Виховна година "З фотокартки дивляться на вас прекрасні материнські очі..."

Тема.  А з фотокарток дивляться на вас прекрасні материнські очі…

 

Мета:

• відроджувати давні українські традиції і звичаї, пробуджувати в дітях прекрасні і благородні почуття - святе і ніжне ставлення до матерів, до материнства взагалі;
•  ознайомити учнів з основними чинниками народної моралі ; формувати ціннісне ставлення та повагу до батьків; розвивати уміння оцінювати красу і потворність з позицій національної поведінки та християнської моралі;
• виховувати почуття обов’язку у дітей - віддати шану матерям, відплатити любов’ю, турботою і допомогою в майбутньому

Обладнання:  мультимедійний проектор, дошка , записи пісень , вишитий рушник , квіти , образ Божої матері, святково прибрана зала; плакат із написом «Хай кожний, хто має щастя мати матір, береже його, як найцінніший дар життя»; на стіні галерея портретів мам під назвою:

 

А з фотокарток дивляться на вас

Прекрасні материнські очі.

Ті очі, що зорять за вами

З самого ранку і до пізньої ночі

 

Вступне слово вчителя.

Лагідні промені сонця. Несмілий передзвін краплинок і струмочків. Перші квіти. Разом з цими характерними ознаками весни приходить перше весняне свято  8 Березня – свято наших мам, бабусь, сестричок, однокласниць. Нашу зустріч ми  присвячуємо найдорожчим, найріднішим людям.

   Ваші мами, бабусі чарівні, як весна,  їх посмішки зігрівають ваші серця, як тепле весняне сонечко,  землю. Нехай же ця чарівна посмішка завжди сяє на їхніх обличчях.

 

Мама – це тепле, лагідне і добре слово нам відоме з дитинства.

Матуся з перших хвилин нашого життя віддає нам усе своє тепло до останньої краплинки. Її любов до дитини безмежна і щира. Ніхто так не любить своє дитя як матір.
     Мама завжди гарна і чарівна – немов перша весняна квіточка, її лагідне слово зцілює хвороби, дарує щастя і радість. Материнська посмішка порівняна хіба що з теплим промінням сонця.

 

Учитель

Якщо говорити між нами,
То все починається з мами.
І казочка перша у світі,
І сонячна подорож в літо.
Найперші легенькі сніжинки
І сяюче диво – ялинка.
Від мами – і літери,
Й слово,
І зроблена разом обнова....
Якщо говорити між нами,
То все починається з мами.

 

Учень. 1

Коли вже лід скресає на річках,

Коли найперша розпука вербичка,

Коли пісні дарує перший птах

І зеленню вбирається травичка,

До нас приходить свято осяйне –

Це свято мами, учительки, бабусі.

 

Учениця.  2

Весняний день -  прозорий, голубий,

Навколо ніжно пахне білим цвітом,

Під вікнами туркочуть голуби,

Щебечуть на подвір’ї жваві діти.

Душа чутлива, мов ота струна,

До барв весняних, запахів та звуків,

Так може чарувати лиш весна

Після холодних місяців розлуки.

 

Учениця.   3

Добрий день вам, люди добрі!

Що сидять у цьому класі.

Раді з святом вас вітати,

Щастя і добра бажати

 

Учениця.   4

 

Найкраще слово в нашій мові – мама,

Усе на світі – від материнських рук.

Вона нас, упертих й дуже неслухняних,

Учила добру – найвищій із наук.

 

Учениця. 5

Жила собі дівчинка, яка дуже любила свою маму. Вона була певна, що її мама – найкраща у світі. Минув час, дівчинка виросла і зрозуміла, що для кожної людини своя мама най-най-най…

 

Учень.  6

Є у кожної дитини матінка єдина

Та, що любить нас і дбає,

Розуму навчає.

Є у кожної дитини,

Навіть сиротини,

Наша мати солов’їна -

Рідна Україна.

Є і буде жити

Божа мати – наша ненька,

Мати всього світу.

 ( Звучить величальна мелодія. Висвітлюється образ Божої Матері.

До нього підходить дівчинка зі свічкою і промовляє молитву

Учениця.  7

Є в мене найкраща у світі матуся,

За неї до тебе, Пречиста, молюся.

Молюся устами, молюся серденьком

До тебе, небесна Ісусова ненько.

Благаю у тебе дрібними сльозами

Опіки та ласки для любої мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю.

Щоб дні їй  минали без смутку і болю.

Рятуй від недуги матусеньку милу,

Даруй їй здоров'я, рукам надай силу,

Щоб вивела діток у світ той, у люди,

Щоб нами раділи, пишались усюди.

За це я складаю в молитві долоні

До тебе, Царице, на сонячнім троні.

( Звучить пісня в честь Божої Матері.)

Учитель.  8

Від шани до матері йде шана до матері – землі, бо земля свята. Лагідний матусин голос засіває в наші  дитячі душі любов до святого місця – рідної домівки, до вишитої колоссям і калиною України, її солов’їної милозвучної мови.

Учень.   9

Мати і земля …Земля і мати. Це їх роботящі руки, твоєї і моєї матері, з попелу війни підняли   до життя нашу землю, вмили гіркою сльозою, засіяли молодим життям. Заквітла перед хатою мамина вишня, зацвіли в саду чорнобривці, защебетав соловейко, усміхнулася мати.

(Пісня «Чорнобривці»

Учениця. 10

 Сьогодні ми вдячним словом вшановуємо жінок – матерів, бабусь вітаємо всіх зі святом. Бажаємо добра і здійснення материнських мрій і надій, успіхів у вихованні вірних українців і українок, бо від них залежить доля України.

Зичим радості земної два крила,

Аби вам калина довго ще цвіла.

Шана вам  і земний уклін,

Дорогі наші матері.

 

Учень. 11

Найперше слово у маляти – мама,

Свій перший крок ти з мамою зробив.

Їй у житті твоя найкраща шана,

Бо ти без неї й на землі не жив.

Учень.  12

        А для мене тільки мама є

Наймиліша і найкраща в світі

Це вона цукерочки дає,

Це вона найкраща усіх квітів,

Це від неї я почув казки,

Це вона співала колисанки,

У неї найсмачніші пиріжки,

Запросто здійснить усі забаганки.

 

Учень.  13

Я свою бабусечку люблю,

Її руки лагідні цілую.

Я їй подаруночок зроблю

Й Бога попрошу, щоб не хворіла.

Я в городі їй допоможу,

Вимию я посуд і підлогу,

Що хвилює – усе їй розкажу,

Слухати її я завжди буду.

Учень. 14

Бабусі кохані, голубки сивенькі,

Добра вам   зичим   з цілого серденька.

І щастя бажаєм, й здоров'я  міцного.

Прийміть ці бажання від внука малого.

Бабусі кохані, і вам ми бажаєм

Многих літ дожити з нами, мов в раю,

Многих  літ прожити, прикрості не знати,

Від своїх онуків потіхи діждати.

Учениця. 15

Бабусю! В тобі очей моїх весела гра.

В тобі все основне моє й додаток.

В тобі мій день, в тобі моя душа,

В тобі і ніч моя, і зоряне світання,

В тобі мої відгадки й чудеса.

В тобі моя земля і небеса.

 Ти, Бабцю, - ціла академія наук,

Сприймати вмієш все –

І радості, і безліч мук.

Хай вам сонце сміється

Хай добро вам ведеться

Хай годинник вам повільно лічить вік

А Бог дарує багато щасливих літ

 

Пісня

Учитель.  16

 Мати  -  це перше слово, яке  радісною усмішкою вимовляє дитина. Мати – це те слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини  страждання і горя. Матерів  мільйони і кожна несе в серці любов. Якби стільки доброти, скільки випромінює серце матері, випромінювалося б на всіх оточуючих, – зло згинуло б. Саме їм, найріднішим , найдорожчим, наймилішим  присвячуємо свято. Тож нехай сьогодні в нашому залі та й по всій весняній Україні прозвучать щирі слова дитячої  поваги, вдячності, побажань всім матусям. І звучать пісні, присвячені їм.

Учениця. 17

Мама , матуся , матінка , неня… Скільки лагідних слів у нашій мові присвячено мамі, скільки в них теплоти і щирої любові. Тож говоріть друзі частіше ці лагідні слова найважливішій у світі людині – вашій мамі.

Земля дочекалась і рясту, і сонця , і цвіту,

Душа , мов калина, росте і цвіте від тепла.

Нічого не треба, нічого не хочу від світу,

Лишень аби мама на білому світі  була.

 

Учень. 18

З-за гір віє вітер, в степах повмирали морози ,

Шумлять осокори, весною зітхають гаї.

А мати рідненька стоїть на високім  порозі

Та й думає мати, як маються діти її.

А діти світами, а діти у веснах та в зимах.

Приїдуть і кажуть: «Матусю, нам двері відчиніть».

І доти всі діти живуть по світах молодими,

Допоки чекають, допоки живуть матері.

Учениця. 19

    Слово «мама» росте разом з нами тихо , як ростуть дерева  , сходить сонце , розквітає квітка , як тихо світить веселка і гладить дитину по голівці рідна рука.  

 

Чи є в світі що світліше,

Як мамині очі,

Що все зорять за дітками

Удень і серед ночі?

 

Чи є у світі що миліше,

Як мамині руки,

Що працюють для дитини

Щиро, без принуки?

 

Учень. 20

Чи є у світі що щиріше,

Як серденько мами,

Яке б'ється для дитини

Днями і ночами.

 

Чи є у світі що дорожче,

Як мама кохана,

Що трудиться для дитини

Від ночі до рана?

 

І дім наш, мов казка, -

У нім пісня і сміх.

Матусина ласка нас гріє усіх. 

 

Учень. 21

Коли зроблено всі уроки,

То гуляти я не йду:

У матусі я слухняний,

Посуд мию, прибираю,

І за братом доглядаю.

Що не скаже все зроблю,

Дуже маму я люблю.

Хай матуся відпочине,

Щоб не поралась сама,

Бо який же я мужчина,

Якщо помочі нема?

Учениця. 22

 Давайте говорити своїм ненькам, бабусям ласкаві  слова щоднини, щогодини, полегшувати їх нелегку працю, підтримувати у важку хвилину. Нехай  наші вчинки ніколи не засмутять серця наших мам. Зробимо їх щасливими!

Учениця. 23

 Низький уклін вам, за науку мудру, за поради чуйні, за добрі серця.  Зичимо вам здоров'я міцного, щастя людського, сімейного благополуччя, любові і поваги від дітей.

Учитель.

  Наше свято добігає кінця. Пам’ятаймо, що матері ні купити, ні заслужити. Тож бережімо своїх  матерів, шануймо їх.

Учениця. 24

- Моя нене найдорожча,

Наймиліша в світі!

Дарунків, золота немає,

Щоб до ніг тобі зложити.

Однак тут спільно присягаєм,

Що доки тільки будем жити,

Любов сердець своїх маленьких

Тобі дамо, кохана ненько!

- Дамо любов, дамо пошану,

Мольбу   залишим  Христу  Богу,

Щоб кріпив, її кохану.

І літ дожити  довго многих,

Щоб діти всі цілого світу,

Їй співали «Многая  літа».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

 

                         Домашній твір

Вітько-бідак, страждає так, аж здригає ногами!

Він за столом, він пише твір “Я допомагаю мамі”

Старанно олівець гризе та супить брови грізно,

Але нічого – хоч умри! – у голову не лізе...

Та ось тихесенько зайшла в його кімнату мама:

- Вітюнь, будь ласка, в магазин сходи за сірниками.

- Ідея! – вигукнув синок, а мамі: “Ну й морока!

Сама іди! Я твір пишу. Роблю важкі уроки.

І мама вийшла, а Вітько швиденько пише в зошит:

“Я в магазин завжди ходжу, коли мене попросять.

Хвилин за десять мама знов: з’являється у дверях:

“Вітюнь, картопельки начисть, а я зварю вечерю.”

- Сама начисть! – кричить Вітько, та так, що ледве лопне.

- Я твір пишу! Я зайнятий! Сама вари картоплю.

Виходить мама, а синок писати знов сідає,

“Я мамі сам варю обід, сніданок і вечерю…”

Радіє син: “Не твір, а люкс! Оцінка буде гарна!

І геть не думає про те, що він радіє марно!

Інсценізація “Мама у відрядженні”

Ведучий.

Ой, Марійко – ученице,
Ти куди біжиш така ?
Чом розпатлані косиці,
Забинтована рука ?
Чом коліна, як на сміх
Визирають із панчіх,
А на синьому жакеті
Білий гудзик, як горіх ?

Марійка.

Не розпитуйте дарма
Бо хіба я знаю ?
Третій день себе сама
Навіть не впізнаю !
Забруднився комірець,
Загубився гребінець.
Всі підручники з портфеля
Перебрались на стілець.

Кіт нитки забрав під ліжко
Для кота катушка – мишка,
Поки я шукала їх,
От що вийшло із панчіх.
Ну й попала я в біду,
Що нічого не знайду:
Ані голки, ані нитки,
Ні ножа, ні сковорідки,
Ні у ванні рушника,
Ні у кухні сірника,
Ми й котлети із сестрою
Їли так, несмажені…

Ведучий: Так що ж сталося у вас ?

Марійка: Мама у відрядженні !