Виховна година "Звичаї та традиції українського народу"

Чернігівський базовий медичний коледж

Чернігівської обласної ради

 

 

 

 

 

 

 

Відкрита виховна   година на  тему:

«Моя Україна. Символи України.

Звичаї українського народу –

наша скарбниця.»

 

 

Підготувала керівник

                                 Здор О. С.

Мета: познайомити студентів з головними обрядовими святами  весняного циклу; домогтися усвідомлення студентами понять «звичаї» та «обряди»; розвивати творчі здібності, уяву студентів; виховувати інтерес до культурної, обрядової спадщини свого народу, любов до української пісні, слову.

 

Обладнання: виставка малюнків, писанок (справжніх і сувенірних); обрядове печиво; кошик з паскою та крашанками; рушники, серветки; вербові гілки з «котиками»; зображення сонця з надписом весняного циклу свят.

 

Звучить пісня «Ой, зелене жито, зелене…»

Виходять дві студенти в українських національних костюмах, тримають коровай на рушнику.

 

Ведучий1:                                         Ведучий 2:

Добрий день вам, люди добрі!                     Короваєм вас вітаємо

Щиро просимо до господи.                          І здоров’я вам бажаємо.

Раді вас у нас вітати,                                     Під веселий рідний спів

Щастя і добра бажати.                                  Посилаємо вам уклін.

 

1 студент. Даруємо хліб-сіль, щоб добро пливло до вас у дім.

2 студент. Принесли ми вам мішечок гречки,

                      Щоб не було між вами суперечки.

3 студент. А ще принесли мішечок вівса,

                      Щоб родина була здорова уся.

4 студент. Даруємо вам підкову на щастя і долю

5 студент. Даруємо вам ці квіти,

                      Що весело було жити.

6 студент. Додаю ще й цукор, щоб солодко жилося.

7 студент. Подарую будячок, - щоб любили ви діточок.

8 студент. Подарую вас гарбуза – щоб не хворіла ваша коза.

9 студент. Дарую вам мед оцей, щоб завжди щиро приймали гостей.

 

1 ведучий: Ми вітаємо Вас, шановні друзі!

2 ведучий: Ми розповімо про український народ, його традиції і культуру.

1 ведучий: Ми для вас підготували розповідь про Україну.

2 ведучий: А що ж таке Україна?

1 ведучий: Україна – це герб, прапор, гімн, калина, рушник, віночок, національний костюм, українська народна пісня…

2 ведучий: А давай, послухаємо, що розкажуть про національну символіку України наші друзі.

 

1 студент. Традиційно вважається, що блакитна і жовті смуги на національному прапорі України означають безхмарне небо і жовту пшеницю в полі.

2 студент. Відомо, що на гербі зображено тризуб князя Володимира, який, хрестив Русь. Він означає три стихії – небо, землю, воду. А ще, тризуб вважається знаком триєдності Бога: Отця, Сина і Святого Духа. Тому, герб є оберегом. Він – запорука щастя, благополуччя і процвітання нації

 

1 ведучий: Кожна нація, кожен народ мають свої традиції і свій національний костюм.

2 ведучий Традиційний український національний костюм – це яскраві, красиві вишивки, квіти і стрічки.

1 ведучий: Основа чоловічого національного костюма – сорочка. Штани (шаровари, штани). Чоловічі головні убори: бриль і кучма.

2 ведучий: Основа жіночого костюма – довга сорочка (вишиванка, сорочка). Спідниця (понева): запаска, дерга (на кожен день) і плахта (на свято).

1 ведучий: Взуття українців – як чоловіче, так і жіноче, виготовлялося зі шкіри, якої не шили, а закладали складками, морщили, прив'язуючи до ніг довгою мотузкою. Звідси і назва – морщуні, постоли, ходаки.

2 ведучий: А ще незаміжня дівчина мала свій особливий головний убір – вінок.

1 ведучий: А чи знаєте ви, що український віночок є одним з особливих оберегів.

2 ведучий: А ще вважалося, що в віночках є якась чарівна сила, здатна захистити від будь-якого лиха.

 

Звучить пісня «Заплету віночок, заплету шовковий…»

Виходить група дівчат

 

У віночок України

Заплетем ми квіти нині.

Віночок - не проста краса,

Йому підвладні й небеса.

Про це видно у нас зроду,

Він - оберіг народу й роду.

 

1 дівчина. Дівчата, а давайте віночок плести будемо.

Всі: давайте.

1 дівчина. Я у свій віночок деревій вплету – символ нескореності та ромашку, вона приносить здоров'я, добро і ніжність.

2 дівчина. А я грона калини та вусики хмелю – це символи гнучкості і розуму і волошку вплету – символ краси, здоров'я, сили.

3 дівчина.. А я дівчата, любисток вплету – символ відданості і безсмертник – символ здоров'я.

4 дівчина. А від безсоння мак вплету і барвінок – символ вічного життя.

5 дівчина. Ой, дівчатка, а щоб в будинку спокій був я чорнобривці вплету.

6 дівчина. А я ще барвінок вплету – символ життя і безсмертя і мальву – символ віри, надії і любові.

1 дівчина.. Дівчата, а скільки квітів у нас в віночку вийшло?

Всі: 12.

1 дівчина.. Вірно. В українському віночку має бути 12 квіток, кожен з них оберіг.

2 дівчина. Ой, дівчатка, а ми будемо віночок прикрашати різнокольоровими стрічками.

Всі. Будемо!

1 дівчина Я найпершу у віночку – посередині, зав'яжу світло-коричневу стрічку – символ землі-годувальниці.

2 дівчина По обидва боки від коричневої я зав'яжу – жовті стрічки – символ сонця, а за ними світло-зелені – символ краси і молодості.

3 дівчина А потім, дівчата треба зав'язати, блакитні, сині – символи неба і води, вони дають силу і здоров'я,

4 дівчина. Далі зав’яжемо помаранчеву – символ хліба і фіолетову – символ мудрості людини,

5 дівчина Дівчата, не забудьте про малинову – символ душевності, щирості.

6 дівчина А закінчимо в'язати рожевою – символом достатку.

1 дівчина. Ой, дівчатка, я свій вінок залишу на горищі, як захист від блискавки.

2 дівчина.А я покладу під перший сніп для збільшення врожаю.

3 дівчина А я вмиюся водою з мокрого вінка і буду красивою і здоровою.

4 дівчина. А я покладу в колиску новонародженого брата і сховаю його від відьми.

5 дівчина А я, від відьом, сховаю під одяг.

6 дівчина. Ой, дівчатка, побігли.

 

1 ведучий: А ще вінок давали чоловікам, як оберіг, якщо вони йшли на війну.

2 ведучий: І для виготовлення такого оберега в вінок вплітали часник, цибулю, стрічки, хлібні колосся, солодощі, кільця, особливі магічні трави.

1 ведучий: Існувало повір'я, що прибиті на дверях віночки забезпечують всій родині здоров'я на цілий рік.

2 ведучий: А ще в Україні існує така легенда про віночку.

 

Легенда про віночок

Студентка. Йшла дівчина по калину. Зустрів її парубок і каже: «Знімеш вінок – моя будеш». Чи не веліла мама знімати віночок, але хлопчина такий хороший, говорив красиво, а ласкавий погляд серце зігрівав. Зняла дівчина віночок, а парубок перетворився на страшного старого і забрав її до себе.

З тих пір вважається, що віночок оберігає від нечистої сили і злого погляду.

3 ведучий: А чи знаєш ти, що майже у всіх народів існують улюблені рослини-символи.

4 ведучий: Звичайно знаю і більш того хочу зазначити, що в українців – це верба і калина.

3 ведучий: Є навіть таке прислів'я: «Без верби і Калини нема України».

4 ведучий: А ви хочете дізнатися, чому калина росте в Україні, чому ягідки її червоного кольору, чому зернятка у ягід схожі вони на серце? Послухайте тоді легенду.

 

Легенда про калину

Студентка. Сталося це дуже давно. В одному селі жила дуже красива дівчина, її звали Калина. Люди любили її за добре серце. Якось Калинка викопала в лісі тоненький стеблинка і посадила його на краю дороги. З цього стеблинки виріс великий кущ.

А потім білим кольором зацвів, а коли обсипалися білі квіточки, на кущі заблищали червоні ягідки, як намистинки. У кожній ягідці було зернятко, як маленьке сердечко.

Прийшла якось Калинка, а кущ її і каже:

«На пам'ять про твоє добре серце, щоб тебе не забували люди, подаруй мені своє ім'я Калина».

Коли вороги напали на село, Калинка, щоб врятувати рідне село, завела їх в дрімучий ліс, де і загинула сама. А там, де розбризкалася дівоча кров, незабаром виросли калинові кущі.

3 ведучий: Ось чому Україна схожа на калину. Багато було дівчат, схожих на Калинку, які любили людей і свою Україну.

4 ведучий: І до цього дня дівчата прикрашають калиною не тільки свої віночки, а й хліб, сорочки та рушники. Про калину написано багато пісень. Послухайте одну з них.

Звучить пісня про «Калину»

3 ведучий: В давні часи в Україні існував чудовий звичай – дарувати на щастя рушник. У деяких українських сім'ях він зберігся до сих пір. Рушник передавався молодому поколінню як пам'ять про батьків.

4 ведучий: Існує повір'я, що рушник і сорочка, вишиті і подаровані на добро і щастя, на хороше життя, будуть завжди оберігати їх власника.

3 ведучий: Вишитий рушник – стародавній оберіг будинку. Вважалося, що візерунок вишивки оберігає від біди і захищає від хвороби. Червоний колір символізує щастя і любов, а чорний – печаль.

4 ведучий: В Україні рушникам завжди надавалося важливе символічне значення. Рушник – обов'язковий атрибут кожного свята.

3 ведучий: Рушник – це один з небагатьох предметів, який містить в собі багато символічних значень.

4 ведучий: Протягом усього життя рушник був поруч з людьми:

• на ньому гостям подавали хліб-сіль, і це означало велику гостинність господарів.
• з рушниками приходили до матері привітати з новонародженою дитиною;
• дитину до хрещення завжди несли на рушнику.
• рушник давали близьким людям в добру путь, на щастя і швидкому поверненню.
• будуючи дім, в завершенні даху останнім крокви заносили на рушниках.
• рушники завжди мали велике значення, адже вони виконували захисну роль, відганяли нечисту силу.
• з часів прийняття християнства існувала традиція прикрашати ікони рушниками.
• рушники дарували старостам, якщо на заручинах дійшли до згоди.

3 ведучий: Дуже велике значення відігравав рушник у весільному обряді.

4 ведучий: Кожна наречена весільний рушник вишивала собі сама, найкращий рушник стелили молодим під час вінчання в церкві, щоби їхнє подружнє життя була щаслива, а ще була така традиція – хто перший стане на рушник, той буде головним у сім'ї.

3 ведучий: А чи знаєте ви, що існували рушники, які використовувалися в побуті, «утиральник» для обличчя та рук, «стирань» для посуду.

4 ведучий: Навіть на сьогоднішній день рушник не втратив своєї актуальності, своє символічне значення. Адже люди знають і пам'ятають історію своїх предків, і зраджують цьому великого значення. Це гордість і спадок українського народу. Тому сьогодні немає жодної весілля, сватання, ніяких хрестин без рушника.

Звучит пісня про «Рушник»

1 ведучий: У кожного народу є свої звичаї, які створювалися століттями і освячені віками, які він свято оберігає і шанує.

2 ведучий: Дівчата, а як ви розумієте, що таке звичаї?

3 ведучий: Люди виконували певні дії при певних обставинах, спостерігали за їх наслідками, робили висновки щодо їх доцільності. Так створювалися певні правила поведінки, яким навчали діточок. Ці правила передавалися із покоління в покоління і ставали звичаями.

4 ведучий: Таким чином, звичаї – це неписані закони. Ними керуються і в сімейних, повсякденних і в суспільних, всенаціональних справах. Звичаї і мова об′єднують людей в один народ, в одну націю.

1 ведучий: Українці – дуже давня нація, яка свою духовну культуру створила ще в дохристиянські часи. Коли Володимир Великий запровадив християнство в Київській Русі, у нашого народу уже були надзвичайно багаті традиції та звичаї. до них приєднали християнські. І до цього часу ми маємо поєднання давньоукраїнської, дохристиянської і християнської культур. Але ми так звикли до цього, що не можемо визначити, де закінчується в народних звичаях давньоукраїнське і починається християнське.

2 ведучий: Так, наприклад, Різдво Христове – найбільше і найвеличніше християнське свято – народження сина Божого, поєднало у собі давні вірування наших предків і елементи християнської культури. У давнину це було сонце Корочуна – свято народження нового сонця, адже в цей час сонце повертає на весну, ніч коротшає, а день стає більше. Сьогодні ми не уявляємо Різдва без куті, Великодня – без писанок.

3 ведучий: А чи важливо знати звичаї свого народу?

4 ведучий: В усіх народів Світу існує повір′я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища. А в нашого українського народу існує повір′я, що від тих батьків, які не дотримуються звичаїв, народжуються діти, що стають вовкулаками. Ось чому наша національна гідність, поет Т.Г.Шевченко, звертаючись до України - матері, що все життя страждає, запитує:

Чи ти рано до схід сонця

Богу не молилась?

Чи ти діточок непевних

Звичаю не вчила?

4 ведучий: Виходить не знати звичаїв свого народу гріх, сором.

1 ведучий: Із звичаями тісно пов′язані обряди, як їх складова частина. Все життя людей з раннього дитинства до глибокої старості супроводжується різними обрядами, діями, що тісно пов′язані з народними святами. Більше третини року у наших предків займали свята. У православному календарі їх 110.

2 ведучий: А що таке свято?

3 ведучий: Чим свято відрізняється від будня?

4 ведучий: Свято – від слова «святий», «святість». Отже це день, який служить для освячення людини, для очищення її душі.

1 ведучий: Під час кожного свята здійснюється певні обряди чи то жертвоприношення богам у вигляді дарів поля, саду, у вигляді танців і заклинань – у давні часи, чи то служба Божа у церкві і молитви у часи християнські.

2 ведучий: Обряд – від слова «ряд», «рядити», «порядок». Отже, обряд створював порядок, лад у всьому: у житті людини, у стосунках з іншими людьми, з Богом.

3 ведучий: Чи вкладаємо ми сьогодні цей справжній зміст у слова «свято» та «обряд»? Що таке сьогодні для нас «свято»? Гарно одягнутися, смачно поїсти, повеселитися? Чи освятитися, привести в гармонію свою душу?

4 ведучий: Тож давайте звернемося до духовних джерел наших предків, до свят та обрядів, які давали їм духовну силу, подивимося, звідки ідуть їх давні витоки, щоб не загубити тієї ниточки, яка зв′язала нас з минулими поколіннями, щоб очистити й освятити свої душі.

1 ведучий: Сьогодні ми познайомимось з одним із цікавих пластів нашої української культури – весняними святами та їх обрядами.

2 ведучий: У вас може виникнути запитання, чому саме весняних?

3 ведучий: Бо весна прийшла. А весною наші пращури зустрічали Новий Рік. Отже, ми і почнемо вивчати народні свята, їх обрядовість з весняного циклу. Ви дізнаєтесь, як наші далекі предки зустрічали весну, як потрібно готуватись і зустрічати Великдень, яке значення мали ці свята і обряди в житті нашого народу.

4 ведучий: Разом із пробудженням природи від зимового сну на нашій землі, в Україні, починається цикл народних весняних свят, які супроводжуються піснями, іграми, хороводами. Наш народ у своїх казках створив чудовий образ весни – гарної молодої дівчини з вінком квітів на голові (Л.Українка «Лісова пісня»). Вона, ця дівчина, бажаний та довгожданий гість, її закликають дівчата піснями – веснянками, її зустрічають діти з зарами – солодким печивом у вигляді пташок. Весна– образ краси, сили і надії.

1 ведучий: Весняний цикл відкриває Стрітення – найбільше свято у лютому. За повір′ям саме 15 лютого зустрічаються зима з весною. Люди щиро вірили: яка погода буде цього дня – такою буде і весна.

2 ведучий:  Стрітення – це також християнське свято, що завершує різдвяний цикл. Дістало назву Стрітення від зустрічі Божого Сина і його пресвятої Матері з праведним Семеном.

3 ведучий: Справжній початок весни наші предки пов′язували зі святом Сорока Святих (22 Березня). У цей день, говорили в народі, птахи прилітають з вирію і приносять весну. Господині, щоб визначити цю подію, пекли тістечка у вигляді пташок і роздавали дітям, щоб птиця водилася. З тим печивом діти вибігали на луки, в ліс і вигукували:

            Хлопчик з                     Пташок викликаю

            пташкою                        З теплого краю;

                                                    Летіть соловейки,

                                                     На нашу земельку,

                                                     Спішіть ластівоньки,

                                                     Пасти корівоньки.

                                                    В різних кінцях села лунало:

 

            Діти                                  Вийде, вийде, сонечко,

                                                       На дідове полечко,

                                                       На бабине зіллячко,

                                                       На наше подвір′ячко,

                                                       На весняні квіточки,

                                                       На маленькі діточки.

                                                       Ось вони граються –

                                                       Тебе дожидаються!

4 ведучий: Народна уява створила поетичний образ Весни у вигляді дівчини – «паняночки», що «десь у садочку шиє сорочку». Вона дуже багата, від неї люди сподіваються щедрих дарів, а тому й виглядають її рано-вранці, до схід-сонця. Вибігають на горби, стають на воротах, лізуть на дах комори чи клуні і запрошують її:

            Діти                                Прийди, прийди, Весно,

                                                      Прийди, прийди, красна,

                                                      Весно, весно, весняночко,

                                                     наша люба паняночко,

                                                     Вийди з-за гори крутої,

                                                     Обігрій нам ліс і поле,

                                                     Завітай в міста і села,

                                                     Де гурток дітей веселий.

                                                     Прийди до нас, весно, із радістю

                                                     З великою для нас милістю

                                                     Із житом зернистим,

                                                     Із пшеничкою золотистою,

                                                     Із вівсом кучерявим,

                                                     Із ячменем вусатим,

                                                     Із просом, із гречкою,

                                                     Із калиною-малиною,

                                                     Із чорною смородиною,

                                                     Із грушами, із яблуками,

                                                     Із всякою садовиною,

                                                     Із квітами лазуровими,

                                                     Із травою-муравою.

                                                     Прийди, весно-красна,

                                                     Зігрій сонце ясне,

                                                     Повій теплий вітер,

                                                     Щоб зраділи діти.

                                                     Віє легким духом вільним,

                                                     Прийшла весна красна

                                                     Із-за моря з ластівками прилинула, ясна.

 

Дівчина –Весна

Будь здорова, челядонько,

Гуляй – радій, молоденька, поки пора щаслива,

Я весна-весняночка, прегарна панночка,

Прийшла вас вітати, гаївку співати.

 

 

Дівчата беруть весну в коло і співають веснянку «А вже весна скресла»

 

 

 

 

            Діти                               Весна красна, що ти нам принесла?

 

           Весна                              Принесла я вам літечко,

                                                     Зелене житечко,

                                                     Та хрещатий барвіночок,

                                                    Та замашненький васильочок,

                                                     Васильочок – для парубків,

                                                     Барвіночок – для дівчаток.

 

1 ведучий: Як гарно танцювали і співали дівчатка. А чи знаєте ви, що звичай водити хороводи виник так давно, що й дослідити тепер важко, де і в якій країні вперше. Відомо, що в Ассирії і Вавілоні ще 4 тисячі років тому виконували хороводи навколо жертовника. У стародавній Греції, Римі хороводи були складовою частиною священних обрядів. На Олімпійських Іграх найкращі співачки й танцюристки виявляли свою умілість у хороводах. Але ні один з Європейських народів, крім слов′ян, не засвоїв хороводів і не зберіг їх у своєму народному мистецтві. І ніхто з слов′янських народів не розвинув хороводних забав так широко і різноманітно, як наш український народ.

2 ведучий: А яке свято саме головне, найвизначніше в православному календарі?

3 ведучий: це Великдень. Це величне, радісне, урочисте свято, коли навіть невіруючі люди відчувають якийсь порух у серці, потяг до святого. Це свято на честь воскресіння Ісуса Христа. Від понеділка до п′ятниці (Страсного тижня) кожен день пов′язаний з певними подіями останніх днів життя Спасителя.

4 ведучий: Неділя за тиждень перед Великоднем називається «вербною», а тиждень– також «вербним». У цю неділю святять вербу. Зранку на Богослужіння сходяться всі – старі і малі, бо гріх не піти до церкви, як святять вербу.

1 ведучий: А чому саме вербу?

2 ведучий: Існує легенда про те, як Ісус Христос, йдучи до Єрусалиму, зустрічав людей, і вони йому під ноги клали пальмові гілки, а у нас за відсутністю пальмових гілок, використовували вербові. У давніх слов′ян вербу вважали священним деревом. У них вона уособлювала бога сонця Ярилу, що дав людям вогонь. Верба була і символом родинного вогнища.

3 ведучий: Як символ увійшло це дерево в християнські вірування. Тут верба – символ весняного пробудження, символ повноти життя, краси, довголіття. Освятивши у церкві вербові гілки, люди повертались додому із надією в душі на пробудження всього живого.

4 ведучий:  Вербний тиждень багатий на традиції і повір′я. Найголовніші дні – Чистий Четвер, Страсна п′ятниця. За цей тиждень багато треба було зробити господиням: побіліти хати, розмалювати піч, наготувати святкову одежу, спекти паску, розмалювати писанки і пофарбувати крашанки.

 

Легенда про писанку

Студентка 1. Одна  з легенд говорить про те, що доля світу залежить від того, скільки писанок пишуть люди на землі щороку. Доки пишуться писанки, світ буде існувати, а коли не стануть їх писати, тоді зло у вигляді диявола звільниться із своїх пут і знищить увесь світ. Цей диявол живе під землею, прикутий ланцюгами до скелі. Щороку він посилає своїх слуг на землю, щоб вони перевірили, чи пишуться ще писанки і чи багато їх. Якщо так, то залізні пута затискають його міцно, і він втрачає силу, тому що людська любов перемагає зло.

Писанка – символ Української культури.

У Канаді в місті Вегревіль у 1981 році було збудовано пам′ятник першим українським іммігрантам у вигляді величезної писанки. Вона стоїть на підвищенні і дивує усіх своєю красою. Бережімо писанку, бо вона є нашим символом і оберегом від зла.

 

 Легенда про крашанку

Студентка 2. Коли Ісус Христос воскрес, то перелякані воїни, які охороняли його гробницю побігли сповістити своєму сотнику про це диво. Сотник в цей час снідав, перед ним лежали варені яйця. Коли воїни сповістили йому, що Ісус воскрес із мертвих, він дуже розлютився і закричав на них. «Як з мертвого може статися живе?» І враз сталося диво! Яйця на тарілці почервоніли! Приголомшений сотник промовляв: «Вірю вам, що той замучений воскрес і що він був Бог».

 

1 ведучий: В суботу ввечері перед Великоднем вже нічого неможна було робити. Лише готувати святкову корзину із паскою, щоб вранці нести в церкву на освячення.

2 ведучий: А чому саме випікали такий красивий хліб-паску? Щоб наше життя було красиве. (Показують зразок святково прикрашеного кошика)

3 ведучий:  Кошик в цей суботній вечір привертає увагу всіх членів сім′ї. Діти рвуть для прикрашення весняні квіти, мати підбирає стрічки, дістає серветку, вибирає найкрасивішу паску, крашанки та писанки і кладе все це у кошик, де постелена біла серветка.

 

Діти виходять зі свічками.

 

Дівчинка                 Весно моя, нене, усміхнися до мене

                                    Сонечком привітним і ласкавим квітцем

                                    Дай щасливу днину, радісну годину

                                    Дай пору погідну на Вкраїну рідну.

 

Хлопчик                 Ми будемо молитись,

                                    Господа просити,

                                    Щоб послав нам милість

                                    В цьому світі жити.

 

2-а дівчинка          Весна красна наступає,

                                    Великдень благословляє.

                                    І святкує світ увесь,

                                    Бо в цей день Христос воскрес.

                                    Тож радійте світу, люди,

                                    Хай між вами згода буде,

                                    Бо любов прийшла з небес,

                                    Христос воскрес!

 

3-я дівчинка          Христос воскрес! Христос воскрес!

                                    Лунає в селах із небес.

                                    Любують ангельські очі

                                    На те, як ради цеї ночі

                                    Із піднебесної імли

                                    На землю зорі мов зійшли,

                                    Бо де є церква – там від брами

                                    Її святої, як зірками

                                    По селах вкрились вулички.

 

2-й хлопчик           То не зірки, а свічечки

                                    Що люди добрі посвітили

                                    Понад пасками й освятили

                                    Той Божий дар. Його веселі

                                    Несуть до рідної оселі,

                                    Де жде мала їх дітвора…

                                    Весела, радісна пора!

 

4-а дівчинка          Покуштуйте святу паску,

                                    Буде в домі радість, ласка

                                    І достаток, і добро,

                                    Хай відступить всяке зло.

 

5-а дівчинка          Ми сьогодні ніч не спали,

                                    Бо писанки малювали

                                    Подивіться, які файні,

                                    В них життя нового тайна.

 

3-й хлопчик          Хай воно цвіте, вирує,

                                    Земля наша не сумує

                                    Ми їй вклонимося низько

                                    Будь щаслива, земле-ненько,

                                    Україна калинова,

                                    Будь весела і здорова.

 

4-й хлопчик            Нехай твої рани й болі

                                    Не повторяться ніколи

                                    Нехай квітнуть квіти,

                                    І сміються діти.

                                    Живуть люди щирі

                                    У дружбі ще й мирі.

 

6-а дівчинка           Нехай сонечко привітне

                                     Світить щедро нам з небес.

                                      В день щасливий серед квітня

                                      Навесні Христос воскрес!

 

5-й хлопчик             І знову все на повні груди

                                      Дихнуло, збуджене життям,

                                      І кожне серце чує чудо,

                                      І світ увесь неначе храм.

                                      Горять свічки, блищать ікони,

                                      Земля в молитві до небес.

 

Лунають дзвони         Христос воскрес! – лунають дзвони

                                     У спів: воістину воскрес!

 

7-а дівчинка            У мене музика весіння,

                                      Зринає пісня в унісон

                                      Христос воскрес, бо воскресіння

                                      Природи вічної закон.

 

6-й хлопчик            Усім, усім! З святих небес

                                      Святий привіт: Христос воскрес!

                                      Його діди нашим мовляли

                                      І один одного вітали.

                                      Летіли роки, сотні літ,

                                      Линяв людської слави цвіт.

                                      Руйнуючи земні митарства,

                                      Мінялися царі і царства.

                                      Живе, не вмре святих небес

                                      Святий привіт: Христос воскрес!

 

1 ведучий:  Ми сьогодні познайомилися з звичаями, обрядами весняного циклу свят і бачимо, яка багата культурна спадщина нашого народу. Хотілося б щоб ці чудові, багаті, поетичні обряди повернулися в наше життя, збагатили його своєю високою духовністю, живлющою силою народної мудрості.

2 ведучий: Ще є серед нас люди, що добре їх зберегли в своїй пам′яті і серці. Тому порозмовляйте зі своїми бабусями, прабабусями. Вони дуже багато розкажуть вам цікавого. І тепер, коли ви знаєте чудову обрядовість Великодня, допоможіть своїй родині підготуватися і зустріти це чудове свято. Цим ми з вами примножимо духовну спадщину нашого народу.

3 ведучий: Ну і звичайно, розповідаючи про звичаї та традиції українського народу, про цю дивовижну країну – Україну, не можна не згадати про її визначні пам'ятки. А це …

Відеокліп «7 чудес України» та звучить пісня «То моя земля»

4 ведучий:

Друг мій незнайомий, пам'ятай про одне:

Немає іншого дому, земна куля - наш дім!

Будинок, де є сусіди, недруг або друг,

Будинок ганком на північ, вікнами на південь ...

На одній планеті ми з тобою живемо.

Ми - планети діти,

Земна куля - наш дім!