Виховна підсистема в закладі освіти

Про матеріал

Школа – це простір для життя дитини; тут вона не готується до життя, а живе. Тому вся діяльність навчального закладу будується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника життя, гармонізації і гуманізації стосунків між учнями і педагогами, школою і родиною, керуючись ідеєю самоцінності дитинства, діало¬гу, компетентного вибору особистого життєвого шляху.

Перегляд файлу

Виховна підсистема

Школа – це простір для життя дитини; тут вона не готується до життя, а живе. Тому вся діяльність навчального закладу будується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника життя, гармонізації і гуманізації стосунків між учнями і педагогами, школою і родиною, керуючись ідеєю самоцінності дитинства, діалогу, компетентного вибору особистого життєвого шляху.

На даному етапі становлення нашої держави суспільству потрібен не виконавець, а творець. Цьому твердженню має бути підпорядкований весь виховний процес у школі. Основою виховання особистості є багатогранність, альтернативність системи цінностей — моральних, естетичних, світоглядних, суспільно-політичних та інших ідей, ідеалів, що служать для молодої особистості базою для вибору і конструювання власного, суб'єктивно значущого життєвого ідеалу. Адже людське життя виступає як проблема творчого життя особистості, побудова якого твориться на базі потенціалу особистості, її духовного світу, світогляду, мети й сенсу життя.

Життєтворчість відбувається тоді, коли творча продуктивність особистості здійснюється не лише через мистецтво і науку, а й у матеріалі особистого життя, свого життєвого процесу.

Випускник повинен бути людиною, яка вміє розвивати свій творчий потенціал, має певні моральні переконання та досягає успіху.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ВИХОВНОЇ РОБОТИ:

- формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля держави, готовності 'її захищати;

-забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії свого народу;

- формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;

- прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших національностей, які мешкають на території України;

- виховання духовної культури особистості, створення умов для вибору нею своєї світоглядної позиції;

- утвердження принципів вселюдської моралі: правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та інших чеснот;

- формування творчої, працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря;

- забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їх здоров'я;

- виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;

- формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та громадянською відповідальністю.

Мета - виховання людини демократичного світогляду, яка дотримується громадянських прав і свобод, з повагою ставиться до традицій, культури, віросповідання та мови спілкування народів світу; формування у дітей та молоді сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості; виховання особистості, яка усвідомлює свою належність до Українського народу, сучасної європейської цивілізації, орієнтується в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовлена до життя і праці у світі, що змінюється; збереження та збагачення українських культурно-історичних традицій, виховання шанобливого ставлення до національних святинь, української мови, а також до історії та культури всіх корінних народів і національних меншин, які проживають в Україні, формування культури міжетнічних і міжособистісних відносин; стимулювання у молоді прагнення до здорового способу життя; естетичне виховання,

екологічну, правову, економічну освіту.

Національно-патріотичне виховання базується на почуттях любові до Батьківщини та усвідомлення обов'язків перед народом, повагу до історії, традицій, культури, мови. Цей напрям виховної роботи дуже багатогранний.

Мета: набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування ним духовних надбань українського народу. Досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування в молоді, незважаючи на національну належність, рис громадянина Української держави, розвинення духовності.

Завдання:

забезпеченняя умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних і власних інтересів;
формування національної свідомості та людської гідності, любові до рідної землі, родини, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати;
виховання правової культури – поваги до Конституції, державної символіки, знання та дотримання законів.
- виховання в дітей глибоких патріотичних почуттів, створення сприятливих умов для оволодіння дітьми рідною мовою, знаннями про рідний край, природу, Батьківщину.

Форми роботи:

конкурси, вікторини патріотичної тематики;
Клуб «Військово-патріотичний»;
інтерактивні ігри, дебати, дискусії патріотичної тематики;
конкурси й концерти патріотичної тематики;
Клуб «Світ навколо нас»;
походи, свята, години спілкування, присвячені патріотичній темі;
Клуб «Волонтер»;
ушанування ветеранів та учасників АТО, підготовка сувенірів і подарунків для людей, що пережили війну;

конкурс патріотичної пісні;
Клуб «Цікаве життя»;
акції милосердя.

Цільова аудиторія: учні 1-11 класів, учнівський парламент.

Громадянське виховання прививає учням почуття, які народжуються з невеличких справ на спільне добро своєї держави, області, міста, власного двору, вулиці, школи, класу.

Мета: сформувати свідомого громадянина; патріота, професіонала, тобто людину з притаманними їй особистісними якостями й рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні.

Завдання:

формувати гордість за вітчизняну історію, народних героїв, зберігати історичну пам'ять поколінь у пам'яті нащадків;
виховувати повагу до національної культури, свого нараду, своєї мови, традицій і звичаїв своєї країни;
проявляти громадянську позицію в найбільш непередбачених ситуаціях, боротися з аморальними й протиправними вчинками людей.

Форми роботи:

виховні бесіди;
виховні години;
Клуб «Громадська позиція»;
місячник громадянського виховання;
дні відкритих дверей;
Клуб «Світ навколо нас»;
День самоврядування;
вибори лідера учнівського самоврядування;
Клуб «Цікаве життя»;
профорієнтаційні заходи;
конференції;
пошукові експедиції;
військово-оздоровчі походи;
конкурси читців;
Дні рідної культури;
конкурси;
шкільний музей;
книжкові виставки.

Цільова аудиторія: діти, батьки, педагогічний колектив.

Одним із пріоритетних напрямів виховної роботи у школі є правове та превентивне виховання, запобігання негативним проявам серед учнівської молоді, дитячій бездоглядності, безпритульності та підлітковій злочинності. Роботу з цієї проблеми в школі організовано як комплексний вплив на особистість школяра в таких напрямах: профілактика щодо негативних впливів соціального оточення та корекція асоціальних явищ у поведінці учня. Вся робота з превентивного виховання ґрунтується на базі Цільової комплексної програми з запобігання поширенню дитячої бездоглядності, профілактики правопорушень серед неповнолітніх та їх соціальної реабілітації в суспільстві.

Мета - полягає у досягненні сталої відповідальної поведінки, сформованості імунітету до негативних впливів соціального оточення та у формуванні правової культури.

Завдання:

формувати в учнів правову культуру, уміння вільно й відповідально самовизначатися в сфері правових відносин із суспільством;
формувати гуманістичний світогляд учнів, здатність до усвідомлення своїх прав і прав іншого, здатність до морального саморозвитку;
навчати розв'язанню завдань правового виховання, пов'язаних із проблемою морального саморозвитку й самовдосконалення.

• стимулювати дітей і молодь до здорового способу життя і позитивної соціальної орієнтації, сприяти валеологізації навчально-виховного процесу, навчанню з раннього віку навичкам відповідальності за власне життя і здоров'я;

• забезпечення в учнів високих моральних рис, які є головним чинником вибору способів поведінки, забезпечення подолання окремими учнями шкідливих звичок і навичок, що сформувалися внаслідок помилок і недоліків виховання.

Форми роботи:

зустрічі із представниками правових структур, органів правопорядку;
конкурси, вікторини правової і превентивної тематики;
інтерактивні ігри, дебати, дискусії превентивної тематики;
походи, свята, години спілкування, присвячені правовій темі.
свято правових знань «Подорож у країну справедливості»;
конкурс юних правознавців «Його величність Закон»;
диспути, дебати й дискусії з морально-правових проблем (наприклад, «Права й обов'язки людини й громадянина», «Правдива й помилкова демократія: приклади історії», «Свобода й відповідальність. Що за цими словами?», «Демократичні свободи моєї країни», «Права й обов'язки батьків», «Чи можна боротися зі злочинністю сьогодні?», «Цивільні права й кримінальна відповідальність», «Я маю право...», «Як не зробити помилку...»);
пошукові загони старшокласників «Пишемо історію свого міста (мікрорайону)»;
правові тренінги;
відвідування учнів вдома з метою ознайомлення з умовами проживання і виховання дитини, що дає можливість раннього виявлення неблагополучних сімей, проведення тематичних батьківських зборів, індивідуальних консультацій, підтримання постійного контакту з батьками через учнівські щоденники, телефонним зв’язком.
батьківські конференції з участю лікарів, працівників правоохоронних органів.
виховні бесіди;
виховні години;
Рада профілактики;
анкетування;
моніторинг;
Клуб «Громадська позиція»;
психологічний театр;
Клуб «Цікаве життя»;
конкурс творів «Я маю право»;
КВК, суди;
засідання юридичної вітальні;
Клуб «Світ навколо нас»;
усні журнали до Дня прав людини, Дня ООН;
оформлення куточків права;
перегляд документальних фільмів.

Цільова аудиторія: діти, батьки, педагогічний колектив.

Спільна робота школи і родини ґрунтується на принципах гуманістичної педагогіки: пріоритетності сімейного виховання, громадянськості, демократизму, гуманізації взаємин педагогів і батьків. Родинно-сімейне виховання є природною й постійною ланкою виховання. Батьки учнів беруть участь у вирішенні таких питань, як вибір предметів для навчання, вибір профілю класів, вироблення внутрішньошкільних статутів, організація праці, відпочинку, харчування дітей.

Мета: гармонійний всебічний розвиток дитини, підготовка її до життя в існуючих соціальних умовах, реалізація її творчого потенціалу, формування у дітей моральних цінностей з позиції її добра, справедливості, правди, людяності, розуміння пріоритету виховання дітей у сім'ї та гуманних взаємин між членами кожної родини, важливості ролі сім'ї у житті суспільства, створення сприятливої трудової атмосфери в сім'ї, виховання національної свідомості і самосвідомості, культури поведінки в сім'ї, залучення до традицій родинно-побутової культури українців, активної участі у всенародних і сімейних святах.

Завдання:

піклування про здоров'я дітей (фізичне, психічне, моральне, соціальне), забезпечення необхідних умов для реалізації можливостей дитини;
виховання в дітей любові до добра, правди, справедливості, моральних цінностей, ідеалів, культурних традицій, етичних норм взаємин між близькими людьми і в навколишньому оточенні, гідності, честі людяності, здатності виявляти турботу про молодших, милосердя до слабших і людей похилого віку;
організація з найбільш раннього віку посильної праці, різних видів трудової діяльності дітей, на благо сім’ї, родичів, інших людей і по самообслуговуванню, виховання їх цивілізованими господарями землі та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин;
цілеспрямоване і систематичне формування в дітей української національної психології, характеру, світогляду, ідеалів, наукових поглядів та переконань;
формування естетичних смаків та почуттів, уміння розрізняти красиве й потворне в житті, і в мистецтві, і в побуті, поважати прекрасне у вчинках людей, забезпечити умови для їхньої творчої практичної діяльності;
забезпечення духовної єдності поколінь, збереження родинних традицій, сімейних реліквій, вивчення родоводу, прилучення дітей до них традицій, звичаїв, обрядів.

Форми роботи:

виховні бесіди;
виховні години;
«Батьківський клуб»;
місячник родинно-сімейного виховання;
круглі столи «Ми усі одна сім´я» (1-11 класи), «Крок назустріч» (1-4 класи);
засідання родинного клубу «Професія моїх батьків»;
родинні свята «Від серця до серця хай іде доброта», «Слава наша – гордість ваша», «Свято матері»;
Клуб вихідного дня;
спортивні змагання «Тато, мама, я – спортивна сім´я»;
загальношкільні родинні свята «День знань», «Останній дзвоник», «Випускний вечір», «Знайомство з першою вчителькою», «Дні відкритих дверей» для батьків;
персональні виставки творчих робіт батьків;
майстер-класи родин.

Цільова аудиторія: діти, батьки, педагогічний колектив.

Система профорієнтаційної роботи школи спрямована, в першу чергу, на сприяння успішній соціалізації особистості учнів. Професійна орієнтація — система заходів, спрямованих на надання молоді допомоги у свідомому виборі професії. Трудове виховання та профорієнтаційне виховання — процес залучення учнів до різних педагогічно організованих видів суспільно корисної праці. Учні школи беруть активну участь у таких щорічних шкільних акціях Ефективною формою трудової активності є індивідуальні трудові доручення.

Трудове виховання також спрямоване на здійснення професійного навчання та профорієнтації.

Мета: формування творчої працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря, свідомого ставлення до праці як вищої цінності людини і суспільства, готовності до життєдіяльності і праці в умовах ринкових відносин, формування в учнів розуміння загальних основ сучасного виробництва, вміння включатись у виробничі відносини, виховання дисциплінованості, організованості, бережливого ставлення до суспільної і приватної власності, природних багатств.

Завдання:

психологічна підготовка особистості до праці (прагнення і бажання сумлінно і відповідально працювати, усвідомлення соціальної значущості праці як необхідного обов'язку і духовної потреби людини, бережливе ставлення до результатів праці і поваги до людей праці, творче ставлення до праці);
практична підготовка до праці (наявність загальних знань про основи виробничої діяльності людини, вироблення умінь і навичок, необхідних для трудової діяльності, виховання основ трудової культури);
підготовка до свідомого вибору професії;
ознайомлення учнів з професіями та правилами їх вибору,
виховання спрямованості на самопізнання як основу професійного самовизначення;
формування вміння зіставляти свої здібності з вимогами щодо набуття конкретної професії, а також забезпечення розвитку професійно важливих якостей особистості.

Форми роботи:

співпраця з міським Центром зайнятості;
організація чергування по школі та в класі;
санітарні дні;
Клуб «Цікаве життя»;
профорієнтаційні екскурсії на підприємства;
психологічний театр;
Арт-центр;
трудові десанти;
місячники благоустрою;
Прес-центр;
Клуб життєвого успіху;
зустрічі з фахівцями, колишніми випускниками;
вечори, диспути, конференції, класні години;
заняття в гуртках, факультативах;
ярмарок професій

Цільова аудиторія: діти, батьки, соціальний педагог, психолог, педагогічний колектив.

Екологічне виховання майбутнього випускника спрямоване на те, щоб допомогти засвоїти основні ідеї захисту і збереження природи та усвідомити взаємозв'язок між людьми і довкіллям.

Ознайомлення з основними екологічними завданнями і можливими позитивними шляхами їх вирішення в майбутньому допоможе набути умінь та навичок для того щоб брати участь у вирішенні складних екологічних ситуацій.

Мета: забезпечити підростаюче покоління науковими знаннями про взаємозв'язок природи і суспільства, допомогти зрозуміти багатогранне значення природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема, сформувати розуміння, що природа - це першооснова існування людини, а Людина - частина природи, виховати свідоме добре ставлення до неї, почуття відповідальності за навколишнє середовище як національну і загальнолюдську цінність, розвивати творчу активність щодо охорони та перетворення оточуючого середовища, виховувати любов до рідної природи.

Завдання:

·розуміння цінності природи як джерела матеріальних та духовних сил суспільства;

·оволодіння прикладними знаннями, практичними вміннями та навичками природокористування, розвиток здатності оцінювати стан оточуючого середовища, приймати правильні рішення щодо його покращення, передбачати можливі наслідки своїх дій і не допускали негативних впливів на природу у всіх видах суспільно-трудової діяльності;

·свідоме дотримання норм поведінки в природі, що виключає нанесення їй шкоди, забруднення або порушення природного середовища;

·розвиток потреби в спілкуванні з природою, прагнення до пізнання оточуючого середовища;

·активізація діяльності по покращенню природного середовища, пропаганда природоохоронних ідей.

Форми роботи:

екологічний гурток;
олімпіади, Мала академія наук;
конкурси, виставки, свята, усні журнали, презентації, акції та рухи екологічного, суспільно - корисного та природоохоронного спрямування;
екологічний патруль, трудовий десант;
акція «Зелений клас», «Зелені коридори»;
зустрічі з представниками Канівського природного заповідника;
виставка тварин «Мій домашній улюбленець»;
акція «Посади своє дерево»;
міські акції «Допоможи птахам узимку», «Ялинка», «Збережемо первоцвіти для майбутніх поколінь»;
Клуб «Громадська позиція;
Свято осені, свято «Зустріч весни»;
виставки ікебан «Дари осені»;
захист екологічних проектів;
створення куточків живої природи;
Клуб «Екосистема»;
відзначення Дня води, Дня Землі.

Цільова аудиторія: учні, батьки, педагогічний колектив.

У школі моральне виховання підтримує інтерес до минулого рідного міста, краю, держави; повагу до героїзму, дбайливе ставлення до людей, що його здійснили; виховати громадянську позицію в житті суспільства.

Мета: прищеплення і розвиток моральних почуттів, міцних переконань і потреби поводити себе згідно з моральними нормами, прийнятими в суспільстві; формування цілісної моральної особистості, яка включає такі гуманістичні риси, як доброта, чуйність, милосердя, увага, толерантність, совість, чесність, справедливість, людська гідність, повага і любов до людей, правдивість і скромність, сміливість і мужність.

Виховання моральної людини, здатної до прийняття відповідальних рішень і до прояву моральної поведінки в будь-яких життєвих ситуаціях.

Завдання:

створювати умови для прояву учнями моральних знань, умінь і здійснення морально виправданих учинків;
знайомити учнів з моральними законами й учинками попередніх поколінь;
вивчати з учнями моральні традиції українського народу, традиції їхніх сімей і поколінь;
розвивати в учнів потребу до здійснення моральних учинків;
створювати ситуації практичного застосування моральних знань у реальному житті;
сприяти набуттю позитивного морального досвіду й подоланню в собі бажання до прояву аморальних учинків;
створювати умови для морального самовиховання учнів.

Форми роботи:

проекти «Від серця до серця», «Допоможи солдату»;
місячник морального виховання;
участь у Всеукраїнських акціях «Колосок пам´яті», «Голодомор 1932-1933 років. Україна пам’ятає», «Запали свічку пам´яті»;
святкування українських народних свят «Різдва Христового», «Великодня», «Покрови»;
заходи до Дня пам´яті аварії на ЧАЕС;
загальношкільна акція «Турбота», присвячена Дню інвалідів;
загальношкільна акція «Подаруй книгу другу», присвячена Всесвітньому дню бібліотек;
робота волонтерського загону «Крок назустріч»

свята дружби й товариства в паралелі;

аукціони доброти;
благодійні акції;
Клуб вихідного дня;

екскурсії в притулки для тварин, кінні школи, фермерські господарства

свято сім'ї «Всьому початок любов...»;
загальношкільний карнавал «Освідчення в коханні»;

години спілкування (наприклад, «Закони моральності у світовій пам'яті», «Щира дружба. Розповіді, легенди й жива дійсність», «Жити й бути людиною», «Гармонія думки й учинку», «Про відповідальність за себе й за інших», «Ми — однокласники, ми — друзі», «Як навчитися жити без конфліктів»);
Клуб «Громадська позиція»;
дебати й дискусії моральної тематики;
Клуб «Цікаве життя»;
вечори пам'яті видатних людей країни й світу, які зробили свій внесок у моральний розвиток суспільства;
літературні конференції моральної тематики для старшокласників;
Клуб «Відкрита трибуна»;
класні збори за підсумками чверті, навчального року «Про себе вголос і тільки правду»;
Клуб «Волонтер»;
театралізована вистава «Подорож у минуле. Моральні шукання вчених античної Греції»;
свято «Як на школи іменини»;
акція «Подарунок школі своїми руками».

Цільова аудиторія: діти, батьки, педагогічний колектив.

Художньо-естетичне виховання передбачає формування основ естетичної культури, естетичних норм і принципів, переконань та ідеалів, естетичного сприймання та емоційного ставлення до прекрасного, духовне збагачення учнів, розширення їх світогляду, оволодіння цінностями і знаннями в галузі світового та народного мистецтва, музики, архітектури, побуту, ремесел; озброєння школярів естетичними знаннями, виховання художнього смаку, вироблення естетичної активності, бажання вносити прекрасне у життя, примножувати культурно-мистецькі надбання свого народу. Основи художньо-естетичної культури формуються в ранньому дитинстві. Тому художньо-естетичне виховання учнів має виняткове значення. Уже з молодшого шкільного віку здійснюються перші свідомі кроки в світ прекрасного, а від цього залежить успіх роботи на наступних етапах виховання та в майбутньому житті. У процесі виховання учні залучаються до різних видів естетичної й художньої діяльності, тим самим розвиваючи свій творчий потенціал.

Мета художньо-естетичного виховання полягає в тому, щоб у процесі сприймання, інтерпретації творів мистецтва і практичної художньо-творчої діяльності формувати в учнів особистісно-ціннісне ставлення до дійсності та мистецтва, розвивати естетичну свідомість, загальнокультурну і художню компетентність, здатність до самореалізації, потребу в духовному самовдосконаленні.

Завдання:

збагачення емоційно-естетичного досвіду,
формування культури почуттів, розвиток загальних та художніх здібностей, художньо-образного мислення, універсальних якостей творчої особистості;
виховання в учнів естетичного ставлення до дійсності та мистецтва, світоглядних уявлень і ціннісних художніх орієнтацій, розуміння учнями зв'язків мистецтва з природним і предметним середовищем, життєдіяльністю людини, зокрема сучасною технікою, засобами масової інформації;

виховання здатності сприймати та інтерпретувати художні твори, висловлювати особистісне ставлення до них, аргументуючи свої думки та оцінки; розширення і збагачення художньо-естетичного досвіду, опанування художніми вміннями та навичками в практичній діяльності, формування художньої компетентності - здатності керуватися набутими художніми знаннями та вміннями, готовність використовувати отриманий досвід у самостійній діяльності згідно з універсальними загальнолюдськими естетичними цінностями та власними духовно-світоглядними позиціями; формування системи знань та уявлень про сутність, види та жанри мистецтва, особливості художньо-образної мови мистецтв - музичного, візуального, хореографічного, театрального, екранного;
виховання художніх інтересів, смаків, морально-естетичних ідеалів, потреб у художньо-творчій самореалізації та духовно-естетичному самовдосконаленні відповідно до індивідуальних можливостей та вікових етапів розвитку, формування навичок художньої самоосвіти та самовиховання.

Форми роботи:

виховні бесіди;
Арт-центр;
мистецька майстерність ( художня, скульптура);
психологічний театр;
ляльковий театр ;
виховні години;
Прес-центр;
Клуб «Цікаве життя»;
місячник художньо-естетичного виховання;
виставки художніх робіт учнів;
концертні програми;
загальношкільні свята;
відвідування учнями музеїв, театрів, виставок, цирку;
робота гуртків художньо-естетичного спрямування.

Цільова аудиторія: діти, батьки, педагогічний колектив.

Навчальний заклад є найефективнішою установою формування позитивного ставлення до здорового способу життя та культури поведінки дітей. Конституція України визначає життя і здоров’я людини найвищими соціальними цінностями. Найпростіше визначення здорового способу життя можна звести до формули: «Це все, що в поведінці і діяльності людей позитивно впливає на їхнє здоров'я». Однак сюди потрібно включити всі позитивні для здоров'я аспекти, види активності - трудової, соціальної, інтелектуальної, освітньої і фізичної, діючих на користь індивідуального здоров'я. Формування здорового способу життя включає в себе всі елементи такої діяльності, спрямованої на охорону, поліпшення, відтворення здоров'я.

Мета: формування в учнів всіх вікових категорій розуміння значимості здоров'я для власного самоствердження, забезпечення повноцінного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їхнього здоров'я, формування фізичних здібностей особистості, гармонії тіла і душі; виховання потреби у регулярних заняттях фізичною культурою і дотриманні режиму дня, у прагненні до оволодіння санітарно-гігієнічними знаннями і навичками, утвердження здорового способу життя, формування вміння правильно поводитись у критичних життєвих ситуаціях і надавати необхідну допомогу собі та оточуючим; використання історичного національного досвіду здорового способу життя; формування рис лицарства і мужності, самовдосконалення тіла й духу.

Завдання:

збереження власного здоров'я — один з основних обов'язків людини;
спосіб життя людини, ставлення до свого здоров'я визначає здоров'я майбутніх поколінь;
екологічне виховання й екологічна культура повинні стати основою здорового глузду в збереженні людиною свого здоров'я, її поведінки й учинків; соціальне благополуччя й успішність людини неможливі без збереження фізичного й психічного здоров'я;
виховання звички до постійних занять фізкультурою й спортом не і метою спортивних досягнень, а з метою щоденного оздоровлення свого організму;
прагнення до виховання в людини волі, характеру, прагнення до досягнень.

Форми роботи:

бесіди, інтерактивні ігри, дискусії, конференції, дебати за темами, пов'язаними з фізкультурою й спортом;
спортивні конкурси в класі, у паралелі, у школи;
загальношкільні зустрічі, присвячені фізкультурному руху й спорту;
спортивно-історичні й географічні вікторини, присвячені спортивній тематиці;
конкурси спортивних колажів, проектів і газет;
фестивалі туристичної пісні;
Клуб «Громадська позиція»;
інтелектуальні олімпіади спортивної тематики;
наукові дослідження учнів на спортивну тематику;
обговорення газетних і журнальних публікацій з теми «Спорт»;
Клуб «Світ навколо нас»;

Дні Здоров’я;
конкурси на кращого спортсмена в класі й паралелі;
спортивні шоу;
парад героїв спорту нашої школи;
одноденні походи наприкінці навчального року;
підготовка інструкторів-спортсменів школи для проведення фізкультхвилинок під час перерв;
години спілкування старшокласників-спортсменів і молодших школярів

«Поговоримо про заняття спортом»;

дебати в масштабі школи «Культура й спорт», «Сила є, розуму не треба?», «Заняття спортом та їх наслідки», «Гіркота поразки в спорті. Чим вона може обернутися?» та ін.
місячник здорового способу життя;
лекції за участю лікарів;
практикуми за участю медичного працівника школи;
перегляд документальних фільмів;
загальношкільна акція «Не пали!»;
заходи до Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом;
спортивні змагання;
шкільна Книга рекордів;
співпраця з позашкільними закладами міста;
виставки літератури, творчих робіт;
участь в профілактичних програмах.
оформлення тематичних стендів постійного і змінного характеру;

Цільова аудиторія: діти, батьки, педагогічний колектив.

Формування європейських цінностей є актуальним, особливо в контексті євроінтеграції, оскільки сприяє поглибленню знань учнів про Європу, країни Європейського Союзу, формуванню, вихованню європейської свідомості, пропаганді поміж учнів спільних європейських цінностей, створенню сприятливих умов для самореалізації учнів. Для цього потрібно поглибити знання учнів про Європейський Союз через розуміння основних принципів толерантності, міжкультурного діалогу, демократичних перетворень та виховання поваги до національних, культурних надбань та української ідентичності в родині європейських народів, розвиток громадянської позиції та причетності до європейських цінностей.

Мета: поширення комплексних знань про Європу, які необхідні на сучасному етапі громадянину України для існування в європейському співтоваристві, створення на їхній основі відповідного інтегрованого курсу та його впровадження в навчально-виховний процес загальноосвітньої школи.

Завдання:

надання школярам знань про європейські демократичні здобутки та особливості становлення демократичного суспільства в Україні;
формування необхідних компетентностей, сприяння становленню активної позиції молоді щодо реалізації ідеалів і цінностей розвитку демократичного суспільства в світі, Європі, Україні;
європейської інтеграції засобами неформальної освіти;
поширення серед молоді європейських та загальнолюдських цінностей.
виховання в учнях – молодих громадянах Європи – почуття відповідальності, зокрема щодо миру, прав людини та збереження культурної спадщини;
виховання толерантності та взаємної поваги;
формування активної громадянської позиції та патріотизму у молоді;
набуття молодими лідерами досвіду соціальної дії шляхом їх залучення до активної громадської роботи;
створення ініціативних молодіжних груп та громадських об’єднань з метою реалізації європейських ініціатив на місцях;
встановлення зв’язків та активна співпраця з іншими українськими та закордонними молодіжними громадськими організаціями в напрямку створення умов для самореалізації молоді у соціально-економічному та політичному житті суспільства.

Форми роботи:

євроклуб «Співдружність»;
виготовлення шкільних бюлетенів європейського спрямування;
творчі конкурси, що відображають європейську спадщину та мистецтво;
лекції та віртуальні екскурсії;
Клуб життєвого успіху;
співпраця з представниками європейських країн;
Клуб «Цікаве життя»;
інтернет-контакти;
диспути та конференції;
Клуб «Світ навколо нас»;
олімпіади та проекти.

Цільова аудиторія: діти, батьки, педагогічний колектив.

Однією із складових моделі компетентного випускника школи є виховання кроскультурної грамотності. Воно спрямоване на інтелектуальний розвиток майбутніх випускників, розвиток їхнього логічного мислення, пам'яті, інтуїції, умінь аналізувати, класифікувати, узагальнювати, робити висновки; сприяє вихованню культури мовлення, таких людських рис як наполегливість, сила волі, здатність долати труднощі, чесність, працелюбство. Кроскультурна грамотність – діалог культур – це потреба у взаємодії, взаємодопомозі, взаємозбагаченні. Діалог культур виступає як об'єктивна необхідність і умова розвитку культур. У діалозі культур передбачається взаєморозуміння. А взаєморозуміння передбачає єдність, подібність, тотожність. Тобто, діалог культур можливий лише на основі взаєморозуміння, але разом з тим – лише на основі індивідуального в кожній культурі. Діалог культур – це проникнення в систему цінностей тієї чи іншої культури, повага до них, подолання стереотипів, синтез самобутнього й інонаціонального, який веде до взаємозбагачення і входження у світовий культурний контекст. У діалозі культур важливо побачити загальнолюдські цінності взаємодіючих культур. Тому необхідність кроскультурної грамотності є умовою самозбереження людства, а формування духовної єдності є результатом діалогу сучасних культур.

Метою формування кроскультурної грамотності є виховання інтересу і поваги до іншомовної культури, внаслідок чого виявляється не тільки відкритість іншій культурі, вміння вести "діалог культур", але також формується національна самосвідомість.

Завдання:

глибоке і всебічне оволодіння учнями культурою свого власного народу як неодмінна умова інтеграції в іншу культуру;
виховання позитивного відношення до культурних розходжень власного й іншого народу;
створення умов для інтеграції учнів в іншомовну культуру;
формування умінь і навичок ефективної взаємодії з представниками іншої культури, а саме чутливість до культурних розходжень, повага до унікальності культури іншого народу, терпимість до незвичайного поводження, бажання позитивно ставитися до несподіваного;
готовність реагувати на зміни, гнучкість у прийнятті альтернативних рішень і відсутність завищених очікувань від спілкування з представниками іншої культури;
виховання учнів у дусі гуманного міжнаціонального спілкування.