Виховна година з елементами практики "Я і моя сім'я."

Виховна година з елементами практики

«Сім'я - найбільший скарб у житті !!!»

 

Мета:

o Поглибити знання підлітків про сімейні  традиції  українського народу, про основні обов’язки членів сім’ї, значення сім’ї у житті людини.

o Формувати навички співпраці батьків та дітей.

o Поліпшення розуміння між батьками та дітьми.

o Виховувати шанобливе ставлення до старших членів сім’ї та бажання піклуватися про них.

o Активація комунікації  в  сім’ї.

Обладнання: прислів’я про сім’ю, презентації учнів про традиції своєї сім’ї, проектор, комп’ютер, дерев’на скринька, домашні пироги, узвар, гілка калини, скатертина, ікона, кольорові олівці, папір.

Присутні: учні, батьки, класний керівник, практичний психолог.

 

Хід виховної години

1.Учні показують  свої презентації на тему:  « Сім’я для мене це…..»

(це було домашнім завданням)

 

2 учні читають вірші

Що може бути сім'ї дорожче?

Що може бути сім'ї дорожче?

Теплом зустрічає отчий дім,

Тут тебе чекають завжди з любов'ю,

І проводжають у путь з добром!

Батько і мати, і діти дружно

Сидять за святковим столом,

І разом їм зовсім не нудно,

А цікаво вп'ятьох.

Малюк для старших як улюбленець,

Батьки - у всьому мудрей,

Улюблений тато - один, годувальник,

А мама ближче всіх, ріднею.

Любіть! І цінуєте щастя!

Воно народжується в сім'ї,

Що може бути її дорожче

На цій казковій землі

Родина

Ст. Дробиз

Мені дуже важливо,

Мені дуже треба,

Щоб вся сім'я

Збиралася за вечерею!

Викладе дід,

Що дізнався з газет,

Бабуся ж,

Поправляючи окуляри,

Що засушила

Шавлії пучки...

Тато і мама -

Про важливій роботі,

Брат - про рибалку, Футбол, поході..

. І про контрольну

Сьогоднішньої я...

За вікнами вечір,

А в будинку - СІМ'Я!

Практичний психолог пропонує присутнім батькам написати лист - звернення до дітей.  

2. Розповідь учителя.

       «Шануймо наших батьків!» — так велить Біблія. Майже три з половиною тисячі років тому на кам’яних таблицях, які отримав пророк Мойсей від Бога на горі Сінай, були вирізьблені слова: «Шануй батька твого і матір твою, щоб добре було тобі та щоб довголітнім був ти на землі».

        Мати і батько, бабуся й дідусь — найрідніші і найближчі кожному з нас люди. Від батьків ми одержуємо життя. Вони вчать нас людських правил, оживляють наш розум, вкладають у наші вуста добрі слова. Так є, і так  було в Україні завжди. Слово батьків або старших у родині було законом для молодших. Вони вже змалку мали свої обов’язки, вчилися різної роботи, посильно працювали. Дівчатка переймали науку від матері та бабці — вчилися прясти, вишивати, ткати, розписувати писанки, шити одяг, давати лад у хаті. Хлопчики навчалися чоловічого ремесла від батька чи діда. Наприклад, колись було заведено, що дівчинка 7—10 років могла вже вишити собі сорочку. Дітей брали з собою на сінокіс, на жнива, по гриби, по ягоди, на ярмарок, у гості. Діти у сім’ї завжди були зайняті. Старші бавили менших братиків і сестричок, змалку пасли худобу. Старші розповідали меншим багато казок, легенд про історичні події. Дітей любили, але завжди ставилися до них вимогливо, дозволяли далеко не все, за провини часом карали. Існували певні правила поведінки для дітей. Сьогодні життя інше. Але ніхто не заперечує, що найбільше виховує дитину сім’я.

               Шанування батьків — один із найсвятіших обов’язків людини і неоплатних боргів дітей. Батьки вас ростять, виховують, учать добра, пестять, люблять. І як же не відплатити їм пошаною, любов’ю, ласкою і допомогою?  Бо батьки — захист і притулок для дитини. Все-все, що є в нас найкращого, все від них — рідненьких.

     Це наша підтримка, наша опора, наше тепло, наша усмішка. Тільки вони здатні зрозуміти нас з пів слова, обняти коли ніхто не знає, що у вас на серці, підтримати коли горе, радіти з вами, коли у вас радість, допомагати вам у всіх починаннях.

     Сім’я -  це найцінніший скарб у житті кожного.

     І такий скарб даний не кожному. Багато дітей навіть ніколи не бачили своїх батьків, бо ті від них відмовилися.

Просмотр уривку з фільма «Блеф или С новым годом!» про життя дітей у дитячих будинках.

Депривáція (англ. deprivation) — це психічний стан, коли суб'єкт не має змоги задовольняти деякі свої основні (життєві) психічні потреби достатньою мірою впродовж тривалого часу. Тобто йдеться про втрату чогось такого, що необхідно індивіду для задоволення певних важливих потреб. Це призводить до різних моральних і психологічних відхилень у поведінці та діяльності.

Психолог ( метод з арт-терапії)

Завдання: намалюй свої почуття та емоції кольоровими олівцями після перегляду уривку. За бажанням можливо прокоментувати малюнок.

Питання:

1. Які висновки можливо для себе зробити?

Вчитель: У вас є ці дорогі люди, тож не забувайте їм дякувати, любити їх та шанувати, бо більше таких людей у вас не буде. Вони одні на все життя!!! Цінуйте їх, поки вони є... Бо на жаль ми цінуємо лише коли втрачаємо...Давайте не чекати втрат, а робити все можливе уже сьогодні!!!

Психолог: Дуже часто у відносинах батьки-діти  ми стикаємося з тим, що нас слухають, але не чують. Психологи радять звернутися до такого прийому як активне слухання. Це спосіб вирішення проблем дітей та батьків.

Мета: познайомитися з цілями і прийомами активного слухання, розвинути навички активного слухання. 

"Активне слухання", тренер пропонує сформулювати відповіді на питання "Що для мене означає добре слухати"? Чути і слухати - різні поняття. Чути - розрізняти, сприймати щось слухом. Слухати - направляти слух на щось (по словнику Ожегова). (Свої відповіді учасники групи можуть написати на кольорових листочках і розмістити на листі ватману.) Інформування батьків включає розповідь про те, яке може бути слухання - пасивне (мовчазне) і активне (рефлексія). Мовчазне слухання - мінімізація реакцій у відповідь ("Так, так", "Я тебе слухаю"), підтримувальний вираз обличчя, кивання головою на знак згоди. Якщо дитині важливо висловитися і бути вислуханим, такого слухання може бути цілком досить. Далі ведучий розповідає про важливість активного слухання як способу рішення проблем дитини, про його прийоми і про наслідки. Активне слухання створює стосунки теплоти; батьки можуть "влізти в шкуру" дитини; полегшується рішення проблем дитини; у дітей з'являється бажання прислухатися до думки батьків. Активне слухання допомагає виховувати самоконтроль і відповідальність. Прийоми: переказ (повний і короткий), відображення почуттів, уточнення, резюмування (підведення підсумків), промовляння підтексту.

Переказ - виклад своїми словами того, що сказал співрозмовник, він може бути повнішим на початку, а надалі - коротшим, з виділенням найбільш важливого. Ключові слова: "Ти говориш."., "Як я розумію."., "Іншими словами, ти вважаєш.". Батьки, які можуть повторити слова дитини, допомагають йому розібратися у власних почуттях і думках. Повторення повинне носити эмпатичний характер, тобто використовуватися тоді, коли це необхідно, і відповідати потребам дитини. Переказ - це своєрідний зворотний зв'язок дитині: "Я тебе чую, слухаю і розумію"."Активне слухання", тренер пропонує сформулювати відповіді на питання "Що для мене означає добре слухати"? Чути і слухати - різні поняття. Чути - розрізняти, сприймати щось слухом. Слухати - направляти слух на щось (за словником Ожегова). (Свої відповіді учасники групи можуть написати на кольорових папірцях і розмістити на листі ватману.) Інформування батьків включає розповідь про те, яке може бути слухання - пасивне (мовчазне) і активне (рефлексія). Мовчазне слухання - мінімізація реакцій у відповідь ("Так, так", "Я тебе слухаю"), підтримувальний вираз обличчя, кивання головою на знак згоди. Якщо дитині важливо висловитися і бути вислуханим, такого слухання може бути цілком досить. Далі ведучий розповідає про важливість активного слухання як способу вирішення проблем дитини, про його прийоми і про наслідки. Активне слухання створює стосунки теплоти; батьки можуть зрозуміти дитину; полегшується рішення проблем дитини; у дітей з'являється бажання прислухатися до думки батьків. Активне слухання допомагає виховувати самоконтроль і відповідальність. Прийоми: переказ (повний і короткий), відображення почуттів, уточнення, резюмування (підведення підсумків), промовляння підтексту.

Переказ - виклад своїми словами вислова співрозмовника, він може бути повнішим на початку, і коротшим у кінці, з виділенням найбільш важливого. Ключові слова: "Ти говориш."., "Як я розумію."., "Іншими словами, ти вважаєш.". Батьки, які можуть повторити слова дитини, допомагають йому розібратися у власних почуттях і думках. Повторення повинне носити емпатичний характер, тобто використовуватися тоді, коли це необхідно, і відповідати потребам дитини. Переказ - це своєрідний зворотній зв'язок дитини: "Я тебе чую, слухаю і розумію".

Уточнення (з'ясування) відноситься до безпосереднього змісту того, що говорить інша людина. Уточнення може бути спрямованим на конкретизацію і з'ясування чого-небудь ("Ти сказав, що це трапляється давно. Як давно це відбувається"?, "Ти саме в четвер не хочеш йти в школу? "). Уточнення також може відноситися до всього висловлювання іншої людини ("Поясни, будь ласка, що це означає"?, Чи "не повториш ще раз"?, "Можливо, розповіси про це детальніше"?). Уточнення слід відрізняти від випитування ("А навіщо ти це сказав"?, "Чому ти його скривдив"?). На етапі слухання, випитування може зруйнувати бажання того, хто говорить, повідомляє що-небудь. Часто це призводить і до порушення контакту між людьми, який краще зберігати під час бесіди.

Відображення почуттів - промовляння почуттів, які відчуває інша людина ("Мені здається, ти ображений", "ймовірно, ти почуваєш себе засмученим"). Наслідки: діти менше бояться негативних почуттів; бачать, що батьки розуміють їх. Краще за називати почуття в ствердній формі, оскільки питання менше виражає співчуття. Цей прийом сприяє  встановленню контакту і підвищує бажання іншої людини розповідати про себе, але у тому випадку, якщо той не намагається приховувати свої почуття. Батько не повинен займатися випитуванням тих переживань, які дитина хоче залишити при собі.        

Промовляння підтексту - промовляння того, про що хотів би сказати співрозмовник, подальше розвиток думок співрозмовника. Батьки часто добре розуміють, що знаходиться за словами дитини, який "прихований переклад" можна здійснити. Наприклад, у фразі "Мама, а ти не помітила, яке прибирання я сьогодні зробив"? підтекст може бути таким: "Ти б мене похвалила" або ще глибше: "Я хотів би, щоб ти дозволила мені піти на дискотеку". Промовляння підтексту потрібно здійснювати для кращого взаєморозуміння і подальшого просування у бесіді, а не для того, щоб показати, на скільки добре  батько знає дитину. А якщо знання використовується для маніпуляції близькою людиною, зрештою це руйнує сприятливі взаємовідносини.

 Резюмування використовується в тривалих бесідах або переговорах ("Таким чином, ми домовилися з тобою, що."., "Твоїми основними ідеями є.".). Підведення підсумків вимагає уваги й уміння коротко викладати свої і чужі думки.

Завдання:Робота в парах для тренування прийому промовляння (повного і короткого переказу) : на першому етапі один партнер увесь час тільки слухає і переказує, повертаючи думки співрозмовникові, потім вони міняються ролями; на другому етапі потрібно переказувати висловлювання партнера і продовжувати розмову, теж робить другий партнер. Тема, що обговорюється торкається якоїсь проблеми, яка, на думку батьків, турбує дитину.

 

Вчитель: Багато поезій, прекрасних пісень, легенд, повір’їв, притч, повчальних історій складено про батька й матір, яких ви повинні поважати, цінувати кожен прожитий ними день,  робити для них якомога більше добра, бо ми  перед ними у вічному боргу. Зберігайте родинне вогнище! Бо Ви є приклад для власних дітей.

Звучить пісня “Рідна мати моя” (сл. А Малишка, муз. П. Майбороди)

8. Читання легенди учителем.

Легенда про батьків

            Трапилося це дуже давно. На нашу землю прийшла біда: напали страшні засухи, суховії зачастили, чорний мор пробіг, що вже й жити було нічим. І захвилювалась молодь усіх племен: навіщо нам старці? Не сіють, не жнуть, не полюють, останнє мусимо відбирати від малих дітей і їм давати! Вирішили всіх до Зміїного урвища покидати, хай умирають там! Повивозили, повиносили

своїх бабусь і дідусів. Та в родинах достатку більше не стало, порядку не додалося, щастя не з’явилось…

           А ось у великій родині Добряченків старший син Мирослав так жалів свого батька, так любив його, що не зміг покинути напризволяще. Він сховав тата в печері, і носив йому їсти-пити. Одного разу, коли син розповів, що знову недорід і хліба не зберуть навіть на насіння, старий батько порадив: «Мирославе, навчи своїх односельців встати до сходу сонця і вийти в поле, поки роса не збита, і побачать люди стежинки — то миші до своїх сховищ шляхи проклали. Пройдіть ними, і в кожному сховищі по пуду-два зерна знайдете». Так і зробили племена і не вимерли з голоду.     Мирославів батько якось сказав синові:

« Відчуваю, любий, насувається ще одна засуха, така, якої до того не було в наших краях. Порадь людям прорити канаву від ріки до Крутої балки і наповнити її водою». Так він врятував молодь свого племені, сусідські племена.

             А люди думали, що то Мирослав такий мудрий. І признався тоді юнак, що його мудрість була лише в тім, щоб урятувати батька від смерті. Захвилювалися всі, адже в кожній сім’ї були страчені діди й прадіди, мудрі старожили. І тоді принесли Мирославового батька на руках, і поклонилися йому вдячно, і зробили старшим над усіма племенами. Відтоді у племенах слов’янських народів із повагою ставилися до мудрих старців, і ні в кого не підводилася рука на своїх батьків.

 

— Чого вчить нас ця легенда? ( Відповіді дітей.)

10. Слово надається присутнім батькам (вони зачитують написаний лист-звернення до дітей.)

11.Творче завдання «План любові».(індивідуально)

Учитель просить учнів записати на окремому аркуші імена всіх членів своєї сім’ї, залишивши простір між ними. Під кожним ім’ям учнів повинні записати як мінімум чотири речі, як їх любить той або інший член сім’ї. Потім на тому ж аркуші учні знову записують імена всіх членів своєї сім’ї. Використовуючи свій перший список, діти мають написати біля імен своїх близьких те, що вони (діти) могли б зробити, щоб подарувати своїм рідним радість і задоволення. Таким чином вийде план любові для всієї сім’ї. (Запропонуйте підліткам, не відкладаючи, розпочати виконання свого плану.)

 

Підсумки та зворотній зв’язок.

Вправа «Скринька життєвого досвіду»

Мета: Зрозуміти ефективність проведеного заходу.

Запропонувати дітям відповісти нанаведені нижче питання, та записати їх на аркуші паперу та покласти у скриньку.

Діти, чи дізналися ви щось нове для себе?

Час проведений на цьому заході був корисним для вас?

Що ви візьмете у своє життя з цього заходу?

Чи збираєтесь щось змінити у ставленні до ваших близьких? Чому?

 

Захід  завершується загальним пригощанням узваром та пирогами.

 

 

 

 

Використана література

 

1. Буган Ю.Д., Тимчишин О. І., Борисюк С. В. Шкільні свята та розваги. -

Тернопіль, 1996.

2. Ковальчук О. В.. Українське народознавство, - Київ. Либідь, 1994.

3. Стельмахович М. Г.  Виховний потенціал української родини // Учитель,

1998, № 6

4.Айви А.Е., Айви М.Б., Саймек-Даунинг Л. Психологическое консультирование и психотерапия. Методы, теории и техники.: Практическое руководство. – М., 1999.

5.Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості.: Навчальний посібник для студентів старших курсів психологічних факультетів  та від-нь ун-тів. – Харків: Фоліо, 1996             

6.Уривок з фільма «Блеф или С новым годом!»