виховний захід " Чорнобиль не має минулого часу "

           Чорнобиль не має минулого часу

Мета: згадати про трагедію віку — вибух на ЧАЕС, поглибити знання учнів про неї, визначити негативний вплив аварії на стан навколишнього середовища та здоров'я населення; розвивати вміння школярів аналізувати та узагальнювати навчальну інформацію, вміння виразно декламувати, артистичні здібності; виховувати особисту стурбованість кожного учня за все, що відбувається навколо, вчити сприймати чужу біду, чужий біль як власні, сприяти формуванню патріотичних почуттів у школярів, екологічному вихованню учнів.

На сцені — стіл, накритий чорною скатертиною. На столі — образ Божої Матері, розламана хлібина, запалена свічка, кетяг калини.

Лунає дзвін.. Виходять ведучі.

Тереза     Лунає екологічний дзвін. Тривогою та болем наповнені його звуки. Болем за нашу землю, яку зрошують смертоносні кислотні дощі, за отруєні хімічними відходами ріки, за небо з озоновими дірами, за вирубані ліси. Тривогою — за майбутнє життя. 

Володя. Та найгіркішими нотами звучать у ньому голоси Чорнобиля, катастрофи, яка ніколи не зітреться з людської історії, не згасне у віках.

Юля  Шановні присутні! Сьогодні ми проведемо вечір-спомин про трагедію Чорнобиля.
Чорнобиль... Мертва зона... Сьогодні такі слова гірким болем відлунюються у наших серцях.
Про жахливу подію важко згадувати, страх проймає душу при згадці про мільйони загиблих людей, особливо молодих, які помирають повільно, але в тяжких муках. Ще багато століть ця трагедія буде нагадувати про себе вадами у новонароджених. Ранок... Чорний ранок... 26 квітня 1986 року. О 1 годині 23 хвилині 40 секунд, коли всі безтурботно спали, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало полум'я. Мирна, щаслива весна перестала існувати.

Тереза  26 років розділяють нас від тієї страшної трагедії, передостаннього десятиріччя ХХ століття. Наслідків якої, як не прикро, вистачить і на ціле ХХІ...

Ось уже 26 років дзвони Чорнобиля стукають в наші серця. Змушують нас зупинитись і озирнутись в той страшний 1986-й... Скільки зламаних доль? Сироти, що втратили батьків, ненароджені діти, хвороби, туга за рідним краєм.

ВІДЕО
Володя. Ніяких сигналів про небезпеку, ніяких звісток про евакуацію. Лише згодом пролунали сигнали ЦО про негайний вивіз населення. Люди були забрані з вулиць, дехто встиг узяти в руки необхідне. Ніхто не думав тоді, що назавжди покидає рідну домівку.

Олена
Дно річки вистеляють блискавки,
Метаються в повітрі ластівки,
Громи стрясають луни-перелуни,
І дощ між небом і землею струни
Сріблясто напинає на вітрах,
І чорні хмари навівають страх.
Куди не глянеш — все мов нереальне.
Стоїть край шляху дерево печальне,
Гудуть дроти високовольтних ліній,
Чорніє човен між розквітлих лілій,
Лежить село, неначе на картині,
Біліючи хатами на долині.
А в тім селі ні голосу, ні звуку,
І вікна випромінюють розлуку.
І двері навхрест дошками забиті,
І журавлі криничні сумовиті,
І тихий сад біля старої школи,
І дітям у ній не вчитися ніколи.

Юра

Навколо пустка і печаль біблійна,
Навколо смерть, незрима і повільна.
Чортополохом обрій заростає,
Зело і квіти стронцій роз'їдає,
І час пересипається пісками
На полі, що шуміли колосками.
А по ночах, трагічне і фатальне,
На землю ллється світло астральне,
І фантастичне, сіре мерехтіння

Олена

Людей, які від наглої біди
Пішли із цього краю назавжди.
Поволі слід за ними заростає,
І дощ свинцевий землю засіває,
І дно ріки встеляють блискавки,
І, розметавши крила, ластівки
Ширяють на чорнобильських вітрах,
І чорні хмари навівають страх.
 

Юля
Біда розчинилася у духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць, у всій красі. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилась у людях. Ця трагедія увійде в історію, в усі хроніки людства. Увесь цей жах відгукнувся болем у серцях мільйонів людей.
Тереза
Як багато горя... Воно б'є у наше серце, у свідомість. Страшне чорнобильське лихо і досі продовжується, забираючи все нові й нові жертви.
ВІДЕО
Юра

У лугах пишається калина,
Біжить по каменю вода.
За руку мати молода
Веде у світ малого сина.
Щебече, мов пташа, дитина,
Цвіте і сяє далина,
Але тривожна і сумна
Лежить під небом Україна.
Здається, ніби мирна днина,
Проте, Чорнобильська біда
Не проминула без сліда.
І гіркота пече полинна.
Передчуття терзають злі;
Повторювать все важче й важче,
Що вічно будуть син і мати,
І будуть люди на землі.

Володя.Пролітають роки. Для людей цей край став мертвим, але природа і далі продовжує життя. Вона мовчки страждає за помилки людей. Природа оживає

Юля Радіація встигла наробити багато лиха не лише теперішньому поколінню, але й прийдешньому. Чорнобиль — незагойна рана на тілі нашої землі.
У 1986 році виселено з Чорнобильської зони 91 тисячу мешканців із 76 населених пунктів. Ще протягом 10 років продовжувалося виселення. До 1996 року переселено 160 тисяч осіб. На цей час усього виселено із чорнобильської зони 166 тисяч населення.
Тереза Більше 2 тисяч населених пунктів мають статус постраждалих.
Повертаючись до безлюдної зони, журавлі дивуються, чому тут не чути веселих дитячих голосів, чому тут немає життя? У цій місцевості безлюдні будинки.

Володя.В зоні радіоактивного зараження проживають 2,5 млн. громадян. Одні зовсім не виїжджали, а багато повернулись у свої будинки, де зашкалюють дозиметри – доля біженців виявилась страшнішою.

Олена

Чому крізь ні я знову бачу жінку,

Яка прорвалась крізь усі пости

І при дротах колючих просить:

Синку,

Солдатику до хати допусти!

Я тільки гляну в хату, тільки стану

На той поріг, що вистругав мій брат.

Але на неї, наче із туману,

Крізь сині сльози наплива солдат,

Він сам би рад у дім її пустити,

Але шепоче тужно: “Потерпіть”...

І плаче жінка: що його робити –

Чи їхати назад, чи тут здубіть?..

А над селом радіостанцій щогли,

І зумери тривожні в ніч летять,

А в класах приголомшеної школи

Не тілі діти – воїни сидять...

Юля Евакуація. Цей термін військового часу, що жив тільки у пам’яті людей, які спізнали лихоліття часів Великої Вітчизняної війни увірвався в наше сьогодення. Його викликав Чорнобильський ураган, вирвавши людей із обжитих ними місць, відірвавши від коренів, що єднали з рідною землею. Деяких, вже похилого віку людей, відселених після аварії тягне назад: тільки їм відомими стежками повертаються вони додому.

  Юра
На пустищі дикім росте бузина,
Сіріє край поля хатина сумна.
Облуплені стіни, полин, спориші, —
Не видно й не чути навкруг ні душі.
І тільки при місяці, пізно в ночі,
Коли над хатиною стогнуть сичі
І вікна примарливим блиском горять, —
З сіней у світлицю крадеться, мов тать,
Якась неземна, потойбічна мара,
І груша в дворі завмирає стара.
І чути, як в миснику дзвонять миски,
І хрестяться лячно побожні жінки.
І світять очима коти з темноти,
І хочеться швидше те місце пройти,
Де буйно і дико росте бузина,

Де пусткою хата сіріє сумна.
Олена

Чорнобиля гіркий полин
На серце ліг незримо й тяжко,
І плине над землею дзвін
Із тихим стогоном протяжно.
То дзвонять дзвони не Хатині,
Де слід лишила свій війна,
Це стогнуть землі України,
Де мирний атом не мина.
Він впав смертельною росою
На рай дібров, на зелень трав,
Своєю чорною косою
Провів по розмаїттю барв.
І попелом покрились села,
І згинуло усе живе.
Пропали усмішки веселі,
Замовкло птаство лісове,
Лиш на отруєній землі
Небачена розкрилась квітка -
Про допомогу крик німий,
Між попелом остання іскра,
Запала тиша…..

Тереза Через кілька секунд по сигналу тривоги прибули до реактора пожежні. Вони ступили у вируюче полум'я, у смертельну радіацію, рятуючи людей.
Сьогодні згадаємо тих перших, які кинулися у вогонь, у небезпеку, які затулили собою усіх нас. Усього у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи взяло участь 600 тисяч осіб із СРСР, зокрема, українців — 350 тисяч.
Померло після Чорнобильської аварії 14 тисяч ліквідаторів-українців.

Володя. Серед тих, хто першими опиняється на місцях, позначених смертю і болем обов'язково є медики. Їм не звикати до екстремальних умов. Але тоді, у 1986-му, мало хто знав, що собою представляє аварія на ЧАЕС. Першим було найважче. Насамперед тому, що знали, як це може позначитись з часом на здоров’ї людей. Про себе тоді ніхто не думав

Юля Поміж тих, хто брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС були 196 військовозобов’язаних . Ризикуючи власним здоров’ям і навіть життям ці, в основному молоді люди, в ті дні не спасували перед труднощами.

Тереза Вони були серед перших, і першими пішли із життя. Коли їм у 1986 році сказали: "Треба”, вони нічого не питали, зібрали наспіх свої речі і поїхали в "зону". Працювали. Кожен з них поруч з тисячами інших робив там свою звичну справу. Сьогодні зрозуміло: наслідки аварії на ЧАЕС могли б бути значно більшими, якби не самопожертва і мужність тих, хто був там у перші тижні

Юра

Чорнобильський дзвін

За ким же б’є він?

За тим, хто пішов

У високу блакить,

Щоб звідти на мудрість

Нам очі відкрить.

Щоб пам’ять не згасла,

Щоб ти пам’ятав

Як розлючений той

Там реактор палав.

Чорнобильський дзвін

Печаль і журба,

За ними б'є він

Кого вже нема...

Володя. 3-поміж активних учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС були і наші зв’язківці. Їм доручили забезпечувати безперебійний телефонний та радіозв’язок не тільки з Києвом, а й з найвіддаленішими куточками колишнього Союзу.

Олена

Чорнобильський вітер по-душах мете,

Чорнобильський пил на роки опадає,

Годинник життя безупинно іде ...

Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає

Юля Серед тих, хто першими опиняється на місцях, позначених смертю і болем обов'язково є медики. Їм не звикати до екстремальних умов. Але тоді, у 1986-му, мало хто знав, що собою представляє аварія на ЧАЕС. Першим було найважче. Насамперед тому, що знали, як це може позначитись з часом на здоров’ї людей. Про себе тоді ніхто не думав

Тереза Поміж тих, хто брав участь у ліквідації аварії на ЧАЕС були 196 військовозобов’язаних . Ризикуючи власним здоров’ям і навіть життям ці, в основному молоді люди, в ті дні не спасували перед труднощами.

Володя. Вони були серед перших, і першими пішли із життя. Коли їм у 1986 році сказали: "Треба”, вони нічого не питали, зібрали наспіх свої речі і поїхали в "зону". Працювали. Кожен з них поруч з тисячами інших робив там свою звичну справу. Сьогодні зрозуміло: наслідки аварії на ЧАЕС могли б бути значно більшими, якби не самопожертва і мужність тих, хто був там у перші тижні

Юра

                                           Чорнобильський дзвін

За ким же б’є він?

За тим, хто пішов

У високу блакить,

Щоб звідти на мудрість

Нам очі відкрить.

Щоб пам’ять не згасла,

Щоб ти пам’ятав

Як розлючений той

Там реактор палав.

Чорнобильський дзвін

Печаль і журба,

За ними б'є він

                                           Кого вже нема...

Юля 3-поміж активних учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС були і наші зв’язківці. Їм доручили забезпечувати безперебійний телефонний та радіозв’язок не тільки з Києвом, а й з найвіддаленішими куточками колишнього Союзу.

Олена

Чорнобильський вітер по-душах мете,

Чорнобильський пил на роки опадає,

Годинник життя безупинно іде ...

Лиш пам’ять, лиш пам’ять усе пам’ятає

Юля Ми схиляємо свої голови перед усіма, кого сьогодні вже немає з нами, перед тими, хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільйонів.
Хвилина мовчання, хвилина мовчання...

Тереза Чорнобиль. Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум'янітиме чорним вогнищем скорботи. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною.
 

Володя. Важко знати, що на твоїй з діда-прадіда землі не можна жити. Дорога, що веде в нікуди... Спорожнілі будинки з розбитими вікнами вдивляються у вічі, душу, в саме серце, наче вони кричать і благають про допомогу. Скажений вітер шугає порожніми квартирами, риплять незачинені дверцята. Холодом віє пустка... Жодної живої душі, а на підвіконні залишена дитиною лялька. Вона, як згадка про щасливе минуле, як надія на добре майбутнє, як доказ страшного сьогодення.

Юра

Мій біль, мій жаль, моя біда,

Моя ти пам’ять вічна.

Земля покинута й не та,

Отруєна й незвична.

Зелений край, колишній рай,

Краси шматки роздерті,

Отруйний дощ на чорний гай,

Тепер - це зона смерті.

Колючий дріт, залізний щит,

Богом полишена земля, і

Сірий байдужий краєвид -

Мій біль, печаль моя...

Юля Чорнобиль... Раніше це слово асоціювалося зі спокоєм і красою, а тепер - зі смертю, скаліченими долями, з табличками біля криниці: "Пити воду - заборонено", "Радіація".

Тереза Обезлюдніли села, де століттями ростили жито, виховували дітей. Тепер у селах моторошна тиша.  Довкруг все заростає бур’яном.

Ні звуку, ні скрипу, лиш вітер

Гуляє в порожніх оселях...

Ще треба й таке пережити –

Безлюдні покинуті села.

Відео

Володя. Здавна чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними місцями відпочинку, лісами, багатими ягодами, грибами, горіхами славилась чорнобильська земля. Та тільки до жахливої ночі 1986 року. Відтоді ця земля почала називатися "зоною". Зоною радіаційного забруднення . Радіація - це пустка, страх, смерть.

Юля Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних із скорботним часом ядерного апокаліпсиса. Чорнобильська біда надовго залишиться у нашій пам’яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям.

Збитки від аварії на ЧАЕС доведеться відшкодувати ще дуже довго...

 

    Презентація 20 років

 

Тереза Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.

Володя. Сьогодні — День пам'яті, День скорботи і роздумів. Бо нам таки є над чим замислитись. Живемо на техногенному вулкані. Чи не повториться трагедія в іншому місці? Чи стали ми більше шанувати рідну землю? Тож запалімо поминальну свічку — свічку надії 26 квітня. Запалюють свічки.