Виховна година " Забули б люди назавжди всі війни, але героїв не забути нам "
Мета: вшанувати пам’ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України.
Виховна година на тему: « Забули б люди назавжди всі війни, але героїв не забути нам! »
Мета: вшанувати пам’ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України.
Кл. керівник
/лунає повільна мелодія/
Немає в людини місця дорожчого, ніж те, де вона народилася, землі, на якій виросла, неба, під яким змужніла. Не тільки людина – навіть птахи й звірі тужать за рідним краєм.
Одному східному володареві подарували пташку, яка дуже гарно співала. Їй зробили чудову клітку, призначили наглядача, який годував, поїв і прибирав.
Кожного ранку грізний володар приходив до пташки, щоб послухати її спів. Але пташка мовчала. Володар скликав на раду всіх мудреців, та все дарма. Тоді наказав привести мудреця, якого він взяв у полон у сусідній державі. Мудрець порадив повозити пташку по країні, можливо, вона десь заспіває.
Три роки мандрував володар із пташкою – і все марно.
Нарешті дісталися вони одного маленького болітця, навколо нього росли хирляві кущики, а кругом простягалися сумовиті піски. Смердючою вологою віяло від болітця, клубами над ними роїлася докучлива мошкара. Слуги повісили клітку на суху гілочку деревця, виставили вартових і полягали спати.
Зарожевіла вранішня роса. Пташка раптом стрепенулася. Вартовий, побачивши це, розбудив володаря. А коли бризнув перший промінь сонця, пташка заспівала пісню журби.
- Ось звідки моя пташка! Це її рідний край! – замріяно мовив володар. Він згадав свій рідний край, де не був вже три роки.
– Відчиніть клітку і випустіть пташку! – звелів володар.
І тоді пташка на весь голос заспівала славу рідному краєві, пісню волі, любові до вітчизни.
Ось що таке рідна земля і свобода. Співати можна лише там, де дістав життя.
Кл. керівник
Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родине вогнище –маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна.
Відео « Україна це ми »
Кл. керівник
… Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,
Оці степи, це небо, ці ліси,
Усе так гарно, чисто, незрадливо,
Усе як є – дорога, явори,
Усе моє, все зветьсяУкраїна.
Кл. керівник
Які думки вам навіюють ці слова?
(Учні висловлюють свої думки).
Слово кл. керівник:
Так, діти, але нашу славну, рідну, святу Батьківщину не можна уявити і без героїв, які зараз боронять нашу країну на сході. Адже в мирне життя нашої держави увірвалась підступна війна, вороги зазіхнули на цілісність нашої Батьківщини. І тепер на сході нашої Вітчизни проливається кров найкращих синів. Вони стали на захист землі нашої, на захист миру в Україні.
Кл. керівник. Їх назвали Небесною сотнею – українців які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей.
Кл. керівник. Сьогодні, діти, ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття.
Також ми з вами вшановуємо пам'ять тих, хто поліг на афганській землі.
11-го лютого 2015-го року, Указом Президента України № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» в країні встановлено особливий пам’ятний день - «День Героїв Небесної Сотні», який відзначається тепер щорічно 20-го лютого.
У цьому документі сказано: «На підтримку ініціатив громадськості та з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України».
На шляху до незалежності український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів і дочок. У цьому довгому списку стали і герої Небесної Сотні. Саме вони зуміли рішуче стати до боротьби із злом, заплативши за перемогу надвисоку ціну – власне життя. То чи може бути забутою кров героїв, пролита на вулицях Києва? Чи можемо ми, живі, забути невинно убієнних? Можлива лише одна відповідь – Ні!
Перегляд відео «Білі лебеді»
Діти всі вони були патріотами своєї Батьківщини.
Міні-диспут
- 1.Що таке патріотизм?
- З якого віку можуть проявлятися патріотичні почуття?
- Якими якостями має володіти громадянин – патріот?
- Чи може людина несвідомо бути патріотом?
- Як ви можете проявити свої патріотичні почуття зараз і в майбутньому?
На захисті територіальної цілісності нашої держави несли службу і не пускали до нас на поріг 19 випускників - патріотів нашої школи, які брали участь в АТО. Доля кожного із них – приклад для наслідування.
ПРЕЗЕНТАЦІЯ (два учні)
20-го лютого відзначається «День Героїв Небесної Сотні», а 15 лютого відзначають скорботний День пам’яті воїнів-афганців.
Афганська війна назавжди залишиться болем у серці нашого народу. „ Немає більшої любові, ніж та, коли положиш душу свою за друзів своїх”, – говориться в Євангелії.
25 грудня 1979 року радянські війська були введені в Афганістан для виконання інтернаціонального обов’язку. Для тисяч радянських солдат, їхніх батьків, матерів, братів, сестер розпочалася жорстока, кривава війна в Афганістані. Потрапивши на палаючу афганську землю, мужні воїни-інтернаціоналісти всім серцем прийняли її біль, як свій, і до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народу.
Афганська війна тривала 10 років. І через неї пройшли майже 700 тисяч чоловік. І серед них – більше 160 тисяч – українці. Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 72 військовослужбовцям, з них – 12 українцям. 15 тисяч солдат загинуло у цій війні, 35 тисяч було поранено, багато потрапило у полон або пропали безвісти.
Правда про Афганську війну… Вона різна. Афганська війна… Брудна, неоголошена.… А хіба війни можуть бути чистими? Кожна несе смерть, інвалідність, одягає в жалість тисячі сердець. У війни холодні очі…
Летіли в Україну «чорні тюльпани» з цинковими гробами. Україна втратила близько 4 тисяч молодих хлопців, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72 залишились у полоні або пропали безвісти. Навіть на могильних плитах довго забороняли писати справжню причину загибелі, байдуже посилаючись на інтернаціональний обов’язок, від чого вмить посивілим батькам було вдвічі важче.
Відео « Голубі берети »
Нашим солдатам говорили, що вони виконують інтернаціональний обов’язок, тобто захищають братній народ. І вони, сліпо обдурені, „наводили лад” у тій країні „вогнем і мечем”. Афган плював їм кулями в обличчя. Брудна підступна війна... За що, за які ідеали, за чию Батьківщину, в ім’я якої мети загинули десятки тисяч юнаків?..
Кл. керівник
Афганська війна та війна на Сході забрала найдорожче, що є у людини – її життя. Сьогодні згадаємо з вами всіх, хто навічно пішов від нас. Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!
(Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» Кл. керівник запалює свічку і передає її учням по колу. Свічку передають з рук в руки )
Учень 1
У нашій пам’яті Ви назавжди лишились,
Історія одна, і Ви – її частина.
Учень 2
Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,
І молимось: за Вами – ненька Україна!
Учень 3
Вже не повернеться додому той хлопчина,
Що його вчора тільки мати відпустила,
Учень 4
Поцілувала, тихо мовивши: “Іди, дитино,
За щастя України, бо вона – єдина”.
Учень 5
Казала мати берегти себе. Але даремно,
Бо хлопець був готовий йти безстрашно,
Учень 6
Аби лише країна, котру так кохав страшенно,
Не стала на коліна, а боролася відважно.
Учень 7
Повір, хлопчино, наша пам’ять не загине,
Як і омріяні тобою воля та кохання.
Учень 8
Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.
Учень 9
Але в думках ти поруч, і не згасне свічка,
І линуть буде “Слава Україні!” над ланами.
Класний керівник: Діти, ви вірите у світле майбутнє нашої держави? ( Діти відповідають). Дійсно, вам, як молодим громадянам, своєю працею, талантом втілювати в життя свої мрії.
Давайте разом створимо стежину з ваших кроків, яка з’єднається з іншими такими стежинами і вистелить Україні широкий шлях до щасливого майбутнього.
Отже, всі отримали кроки і кожен з вас пише на них своє розуміння подальших дій, спрямованих на розбудову України або побажання нашій країні.
Класний керівник: Отже, тільки сильні духом, ініціативні, творчі громадяни можуть створити сильну незалежну, квітучу державу
Заключне слово вчителя.
Діти, хочеться, щоб кожен з вас завжди відчував себе частинкою нашої славної держави, зрозумійте, що ви – її сьогодення і майбуття , саме ви творите долю Батьківщини. У кожного з вас є можливість зробити свій внесок у її розвиток. Якщо будемо жити в злагоді, братерстві, будемо поважати, розуміти, підтримувати один одного, якщо у кожного в серці буде гордість і любов до своєї землі - наша Україна розквітне .
про публікацію авторської розробки
Додати розробку