Виховне заняття на тему "Книга вчить як в світі жить"

Про матеріал

Дане заняття розкриває проблему відношення до книги. Вчимо цінувати книгу, вчимо шанувати книгу, виховуємо інтерес до читання. В даній розробці використано цікаві завдання для групової роботи, роботи в парах.

Перегляд файлу

Вільшанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Дергачівської районної ради

Харківської області

Виховний захід на тему:

«Книга вчить

як в світі жить»

Підготувала і провела

вчитель початкових класів

Потьомкіна Т.О.,

спеціаліст вищої категорії,

«старший вчитель»

Мета: познайомити дітей з історією виникнення книги; розвивати любов до читання; вчити бережно користуватися книгою; виховувати доброту, порядність, чуйність до чужого лиха.

Обладнання: виставка книг, конверти з прислів’ями, анаграми, костюми та реквізит до казки «Василько – книжка», костюми книжкових героїв, мультимедійна презентація «Історія виникнення книги». На дошці – вислови про книгу: «Книги необхідні, як хліб насущний» (Т. Шевченко), «Книги — це ліки, що напувають світ» (І. Федоров), «У Землі супутник — Місяць, у людини — книга».

Хід заняття

Вчитель. Потрапимо ми сьогодні

не далеко і не близько,

Не високо і не низько,

через поле, ліс, місток,

У чарівний світ книжок.

Ведуча: "Велика є користь від учення книжного" – переконував своїх співвітчизників Ярослав Мудрий в давні княжі часи. Книжка з давніх-давен була у великій пошані. Київський князь Володимир Святославич, який жив понад тисячу років тому, відкривав школи, спеціальні майстерні, де переписували, розмножували книги. А в часи князювання Ярослава Мудрого в Києві при Софійському соборі була заснована перша в Київській Русі бібліотека.

У літопису «Повість минулих літ» читаємо: «Велика-бо користь від навчання книжного. Книги — мов ріки, які наповнюють собою увесь світ. Це джерело мудрості».

Існує вираз: «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти». Так само можна сказати: «Скажи мені, що ти читаєш, з я скажу, хто ти». Людина, яка любить читати,— щаслива людина. Круг неї завжди багато розумних, добрих і вірних друзів. Ці друзі — книги...

Отож і сьогоднішню нашу зустріч ми присвячуємо Вельмишановній Книзі.

1 учень.

Любі хлопчики й дівчатка,

В нас сьогодні книжки свято.

Будем разом відзначати,

Книгу - друга шанувати.

2 учень.

Хто багато книг читає,

той багато дуже знає.

Книжка кожного навчить,

як на світі треба жить.

3 учень.

Пам'ятай, дитино мила,

що знання — найбільша сила!

Що навчивсь в житті робити –

за плечима не носити!

4 учень.

Школа всім, як рідна мати,

нас старається навчати.

Повсякчасно і щодня

всім дає міцні знання.

5 учень.

Найсильнішу зброю в світі,

щоб могли ми краще жити.

Тож берися до науки

і приймай цю зброю в руки!

Пісня «А ми любимо читати» (з виходом книжкових героїв)

Вчитель. Здавна люди прагнули до знань. Спочатку набуті знання передавались від покоління до покоління в усній формі. Але пам'ять людини має властивість забувати частину отриманої інформації. Отак наші предки змушені були вигадати письмо, але написане треба було теж якось зберігати, щоб його могли використати наступні покоління.

Демонстрація презентації про історію виникнення книги

6-й учень:

Колись давно-давно на землі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. „Сторінками” найдавніших книжок були камені, стіни печер, сокири, вояцькі щити. Писали на всьому, бо ж не було тоді ані паперу, ані пера чи олівців.

7-й учень:

Далі люди додумалися писати на глині, яку потім сушили й випалювали на вогні. Та хіба на глиняних сторінках-цеглинах багато напишеш? А щоб взяти в дорогу 2-3 такі книги потрібен був віз. З часом люди навчилися робити книги з тонкої козячої або телячої шкіри. Але ці книги були дуже дорогі. На виготовлення однієї книжки потрібні були шкури з цілої череди телят.

8-й учень:

У далекій Африці на берегах повноводних річок простягнулися нескінченні зарослі болотяної рослини – папірусу. Писали на сухих стеблах папірусу. Писати було зручно, але такі книги швидко ламалися і розсипалися.

9-й учень:

Справжній папір, що на ньому пишуть зараз люди, навчилися робити 2 тисячі років тому. Тоді книги писали вручну. Але це було дуже довго і важко – одну книжку переписували іноді кілька років.

10-й учень:

Минуло ще багато часу, поки з’явилися друковані книжки. Тепер книга всюди поруч з нами. Вона - наш друг і порадник.

11-й учень:

Ось так книжки з’явилися на світ,
Цікавий шлях вони пройшли віками.
Пролинуло земних багато літ,
Як книжка опинилась перед нами.

Вчитель. Зустрічаймо нашого вірного друга

(Входять дівчатка, вносять розкриту книгу та промовляють)

Завжди можу я стати в пригоді,

моїх вам порад не злічить,

І кажуть про мене в народі:

«Мовчить, а сто дурнів навчить».

2. Вчіться, діти, мудра книжка

Скаже вам чогось багато

З того, що колись другими

І посіяно, й пожато.

Учітеся, любі діти, читайте,

Як та бджілка меду з цвіту,

Розуму збирайте.

Інсценізаці казки «Василько-книжка»

- Що на вашу думку означають слова «друг книги» ?

- Подивіться інсценізацію твору «Василько-книжка», і дайте відповідь на запитання: чи був Василько другом книжок.

( Інсценізація казки дітьми )

Остап Вишня
Любіть книгу!

Не дуже любив книгу Василько. І не дуже чемно з нею поводився.
...От одного вечора ліг спати та й узяв книжечку перед сном почитати. А Василько знав, що, якщо лежачи читаєш книжку, псується зір і псується книжка. Лежить Василько, читає і задрімав. А книжка – бух на підлогу. Добре заснув Василько, так міцно, що од «бух!» і не прокинувся.
І сниться Василькові, що він сам книжка.

     От бере його, книжку-Василька, Оленка, що теж не дуже поважає книжку, бере, читає і водночас обідає. Борщ із ложки — кап! — та на Василька-книжку. Йому пече, йому неприємно, та нічого не вдіє Василько, бо він книжка. А потім ухопили Василька-книжку Мишко і Вова та давай на ньому різні дурниці писати: «Читав Вова», «Цікава книжка», — отаке понаписували. Так ніби хтось у грязюку перо вмочив та й бруднить, грязнить Василька-книжку! Далі ще гірше! Оленка почала Василька-книжку ножицями різати — малюнки вирізати. Болить Василькові, аж «рятуйте!» хоче крикнути... Уже Василько-книжка не книжка, а саме шмаття, яке Оленка зіжмакала і кинула на підлогу.
       Так гірко та так боляче зробилося Василькові, що він аж прокинувся.
       — Ой, що зі мною зробили?
       А потім, здогадавшись, що то був тільки сон, зітхнув легше. А зітхнувши, подумав та й гасло про книжку склав: «Любіть книжку ! Це наш друг!»

І ніколи вже не псує Василько книг та й товаришів соромить, коли хтось із них не береже книжку.

- А чи готові ви стати справжніми друзями для книг?

Вчитель. Вдячні люди склали про книжки багато прислів’їв, але наші друзі Вінні-пух та П’ятачок поки донесли, розсипали їх. Допоможіть зібрати прислів’я та поясніть. Як розумієте їх.
З книгою жити –                                          з добром дружити.
Книгу читаєш –                                           розуму набираєш.
Золото добувають із землі,                           а знання – із книг.

3 ручаїв — ріки, з книжок — знання.

Розум без книги, як птах без крил.

Книга вчить, як на світі жить.

Книга — ключ до знань.

Книга — міст у світ знань.

Розгадування та пояснення анаграм.

Книжкові герої принесли з собою анаграми . Відгадайте їх. Та поясніть слова, що вони означають.

АВТОР – людина яка написала книгу. (РОВАТ)

ЗАГОЛОВОК – назва будь-якого твору або його окремих частин.

ЛІТЕРА – спеціальний знак на письмі, яким позначають звуки мови. ПАЛІТУРКА – обкладинка, в яку вправляють аркуші книги.

ТИТУЛКА – перша сторінка книжки, на якій надруковано заголовок, ім’я автора, рік, місце видання.

БІБЛІОТЕКА – місце в якому зберігаються книги.

Колективне складання

пам’ятки

« Як потрібно користуватися книгою та зберігати її»

Спробуємо всі разом скласти пам’ятку про те, як потрібно користуватися книгою та зберігати її. Кожна група отримала частину пам’ятки. Але не все написане є правильним. Виберіть правильну думку та озвучте для всіх.

Читай книги за чистим столом із чистими руками.
Удома відведи їм місця на книжковій полиці, в шафі чи в письмовому столі.
Щоб не загубити місце в книзі, де ти закінчив читати, користуйся закладкою.
Прочитані книги своєчасно повертай до бібліотеки.
Якщо книга порвалася — обов'язково підклей.
Не перегинайте книжки, від цього випадають сторінки.
Щоб книга чи підручник довше служили вам, обгорніть їх.
Не кладіть книгу «личком» вниз. Від цього вона рветься.

Підсумок заняття.

Людина, для якої книжка вже в дитинстві стала такою ж необхідною, як скрипка для музиканта, як пензель для художника, ніколи не відчує себе обділеною, збіднілою і спустошеною.

1-й учень:

За всі віки життя на цій Землі
Знання і досвід, мрії променисті
Збирало людство у книжки малі
І зберегло їх свято й урочисто.

2-й учень:

У книгах тих записано усе,

Що людське серце болем наповняло.
І те, що радість сонячну несе,

Що на заваді розвитку стояло.

3-й учень:

Шалені успіхи і радість відкриття,
Важкі невдачі, біль утрат і зраду.
З прадавньої пори і так усе життя
До книжки йшла людина на пораду.

4-й учень:

Бо книга – вчитель, добрий друг вона,
Завжди порадить щиро й допоможе.
В ній людства мудрість зібрана земна,
Тому вона – усе на світі може!

5-й учень:

Це знань могутнє й чисте джерело,
Що не міліє – повниться з роками!
І якби там людині не було,
А мудра книжка завжди поруч з нами.

6-й учень:

Книжок на цілім світі є багато
І кожна щось розкаже нам.
І от сьогодні в наше свято –
Складемо славу всім книжкам!

Учні виконують «Гімн книзі»

ПАМ’ЯТКА