Виховний захід."День Перемоги. Ніхто не забутий, ніщо не забуте!.."

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховний захід

День Перемоги.

Ніхто не забутий,

ніщо не забуте!..

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

День Перемоги. Ніхто не забутий, ніщо не забуте!..

 

Мета. Виховувати в учнів любов до рідної землі, до незалежної держави. Формувати патріотичні почуття гордості за старше покоління, повагу до учасників  Другої світової  війни; сприяти пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, вболівати за майбутнє країни.

 Обладнання: святково прибрана зала. Виставка літератури про війну

Вислови:

„Чиї б серця забуть могли тих, хто у тяжку годину у грізних битвах

полягли за рідну Україну”

„За цвіт життя завдячує народ полеглим і посивілим солдатам”.

Запрошені: ветерани війни, воїни-афганці.

 

Епіграф: «Тільки той, хто пам’ятає минуле, вартий майбутнього.

 

Ведучий:          Чимало свят дарує нам весна,

Як в рідний дім повернення з дороги.

Та є найбільш хвилюючим для нас

Величне свято Перемоги.

Ведуча:

Це свято не затьмариться в віках.

В цей день нестимуть люди завжди квіти,

Не обміліє пам’яті ріка –

В серцях нащадків буде вічно жити…

 Ведучий:

Весна іде!                              
І переможним кроком                              
В тюльпановому вічному вогні                              
Йде травень крізь хвилини й роки                              

Несе нащадкам спогади свої.

Ведуча:

В дні травневі мріями багаті,                              
Коли щастя хлюпає з пісень,                              
      Ми щороку зустрічаєм свято –                               

                           Перемоги радісної день.

 

 Ведучий: Доброго дня шановні  ветерани, вчителі, учні. Сьогод­ні ми святкуємо річницю Дня Перемоги над фа­шизмом у Другій світовій війні. Дорогу ціну заплатив український народ у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941-1945 років.

 Ведуча: Вже минає сімдесят років з тієї травневої ночі, коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир, довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною, ціною крові і сліз.

Ведучий:  Все далі відходять грізні і важкі роки війни, але не згасає пам’ять про тих, хто віддав своє життя і захистив рідну землю від ворогів.

Ведуча: Можна по-різному ставитися до подій цієї війни, по-різному її називати, але хіба можна забути про тих воїнів, хто віддав своє  життя  заради щастя інших?

 1-й учень:

Це на світанку сталося колись:

Стривожений, із муками і жалем

Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь, 

Залився болем, плачем, жалем.

2-й учень:

Війна на зустріч молодому дню

Із гуркотом, із брязкотом котилась,

Лавиною металу і вогню

На нашу землю й долю навалилась.

 

3-й учень:

Тремтять гармати. Б’є на спалах дзвін.

Залізні круки вилітають з хмари.

Горить Вкраїна з чотирьох сторін

І на чужинців просить з неба кари.

 

 4-й учень:

                            Гримить гроза війни. Іде розплата.

Покладено життя на терези.

Але коли ж порадує солдата

Веселий грім весняної грози.

5-й учень:        

                            Вкраїну хоч із краю в край сходи

Усі роздоли, всі її простори, -

Навряд чи знайдеться десь двір, куди

Не внадилося ненависне горе.

6-й учень:         

                          Ми пам’ятаєм, хто в лиху добу

В броні важкій віддав останні сили

Ми зараз квіти і терпку журбу

Приносим на засмучені могили

Ведуча:

Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день залишиться для нас завжди затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги.

Ведучий:

 Цей день  подарували нам люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і яким найважче сьогодні. У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги.

Ведуча: Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях - сивина.

Ведучий: Але вони пам'ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати.

Боєць(на фоні музики «Альоша»)

У мене днів не вистачить для того,
Щоб розказати людям про війну,
Про все, про артилерію як "бога",
Про все оте, що й зараз не збагну.
Воно в мені - забуте й незабуте,
Воно в мені - що бачив і чим жив,
Що іноді хотілося б вернути,
Що іноді здається дивом з див.
Але навколо - хлопці-побратими,
Які самі в тім пеклі побули.
Але ж із фото юними очима
Зорить твій друг з воєнної імли.
Не просто пригадалося минуле -
Крізь нього бачу знов далекі дні;
Солдатський спомин крізь гарматне дуло
У душу й серце дивиться мені.

 

Ведуча. Чотири роки... Тридцять чотири тисячі годин!.. До Берліна - дві тисячі шістсот кілометрів. Мільйони загиблих... А скільки не народжених дітей?.. А скільки залишилось вдів і сиріт?..

Ведучий: 9 Травня - день пам'яті і скорботи. Вклонімося усім полеглим, схилимо голови в журбі й задумі. В молитві пом'янімо всіх, хто не повернувся з тієї проклятої для всьо­го світу війни.

Ведуча:

І знов біля братської тихо стою,
І спогад приходить, мов тихе зітхання.
Пливе, наче вічність, здобута в бою,
Хвилина мовчання.

 Ведучий: Давайте запалимо свічки пам’яті. Нехай спокійно і тепло буде душам воїнів від цього маленького світла.

 

( Запалюються свічки. Вшанування загиблих хвилиною мовчання.)

 

Повертайся, будь ласка, живим…

Повертайся, будь ласка, живим…

«Повертайся, будь ласка, живим…»

Я прошу не багато, й не мало,

 Кожен вечір молюсь всім святим

Щоб нещастя тебе не спіткало.

 Щоби Янгол закрив от біди,

Над тобою розправивши крила,

І щоб куля лихої орди

Не побачила, не зачепила.

Ясним ранком, та днем дощовим,

Я шепочу у синєє небо:

«Повертайся, будь ласка, живим,

Батьківщина чекає на тебе..»

 

Ведучий: Материнське горе! Нічим його не поясними і нічим йому не зарадити. Любила, виховувала, пестила, мріяла про майбутнє. Але все перекреслила війна.

Ведуча: Сьогодні з великою вдячністю і любов'ю згадуємо вас, солдатські вдови і матері. Паморозь лягла на ваші скроні, роки поорали зморшки на ваших обличчях, але серця залишилися молоди­ми і свято бережуть пам'ять про останні хвилини перед розлукою.

Ведучий: Рани війни озиваються в серцях дітей та онуків, дружин та матерів загиблих. Рани війни болять у нас всіх і досі. Ми низько схиляємо голови перед вами, матері наші, солдатські вдови. Бо ви були для дітей і за батька, і за матір.

Ведуча: «Березень, 12, Ліозно, 1943 рік.

Дорогий, добрий татусю!

       Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць. Це заповіт твоєї помираючої доні. Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай. її розстріляли німці. Коли допитувалися про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не витерпіла і гордо сказала: "Ви не злякаєте мене побоями. Я впевнена, що чоловік повернеться назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть." І офіцер вистрелив мамі в обличчя...

        Татусю, мені сьогодні виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню. Я стала дуже худенька, мої очі запали, коси мені постригли наголо, руки висохли, схожі на граблі. Коли я кашляю, з рота йде кров - мені відбили легені.

        ... я рабиня німецького барона, працюю у німця Шарлена прачкою, перу білизну, мию підлогу. Працюю дуже багато, а їм два рази на день в кориті разом з свинями. Живу я в сараї де дрова, в кімнату мені заходити не можна. Два рази я втікала від господарів, але мене знаходив їхній двірник. Тоді сам барон зривав з мене сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на мене виливали відро води і кидали в підвал. Тільки смерть врятує мене від жорстоких побоїв. Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців... Тату, відомсти за маму і за мене. Прощавай, добрий татусю, йду помирати...

                                                                                                             Твоя доня "

(танець матері і солдата)    ПІСНЯ «Мальви»

Ведучий

9 травня – День Перемоги. Цього дня по всій Україні вкриваються весняними квітами і величні пам’ятники, і скромні обеліски. Це означає, що пам’ять народна жива, що подвиг загиблих – незабутній.

Ведуча: Свято Перемоги – це свято зі слізьми на очах, це свято радісне і гірке. Радісне, бо принесло на нашу землю мир , гірке, бо ціна цієї радості – життя мільйонів наших співвітчизників. 

Ведучий:   Ми - українці! Ми ніколи не забудемо подвигу своїх дідів і батьків у  Другій світовій війні. Ми сьогодні шануємо  всіх живих,  і тих,  хто  пережив її, у кого й досі болять рани... 

Ведуча: Я знову прийшла до тебе, дідусю... стою у глибокій скорботі біля найдорожчої для мене святині, на якій викарбуване твоє ім'я. Кожного року в День Перемоги  злітає воно над землею, над цілим світом. Здригається серце й на мить завмирає. Твоє ім'я відлунюється в ньому невимовним болем.
      Спасибі тобі за любов. Вона освітила мені все життя. Хоча воно, моє життя, наскрізь пройняте болем втрати. Я знаю, як ти любив життя, землю, на якій жив. Скільки хороших справ зробили твої мозолясті руки. А скільки б ще зробили, якби ти жив.
      Якби ти жив...

(пісня «Війна»  )

   Ведуча:    Крізь дощі і сніги, крізь роки і лихоліття говорять з нами ті, хто не посміхнеться сьогодні, не зустріне цю весну.

Ведучий:

    Могили! Могили! Скільки їх лишилося на дорогах війни. В них лежать ті, хто вже ніколи не погляне на цей світ. Вони вже ніколи не притиснуть до грудей посивілої голови старенької матері чи дружини, ніколи не піднімуть на руки сина чи доньку.

Ведуча:

     Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України в руїни і згарища було перетворено714 міст, 28 тис. сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами. 1418 днів і ночей ішли воїни вогненними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття. Все витримали і перемогли.

Ведучий:

Вони не повернулися з війни,
Мені привиділось, немов солдати,
Які не повернулися з боїв,
Не полягли, а залишились жити,
Перетворившись в білих журавлів.

Ведуча (під музику):

Не тільки зграйно журавлями
В небесній синяві летять -
Вони в гаях, поміж полями,
В степах тополями стоять.
Торкнутись силяться зеніту.
Немов з легенди, мов живі,
Вони, здається, всього світу,
Усього людства вартові.

(танець «Журавлі»)

Ведучий:       

           Сьогодні ми з великою вдячністю і любов'ю вітаємо вас, дорогі ветерани. Поморозь лягла на ваші скроні, роки поорали зморшками ваші обличчя, але ваші серця залишилися молодими. Ми дякуємо Богу, що ви сьогодні з нами!

Ведуча: Все менше вас, прибульців із війни,
Все глибші ваші спомини і думи.
Ви чистите частіше ордени
І довше носите  старі костюми.

 

Ведучий: Ви все пильніше в очі поколінь
Вдивляєтеся крізь опуклі скельця.
І смутку довга прохолодна тінь
Перебігає через щире  серце.
 

Діти (4 клас):                   

Життя торжествує в новім поколінні,

Та болі минулі – довіку нетлінні.

З граніту волає грізно і люто:

«Ніхто не забутий, ніщо не забуто».

 

Вічна слава солдату-герою

І солдату без нагород -

Хто загинув хоробро від бою,

Захищаючи рідний народ.

 

 

Вічна слава бійцю рядовому,

Як і маршалу слава отця,

Хто поліг біля отчого дому

Смертю мужності, смертю бійця.

 

Скільки їх полягло серед бою!

І однаково боляче нам.

Бо в бійців рядових і героїв

Смерть оцінена рівно – життям!

 

Вічний вогонь клекоче

«Люди, не треба війни

Щоб не вмирали дочки,

Сестри, брати, сини.

 

Вічний вогонь палає

Тужать берізки над ним

Вічний вогонь вимагає:

«Миру і щастя живим».

 

Ведуча: Шановні ветерани! Ми щиро вітаємо вас зі святом. 9 травня - святий день - День перемоги! Ми вклоняємося вам! Ми завжди будемо пам'ятати ваш подвиг! Ми завжди будемо пам'ятати вас! Низький уклін вам, сивочолі ветерани!

Ведучий: Без миру немає майбутнього. Ми всі за спокій і радість від миру на нашій рідній землі, у нашій вільній Україні.

 

Ведуча:

У день голубого квітучого маю
До тебе, людино, звертаюсь, волаю:
Залиш на хвилину щоденні турботи,
І з нами побудь у великій скорботі.

 

Ведучий:

Згадай чоловіка, товариша, брата,
Дружину, сестру чи посивілу матір.
Усіх, хто кував перемогу й загинув
За тебе, за мене, за всю Україну.
Згадай їх усіх, замордованих, вбитих,
І гідно живи їх життям недожитим.

 

(Звучить пісня «День Перемоги»)