Виховний українознавчий захід у 5 класі "Без сім'ї й свого роду - немає нації та народу"

 

Виховний українознавчий захід у 5 класі

Навчальна програма для учнів 5-11 класів закладів загальної середньої освіти України. Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (лист МОН України від 10.08.2020 № 1/11-5310). Схвалено вченою радою Науково-дослідного інституту українознавства (протокол № 7 від 30 липня 2019 року)

Тема. Без сім’ї й свого роду – немає нації та народу

Мета. Ближче познайомити між собою сім’ї учнів, сприяти створенню дружньої класної родини, зміцнювати родинні зв’язки поколінь. Формувати у дітей поняття «рід», «родина», «сім’я», спонукати батьків змістовно і всебічно займатися вихованням власних дітей. Виховувати у дітей почуття любові та шанобливе ставлення до всіх членів родини, сімейних традицій.

Добрий день вам, люди добрі!

Раді зі святом вас вітати.

Щастя і добра бажати.

Добрий день, рідненькі мами!

Добрий день і татусям!

Добрий день бабусям рідним!

Дідусям і вчителям!

Добрий день усім гостям!

Ведучий 1. Дорогі наші батьки! Наші милі, найдорожчі в світі люди. Щастя вам, здоров’я. Миру і злагоди.

Нехай рясніють ниви колоскові,

У хаті буде злагода і мир.

На чистому, як сонце, рушникові

Дозвольте вам піднести хліб і сіль.

Ведучий 2. Хай цей хліб, який нагадує вам рідний дім, стане сьогодні символом родинного свята.

Вручення короваю

Звучить пісня «Вишивала мама»

Вишивала мама на стежині долю

І казала мама: «Будь щаслива, доню»,

Ніжно обнімала, ніжно цілувала,

Матінка рідненька крила мені дала.

 

Приспів:

Черешневим цвітом встелена дорога,

Солов'їним співом писані пісні,

Вишиванка мами – свічечка для бога,

Батька мудре слово в спадщину мені.

 

І з весняним цвітом облітають роки,

З журавлиним криком пролітають дні,

Ти добру навчила і молитись богу,

Низько поклонюся, матінко, тобі!

 

Учитель.  Доброго дня, шановні батьки,  рідні та гості! Я дуже рада, що ми всі тут зібралися на святі «Без сім'ї й свого роду – немає нації та народу». В Україні говорять: «Без сім’ї немає щастя на землі». Саме в сім’ї дитина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ, навчається любові і добра, тут вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам’ять свого роду.

Ведучий 3. Тато і мама. Чи є в світі тепліші слова? Ні! Батьки ведуть нас в життя, і така вже, бачте доля, і такий вже розумний лелека, що порозносив нас саме нашим мамам і татам.

Звучить пісня «Батько і мати»

Знайдеться на усе причина,

Для тишини і для грози.

Та дивиться синок очима,

А в них дві крапельки сльози

І крізь образи і розлуки

Печаль дітей знов нас пече.

Їм треба материнські руки,

Їм треба батьківське плече.

 

Приспів:

Батько і мати, два сонця гарячих,

Що нам дарують надію й тепло.

Батько і мати, у долі дитячій

Треба щоб кривди між них не було.

В душі то пісня солов'їна,

То злякано сичі кричать.

Щоб не кришилася родина,

Нам треба вміти і прощать

Нехай людські любов і шана

Осилять всі шляхи круті.

Бо в дітях ми себе лишаєм,

Себе продовжуєм в житті.

 

Ведучий 1. Кожна сім’я – це маленький світ, маленька країна. В цій країні свої закони, звичаї, традиції. Дуже хочеться, щоб у кожну сім’ю ввійшли мир і спокій, злагода і любов.

Ведучий 2. Всі подумки думають, що їхні мама і тато найкращі. А я не боюсь і кажу всім. Вам і вам, а ще сонцю і небу, зеленій ялинці й могутньому дубу, можу кричати на весь світ (разом): «Мої батьки найкращі в світі».

Сценка «Чия мама краща?»

Ми з товаришем гуляли,

Ми серйозно розмовляли.

– Знаєш, Вітю, – кажу я, –

Краща мама – це моя.

Ну, а Вітя, каже:

– Ні! Сперечатись нащо,

Мусиш вірити мені:

Моя мама краща.

Я товариша любив,

Сперечатись не хотів.

І повірили тому,

Він мені, а я йому.

І обом приємно нам –

І мені і Віті,

Значить кожна з наших мам

Є найкраща в світі.

Ведучий 3. Мама. Яке миле і рідне це слово. На жаль, ніхто з нас не може пригадати, коли вперше промовив його. Але кожен знає, яку важливу роль воно відіграє у нашому житті.

Є в нашій мові прекрасні звертання.

Добрі і щирі, чудові слова.

Тими словами усяк без вагання.

Маму найкращу свою назива.

Мамо, матусенько,мамочко, ненько,

Матінко, усміх твій ніжний ловлю.

Мамочко рідна, моя дорогенька,

Я над усе тебе в світі люблю.

Гарна ти матусю! Добра, люба, щира.

Ти мене ще змалку звичаю навчила.

І щодня навчаєш, як любить родину,

Мову нашу гарну, рідну Україну!

Ведучий 1. Немає любові, сильнішої за материнську, немає ніжності, ніжнішої за мамину, немає тривоги, тривожнішої, безсонних ночей і не зімкнутих очей материнських. Людство існує тільки тому, що існує материнська любов.

Звучить пісня «Моя мамо»

  Щастя, що дано небесами, -
Серце моєї мами,
Лиш воно може так любити,
Від обману і зла захистити!
Ночі, заколисані снами,
Голос моєї мами,
Колискову і ніжні слова -
Пам'ятаю їх де б не була!
Я вдячна Богу, що ти в мене є,
Хай вічно б'ється серденько твоє!

 

Приспів:
Мамо, як я люблю тебе!
Мамо, ти пробач мені за все!..
Мамо, мамо, найдорожча у житті,
Мамо, ця любов моя тобі!
Мамо, як я люблю тебе!
Мамо, ніжний погляд твій ловлю!
Мамо, мамо, я у неба прошу завжди:
Мамо, будь зі мною поруч ти!

  Грози, що пронеслись дощами, -
Сльози моєї мами,
Якщо зміниться радість журбою,
Я сонцем зійду над тобою!
Вогник, що незгасне з роками, -
Погляд моєї мами,
Найрідніші очі одні,
Чи то радісні, чи то сумні!..
Я вдячна Богу, що ти в мене є,
Хай вічно б'ється серденько твоє!

 

  Приспів (речитатив):

  Мамо, я люблю тебе! Ти - промінь сонечка!
  Мамо, твої руки найніжніші у світі!
  Ти моя, мамо!

Ведучий 2. Найкращі дні для наших матерів – це дні, коли щасливі їхні діти. Від нас залежить, скільки днів таких ми зможемо для матері зробити. Даруймо ж радість нашим матерям, бо їм турбот і горя вистачає.

Пробач мені, лелечко, мамо,

Провини дитячі мої.

Люблю я тебе, моя рідна.

Ласкавії очі твої.

Як виросту, мамочко, мила

Дороги твої я встелю,

Квітками з весняного дива,

За ласку й турботу твою.

Молитва за маму

Є у мене найкраща у світі матуся.

За неї до тебе, Пречиста, молюся.

Молюся устами, молюся серденьком,

До тебе, небесна Ісусова ненько.

Благаю у тебе дрібними словами

Опіки та ласки для рідної мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю.

Щоб дні їй минали без смутку, без болю.

Рятуй від недуги матусеньку милу,

Даруй їй здоров’я, рукам подай силу,

Щоб вивела діток у світ той, у люди.

Щоб ними раділа – пишалась усюди.

Ведучий 1. Мабуть, ой як важко було б матері в житті, якби поряд не було тата, якого діти люблять і поважають. Кожна дитина хоче, щоб її батько був сильним, справедливим, мудрим і мужнім.

Сценка про батька та сина

Син. Тато мамі нашій завжди помагає,

Ви послухайте, як це інколи буває.

Автор. Що за радість, що за свято,

Вже прийшов з роботи тато.

Поки мами ще немає,

Тато сину помагає.

Син. Я прийшов до тебе, тату,

Щоб поміг рішить задачу.

Тато. (читає газету, піднімає очі до сина)

Ти мені не заважай,

Прийде мама – почекай.

Тут таке цікаве пишуть,

Цього зараз я не лишу.(показує на газету)

Автор. Син, похнюпившись, пішов

Ту задачу мордувати,

Ну а тато на дивані

Сів газету дочитати.

Раптом знов синок прийшов

І до тата промовляє:

Син. (входить стривожений)

Я задачу розв’язав,

Але хочу щось сказати.

Там на кухні – кран прорвав.

Треба ж відремонтувати.(показує рукою в бік кухні, потім йде)

Тато. (знову підвів очі на сина)

Ну чого ж ти причепився,

Я від тебе вже втомився!

Мама прийде, поміркує,

Крана того зремонтує.(потягує носом у бік кухні)

 

Автор. Тато носом потягнув,

Щось недобре він почув.

Тато. Слухай, синку, що це так

Тягне паленим на смак?

Син. (син іде до тата, махнув рукою)

Це пусте, ти не хвилюйся,

В кухні щось у нас горить.

Тато. (стривожено розводить руками)

Та чому ж ти не говориш,

Та чому ж ти все мовчиш?

Син. Скільки буду говорити?

Мама прийде – погасить. (тато зривається з місця, біжить гасити)

Автор. Ось таке буває часто,

Коли вдома тато й син,

То нема порядку в хаті,

То сходити в магазин.

Але кожен добре знає,

Хто нас в домі виручає.

Не сумуйте, татусі,

Мама ж – голова в сім’ї.

Ведучий 2.  (читає уривок з поеми) «Лебеді материнства»

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Вирушать з тобою приспані тривоги.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.

А якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Учитель. Сьогодні на нашому святі найулюбленіші для кожного з вас люди – ваші бабусі. Вони невтомні трудівниці, берегині скарбниці мудрості, звичаїв та обрядів, цікаві казкарки. Ось, вслухайтесь, діти, у саме слово бабуся, бабусенька, бабуня, бабусечка. Воно ніжне, красиве, лагідне, пестливе.

Ведучий 3. Кажуть, що бабусі люблять онуків більше, ніж власних дітей: «Діти – це діти, а справжні діти – це онуки. Онуки удвічі дорожчі». Ми їхні пташенятка, ластів'ятка, котенятка, сонечка, зайчики.

Ой, яка ж бо ти бабусю, дорога та мила.

Того словечком не сказати, не моя ще сила...

Бабцю, бабусечко, бабуся, я до неї притулюся,

Все бабуся зрозуміє, приголубить, пожаліє.

 

Люба, добра бабцю, ми, твої внучата,

Звертаємось до тебе, щоб щастя побажати.

Хоч твоє волосся густо посріблилось.

Ти для нас, маленьких, другом залишилась.

 

Моя бабуся люба, гарна, мила,

Вона найкраща від усіх людей,

І хоч вона вже трохи посивіла.

Але так щиро любить нас, дітей.

Ведучий 1. На плечі наших бабусь-трудівниць лягло, крім домашніх турбот, виховання онуків. Нерідко бабусі замінюють нам маму чи тата, адже мама і тато інколи не мають на нас часу. І тому ми повинні допомагати бабусям.

Учитель. Дорогі бабусі! За щоденними турботами ми не маємо часу щиро подякувати за все добро, яке ви зробили для дітей, онуків, правнуків. Побажаємо вам сто років жити без горя, сліз і без журби. Хай з вами буде щастя і здоров’я на многії літа, назавжди

Постійним помічником бабусі є дідусь – господар родини. Мудре, хоч іноді й суворе дідусеве слово, вміння заохотити до праці, розповісти цікаві спогади, наповнені прислів’ями і приказками, легенди, – саме таким незамінним помічником і доброзичливим учителем він є для кожного з нас.

Гумореска

Коли прийшов зі школи внук,

Дідусь щоденник взяв до рук:

– За віщо двійку ти схопив?

– За те, що швидко відповів…

– За те, що швидко? – гримнув дід,

За це ж п’ятірку ставить слід!

– Та що ви, діду, кричите?

Сказав я швидко, та не те…

Ведучий 2. Дорогі батьки, бабусі, дідусі! Дякуємо вам за все хороше, що ви зробили, і робите для нас. Дякуємо за недоспані ночі, за любов та ласку, щедрість і доброту.

Хай Матір Божа Вас охороняє,

А Господь Бог Вам щастя посилає.

Хай Вас обминають невдачі і грози,
Хай тільки від радості з’являються сльози,
Ми Вам посилаєм ці вдячні слова,
А Бог хай дарує многії і благії літа!

Учитель. Дорога класна родино! Ми дуже вдячні всім, хто прийшов до нас на свято. Сподіваємось, що ця розмова, теплота та щирі слова залишаться з нами і в серцях наших дітей назавжди.

Звучить заключна пісня «Родина»

(виконують всі учасники заходу)

Ми повертаємось до дому, ми повертаємось до дому,

Де нас завжди чекає мама кожну мить...

Стара смерека зніме втому, стара смерека зніме втому,

Що назбиралася за стільки довгих літ.

 

Приспів:

Давай, родино, нашу пісню заспіваєм,

Її співали і співатимуть завжди!

Нехай летить, нехай вона лунає

Крізь зорепад, крізь дні минулі і роки!

 

Іде весна, зе нею – літо, іде весна, зе нею – літо,

І непомітно пожовтіє перший лист.

Та наш вогонь не загасити, співають з нами наші діти,

І рідна хата знов радіє, як колись!

 

Покличе знову нас дорога, покличе знову нас дорога,

Щоб заблудитись в самоті тривожних днів.

І кожен день я прошу Бога, щоб темна хмара і тривога

Минала всіх нас, наших дочок і синів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

1. Баран В. Д. Походження українського народу: монографія / В. Д. Баран. Київ, 2002. 403 с.
2. Виховна година «Ми – українці» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://metodportal.com/node/50997
3. Воропай О. Звичаї нашого народу: нар.-календар. звичаї, укр. нар. одяг: етногр. нарис. Київ: Пульсари, 2012. 630 с.
4. Година спілкування «Ми – маленькі українці» [Електронний ресурс] –Режим доступу: https://vseosvita.ua/library/godina-spilkuvanna-mi-malenki-ukrainci-231849.html
5. Енциклопедія етнокультурознавства. Понятійно-термінологічний інструментарій, концептуальні підходи: в 3 кн., 6 част. Київ, 2001.
6. Енциклопедія українознавства: заг. част. в 3-х т.; словникова част. в 11-ти т. / гол. ред. В. Кубійович. Львів, 1993; Київ, 1995.
7. Єрмоленко С. Мова і українознавчий світогляд / МОН України, НДІ українознавства. Київ: НДІУ, 2007. 443 с.
8. Зембінська Т.М. Виховна роль українознавства у формуванні свідомого українського громадянина. Зб. наук. праць НДІУ. Київ, 2005. Т. VІ.      С. 49–53.
9. Історія українознавства: навч. посіб. / за ред. П. Кононенка. Київ: Академвидав, 2011. 508 с.
10.  Мірчук І. Світогляд українського народу: спроба характеристики. Наук. зб. Укр. вільного ун-ту в Празі. 1992. Т. 3. С. 225–243.
11.  Прислів’я про Україну [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://pustunchik.ua/ua/online-school/literature/prislivya-pro-ukrayinu
12.  Сорочук Л. В. Родинні та календарні традиції українців: світ дитинства. Етнічна історія народів Європи: збірник наукових праць. Київ, 2018. Вип. 54. С. 29–34.
13.  Я дитина України. Читанка для дітей та дорослих / упоряд.: М. Слабошпицький, Т. Качалова, О. Яремійчук. Київ: Преса України, 2008. 231 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

 

Україна