І доти буде жити Україна, Поки живуть у ній Учителі.

Про матеріал

Кожного дня нам яскраво світить сонце. Воно пестить нас своїм теплом, купає в рясному промінні, що трепетно опускається на землю і ніжно її голубить.

Ті ясні промені освічують наші дороги знань – це вчителі. Для нас Вони назавжди залишаться сонцем, до якого тягнуться юні голови, сонцем, якому радіє все на світі, сонцем, завдяки якому росте усе живе на планеті, завдяки якому багатіють наші знання.

Перегляд файлу

 

Кожного  дня нам яскраво світить сонце.  Воно пестить нас своїм теплом, купає в рясному промінні, що трепетно опускається на землю і ніжно її голубить.

 Ті ясні промені освічують наші дороги знань – це вчителі. Для нас Вони назавжди залишаться сонцем, до якого тягнуться юні голови, сонцем, якому радіє все на світі, сонцем, завдяки якому росте усе живе на планеті, завдяки якому  багатіють наші знання.

 Дорогі вчителі! Ми не даруємо Вам золота, бо воно постійно з Вами, золото – це Ваші вихованці, оскільки через любов до них Ви обрали цю професію. Вони бувають і працелюбні, і ліниві, і цілеспрямовані, і бешкетні, і надійні, і байдужі… та всі вони Ваші! Ваші квіти, що плекаєте та ростите Ви протягом багатьох років, поливаєте своїми знаннями, наділяєте їх тим, що є у Ваших серцях та душах, віддаєте останні сили, недосипаєте ночей, аби донести в молоді гарячі серця добре та вічне. Нема такої сталі, з якою можна порівняти Вашу терплячість.

 

Пройдуть роки, і фундамент, що заклали саме Ви кожній дитині, укріпне, на ньому ми будуватимемо особисте життя, надійне майбутнє, а Вас ми згадуватимемо з вдячністю. Адже основа – найголовніше, і Ви заклали нам її належно. Низький уклін Вам, дорогі наставники!хай сонце, яке дає нам життя, буде завжди у  душі кожного з вас

 

Саме  вам – люблячим, терпеливим, добрим і справедливим, закоханим у свою справу : суворим і ніжним, мудрим і чуйним,

 - тим, хто кожен день відкриває нам шляхи таємниць,

- тим, хто за будь – якої погоди приходить до нас у клас,

- тим у кого сивина на чолі,

- тим, хто є нашим другом та порадником у скрутну хвилину,

- тим, хто все ж таки нас любить, хоч інколи говорить протилежне,

- всім тим, кому горде це імення „ Вчитель” - ми присвячуємо сьогоднішнє свято вчителям і присвячується сьогоднішнє свято.

 

 Саме Ви щодня стоїте  перед прицілом сотень допитливих дитячих оченят, палите, як хмиз, нерви, і все ж ведете дітвору на вищі сходинки пізнання.

 

    Саме до вас  йдуть зі своїми болями і радощами, черпають сили для підкорення нових висот, бо ви заглядаєте у минуле, живете у сьогоденні, прокладаєте місток у майбутнє.

 

 Яке ж серце потрібно мати вчителеві, щоб рік у рік щоденно віддавати його учням, і якою має бути любов до дітей у його добрій, терпеливій нестаріючій душі.

Вам, люди нелегкої, але такої почесної і важливої професії складаємо сьогодні слова подяки і просимо у Всевишнього для всіх вас щасливої долі.

 І як би там не було б, яка б загадка не ховалась за горизонтом сьогодні ти, Учителю, прийми найтепліші та найщиріші вітання від своїх учнів, у серцях яких вогником Віри, Надії та Любові вічно палатиме твоя Мудрість, Турбота, Ласка, Любов.

 

Презентація  про вчителів школи під назвою « І доти буде жити Україна, поки живуть у ній учителі»

Сьогодні – все для вас.

Все для вас – і порив високий,

І тяжіння, і поклик землі,

І не втомленість, і неспокій –

Все для вас! Все для вас, вчителі

 

Ми хочемо вас привітати
У цей святковий осінній день
Тепла і сонечка побажати
І щоб радісно вам було кожен день!

 

Жовтень щедрий на барви осінні.
 День учителя — свято ж яке! 
 Освітянській великій родині 
 Дітвора шле вітання палке.


  Вам, наймення кому — педагоги,
  Хто закоханий в труд і життя, 
  Вам, хто вказує світлі дороги 
Поколінням новим в майбуття

 

 Вчителі ви наші, дорогі і гожі,

Нелегкої ниви сівачі,

Вище голову, бо ви ще в змозі

Віддавать скарби, що у душі

 

Не обійтися без хвали і слави

За роботу у школі  своїй.

Матиме майбутнє ця держава,

Маючи таких учителів.

 

Що перша заповідь учителя – любити!
Це, перш за все, життя, бо в ньому жити:

і сіяти, плекати та радіти;
І знати, що добро те проросте,
що  вклав ти частку серця в це створіння
І мудрість й душу- Тільки май терпіння,
Бо довго проростає те зерно,
Воно ж бо вічне, В терніях воно.


Що  друга заповідь учителя – любити!
З натхненням діяти, творити,
Шукати і знаходить сходи,
І підійматися до неба, до зірок, -
А кожним кроком  у майбутнє є - урок.


Ще й третя заповідь учителя – любити!
З своєю совістю  і жити, і дружити,
А час іде -  ловім себе на слові:
Дорога вчителя вся виткана з любові!

 

  Учитель! — це імя  неоціненне
  Серед багатих скарбів у серцях. 
  Учитель! Це ім'я, мов світло дивне, 
  Дбайливий, добрий наш пізнання птах.


Дарує дітям мудрість, мов окрасу,
  Продовживши їх роки молоді.
  В серцях своїх навіки закарбуйте
  Священні імена Учителів.

 

Золоті знов каштани й тополі,
Шкільний дзвоник як серця ритм,
І у вашій  учительській долі
Вічним трепотом він дзвенить.

Кличе, зве, поринає у спомин,
Де велика родина, шкільна вся сім’я,
Де малих зірочок небо повне,
Та єдине, учителю,  ваше ім’я.

Пісня
Із рожевих світанків дитинства,
Доброти, тепла та любові,
Із батьківства та материнства
Вся ваша учительська доля

 

Учительська доля –то сад у цвіту,

То мрії світання край житнього поля,

І вірність синівська на дальнім посту

Учительська доля, учительська доля

 

 

Учительська доля –щаслива сльоза,

І прагнення світ своїм серцем обняти,

Останній дзвінок, мов травнева гроза,

Й покликані в небо, до злету, орлята.

 

Учительська доля—думок гіркота,

Сумління суворого вирок нещадний,

 Коли поступається злу доброта,

 А кривда замулює витоки правди

 

Учительська доля—висока зоря,

 Що всіх зігріва материнським привітом.

 У дальніх краях, неспокійних морях—

І їй у віках пломеніти над світом.

Справжній Учитель.  Як описати його? Якою мірою можна оцінити підбадьорюючий погляд учителя?

Його гордість за успішний виступ учня на олімпіаді?

Засмучений вираз обличчя, з яким він ставить погану оцінку в учнівський щоденник?

Довіру, коли трішки підвищує бал за старанно вивчений урок?

Непомітну сльозинку, яку змахує зі щоки, читаючи чийсь твір? З

адушевну пісню біля вогнища під час туристичного походу?

Розуміння беззаперечної істини, що діти, як правило, віддзеркалюють любов, а не випромінюють її?!

І безглуздо чекати глибоких почуттів від учнів тим учителям, які самі не люблять своїх вихованців…

 

«Учителю!..» — так зверталися учні до Христа. І сьогодні Учителем називають того, хто несе знання. Спадає на думку така притча:

 

«Господь обрав декількох синів людських, дав їм вищі знання і послав до людей учити їх Істини.Один, зустрічаючись з людьми, завжди сідав на найвищому місці і спрямовував свій погляд над головами людей у безмірний простір. Народ слухав його, але холодом віяло від цієї людини. Начебто й зрозумілим було його Вчення, але не лягало воно на серце, і люди, послухавши, розходились у своїх справах… А він ходив від села до села, і ніхто не супроводжував його. Коли приходив до людей, ті поспішали до нього, бажаючи почути Істину, але після бесіди розходились із порожнім серцем, тому що його погляд проходив крізь людські душі й не залишався там. Люди не довіряли тому, хто відводив від них очі — чи з недовірою, чи з презирством.

 

Другий учитель, зустрічаючись із людьми, завжди гордо промовляв, що він — Бог, що він всесильний і всемогутній, що може дати народу здоров’я, щастя і благополуччя, але йшли за ним чомусь тільки жадібні, ненажерливі, корисливі люди.

Третього брата завжди оточували люди, які із захопленням і натхненням слухали його речі. Вони змінювалися під його поглядом, ставали кращими від його слів.

Коли після довгого життєвого шляху посланці Бога повернулися, тільки один прийшов в оточенні багатьох своїх учнів і послідовників. Двоє інших — у повній самотності.

 

— Скажи нам, Всемогутній,— звернулись вони до Бога,— чому тільки один із нас удостоєний великої народної любові, а ми, хто ніс людям те саме Вчення, були позбавлені цього?

 

І Господь відповів їм: Справжній наставник не ховає свого обличчя, не відводить погляд від тих, хто стоїть нижче за нього, не підноситься і не звеличується над тими, хто прагне піднятися до Вищої Істини. Той, хто із благоговінням ставиться до свого Вищого начала, ніколи не буде ховати своїх очей від людей і випинатися серед них. Вища сутність йде через очі до людських душ, і справжній Учитель знає, що сила його — у погляді. Навіть слова бувають безсилими, тому що їхній зміст не всі розуміють, але погляд — це та сила, рівної якій немає…»

 

Щира серцем, душа—як пісня,

Тиха пристань дитячих мрій.

Люба вчителько, квітко ніжна,

З сонця зітканий погляд твій.

 

Слово чистеє і справедливе

Сієш в душі—зерно проросте.

Зріє колосом творча нива,

Білим віршем талант цвіте

 


Мудра жінка, дружина й мати,

Скільки світла в тобі й тепла.

Знають всі—в тебе настіж хата,

Йдуть, як спраглі до джерела

 

Ти  нагодуєш, і відігрієш,

Знайдеш ліки від лиха і зла.

Вітром серця печаль розвієш ,

 Всім наділиш з душі добра.

 

Світлом сонця удача хай лине,
Як в калиновій казці неначе,
І нехай джерелом в ній неспинним
Буде радість і сміх дитячий.

 

Учителю мій, наставнику добрий,

 Прийми наш сердечний уклін до Землі.

За труд твій великий, за ночі безсонні,

За любляче серце спасибі тобі!.

 

Ваша праця й любов до дітей - нерозлучні

Кожен - паростки вічності в серці плека.

Адже всі вчителі - це ще трішечки учні,

Бо знання невичерпні, як мудрість людська.

 

 

Адже в кому покликання серця відчутне,

Усвідомлює навіть в теперішній час

Що на терені школи зростає майбутнє,

А майбутнє сьогодні залежить від нас

Шановні вчителі! Ми вже дуже давно вивчаємо географію – цікавий та нелегкий предмет. Сьогодні ми вирішили, що теж повинні застосувати свої знання і показвати, що знаємо і любимо цей предмет. Тож  Г. В. , цей виступ для вас. Для класу з поглибленим вивченням географії

Презентація №2

Від Корсики до Нової Землі,

Від Флориди і аж до Сахаліну -

В усіх куточках світу вчителі

Повагу й шану здобули незмінну.

 

В Іспанії, де пристрасний народ

Кориду полюбляє до нестями,

Іспанський вчитель, наче Дон Кіхот,

Воює з дітьми, наче з вітряками.

 

 В Америці без кольтів на урок

З'являтися учителю негоже,

Та перш ніж натискати на курок,

Він часом учнів опитати може.

 

 У Африці оцінювання знань

Проходить за якимось дивним планом:

Не вивчив - то отримаєш банан,

А якщо вивчив - навіть два банани.

 

Японські учні в білих кімоно

Засвоюють, як двічі два - чотири,

Що як учитися вам, любі, не дано,

То краще вже зробити харакірі.

 

 Є на Кавказі правило старе:

Щоб кожен Гіві твердо знав програму.

Грузинський педагог кинджал бере

І в школу виклика грузинську маму.

 

 Для всіх індусів слово «педагог»

Звучить, як «гуру», коротко й красиво:

Терплячим має бути він, як йог,

І восьмируким, як великий Шива.

 

 В Бразилії ніхто з нас не бував,

Тому й знання про неї в нас убогі:

Є там у джунглях безліч диких мавп,

А в школах - безліч диких педагогів.

 

 Танцюють самбу там - не гопака -

І від народження усі там футболісти,

Єдине, що учителів ляка,

Аби на кактус зопалу не сісти.

 

В Італії учительські ряди

Міцнішатимуть здавна і понині -

Тамтешні діти гратимуть завжди

На нервах, як на скрипці Паганіні

 

Китайський педагог до скрути звик,

І тим своє засвідчує величчя...

Там в кожнім класі - двісті чоловік,

І всі, звичайно, на одне обличчя.

 

Тим, хто куштує паличками рис,

Дешеві черевики не в новинку,

То ж головний їх вчительський девіз:

Один за всіх, а всі -давно на ринку.

 

Що ж, світовий педагогічний склад

Здобув повагу й шану неодмінну,

Та все ж негоже ставити їх в ряд

З учителями неньки України.

 

 У них до всього ставлення своє

Й любов до них ми особливу маєм,

То ж залишайтесь тими, хто ви є.

Учителів усіх країн вітаєм.

 

Школобачення 2012 пропонує вашій увазі думки з приводу того всього, що називається школою. Отже,

ШКОЛА — це певним чином організована сукупність цеглин, скла й шиферу, наповнена учнями, учителями, партами й іншим інвентарем, що стоїть рівно винятково через недогляд старшокласників!

 Школа - свято! А в свята ми відпочиваємо

Школа - це місце, де вчителі вимагають від учня знань з усіх предметів, у той час як самі знають по одному.

Школа... Розхитані нерви, вічне недосипання і offline vkontakte

Школа дуже схожа вагітність. Вона теж триває 9 місяців, а починає нудити вже через два тижні!

тільки коли я довчився в школі до одинадцятого класу, я почав розуміти, чому твори «Що я робив цього літа» пишуть тільки в молодших класах.

Від навчання начебто ще жодна людина не померла, але ризикувати все-таки не треба!
За статистикою, 50% школярів мріють спалити школу, 30% - підірвати і 20% - спочатку спалити, і тільки потім вже підірвати))

ДИРЕКТОР — напівлюдина-напівбог, який особисто визначає частоту та тривалість  контактів із мізками  своїх підлеглих.
ПЕДРАДА — це захід, спрямований на задоволення особистих амбіцій адміністрації школи чи тих, хто мріє нею стати.
УЧЕНЬ — це сукупність ліні, дурниць і дарма витрачених зусиль, який переміщається школою за допомогою стадного інстинкту, почуття голоду чи стусана!

ПРИБИРАННЯ ШКІЛЬНОЇ ТЕРИТОРІЇ — комплекс заходів із псування шкільного інвентарю, витоптування газонів і вкорочування життя класного керівника.шкільної премудрості шляхом занесення оцінок чи удару по голові!
ОСТАННІЙ ДЗВІНОК — звук, який здається зменшеною копією церковного дзвону, що сповіщає шкільних парафіян про прийдешнє пришестя царства небесного (у просторіччі — відпустка) та виганяє зі школи бісів… на канікули!
ДІТИ — за неперевіреними даними, наше багатство.
Дорогі вчителі!

Ми всі гідні та достойні називатися українцями. Ми любимо, знаємо та шануємо свої звичаї та традиції,  рідну мову, культуру, історію, а набуті знання передаємо у спадок прийдешнім поколінням

А ще український народ – багатий  на жарт і на влучне, дотепне слово. Тож спробуємо  вже набуті наші знання з історії, культури та народознавства застосувати для вас, шановні вчителі, і познайомити вас із тими рослинами, що стануть для вас оберегами від злої та нечистої сили, яка зявляється іноді у вигляді учнів, батьків, методистів та інспекторів райвно

 

Шановний ….! Ви прекрасний керівник, вмієте і любите свою роботу, володієте тактикою та стратегією ведення педрад, зборів, знаєте справді дуже багато.

Але ми дуже хвилюємося, бо багато недругів нещиро подивляються у ваш бік.

Маємо для вас пораду:

Серед українців є дуже популярною така рослина  як часник. Він завжди охороняв від злого. Тому радимо вам весь периметр свого кабінету змастити часником, не шкодувати особливо біля дверей: часника боялися люди зі злими та недобрими помислами, отже - в кабінет вони  не зайдуть, а от коли на нараду будете їхати, то тут бажано його зїсти і не 1-2 зубки, а так, щоб відчутно його було на далеку відстань – от тоді вам нічого не страшно: до вас точно ніхто не підійде.

Директор школи - фігура центральна

Як кажуть в народі - всьому голова!

Директора на місці - той школа у шані

І як він скерує - так підуть діла!

Тож прийміть особливе найбільше вітання

Вітаємо директора з різних боків,

Бо він і учитель, господар і нянька

І педколективу, і учнів, й батьків.

 

Таку саму пораду даємо і нашим завучам, які теж час від часу виїжджають за територію школи, лише з невеличким корегуванням:

…. пропонуємо звернути свою увагу на прекрасну рослину – кропива, з якої українці і суп варили, салати робили і у виховних цілях використовували. Лікувально – оздоровча цінність її для школи – неперевершена.  А якщо вона буде у ваших руках – всі шибайголови  точно будуть на уроках: кому охота відчути на собі смак цієї щипучої , але так потрібної рослини. Та і в учительській бажано її посадити, щоб вчителі час від часу згадували про можливі наслідки  Крім того, кропива може посилювати в людині певні якості, такі як  хоробрість, мужність, ініціативність, чесність. А (…) радимо викохати цю помагай – траву у себе в кабінеті – дисципліна буде на найвищому рівні.


Від Європи до Канади,
Ми мандруємо по карті,
Іноді ми й заблукаєм,
Але впевнені, ми знаєм,
Що врятують вчителі,
В них знань запаси чималі.
Щедро діляться із нами,
Учнями-мучениками.
Допоможуть нам знайти
Гори й витоки ріки,
І пустелі, й болота,
Й в них робота не проста,
Карти контурні збирати,
Потім їх перевіряти,
Знати нафту де знайшли,
Де лежать вічні сніги.
Вам, географам, хвала,
Мудра в вас є голова,
Бо запам'ятати все це,
Не під силу нам до речі.


...  пропонуємо звернути свою увагу на дуже потрібну рослину, яка  теж наділена  лікувальними якостями. Це звіробій. Бити, звичайно, словами всіх «озвірілих» у непрямому розумінні шибеників відтепер будемо так: кип’ятите воду, заливаєте траву літрами трьома води, поки настоюється ви читаете мораль, коли чай буде готовий – учня ставите перед фактом , що як покарання треба випити всі три літри чаю. Виходите і закриваєте кабінет на невизначений час: повірте, більше він до вас не попаде. Звіробій – прекрасний сечогінний засіб, а із закритими дверима – це кара небесна. Не виключено, що після такої арт – терапії у учнів прокинуться музичні здібності. А тепер …, уявіть який хор на другий рік співатиме на сцені. Ми впевнені, що такого «чудо – співаків» не буде в жодній школі.

Ще один предмет у школі
Не залишить нас байдужим,
Та на нього треба, друзі,
Слух і горло мати дуже.
Бах, Бетховен і Сальєрі,
Пісні давні і прем 'єри.
Є в нас тенори й альти,
Та до Баскова — рости...

Магічними функціями народ наділяв чебрець - українське "євшан-зілля". Для українця саме ця рослина є символом Батьківщини, її брали з собою, від'їжджаючи на чужину, як згадку про рідний край. Треба  вчителям іноземної  мови та  світової  літератури  принести цю рослину до своїх кабінетів, особливо туди, де навчаються випускники:  вони ніколи її не забудуть, бо запах унікальний, а отже пам’ятатимуть, хто вони,  якого роду – племені та і вас вони не забудуть ніколи


 


Хелоу», «бонжур» ми раді чути,
і  трішки іноземцями побути,
хоч, «мейбі», вивчили урок,
«ві  хоуп», що  буде вже дзвінок. 
Вчать «іноземці»-вчителі,

Читати нас слова нові
та з нами клопотів нема.
Бо часто вживані слова,

Ми лускаєм як 2 на 2

 «Як скажем «мані» — то грошва,
А «гуд» — то добре, «бед» — погано,
І «найт» — то ніч, а «монінг» — ранок,
«Хелоу» — привіт, «гудбай» — прощай,
«Рімембе» — значить «пам'ятай»,
Вони відклались  у голові,
Говорим  часто їх самі.
А решту вчити важко нас:
Минулий і майбутній час,
Всі дивні форми дієспова:
Тяжка та іноземна мова.
Терпіння вам бажаєм з нами,
Хай не минає вас  з роками
Здоров'я і весела вдача,
І хай зустрічає вас удача


 


 


Мальва - це символ найдорожчого, любові до рідної землі, до  народу. Не було села, а в ньому хати, де  б не росли під вікнами мальви – прекрасні обереги нашої духовної спадщини. Вчителі української мови, це ваш оберіг, а разом і всіх наших учнів, які вивчають рідну мову. До речі, навчіть же своїх вихованців прекрасних українських слів і нехай у їхніх душах квітнуть не колючі рози, а прекрасні та дивні мальви, мінуточка перетвориться на хвилинку,  а я ізвіняюсь на щире «пробачте».


Як вживати кличну форму,
Щоб були ми завжди в нормі,
Відміняти дієслово
В нашій рідній давній мові,
Вчать філологи завзято.
Ох, роботи в них багато!
Прозу й поетичні твори
Вітчизняних авторів
Ми вивчаєм на уроках,
Пробуєм творить самі.
Ой багата наша мова,
Має дивнії дива,
Скільки значень має слово,
Як його хто промовля...
Дуже важко вчителям
Наші твори оцінити,
А ще важче, мабуть, їм
нас примусити щось вчити


Немає України без білої хати і чорноб­ривців, які милують око до сивих морозів.Чорнобривці — трав'яниста рослина. її є 20 видів, які у дикому вигляді зустрічаються в Аме­риці. Є високі й низькі, зі своєрідним запахом і без нього. Вважалося, що чорнобривці допомагають позбу­тися головного болю, який інколи так турбує вчителів хімії, адже перевіряючи учнівські контрольні роботи, вони постійно повторюють: бідна моя головонько! Такого не може бути!. Отож, оскільки ці квіти не вибагливі, то посадіть їх у вазонах у кабінеті хімії, а з весною посійте насіння на наших шкільних клумбах, а учням просто покажіть об’єм роботи і вони точно будуть думати  лише про контрольну


Знаєм формулу води,
Хтось ще й соди може знає,
Але решту знати все,
Мабуть, цього не буває.
Хімія — складна наука,

 формули вчимо, вчимо
Хоч буває на уроках
Як не знаєм — мовчимо.
 

Як зробити динаміт,
Як очистити наліт,
Що таке оксид, кислоти,
Луг, бродіння — це висоти
Знань, до них не всім дійти,
Вчителю! Нам помогти

В силі Ви, аби б хотіли,

Й списування допустили.


 


 Мак – рослина потрібна, здавна ріс він біля кожної оселі, поки не зявилися наркомани, але і тепер є люди, які вирощують цю рослину, не знаючи про її містичні властивості. Маківка втілювала безконечник, який не має ні кінця, ні початку. Бо перелічити, а тим паче визбирати розсипаний мак практично неможливо, бо — «скільки зірок у небі, стільки маку в маківці». Думаємо, що мак треба носити і тримати у кабінетах всім вчителям початкових класів, може тоді діток побільшає і не по одному першому класові будуть набирати, а принаймні, по три. І ви задоволені, і старша школа радіє. А ще  було б добре і до сільської ради віднести його і поставити там, де розписуються молоді пари – на всякий випадок.

І перефразувати відоме прислів’я: «Скільки маку у маківці, стільки діток в класах початківців»


Як написати слово МАМА
Вчать початківці по програмі.
То наші перші вчителі,
До них приходим ще малі,
Навчають як сидіти треба,
Дивитись в книжку, не на небо,
Як гарно руку піднімати
І реченням відповідати.
Буває їм із нами жарко,
Бо вчать писати без помарки.
Буває холод обіймає,
Коли неправильно читаєм.
Повинні нам ви все простити,
Бо поки що ми лише діти.
Буває тяжко дуже з нами
Не тільки вам, а й нашим мамам.
А найприємніше для нас,
Що перший та і другий клас,
Як не писали б й не читали,
Нас не оцінюють у балах.
тож дякуємо щиро Вам —
у школі  першим вчителям.


Ясен - чоловіче дерево, адже з його деревини робили озброєння воїнів ще за скіфської доби. Ясен вважався символом війни: якщо ворогові присилали гілку ясеня, це означало початок війни або попередження. Тож вчителі фізичного навчання та захисту вітчизни можуть не хвилюватися за свою безпеку та дисципліну на уроках, якщо десь біля себе триматимуть  дуже тонесеньку гілочку цього дерева


Бігай швидко, м’яч лови,
Стрибай вправно догори,
Фізкультура — на ура —
Дуже рада дітвора.
У спортзал всі — як на свято
Поспішають так завзято.
Вчать нас там марширувати,
У веселі ігри грати.


Універсальним оберегом був лист папороті. В купальську ніч треба було зірвати три листки: один – спалити, другий – пустити за водою, а третій – залишити у себе. Він стає захисником людини на весь рік. Тож учителям ОБЖ пропонуємо запам’ятати цей сворідний рецепт захисту і спонукати всіх старост класів зробити цей ритуал для того, щоб не було ніяких прикрикрих випадків із травмами. А шкільній медсестрі  взяти цей матеріал під особистий контроль.

 

Життя нас випробовує не раз,

Та мужність вам і воля притаманні!

Тож, любі педагоги з святом вас

Хай оминають біди вас незвані.

Ви нас вчите, як зберегти життя,

Як правильно надати допомогу,

Як захистити й вберегти від злого,

 

Терн – дерево дуже колюче Завдяки своїм колючкам терен здобув собі славу доброго захисника - до двору, обсадженого терном, не міг пробратися ніякий дикий звір. Пізніше стали вважати, що терен захищає від нечистої сили. Таке практичне значення цього невисокого деревця. Та є ще й дуже цікава легенда. Одна з порід терну отримала назву "неопалимої купини". В перекладі з церковнослов'янської купина означає "кущ". Цей терновий кущ виділяє своєрідні ефірні пари, які можуть горіти, проте самої рослини вогонь не торкається. Отже, ця дивовижна властивість не могла пройти непоміченою повз увагу наших предків: вважалося, що з неопалимої купини виходить Бог, щоб показати людям істину. Хай ця рослина допомагає вчителям етики та християнської етики, які дбають про


моральне обличчя, про відродження духовності та моральності.

 


Як добро нести у світ ?
Обминати горя слід?
Як прощати всім образи?
Не сваритися одразу?
Як зміцнити віру в Бога?
Як знайти в житті дорогу?
Ті питання не зникають,
Бо не раз їх піднімають
І дорослі, й школярі,
Й сиві, й зовсім ще малі.
Є про що поговорити,
Є кому нас розсудити:
Все — з обох сторін медалі —
На уроках етики й моралі.


 

Калина- це символ вогню, сонця, неперервності життя, роду українців, України, батьківщини, дівочої чистоти й краси, вічної любові, кохання, вірності, гармонії життя та природи, материнства, плодючості, символ нескореності та стійкості, українського козацтва, незрадливої світлої пам’яті, єдності нації, потягу до своїх традицій,  вражало те, що серед морозної зими гордо палахкотіли вогнисті, блискучі кетяги. Ніякий мороз не міг здолати калину, так як і віковічний потяг народу до волі, краси, гармонії, правди, символізуючи відновлювану від покоління до покоління кров українського народу, калина тим самим символізує його невмирущість, непідвладність часові. Червона калина трактується як засіб магічного зв’язку між людністю України,  також  вона стала символом війська українського козацтва. Шановні вчителі історії, мабуть,  для того, щоб краще запам’ятовувалися історичні факти та події посадіть її під вікнами історичних кабінетів


 Від пращурів до наших днів,
З усіх минулих вже віків
Історики події всі вивчають
І нас учити все це заставлять.
Хто і коли, кого завоював,
Права й свободи мужньо захищав,
Кому вдалося збудувать державу
Хто ніс крізь біль святу народну справу.

Хто зрадив принципам людської доброти,
Хто піднімав з руїн  чужі світи.
Ніхто навік не буде позабутий.
бо  через справи власні є почутий.
Нас бути вдячними навчають вчителі
Тим  предкам,що вже в інший світ пішли.
тому наставникам подякуємо щиро,
І знаємо -  майбутнє буде мирним.


Соняшник сприяє розвитку індивідуальності, гармонії з навколишнім середовищем, полегшує співпрацю з іншими. Використовуються пелюстки, квіти, і вся частина рослини, щоб зліквідувати так звані  «темні» сторони. Пелюстки, листя і плоди можуть бути використані для збільшення числа друзів і знайомих, щоб забезпечити велику кількість цікавих пропозицій, які будуть сприяти розвитку суспільного життя. Соняшник заохочує уяву і допомагає змінити мрії в реальність.  Цю квітку – оберіг ми пропонуємо вчителям біології та екології , щоб завжди світило сонце і продовжувалось життя, а мрії про чисті узбіччя стали реальністю, яку ж частину цієї рослини ви оберете для себе – справа ваша. Головне, щоб спрацьовувало.


Від амеби й просто  до людини,
Вивчимо ми нерви і клітини,
Рід, сім'ю, родину,  певний клас,
це біологи у школі мучать нас.
Еволюція життя —  не проста наука, і новини на уроках – теж цікава штука

Щоб в житті рослини відрізнити,

Тварин, братів молодших зрозуміть  допоможе біологія – наука, Що і живе й зростає кожну мить.

Все навкруг : ліси, поля і гори ,

І ми , творіння Бога на землі -   

Лише маленька часточка природи,

Яку усім нам треба зберегти


Найбільше  родовище енергії має кульбаба, яку зазвичай називають молочаєм. Кульбаба   є незамінною панацеєю від усіх людських недуг. Коли турбує нас депресія або просто не знаємо, як справитися з тривогами серця, потрібно просто зірвати декілька квіток кульбаби обійняти їх до себе і тихо прошепотіти їм наші  прикрощі й печалі. Їх  магічна сила, в той же день дасть нам про себе знати. Ось чому ми пропонуємо вам, шановні вчителі математики та інформатики, за квітку – оберіг взяти саме кульбабу: на контрольній високий результат забезпечений, а якщо хтось писати не хоче – ви дмухніть на квіточку, а тоді, як Попелюшку, заставте зібрати всі насінини. Чесно кажучи, краще писати контрольну.


Хто придумав ті рівняння,
Графіки і порівняння,
Кулі, конуси, об'єми,
Тільки зайві нам проблеми..
Серед інтегралів  ми блукаємо,
І для чогось первісні шукаємо.
Хоч би хтось нас з древніх пожалів,   теорем нудних тих не творив.
Може Піфагор, може Фалес,
Ну для чого теореми ці здались.
ми ж рахуємо не просто — калькулятором,
Що заробимо, а що уже потратили.
Розв'язали б ви за нас  задачі ті,
ну а ми були б за це вам  вдячні всі.

Нам не всі дається математика

Лише вам її фанатикам


 

Ну для чого нам програмування,
Це ж фактично над нами знущання,
ви  навчили на уроках швидко друкувати,
Малювати вчили- це вже й  так  багато.

 

 На уроках фізики - Статика, динаміка,  
Як і в математиків — теж сама романтика.
Тільки замість теорем — писані закони,
Лейбніца, Паскаля,  Ісака Ньютона.
Що, коли, як  замерзає, падає, літає,
Силу тяги, відштовхування, навіть швидкість має.
Під кінець уроку — всі ми  часто зморені

Та дзвінок з уроку надає прискорення

На перерву вилітаєм щодуху і сили,

Щоб над нами у журналі двійки не тяжіли.

Барвінок – одна з найпоширеніших рослин на Україні. З ним пов’язано безліч цікавих історій. Це символ памяті  народної, віри у майбутнє, символ чистоти і надії. Мабуть. Назву свою отримав від слова «барви»  і прийшов у світ . щоб зробити його яскравішим, збагатити кольорами та фантазією. Хай стане він оберегом для всіх тих, хто любить творити: малювати, шити, майструвати, навіть писати. Тож вчителі трудового навчання, малювання та художньої культури – ця квіточка для вас, і хоч маленька та тендітна, зате силу має неабияку. Творчості вам і натхнення


На уроках — руки в фарбі,
Пензлі скрізь та Олівці.
Намалюєм, може, Барбі,
Квіти, дивні корінці,
Чи будівлі — стиль барокко,
Ріки, що течуть широко,
Танки, кораблі, авто

Поїзд, літаки, метро.
На папері оживають Наші мрії і думки,
Чи реальні, чи незнані,
Нерозгадані світи

 

 

 


Не столярі ми і не теслярі

Та з інструментами на „ти”.

В майстерні нашій чути стукоти

Майструють наші школярі.

І линуть запахи принадливі,

Сигнал під вікнами луна.

Як добре – це не математика

Тут ми вчимо саме життя

 

Зовсім нещодавно у нашому дивному палаці зявилися дві цікаві особи. Цілими  днями все пишуть і пишуть: то графіки малюють, то результати тестів підраховують, то щось придумують, щоб школі спокій тільки снився. Здогадалися про кого це ми? Звичайно, це -  наш штатний психолог та соціальний педагог. Ох , і важко їм працювати!

Наш соціальний педагог й психолог –

Це люди із відкритою душею

Вони лікують наше серце й нашу душу

 увагою та теплотою.

Вони спілкуються із нами

під час на уроків, поза школою.

Вони нам радять, що робити,

якою нам піти дорогою.
Пухнасті вербові котики   символ краси. Навесні вони тішать надією і звеселяють наші серця. Верба   одне з найулюбленіших у народі дерев. Здавна вона супроводжує людські поселення й оселі. Люди давно помітили: де ростуть верби, там чисті джерела, бо верба –  природний фільтр усіляких домішок. У лісі воду для життя брали також під вербою. Де копали колодязі, на дно клали вербову дощечку. Древні слов'яни вважали вербу священним деревом. У них вона уособлювала бога Сонця   Ярему, що дав людям вогонь. Верба   символ життя.

Шановні вчителі! Живіть довго- довго, хай ніщо не затьмарює вашу життєву дорогу і лише в гаразді та мирі минають дні.

Сьогодні – День учителя й тому

Ми кажемо звичайними словами:

Людського щастя вам, нових ідей,

Хай доля добра завжди буде з вами.

 

Шлях пошуку, науки і дерзань –

Таку обрали ви в житті дорогу.

Тож здійснення усіх ваших сподівань,

Щоб ви відчули радість перемоги.

 

Високих злетів, творчих перемог

Ми щиро вам усі бажаєм нині.

І ще багато літ хай дасть вам Бог

Трудитись у шкільній нашій родині.

 

Чи в світі є таке мірило,
Щоб зміряти ваші труди?
Де джерело натхнення і сили,
Що сяєте зорею  ви завжди?


Здається – просто: дошка і крейда,
Підручник, зошит, та олівець.
А скільки в класі різних у вас
Вразливих душ, натур, сердець?

 

 Їх ви знайте мінливий настрій,
вчите з любов’ю підійти!
А чи завжди у праці власній
ви  бачите свої  плоди?


І так в дерзанні – рік за роком,
Щоб учням всіх себе віддать.
завдання ваше надвисоке –
Людини душу формувать.


Здається:  що не знаєте утоми,
Та серце не заліза сплав.
Чекає рук ваших і вдома
Багато невідкладних справ.

 

Бо вдома вибатьки найкращі
І вихователі в сім’ї.
і  ладиться  усе у хаті,
живуть у  злагоді усі

 
Та все ж міцніють ваші крила,
Як бачите ви  знань плоди.
але  не зміряти  мірилом
учителя святі  труди

 

На нашому святі присутні вчителі-ветерани. Вони не могли уявити своє життя без школи, без учнів. Огляньтеся, шановні вчителі, довкола себе: зерна добра і правди, які ви посіяли, проросли щедро у ваших учнях, що пам’ятають і люблять Вас.

 На світі безліч тягнеться доріг,

Одні – як мудрість, інші в терен – цвіті

А поміж них крізь промені проліг

До школи шлях, що найкоротший в світі.

Десь там відбились Ваші теж сліди,

Десь там найкращі весни відшуміли.

На скронях сніг густий вже сивини

А ви йдете – упевнено і сміло.

 

Йдете туди, бо там любов і біль

Солодких мрій і спогадів причали

О, як це добре, що шляхи до шкіл

Забуть–травою не позаростали.

 

 Тож Хай роки ідуть, та лице  не старіє,

 Хай онуки ростуть, а чоло не сивіє.

Хай серце не знає печалі й розлуки,

Хай радість приносять вас діти і внуки.

Пісня

Учителю! Дозволь тобі віддати

дяки й шани пишний коровай,

це тобі квітують в жовтні айстри,

хризантем тобі росте розмай..

Це тобі несуть букети люди.

Це тобі співаються пісні.

Хай безсмертним ім’я твоє буде,

В вічній і нев’янучій красі.

 

 Учителю! Ти йдеш по цій землі
 І слід стає твій крок за кроком
 Яскравим вогником у сутінках пітьми,
 А все життя для тебе є уроком.

 

Блаженний день, коли зробив ти вибір
Служінню дітям присвятить себе:
Нагодувати їх духовним хлібом,
Зерно в душі посіяти святе.


Хто сіє і хто жне — радіти будуть разом,
Але без сіячів не буде зовсім жнив.
І вивчена з дітьми одна біблійна фраза
У їх житті багато зробить див.


Підручники, конспекти і малюнки,
Журнали, списки, бесіди, батьки,
Проблеми, навантаження, стосунки,
Сміливі мрії й перші помилки —


Учительським все серцем пережито
У мріях, у думках, у почуттях
І Господу розказано в молитвах,
І все це стало напрямом життя.


Дитяче серце — у твоїх долонях,
Допитливе, відкрите і просте,
Тобі довірив Бог його наповнить
Святим зерном, що згодом проросте.


І стане нивою зеленою з роками,
І принесе багатий урожай!
Ти сій і там, де не земля, а камінь,
Сій щедро і тоді, коли буває жаль.


Твої усі недоспанії ночі —
Це кожної дитини майбуття.
Коли на тебе схожим бути хтось захоче —
Ти недарма прожив своє життя.


Якщо ти ще не бачиш результатів,
То май тверду у серці віру в те,
Що Бог завжди буде благословляти
Усе те добре, що посіяв ти в дітей.


Живи, як вчиш, учи, як Боже Слово,
Люби свій труд, як найцінніший дар,
Ти для дітей — як зірка світанкова,
Вони для тебе — як святий нектар.


Ти особливий трудівник у Бога,
Ти вибраний із тисячі один,
Щоб показати дітям ту дорогу,
Яка веде в Новий Єрусалим.

І ти не маєш права не радіти,
Не бути вдячним Богу без кінця,
Що присвятив себе служінню дітям
Єдиного Небесного Отця.

 

    Схиляються дорослі і малі –

Низький уклін вам, щедрої вам долі.

Ви ще і ще лишайтеся у школі,

Щоб вік ваш без дітей не замілів.

 І будете ви завжди на Землі

Для учнів, як одна свята родина.

І доти буде жити Україна,

Поки живуть у ній Учителі. - разом

Тепер вже останнє слово тримаєм

Бо в нас є бажання для вас головне.

 

-Хай красною буде учительська доля,

-Щоб добре всім вам працювалося в школі. 

-Рятує хай ангел-спаситель всіх вас,

Щасливі й здорові Були щоб весь час.

-Хай мрія прекрасна веде вас в життя,

-Щоб ладилось все і велось до пуття.

-Живе хай надія у ваших серцях,

Натхнення і творчість дає без кінця,

-Не зникне хай віра в казки й чудеса

ай будуть із вами Любов і Краса.

 

             Вже осінь перевесла срібні в'яже.
 і свято добігає вже кінця. 

Та серце в юність повертає ваше, 
 Й пора настала щедра, золота. 


  Не час іще на лаврах спочивати, 
  Хоч пройдено дороги, та не всі. 
  Ще хочеться, як в юності кохати 
  І босоніж пройтися по росі. 
  І треба ще багато так зробити 
  Для себе, для людей і для сім'ї. 
  Життя одне, та треба так прожити, 
  Щоб внукам теж співали солов'ї. 


  Коли є віра, що нема вагання, Коли любов на все життя одна

Тож сонця вам, наснаги і дерзання,  Сто літ прекрасних, чистих як весна!

пісня

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
1 березня 2018
Переглядів
675
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку