10 березня о 18:00Вебінар: Шкільне діловодство. Документація заступника директора з навчальної роботи

Виховна година: "Я - патріот України!"

Про матеріал
Мета: розширити знання учнів про рідну державу, розкрити суть понять «громадянин», «патріот», «патріотизм»; розвивати у дітей прагнення бути свідомим громадянином України і її патріотом; виховувати любов до рідної землі, до своєї держави.
Перегляд файлу

Герб Украины — Википедия

              

 

 

3д наклейка на авто Grandmaster3d флаг Украины 2300х800х0.15мм: купить  наклейки на авто в Украине по лучшей цене


Мета: розширити знання учнів про рідну державу, розкрити суть понять «громадянин», «патріот», «патріотизм»; розвивати у дітей прагнення бути свідомим громадянином України і її патріотом; виховувати любов до рідної землі, до своєї держави.

 

 Перебіг заходу

               Зацвітає калина, зеленіє ліщина,                                                                                                                 

 Степом котиться диво - луна,

 Це – моя Україна, це - моя Батьківщина,

 Що як мама,  як тато одна.

 На сьогоднішній виховній годині ми поговоримо про патріотизм, оскільки він є актуальним завжди. Тема нашої виховної години – «Я громадянин і патріот держави». Поглибимо свої знання про рідну державу, розкриємо суть понять «громадянин», «патріот», «патріотизм».

         Епіграфом виховної години є вислів Іллі Шевельова: «У кожному з нас,хочемо ми того чи ні, закладена частинка Батьківщини. Не любити Батьківщину так само неприродно, як не любити себе». Чи погоджуєтесь ви з думкою І. Шевельова, скажете після нашої розмови про патріотизм.

Щоб брати участь в обговоренні будь - якої проблеми, необхідно оперувати певною термінологією. З’ясуємо, чи знаєте ви, що таке громадянин,  патріот, патріотизм. Порівняємо ваші знання з тлумаченням їх за словником.

 

 Отже:

  • громадянин – це особа, що належить до постійного населення якої – небудь  держави, користується її правами і виконує обовязки, встановлені законами цієї  держави.                                              – патріот – це той, хто любить свою Батьківщину, відданий своєму народові, готовий для них на жертви й подвиги. Патріот із грецької означає «земляк», «співвітчизник», «людина, яка любить свою Батьківщину».
  • патріотизм – це любов до Батьківщини, до свого народу.

    Ми – Українці! Це звучить гордо. Нам пощастило народитися на мальовничій, щедрій та багатій землі.

З чого починається Батьківщина для нас? Що означає? З чим асоціюється? Напевно, з місцевістю, де народилися й росли, де минули найкращі, найщасливіші моменти життя, куди линемо у хвилини скрути. Наша маленька Батьківщина завжди з нами, у найпотаємніших куточках нашої душі, вона зігріває й підтримує нас. Ще Наполеон вважав: «Любов до Батьківщини -  перше достоїнство цивілізованої людини».

Ведуча: Свідомість українців постійно змінюється. Майдан та Революція Гідності потрясли не тільки Україну, а й увесь світ. Зігріта палкими серцями мільйонами національно свідомих українців з усіх регіонів, незалежна демократична держава Україна продемонструвала Європі і всьому світові, що українці – міцна духом волелюбна нація, яка навчилася поважати себе і яка зуміла відстояла свій демократичний вибір. Це рік єднання, пробудження і консолідації українського народу. Майдан став центром революції, місцем правди і свободи, площею добра, тепла, дружби, любові, братерства й гідності. Наші серця стали частиною могутнього серця. Наші голоси - нотами потужного гімну волі.

 Героям Небесної Сотні

         Як журавлі, що ринули у небо,

         Покинувши цей грішний світ

 Лишили по собі кривавий,

 Та героїчний слід…

 Вони не думали, що буде

 Не думали про щастя чи добро.                   

                               Вони ішли…Ішли назустріч смерті,                              

  І страху зовсім не було.

  Небесна Сотня – герої незборені,

  Найкращі, найвідважніші сини,

  Яскравим сяйвом в небі засвітились,

  Щоб інші мріяли, любили і жили.

       Ведучий: Були роки, народилися нові покоління. Кожне наступне дивиться на минуле очима свого часу. Утім події такої ваги єднають усіх, з роками набуваючи все більшої ваги. Ця війна стала однією з найтрагічніших в історії нашого народу.

       Ведуча: Чорною хмарою нависли над людьми звістка: війна. Настали тяжкі для народу дні. Нажите, набудоване роками стає руїнами, пустирями. Усе палає, земля здригається від  вибухів снарядів і реву танків. Смерть, вогонь і попіл, руїни і страшну пустелю залишають після себе окупанти. Ворог спрямував свою смертоносну зброю проти кожного мешканця нашої країни, намагаючись знищити нас.

          Ведучий: Проявляючи мужність і героїзм, захисники в жорстоких боях відстоюють кожний клаптик рідної землі.

Ведуча: Війна. Найважча. Найгірша. Та, що зруйнувала щасливе життя. На захист своєї Батьківщини піднявся весь народ.

Ведучий: Усі, хто може тримати в руках зброю - воюють. Інші не покладаючи рук працюють заради перемоги.

Ведуча: Та не всім це до душі. Росія ніяк не може пробачити Україні її незалежність. Ліна Костенко писала: « У кожної нації свої хвороби. У Росії – невиліковні». Вороги розуміють, що тільки розділивши, посіявши ворожнечу, нас можна буде й надалі тримати в покорі». І щоб нас зробити слабшими, недруги намагаються нас розсварити. Російські сепаратисти зазіхають територіальну цілісність нашої держави. На Сході точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Ми знаємо, що ми – єдині, що перемога буде за нами. Єдина Україна – іншого шляху у нас немає.

 Сьогодні на вокзалі бачила солдата…

 Стояв один – його ніхто не проводжав:

 Квиток на схід, рюкзак і плащ палатка,

 Немов він сам від себе на війну тікав.

 Сумний, стурбований, глибокий,

 Задумливо і мужньо в самоті стояв,

 Хоч перед ним дорога – світ широкий,

 Але він стежку свою власну вже обрав.

 Не в далі дальнії, щоб щастя пошукати,

 Не в ті незвідані, чудові й радісні краї,

 А в пекло – смерті в зуби їде  заглядати -

 Боротися за волю на своїй землі!

 І шкода стало невідомого солдата:

 Він сам – та й я нікого вже не жду,                                                     

 Тому тепер на нього буду я чекати,

 Тепер я в Бога за усіх самотніх попрошу!

 «Не полишай одних в скруту годину,

 Дай мужності, надії й сили їм пошли!

 Дружині – чоловіка, матері – дитину,

 І сестрі – брата, прошу, рідного верни!»

 Я мовчки проведу тебе, коханий, брате, сину,

 Й чекати буду рідного тебе з війни…

                                 Тепер ти просто зобов’язаний й повинен,

 Живим та неушкодженим прийти!

 Ведучий: У цій війні народжуються герої. Вони бачать смерть в обличчя. Війна їх  загартовує, робить мужніми, дужими. Нині воїни живуть на грані можливого. Вони багато чого зрозуміли. Та й ми зрозуміли, що для мирних жителів найбільше зло – це коли на твоїй території перебувають громадяни іншої держави. Бо, за будь – яких законів, той хто перебуває на чужій території, ризикує стати носієм свавілля.

Ведуча: Час спливатиме, але дуже важливо, щоб юні знали і пам’ятали про тих, хто не жаліючи  сил, здоровя і життя воює за незалежність.

Ведуча: Народжені жити, любити, творити давно пішли з життя для них війна закінчилася не салютом, а свинцем у серці. Вони заповіли нам берегти, пам’ятати і любити свою Батьківщину. Тож завдання нашого покоління – не забути людей, які прославили Україну своїм героїзмом.

Виходить Мати із свічкою в руках. На фоні музики каже:

                     Я – мати, мати всіх дітей,

 Що на фронтах воєнних полягли.

 Сьогодні я звертаюсь до людей,

 Щоб мир у світі пильно берегли.

 Я – мати… Я крізь все пройшла:

 Крізь дим пожеж, утрат і сто смертей.

 Розтоптана і знищена була,

 Та через роки йду я до дітей.

 В душі моїй горить пекельний біль.

 За всіх, усіх, яких не повернуть.

 І крик душі лунає звідусіль.

 Вони до нас ніколи не прийдуть…

                                Та я не вірю в похоронки ті!

 Живі вони, бо пам'ять ще жива!

 Мої сини, соколики ясні…

 А всюди квіти… квіти…і трава.

 Я – мати! Я до вас іду,

 Щоб захистити, відвернути зло.

 Та відвести від всіх людей біду,

 І щоб війні ніколи не було.

 Тож встаньте всі і голови схиліть,

 Згадайте тих, хто йшов через фронти.

 І вдячністю хвилину помовчіть,

 Щоб пам'ять в нашім серці зберегти.

Хвилина мовчання

         Ведуча: Так, герої не зникають. Вони передають наступним поколінням естафету своїх героїчних справ. Нехай пройдуть роки, але ми завжди будемо чути їхні голоси, які кличуть нас до боротьби за мир.

 1 – й учень

 Мир на Землі – це затишок і тиша,

 Це сміх дитячий і душі політ,

 Коли поет чарівні вірші пише

 Про незвичайний, дивовижний світ.

 2 – й учень

 Мир на Землі – це росяні світанки,

 Краса і творчість, пісня у гаях.

 

                                     Мир на Землі – це вечори і ранки

 Із радістю і щастям у серцях.

 3 – й учень                                         

 Мир на Землі – це дім, і мама, й тато,

 Й любові стільки – просто через край.

 Це та земля, де щастя є багато

 І в кожній хаті – хліба коровай.

           Вікторина « Моя – Україна»

                                        Вірш про Україну

 Ось  небо блакитне і сонце в зеніті!

 Моя Україна найкраща у …(світі!)

 Моя Україна – це ліс і озерця,

 Безмежні степи і чарівні…(джерельця.)

 Красиві пейзажі і гори високі,

 Маленькі струмочки і річки…(глибокі.)

 Сади чарівні, мальовничії села,

 Моя Україна – це пісня (весела.)

 Це щира, багата, як світ її мова,

 Крилата така, мелодійна…(чудова.)

 Її обереги верба і калина,

 Найкраща у світі - …(моя Україна.)

 Бо нам найрідніші Вітчизна і мати.

 То як же нам, дітям, її не кохати

                            Моя Україна – козацькая слава!

 Така волелюбна й мирна…(держава.)

 Вона дорога нам, і рідна, і мила,

 Бо світ перед нами, як мати,…(відкрила.)

 Вітчизна свята, дорога Україна,

 Для кожного з нас ти у світі -…(єдина.)

 

Вікторина «Знавці нашої культури»

  1. Кольори нашого державного прапора ( жовтий і синій)
  2.  Розкажіть перші стрічки національного Гімну (…)
  3. Старовинний обряд славлення різдвяних свят піснями(коляда)
  4. Кущ оспіваний з українських народних піснях, символ дівочої вроди( калина)
  5. Дерево – символ, з яким  в українських народних піснях і переказах порівнюють струнких дівчат ( тополя)
  6. Чим прикрашають голову українські дівчата (вінок)
  7. Національний символ України. Матері дарують його своїм дітям на щастя та долю, відряджаючи у далеку дорогу ( рушник)

                            Гра « Раз, два, три»

                   У цьому залі друзі всі! Раз, два, три.

 (Плещуть у долоні)

 Ось і я, і ти, і ми!Раз, два,три.

 Привітайся з тим, що зліва(вітаються)

 Привітайся з тим, що справа…

 Ми – одна сімя. (Беруться за руки.)

 У цьому залі друзі всі! Раз два, три.

 

                                 Ось і я, і ти, і ми! Раз, два, три.

 Посвари того, що зліва. (Сварять)

 Посвари того, що справа…

 Ми – одна сімя

 У цьому залі друзі всі! Раз, два, три.

 Ось і я, і ти, і ми! Раз, два, три.

 Пожалій того, що зліва.(Гладять по голові)

 Пожалій того, що справа…

 Ми – одна сімя

 У цьому залі друзі всі! Раз, два, три.

 Ось і я, і ти, і ми! Раз, два, три.

 Посміхнись тому, що зліва.(Посміхаються)

 Посміхнись тому, що справа…

 Ми – одна сімя.

   Ведучий:  Людині визначено Богом місце народження, країна, небо, вона не може нічого змінити, як не може змінити себе саму, а якщо щось із того, призначено їй, поміняє то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим за своє. І куди б ти не пішов, твоя Батьківщина з тобою. І ми молимося за неї.

 Молитва за Україну

 4- й учень

 Боже, Великий,Єдиний,

 Нам Україну храни,

 Волі і світла промінням

 Ти її осіни

 5-й учень

 Світлом науки і знання

  Нас, дітей, просвіти,

 В чистій любові до краю

 Ти нас, Боже, зрости.

 6 – й учень

 Молимось, Боже Єдиний,

 Нам Україну храни.

 Всі твої ласки, щедроти,

 Ти на люд наш зверни.

7-й учень

 Дав йому волю -

 Дай йому волю,

 Дай доброго світла,

 Щастя дай, Боже, народу

 На многії, многії літа!

Ведуча: Дійсно, історія багатовікових державних процесів України складна й суперечлива. Український народ завжди демонстрував високий національний дух і прагнення жити вільно й незалежно у мирі й злагоді з іншими народами.

 Не плач, коли життя жорстоке

 Тобі стежину шле лиху,

 Ще знайдеш щастя синьооке

 На вкритім тернами шляху.

 І не сумуй, коли яскраве

 Для тебе сонце вмить зайде,

 Ще прийде час – і зірка слави

                                 Смарагдом в душу упаде.

 Життя – це поле щастя й муки,

 Тому до труднощів звикай,

 Та головне – безсило руки

 Ніколи ти не опускай!

 8 – й учень

 Буде важко – кріпись!

 Буде гірко – не плач!

 Буде вітер – не гнись!

 Не уникнуть невдач…

 Якщо грози – іди!

 Якщо сльози – зітри!

 Якщо страшно – тримайся!

Ведуча: Війна не вивітрюється з памяті людей, ні! Війна вкарбовується в пам'ять народу, щемить у душі, як рана невигойна.

Ведучий: Ми не маємо права забувати жахіття цієї війни.

Ведуча: Ми не маємо права забути тих, хто загинув. Ми не маємо права забувати тих, хто захищає нашу Україну.

Ведучий: Памятаймо про це.

Ведуча: Ми повинні все пам’ятати!

Ведучий: Наш народ добре знає ціну миру, мирного життя. Мир – це ранок, повний світла та надій. Мир – це квітучі сади та повний колос на ниві. Мир – це шкільний дзвоник, це школа, у вікнах якої – сонце. Добре прокидатися і знати, що в тебе попереду прекрасний день, що тобі нічого не загрожує і всі твої мрії здійсняться. Добре бути щасливим.

Ведуча: Ми бажаємо вам великого щастя та мирного неба над головою.

 Повертайтеся, будь ласка живими,

 Я прошу не багато, й не мало.

 Кожен вечір молюсь всім святим

 Щоб нещастя Вас не спіткало.

 Щоби Янгол закрив від біди,

 І щоб куля лихої орди

 Не побачила, не зачепила.

 Ясним ранком, та днем дощовим,

 Я шепочу у синєє небо:

 Повертайтесь, будь ласка живими,

 Більш нічого нам і не треба.

1

 

doc
Додано
16 жовтня 2020
Переглядів
196
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку