, займаються волонтерством безпосередньо, або жертвують гроші чи речі на потреби благодійності

При доставці вантажів у зону бойових дій були випадки, коли автомобілі з допомогою перехоплювали терористи, заміновували вантаж, садили за кермо свого водія і відправляли автомобіль українським військовослужбовцям.

Станом на 23 грудня 2014 року відомо про двох загиблих волонтерів.

Волонтерський рух піддається дискредитації з боку нечесних на руку людей, а то й відвертих шахраїв, які використовують благодійність українців задля власного збагачення. Відомі випадки прямого шахраюванні при зборі коштів, викривлення і підміна інформації про волонтерів, зокрема, подача правдивих звітів про допомогу з підміною імен та рахунків, на які просять перераховувати кошти. Кількох таких псевдоволонтерів викрили.

Чимало благодійних фондів, прикриваючись допомогою АТО, збирають гроші за допомогою псевдоволонтерів (певний відсоток від суми зібраного отримують збирачі грошей), не обліковуючи зібраних коштів і перераховуючи на потреби військових лише незначну частину.

ІІІ. Підбиття підсумків.

Для України, як і для всього світу, волонтерство є актуальним і важливим з різних причин.

По-перше, як свідчить багаторічний досвід використання праці волонтерів, це ефективний спосіб вирішувати складні проблеми окремої людини, суспільства та довкілля, які часто виникають на ґрунті недостатньої турботи про суспільне благо.

По-друге, волонтерство приносить у соціальну сферу нові, як правило, творчі та сміливі ідеї щодо вирішення найгостріших і найскладніших проблем. Тому саме завдяки йому безвихідні, на перший погляд, ситуації знаходять своє вирішення.

По-третє, волонтерство – це спосіб, за допомогою якого кожний представник суспільства може брати участь у покращенні якості життя.

По-четверте, це механізм, за допомогою якого люди можуть прямо адресувати свої проблеми тим, хто здатний їх вирішити.

Волонтерська робота допомагає людям досягти більшого впливу на власне життя. Зокрема участь у волонтерській діяльності людей, які самі потребують допомоги (самотні пенсіонери, люди з особливими потребами, малозабезпечені, люди з алкогольною та наркотичною залежністю в минулому тощо), зарекомендувала себе як шлях, що допомагає їм змінити своє життя на краще. Допомагаючи іншим, вони стають упевненими у своїх силах, здібностях, опановують нові навички та встановлюють нові соціальні зв'язки. Також волонтерство дає змогу людині знайти себе та привнести у своє життя ті цінності та звички, які дозволять їй мати здорове, продуктивне й насичене життя.

Список використаних джерел:

1.Закон України «Про волонтерську діяльність»

2.Доля І. М. Волонтерство як форма участі молоді в громадському житті (Електронний ресурс:  Національна бібліотека України імені
В. І. Вернадського http://www.nbuv.gov.ua/ )

3.Лещенко Д. С. Правове становище волонтерських організацій в Україні та за кордоном / Правова система: теорія і практика № 1, 2008 р.

4. Волонтерський рух допомоги українським військовикам (2014-2015)

Uk.wikipedia.org/wiki/…