Виховний проект "Вогонь пам'яті" (до Дня Героїв Небесної Сотні)

Виховний захід «Вогонь пам’яті»

Мета: вшанувати пам'ять Героїв Небесної Сотні, прищепити любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Обладнання: металеві бочки, дрова, проектор, ноутбук, колонки, мікрофон

Етапи заходу:

1. Проведення виховних годин, уроків «Герої Небесної сотні – борці за наше майбутнє».

2. Написання листів-побажань «Для тебе, Герою, який на небесах», «Я бажаю Україні».

3. Проведення загальношкільної лінійки-реквієм «Вогонь пам’яті».

Орієнтовний сценарій лінійки

«Вогонь пам’яті»

(по центру майданчика, де проходитиме лінійка, розташовують одну або декілька залізних бочок, в яких горить полум’я та поруч стоїть особа, призначена керівником освітнього закладу, яка відповідає за техніку безпеки)

Ведучий: Кожен народ має власну історію, яка сповнена періодами, дати, які є вирішальними і доленосними в його житті. Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки, коли проливали кров патріоти. Адже хто не знає минулого, той не матиме гідного майбутнього. Україна не одноразово давала відсіч ворогам, її народ завжди славився міцністю духу та силою.

Сьогодні, 20 лютого, ми згадуємо тих борців за наше майбутнє, які у 2014 році проявили мужність, відвагу протистояти тим, хто посягнув на наші права та свободу. Вони – Герої Небесної Сотні.

Давайте коротко пригадаємо, якою була зима для українців 2013-2014 років.

(Відео «98 днів революції гідності»)

https://youtu.be/jgloFNRt1jU

Ведучий: Ось така «гаряча» зима стала переломним періодом в історії українського народу.

(Відео «Faces / Обличчя»

Ведучий продовжує говорити навпроти відео)

Ведучий: Сьогодні в нас не звична лінійка, цього дня ми запалили вогонь. У період Революції гідності люди, які стояли на Майдані, грілись біля таких залізних бочок, як зараз і ми з вами. Та гріло їх не тільки полум’я вогню, в їх серцях палала надія і віра в перемогу, любов та вдячність тим, хто поряд. Сьогодні ви писали листи Героям, які боролись та не змогли вберегти своє життя і тепер споглядають на нас із небес. Серед них є і наші буковинці: Олександр Щербанюк та Василь Аксенин. Тож я запрошую вкинути ці листи в наш вогонь пам’яті і нехай вітер піднесе з попелу ці слова подяки героям на небеса.

(Під відео «Піккардійська терція Небесна Сотня «Пливе кача по Тисині»

https://youtu.be/KUdHkDFzXXk

діти вкидають листи в бочки з полум’ям.

Під час цього дійства учень читає вірш)

Учень:

А сотню вже зустріли небеса...

Летіли легко, хоч Майдан ридав.

Із кровю перемішана сльоза ...

А батько сина ще не відпускав.

Й заплакав Бог, побачивши загін –

Спереду сотник, молодий, вродливий,

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній – сивий-сивий.

І рани їхні вже їм не болять...

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло ...

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла ...

(хвилина мовчання)

(ведучий та учень говорить на фоні відео «Майдан Maidan Ukraine Revolution»)

https://youtu.be/oGy1RBb-DNI

Ведучий: 98 днів революції, десятки тисяч людей, братерство, підтримка, мужність та віра у те, що ми переможемо. На майдані були, як дорослі так і діти, революцію творили, як бізнесмени так і прості люди. Об’єднані спільною метою, стояли пліч-о-опліч та допомагали один одному у всьому. А ще там народжувались нові вірші, дзвінкими голосами лунали Майданом різні пісні. Одним з учасників Революції гідності став Баранов Кирило, якому на той момент було 13 років. На майдані він був зі своєю мамою. Давайте послухаємо його вірш «На барикадах»

Учень:

На барикадах вдень, вночі

Палають шини, чорне небо.

Матусю, мамо, не мовчи –

Я теж хвилююся за тебе.

Але, матусю, зрозумій:

Не можу я сидіти вдома,

Коли на вулиці йде бій.

Ми переможем: вже відомо.

Бо правда, мужність, гідність, честь

На нашім боці, зрозуміла?

Ми всі гуртом, такі, як єсть,

І наша єдність – наша сила.

І зрозумій ти, що за нас

Навіть природа заступилась –

Нам тепло у зимовий час,

Мов з неба благодать спустилась.

А люди, люди в нас які!

Пісні співають, варять кашу

І мріють мужні вояки

Про швидку перемогу нашу.

Ти не соромся, підійди,

(з’являється учень з фотоапаратом або папером та олівцями, проходить і присідає біля бочки, відповідно фотографуючи або малюючи)

Знайомсь: ось це митець Микола.

Він кожен день сюди ходив,

Щоб змалювати все довкола.

Дивись: он там ідуть дівчата,

(До бочки йдуть дівчата, з жовто-блакитними стрічками у волоссі, сміючись)

З піснями, з квітами ідуть.

Вони ідуть за барикади

До тих, хто проти нас встають.

І ти, матусю, не хвилюйся:

Вони не цілитимуть в нас.

Повір, я їх вже не боюся:

Вони прозріють – прийде час.

Ходи зі мною, моя рідна мати,

Бо зараз ми усі потрібні там,

Де треба укріпити барикади,

Щоб відстояти Україну нам.

Ведучий: У ваших руках залишились написані побажання, чого б ми хотіли для себе, для школи, рідних та України. То ж давайте з’єднаємо і їх в нашому спільному вогні, як символ єдності, неподільності у досягненні спільної мети, яка зветься щаслива Україна.

Слава Україні!

(Діти вкидають побажання в бочку)

Ведучий: На цьому наша зустріч, яка була присвячена вшануванню Дня Героїв Небесної Сотні України підійшла до завершення. До нових зустрічей!