Виховна одина у 9 класі. "Українці за кордоном. Квітка Цісек."

 Тема. Українці за кордоном. Квітка Цісек.

Мета. Сформувати знання про «еміграцію»; життєвий і творчий шлях Квітки Цісек; виховувати громадянську життєву позицію.

Обладнання. Мультимедійна презентація про Квітку Цісек.

Хід заходу:

  Ми є! Були. І будем Ми!

  Й Вітчизна наша з нами!

                                            Іван Багряний

         «Нашого цвіту -  по всьому світу». Хвилюючу глибину цього крилатого вислову можна відчути тоді, коли знайомишся із дивовижними долями українців за кордоном. А виявилося, що живуть там українці складної долі, яким так само, як і нам, дорога Україна, які так,  як і ми, хочуть їй кращої долі.

Протягом ХХ століття мільйони українців покинули свої домівки в пошуках кращого життя на чужині.  

Що ж примусило їх в різні часи залишити рідну землю?

Перша хвиля: імміграція 1914 року.

Українці, що іммігрували перед першою світовою війною до Нового Світу, намагалися поліпшити своє незадовільне матеріальне становище. Для цього вони обирали один із двох можливих шляхів. Більшість прямувала до США, де влаштовувалася робітниками на шахтах і фабриках. Ці іммігранти, переважно молоді парубки, спочатку планували заробити гроші і повернутися додому. Але з часом життя здавалося більш привабливим,  і вони залишилися. А з приїздом жінок українок почали формуватися сім’ї. Так зростала українська громада за кордоном.

         Друга хвиля: імміграція у міжвоєнний період. Вона була значно меншою, виїжджали в основному до США і Канади. Люди ставали вигнанцями через свої політичні переконання.

Третя хвиля: під час Другої світової війни.

          Після закінчення другої світової війни  на території Німеччини та Австрії перебувало 2,3 млн. українців – в’язнів, молодь, силою вивезена до Німеччини. Частина повернулась, але багато залишилося. Протягом 1945- 47 років було здійснено переселення цих людей на місця постійного проживання до США, Канади, Австралії, Бельгії, Латинської Америки та  ін. Людей, що виїхали на постійне місце проживання за кордон називають емігрантами.         

               Українська громада протягом усього періоду її проживання на американському континенті постійно демонструвала світові прагнення зберігати й розвивати національні традиції. Вона виявляла велику турботу про освіту українських дітей, вирішувала проблеми щодо відкриття шкіл, де діти змогли б вивчати українську мову, історію України, прилучатися до української культури.

Звучить вірш Олександра  Oлеся «О принесіть, як не надію».

 О принесіть, як не надію,

То крихту рідної землі:

Я притулю до уст її

 І так застигну, так зомлію…

Хоч кухоль з рідною водою!..

Я тільки очі напою,

 До уст спрагнілих притулю,

 Торкнусь душею вогняною.

 А зараз я хочу запропонувати вам переглянути відео. («Я піду в далекі гори»).

 Чи знаєте ви, хто співає цю пісню?

          Я хочу познайомити вас із долею відомої американської співачки, українського походження Квітки Цісик.  Квітка Цісик народилася 4 квітня 1953 року в Нью-Йоркському районі Квінзі, у сім'ї Іванни (дівоче прізвище — Лев) та Володимира Цісиків, післявоєнних емігрантів зі Львова. В сім’ї народилося дві доньки Марія і Квітка.

В буденні дні Квітка Цісик навчалася в американській стандартній школі, а по суботах прямувала до школи українознавства, куди її записали батьки, намагаючись зберегти зв'язок з батьківщиною та українським людом, виховувати в любові до України. Які б заробітки не мала українська родина в еміграції, справою честі було відкласти кошти на літній український табір для своєї дитини. З 7 до 16 років юна  Квітка відвідувала ці тритижневі табори в горах — жили в наметах, щовечора збиралися довкола великої ватри, вчили українські пісні, пізнавали українські обряди та звичаї.

Володимир Цісик, ще з дитинства навчав своїх доньок грати на скрипці та фортепіано. Так Квітка пізнала скрипку, коли їй було лише чотири роки. Марія, врешті, стала відомою піаністкою, була директором консерваторії у Сан-Франциско. Квітка ж, крім гри на скрипці в акомпануванні сестри Марії, опановувала сценічне мистецтво в Балетній Школі відомої балерини Роми Прийми-Богачевської  , співала в хорі, займалася вокалом. У хорі Квітка часто співала з маленьким Майклом Джексоном, майбутнім королем поп-музики . Крім того, займалась кінним спортом .

 Після закінчення школи дівчина заробляла гроші виступами в клубах Нью-Йорку та не втомлювалась надавати свої записи продюсерам і рекламним агенціям для прослуховування. Це, зрештою, принесло позитивні результати. В середині 1970-х Квітка відчайдушно увірвалася в світ реклами на телебаченні та радіо, де її чекала справжня американська слава. Вона взяла собі псевдонім Кейсі. Квітка  озвучувала рекламні ролики і була голосом найвідоміших американських брендів. Зокрема вона більше 10 років озвучувала рекламу для компанії «Форд».  Американці підрахували, що їхню Кейсі прослухало 22 мільярди людей.

В 1978 році Квітка Цісик отримала премію Оскар  та Золотий глобус за пісню «Ти осяюєш моє життя», яку вона виконала за головну героїню для однойменного фільму.

пісня

         1983 року Квітка разом з матір'ю відвідала Україну. Це був   перший  і останній раз, коли Квітка побувала в історичній батьківщині. На той час її пісні були в Україні заборонені. Цей візит обмежився гостюванням у приватних помешканнях. Відтак і жодних концертів, жодних творчих зустрічей (лише пізніше, в жовтні1996 року, сестра Марія відвідала Україну з фортепіанними виступами та презентувала родину Цісиків на Міжнародному музичному фестивалі «Київ Музик Фест’96»).

Перший диск з українськими піснями «Пісні України» був записаний 1980 року. «Черемшина» .

 Другий «Два кольори» у 1989 році. Прослухайте «Два кольори».

 Альбоми є родинними проектами: перший чоловік Квітки – композитор-аранжувальник Джек Корнер; другий чоловік Квітки Ед Ракович – інженер звукозапису, спродюсував їх; сестра Марія Цісик грала на піаніно, а мати Іванна стежила за чистотою вимови доньки; у записі брали участь близько 20 музикантів, які грали на понад 10-ти різних інструментах.

Вона була  жінкою, невеликою на зріст, дуже жвавою і рухливою, завжди усміхненою та радісною, любила тварин, особливо коней та собак. Була гарною матір’ю -  вона народила сина Едді-Володимира, якого навчала української мови.

Співачка планувала випустити третій український альбом з колисковими, але цьому, на жаль, не судилося статися — життя Квітки передчасно обірвалося.

         1992 року у Квітки був діагностований рак. Почався довгий, болючий семирічний шлях терапії, а Квітка продовжила наполегливо працювати.

 Останньою піснею, записаною Квіткою Цісик, були «Журавлі» на слова Богдана Лепкого. Згодом пісня стала символом трагічної долі самої співачки.  Зараз ви маєте можливість прослухати цей твір.

29 березня 1998 року, не доживши 5 днів до свого 45-річчя, Квітка згасла. Поминальні служби пройшли по обидві сторони Атлантики — 30 березня була проведена невелика приватна служба у Верхньому Вест-Сайді Мангеттена, 2 квітня панахида відбулася в каплиці на Аскольдовій могилі в Києві.

 Її ім’ям названо зірку в сузір’ї Овена. У березні 2013 року відбувся Вечір пам’яті Квітки Цісик. Благодійні внески витрачені на придбання маммографічногго обладнання, яке виявляє рак грудей у жінок на ранніх стадіях.

У жовтні 2002 року в Брюгге поетеса та письменниця Тоня Білоус, емігрантка з України, яка до середини 1990-х років мешкала в Умані, створила поетичні рядки «Я — квітка», які присвятила «ніжній і незабутній Квітці України»: